Постанова № 43690261, 29.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2015 рокусправа № 804/10244/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Проценко О.А. Дурасової Ю.В.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіна постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року у справі №804/10244/13-аза позовом до відповідача про Товариства з обмеженою відповідальністю «Віват» Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віват» (далі по тексту позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту відповідач), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення №0000212260, №0000202260 від 06.03.2013р.

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позові, зазначив, що висновки документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Віват» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Ривал» за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року, які відображені в Акті від 12.02.2013 №697/22-6/23368027, є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та цивільного законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року у справі №804/10244/13-а адміністративний позов задоволено.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що під час судового розгляду справи позивачем доведено наявність фізичних, технічних та технологічних можливостей ТОВ «ВІВАТ» для вчинення правочинів з ПП «Ривал», що становлять зміст господарської операції. Зазначені обставини підтверджуються первинною документацією ТОВ «ВІВАТ», яка була надана представником позивача та міститься в матеріалах справи.

Відповідач Державна податкова інспекція у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року у справі №804/10244/13-а та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначив, що контрагентом позивача ПП «Ривал» було здійснено маніпулювання звітністю з метою ухилення від сплати податкових зобовязань. У результаті порушення вказаним контрагентом своїх податкових зобовязань, приписів господарського та цивільного законодавства, первинні документи, складні від імені ПП «Ривал», на які посилається позивач, не мають статусу первинних документів і носять протиправний характер.

Позивач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, свого представника для участі у її розгляді не направив.

За таких обставин, з урахуванням думки представника відповідача, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року у справі №804/10244/13-а та відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, в період з 01 лютого 2013 року по 07 лютого 2013 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Віват» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Ривал» за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року, результати якої оформлено актом №697/22-6/23368027 від 12 лютого 2013 року.

Висновками даного акту встановлено порушення:

- п.п. 14.1.27, ст. 138,140,142,143 Податкового кодексу України від 02 грудня 2012 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), витрати за III квартал 2012 року позивачем завищено в сумі 3464750,0 грн., що отримані безоплатно від невстановленої особи без укладання будь-яких угод. Заниження податку на прибуток за III квартал 2012 року складає 727598,0 грн.

- п.п.135.5.4. п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України від 02 грудня 2012 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), доходи III квартал 2012 року позивачем підлягають збільшенню в сумі 4157700,0 грн. - вартість товарів (з ПДВ), що отримані безоплатно від невстановленої особи без укладання будь-яких угод. Заниження податку на прибуток за III квартал 2012 року складає 873117,0 грн.

- ст.185, ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями) завищено податковий кредит по операціях з придбання товарів від ПП «Ривал» (код ЄДРПОУ 25009114) на суму 692950,00 грн., що призвело до зниження податку на додану вартість на суму 692950,00 грн.

06 березня 2013 року на підставі акту перевірки №697/22-6/23368027 від 12 лютого 2013 року податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000212260 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 2401072,00 грн. (в т.ч. штрафна санкція у сумі 800357,00 грн.);

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000202260 про збільшення суми грошового зобов'язання по ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1039425,00 грн. (в т.ч. штрафна санкція у сумі 346475,00 грн.).

Податковий орган зазначає в акті №697/22-6/23368027 від 12 лютого 2013 року, що звіркою встановлено неможливість фактичного здійснення ПП «Ривал» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі продажу. Також відповідач зазначає про відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у звязку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень транспортних засобів. При цьому відповідач посилається на акт від 30 листопада 2012 року №2086/22-517/25009114 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Ривал» щодо підтвердження здійснення господарських відносин з контрагентами за грудень 2011 року, січень-травень, липень 2012 року та повноти їх відображення в податковому обліку».

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно діючого законодавства названий акт складається у разі, коли проведення зустрічної звірки в порядку, встановленому законодавством, є обєктивно неможливим. Заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних та інших бухгалтерських документів суб'єкта господарювання, виходячи із зазначеного, не можуть вважатися діями по проведенню зустрічної звірки. Тому вищезазначені посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Ривал» колегією суддів до уваги не приймаються. Крім того, суд апеляційної інстанції виходить із того, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Отже, безпосередньо досліджуючи докази, надані позивачем на підтвердження показників податкового обліку, сформованого з посиланнями на правовідносини з ПП «Ривал», колегія суддів встановила наступне.

На підтвердження господарських операцій позивачем надано договір постачання товару №02/07-2 від 02.07.2012р., згідно умов якого продавець зобовязується передати у власність покупця сировину для хлібопекарних та хлібобулочних виробів, а покупець зобовязується сплатити її повну вартість та прийняти товар.

Однак. будь-яких доказів на підтвердження операцій з постачання названої сировини матеріали справи не містять. За відсутності документів, що підтверджують здійснення господарських операцій, колегія суддів дійшла висновку, що названий договір не може розглядатись у якості документа, на підставі якого є можливим формування показників податкової звітності підприємства.

В той же час, позивачем надано податкові та прибуткові накладні, у яких йдеться про передачу соків, консервів та продуктів бакалії.

Дослідивши надані докази, колегія суддів встановила, що податкові накладні, всупереч формі, затвердженій наказом Міністерства фінансів, не містять призвіща особи, яка склала податкову накладну.

Надані видаткові накладні не містять відомостей щодо місця їх складення, посад осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність їх оформлення, а також даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з викладеного,слід дійти висновку, що інформація на паперових носіях, надана позивачем, в тому числі у якості доказів до суду, згідно ст..9 названого закону не може розглядатися у якості документів первинного бухгалтерського обліку, а також належних та допустимих доказів на підтвердження податкового обліку позивача.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив, що документи, які підтверджують оплату та перевезення товару, до перевірки та до суду не надано.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Із системного аналізу вищезазначених правових норм, вбачається, що показники витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які є підставою для формування податкового обліку платника податків, а також належними та допустимими доказами на підтвердження податкової звітності в суді.

Таким чином, слід погодитись з висновком податкового органу стосовно того, що позивач під час перевірки та в суді не підтвердив показники податкової звітності в частині формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Отже, податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000202260, яким позивачу у звязку із зменшенням податкового кредиту визначено грошове зобов'язання по ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1039425,00 грн. (в т.ч. штрафна санкція у сумі 346475,00 грн.), слід визнати законним та обґрунтованим, що виключає підстави для задоволення позовних вимог про скасування названого рішення.

Стосовно податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0000212260 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 2401072,00 грн. (в т.ч. штрафна санкція у сумі 800357,00 грн.) колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як свідчить зміст акту перевірки, відповідач, дослідивши документи, в яких містяться посилання на ПП «Ривал», дійшов висновку стосовно того,що вони не можуть бути підставою для формування витрат позивача, однак вважає, що оціночна вартість товарів, зазначених в названих документах, повинна бути врахована у складі доходу як безоплатно отриманий товар.

З зазначеним не можна погодитись, виходячи з норм п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, згідно яких для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Отже, колегія суддів вважає, що інформація на паперових носіях, яка не може бути визнана документом первинного бухгалтерського обліку у розумінні ст..9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не може розглядатися судом та податковим органом у якості підстав для формування показників доходів позивача.

Разом з тим, у відповідності до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України Розділу III «ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ» у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки доказів безоплатного отримання позивачем товарів податковим органом не надано, відповідно відсутній обєкт оподаткування податком на прибуток підприємств, з огляду на що висновок відповідача про заниження позивачем податку на прибуток за III квартал 2012 року у розмірі 873117,0 грн. є протиправним та не узгоджується із встановленими у даній адміністративній справі обставинами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000212260 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 2401072,00 грн. (в т.ч. штрафна санкція у сумі 800357,00 грн.) підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 1309675,0 грн. (873117,0 грн. за основним платежем та 436557,0 грн. за штрафними санкціями).

З огляду на викладене, враховуючи порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, суд апеляційної інстанції виходить із наявності підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, необхідності скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року у справі №804/10244/13-а та часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року у справі №804/10244/13-а скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000212260 в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 1309675,0 грн. (873117,0 грн. за основним платежем та 436557,0 грн. за штрафними санкціями).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова