Ухвала суду № 43690563, 21.04.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/1487/15

Категорія: 8.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року у справі за поданням Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області до Національного університету «Одеська юридична академія» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 року Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФІ в Одеській області) звернулась до суду з поданням до Національного університету «Одеська юридична академія» (далі НУ «ОЮА») про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року провадження по адміністративні справі №815/1487/15 за вказаним поданням - закрито.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення вимог подання в повному обсязі, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного її вирішення, та не відповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

05 березня 2015 року, на підставі наказу позивача №169 від 20 лютого 2015 року, направлень на проведення перевірки №000112/212, №000111/211, №000113/216 від 04 березня 2015 року, №000314/194, №000342/197 від 03 березня 2015 року, податковим органом здійснено вихід на адресу платника податків НУ «ОЮА», що знаходиться на обліку в позивача, з метою ознайомлення з направленнями на перевірку та подальшого здійснення планової виїзної документальної перевірки останнього стосовно дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Копія наказу на проведення перевірки №169 від 20 лютого 2015 року була вручена посадовій особі НУ «ОЮА» 23 лютого 2015 року та 05 березня 2015 року НУ «ОЮА» відмовлено у допуску позивача до проведення перевірки, у зв'язку з чим складено акт відмови у допуску позивача до проведення перевірки №881/15-53-22-04/20933314 від 05 березня 2015 року, на підставі якого, а також звернення в.о. начальника управління податкового аудиту до позивача, 06 березня 2015 року податковим органом прийнято рішення №4176/9/15-53-10-01-17 про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з наявності спору про право, оскільки відповідачем в судовому порядку оскаржується законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.94.2.3 п.94.2 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно п.94.10 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 березня 2015 року, на підставі акту відмови у допуску позивача до проведення перевірки №881/15-53-22-04/20933314 від 05 березня 2015 року та звернення в.о. начальника управління податкового аудиту в на ім'я начальника ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, позивачем було прийнято рішення №4176/9/15-53-10-01-17 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків НУ «ОЮА» (код ЄДРПОУ 20933314), що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дор., буд. 23.

Слід зазначити, що особливості провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби визначені ст. 1833 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно п.2 ч.5 ст. 1833 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

При цьому, спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у ст. 1833 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Наприклад, платником податків оскаржено до суду рішення про застосування адміністративного арешту (п.94.11 ст. 94 Податкового кодексу України).

Поряд з цим, незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у ст. 1833 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.

З матеріалів справи вбачається, що 03 березня 2015 року НУ «ОЮА» звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу №169 від 20 лютого 2015 року «Про проведення документальної планової виїзної перевірки НУ «ОЮА», код ЄДРПОУ 2093314»., та цього ж дня ухвалою Одеського окружного адміністративного суду відкрито провадження №815/1329/15 за вказаним адміністративним позовом, призначено адміністративну справу до судового розгляду.

Таким чином, враховуючи незгоду відповідача з рішенням податкового органу щодо наявності підстав для проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту та стало підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання, колегія суддів приходить до висновку про наявність спору про право.

Відповідно п.2 ч.4 ст. 1833 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

При цьому, наявність спору про право, в окремих випадках може бути виявлена також і після відкриття провадження у справі за відповідним поданням.

Оскільки положеннями ст. 1833 Кодексу адміністративного судочинства України не визначено дій суду в такому разі, колегія суддів вважає, що в такому випадку слід закривати провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, так як відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за поданням податкового органу.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України у інформаційних листах від 02 лютого 2011 року №149/11/13-11 та 22 квітня 2011 року № 571/11/13-11.

Враховуючи все вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі №815/1487/15 за вищевказаним поданням ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФІ в Одеській області.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 199; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв