Ухвала суду № 43690576, 14.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 р. Справа № 149235/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Заверухи О.Б.,

суддів - Ніколіна В.В., Старунського Д.М.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

представника позивача Кузнєцова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства «ВТК ДОК» до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

03.10.2011 року Приватне підприємство «ВТК ДОК» звернулося до суду з позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001081600 від 01.08.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3539, 00 грн. та штрафних санкцій з цього виду податку у сумі 1, 00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуване рішення податкового органу базується на висновках акту перевірки, які не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень. Зокрема, безпідставно, всупереч конституційним положенням, вимогам Цивільного та Господарського кодексів України, відповідачем констатовано факт нікчемності правочинів, укладених з контрагентами позивача - ТзОВ "Укртехнологія-Ко" та ТзОВ "Понінківський картонно-переробний комбінат", внаслідок чого позивачу зменшено розмір від"ємного значення по податку на додану вартість за звітний податковий період січень місяць 2011 року на суму 3539 гривні.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції за № 0001081600 від 01.08.2011 року.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що на момент укладання договору та видачі податкових накладних, сам позивач та контрагент позивача були зареєстровані як платники ПДВ, їм було видане відповідне свідоцтво, на час укладення спірних правочинів позивач та його контрагент - ТОВ "Укртехнологія-Ко" та ТзОВ "Понінківський картонно-переробний комбінат" були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України. Укладені між ним угоди виконані у повному обсязі, а тому відсутні підстави для того, щоб вважати їх недійсними.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Коломийська об'єднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Коломийської ОДПІ проведена документальна невиїзна перевірка ПП «ВТФ ДОК» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ «Укртехнологія-Ко» та ТзОВ «Понінківський картонно-переробний комбінат», їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2011 року.

За наслідками проведеної перевірки складено Акт від 01.07.2010 р. №463/23-4/30823262, в якому встановлено порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 187.1 ст.187, п.п 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу, внаслідок чого, встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2011р. в сумі 3539,00 грн.(а.с.13-17).

На підставі вищезазначеного Акту перевірки відповідачем 15.07.2010 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001062301/0/13445, яким позивачу зменшено розмір відємного значення з ПДВ на суму 3539,00 грн.(а.с.18).

В порядку адміністративного оскарження позивачем направлено скаргу до ДПА в Івано-Франківській області, рішенням якої від 30.08.2011 року, дана скарга залишена без задоволення. (а.с.11).

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про порушення товариством вимог Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки факт порушення позивачем закону при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Укртехнологія-Ко» та ТзОВ «Понінківський картонно-переробний комбінат» за січень 2011 року не відповідає фактичним обставинам справи та не було доведено відповідачем.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю таких висновків суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач включив у податковий кредит за січень 2011 року суму ПДВ 26 533, 22 грн. по податкових накладних, виписаних в січні 2011 року.

На підтвердження здійснення господарських операцій та сплати сум податку на додану вартість позивачем надано договір на сортування відходів паперу № 02/11 від 01.01.2011 року(а.с.33), договір купівлі-продажу № 01/11 від 01.01.2011 року(а.с.34), договір поставки № 03.01.-1 від 03.01.2011 року(а.с.35-36),податкові накладні (а.с.37-42), видаткові накладні(а.с.43-44), акти здачі-прийняття робіт(а.с.45-46), платіжні доручення(а.с.52-58).

Колегія суддів звертає увагу, на те, що вказані суми податку на додану вартість були враховані під час формування податкового кредиту вказаного періоду, тобто за січень 2011 року у повній сумі, оскільки відповідні податкові накладні були отримані платником податків у січні 2011 року.

Також колегія суддів враховує, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем ТзОВ «Укртехнологія-Ко», ТзОВ «Понінківський картонно-переробний комбінат» були зареєстровані у встановленому порядку, не виключені з ЄДРПОУ, перебували на обліку в органах державної податкової служби та були зареєстровані платником податків на додану вартість.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність включення до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченого ПП «ВТФ ДОК» у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт, оскільки факт сплати податку підтверджується відповідними первинними документами.

Щодо тверджень податкового органу про нікчемність зазначених вище договорів, укладених між ПП «ВТФ ДОК» та ТзОВ «Укртехнологія-Ко», ТзОВ «Понінківський картонно-переробний комбінат», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 203 Цивільного кодексу України до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відноситься: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ст. 216 цього Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з ст. 228 цього Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, для висновку про нікчемність договору на сортування відходів паперу № 02/11 від 01.01.2011 року, договору поставки № 03.01.-1 від 03.01.2011 року та договору купівлі-продажу № 01/11 від 01.01.2011 року, укладених між позивачем та його контрагентами, необхідно встановити невідповідність такого правочину загальним умовам чинності правочину та наявність мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що податковим органом не доведено наявності у позивача та/чи його контрагента умислу при укладенні ними договорів, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства або порушує публічний порядок. Зазначений договір був укладеним саме з метою здійснення передбаченої законом господарської діяльності, зобов'язання за ним виконані сторонами належним чином, а тому даний договір не може розглядатися як нікчемний.

Отже, оскільки не було встановлено нікчемність зазначених вище договорів, то відповідно не можна застосовувати наслідків нікчемного правочину.

Враховуючи наведені вище обставини та правові норми, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність визначення податковим органом позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року у справі № 2а-3150/11/0970 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: В.В. Ніколін

Д.М. Старунський