Ухвала суду № 43690582, 21.04.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 р. Справа № 487/9131/14-а

Категорія: 10 Головуючий в 1 інстанції: Павлова Ж.П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Осіпова Ю.В.,

суддів: Золотнікова О.С. та Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 січня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

16.09.2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо направлення на примусове виконання до Заводського ВДВС Миколаївського МУЮ постанови №162 від 29.11.2012р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.165-1 КУпАП;

- визнати постанову Управління ПФУ в Заводському районі м. Миколаєва №162 від 29.11.2012р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.165-1 КУпАП такою, що не підлягає примусовому виконанню.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 08.12.2012 року він оскаржив спірну постанову відповідача до суду, який своєю постановою від 08.05.2014р. відмовив йому у задоволенні цього позову, визнавши постанову УПФУ обґрунтованою. Реально отримавши цю постанову суду 10.09.2014 року, позивач 11.09.2014р. добровільно сплатив штраф в сумі 1700 грн., але 16.09.2014року, ознайомившись із матеріалами виконавчого провадження, дізнався, що на підставі заяви УПФУ від 23.07.2014р. було відкрито виконавче провадження про стягнення з нього штрафу у подвійному розмірі, т.б. в сумі 3400 грн. Таким чином, позивач вважає такі дії відповідача протиправними та передчасними, а спірну постанову такою, що не підлягає примусовому виконанню, оскільки штраф було сплачено добровільно та у встановлений строк.

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 січня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Миколаєва щодо направлення на примусове виконання до Заводського відділу ДВС Миколаївського МУЮ постанови №162 від 29.11.2012 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.165-1 КупАП. Визнано постанову Управління ПФУ в Заводському районі м.Миколаєва №162 від 29.11.2012 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.165-1 КпАП України такою, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, начальник Управління ПФУ в Заводському районі м. Миколаєва в апеляційній скарзі від 22.01.2015р. зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального права. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції і винесення нової постанови про відмову у задоволенні вимог позивача.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність будь-яких належних підстав для її задоволення.

Судом 1-ї інстанції встановлені наступні обставини справи.

29.11.2012 року начальником управління ПФУ в Заводському районі м.Миколаєва винесено постанову №162, якою генерального директора ТОВ «Телец-ВАК» ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.165-1 КУпАП (т.б. за несвоєчасну сплату авансових платежів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу і сумі 1700 грн.

Також, цією ж постановою ОСОБА_1 було попереджено про те, що у разі не сплати цього штрафу у 15-денний строк з дня отримання постанови, т.б. у разі її примусового виконання, цей штраф буде стягуватися у подвійному розмірі, т.б. в сумі 3400 грн.

Не погодившись із вказаною постановою відповідача, ОСОБА_1 08.12.2012 року подав до Заводського районного суду м.Миколаєва адміністративний позов про скасування вищезазначеної постанови.

Однак, 08.05.2014 року Заводський районний суд м.Миколаєва своєю постановою відмовив ОСОБА_1 у задоволенні такого позову та відповідно визнав спірну постанову Управління ПФУ від 29.11.2012р. обґрунтованою.

Оскільки позивач не приймав участь в судовому засіданні, копія вищевказаної постанови суду від 08.05.2014 року була надіслана ОСОБА_1 поштою в той же день за вих. №6121, але, будь-яких даних про її отримання останнім в матеріалах справи не має.

В подальшому, ОСОБА_1, 10.09.2014 року отримавши копію постанови Заводського районного суду м.Миколаєва від 08.05.2014 року, 11.09.2014року добровільно сплатив штраф в сумі 1700 грн.

Разом з тим, 16.09.2014 року ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження позивач дізнався, що на підставі заяви Управління ПФУ від 23.07.2014р. державним виконавцем Заводського ВДВС 24.07.2014р. було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню постанови №162 від 08.05.20012р. зі стягнення з нього штрафу в подвійному розмірі, т.б. в сумі 3400 грн.

Не погодившись з такими діями пенсійного органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з протиправності та передчасності дій відповідача та відповідно, з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно положень ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи повинні діяти у спосіб та у порядку передбаченому Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.299 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, встановленого ч.1 ст.307 цього Кодексу.

А як слідує з ч.1 ст.307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15-ть днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а у разі оскарження або внесення на неї подання прокурора такої постанови - не пізніше як через 15-ть днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення.

У відповідності до змісту приписів ст.308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу ДВС за місцем проживання чи роботи правопорушника або за місцем знаходження його майна, в порядку, встановленому законом.

У випадку ж примусового виконання такої постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті КУпАП та зазначений у постанові про стягнення штрафу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції з матеріалів справи, позивач, отримавши постанову начальника УПФУ в Заводському районі м.Миколаєва №162 від 29.11.2012 року, 08.12.2012 року оскаржив її до Заводського районного суду м.Миколаєва, який, в свою чергу, без участі позивача в судовому засіданні, тільки 08.05.2014 року своєю постановою відмовив ОСОБА_1 у задоволенні його позову та відповідно визнав цю постанову №162 обґрунтованою.

Разом з тим, судовою колегією встановлено, що жодних належних і беззаперечних доказів про направлення судом вказаної постанови від 08.05.2014 року на адресу ОСОБА_1 поштою та її реальне отримання останнім в матеріалах справи не має.

Як вбачається з матеріалів справи та вже зазначалося вище, копію зазначеної вище постанови суду від 08.05.2014р. позивач отримав лише 10.09.2014р. після свого звернення до суду із заявою-запитом, в якій просив суд повідомити про результати розгляду його позову.

Далі, як встановлено по справі, позивач, отримавши 10.09.2014р. копію постанови суду від 08.05.2014р., на наступний же день, т.б. 11.09.2014 року добровільно сплатив визначений йому постановою УПФУ №162 від 29.11.2012р. штраф у розмірі 1700 грн., що, в свою чергу, підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією №11-3194331/С від 11.09.2014р.

Таким чином, на момент ухвалення оскаржуваної постанови суду від 14.01.2015 року, позивачем спірна постанова УПФУ №162 від 29.11.2012р. була у встановлений ч.1 ст.307 КУпАП строк виконана та в добровільному порядку останнім сплачено визначений цією постановою штраф у розмірі 1700 грн.

Отже, за вказаних вище обставин, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про те, що Управління ПФУ в Заводському районі м.Миколаєва, в даному випадку, не впевнившись належним чином у факті отримання позивачем копії постанови суду від 08.05.2014р. про залишення його позову (скарги) без задоволення, 23.07.2014р., т.б. передчасно, звернулося до Заводського відділу ДВС із заявою про примусове виконання своєї постанови №162 від 29.11.2012р. та стягнення з правопорушника штрафу у подвійному розмірі, яка, в свою чергу, в дійсності фактично була виконана позивачем у встановлений законом строк.

Крім того, слід ще зазначити й про те, що у відповідності до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу, а суд, в свою чергу, згідно зі ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, в даному випадку, не було належним чином зроблено представниками відповідача при розгляді даної справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

За таких обставин, висновок суду 1-ї інстанції про задоволення позовних вимог є обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу начальника Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва - залишити без задоволення, а постанову Заводського районного суду м.Миколаєва від 14 січня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко