Ухвала суду № 43690401, 16.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16184/13а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

16 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НТТ Сістем ЛТД" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю (а.с. 11-15).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2013 року залишено без змін (а.с. 48-51).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 жовтня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд (а.с 85-87).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та положення ст. 197 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про можливість продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року.

За наслідками перевірки податковим органом складено акт № 352/22.2/20010437 від 12.04.2013 року, в якому встановлено порушення позивачем п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення:

№ 0005692202 від 26.04.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 401 993 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "НТТ Сістем ЛТД" здійснює діяльність у сфері дистрибуції та поставки офісного обладнання, такого як комп'ютери, периферія, програмне забезпечення та інше, та здійснює технічну підтримку і гарантійне обслуговування обладнання, інформацію про що розміщено в мережі Інтернет.

Для здійснення господарської діяльності позивач орендує нежитлові та підсобні приміщення у м. Києві по вул. Вавілових, 17, що підтверджується договором оренди від 20 грудня 2008 року №1, укладеним із ФОП ОСОБА_3 та відповідним актом прийому-передачі.

Матеріали справи свідчать, що товари у ТОВ "Бізнес-Інтегратор" придбавались позивачем з метою використання у межах господарської діяльності, а саме: частина товару реалізована за видатковими накладними безпосередньо на адресу третіх осіб (ПП "Сімос", ПП "Азов-Арсенал", ТОВ "ДПС", ПП "Промком" та інших), решта товару передана на реалізацію СПД ОСОБА_4, ТОВ "Гайтер" та ТОВ "КМ Трейд" на підставі договорів про партнерство від 20 січня 2011 року та від 31 січня 2011 року.

Придбаний товар згідно з товарно-транспортними накладними доставлено позивачу за адресою: м. Київ, вул. Вавілових, 17, та оприбутковано в бухгалтерському обліку на підставі відповідних прибуткових накладних.

На підтвердження реальності господарських операцій, мети та фактичного використання придбаних товарів у господарській діяльності позивач надав суду першої інстанції наступні докази: копії господарських договорів, у тому числі щодо поставки товару, оренди приміщень, про партнерство; копії видаткових накладних, податкових накладних, прибуткових накладних; копії товарно-транспортних накладних та доданих до них товарних накладних; копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, виписки банку.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, відповідно до п.п. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність господарських відносин з контрагентами підтверджується належним чином укладеними договорами, видатковими та податковими накладними, що підтверджують факт постачання товару, та платіжними дорученнями про перерахування коштів за надані послуги.

Матеріалами справи підтверджений факт наявності у позивача всіх бухгалтерських та інших фінансово-господарських документів (включаючи податкові накладні), що підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентом та оформлені згідно вимог чинного в Україні законодавства.

Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії податкових, видаткових накладних, які відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 року № 996-XIV є первинними документами бухгалтерського обліку, що фіксують факт здійснення господарської операції, суд вважає безпідставними висновки податкового органу про нікчемність договорів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, контрагент позивача був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник податку та йому присвоєно індивідуальний податковий номер.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення № 0005692202 від 26.04.2013 року.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.