Ухвала суду № 43690214, 14.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 квітня 2015 рокусправа № 804/18618/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року

по справі № 804/18618/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Еталон"

до Дніпропетровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК Еталон" звернулось з позовом до суду, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 30 жовтня 2014 року № 0007252201.

Позовні вимоги обґрунтовані не згодою як з висновками контролюючого органу викладеними в акті перевірки так із винесеним за результатами такої перевірки спірними рішеннями, оскільки позивачем надано всі необхідні документи бухгалтерського обліку, на підставі яких ним здійснювався фінансовий облік та формувалась податкова звітність по спірним операціям протягом перевіряємого періоду.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року даний позов задоволено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвали нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції.

Матеріалами справи встановлено, що посадовими особами податкового органу на підставі наказу від 25 вересня 2014 року № 684 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Еталон» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ «Лонгкон» за квітень 2014 року, за результатами якої складено акт від 14 жовтня 2014 року № 642/22-01/38528058. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.6, п. 198.3 ст.198 ПКУ, в результаті чого Товариством занижено податок на додану вартість за квітень 2014 року на суму 73 704 грн. та вимог пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ, в результаті безпідставності включення позивачем до складу валових витрат суми 368 520 грн. за 2014 рік.

На підставі названого акту Дніпропетровською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 30 жовтня 2014 року № 0007252201, яким ТОВ «ТВК Еталон» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 92 130,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 73 704,00 грн. та за штрафними санкціями - 18 426,00 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності спірного податкового повідомлення - рішення з огляну на правомірне формування позивачем податкової звітності.

Колегія суддів виходячи з фактичних обставин справи погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведеного випливає, що право платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації реально понесених ними витрат, пов'язаних з отриманням прибутку, внаслідок чого обумовлюється необхідністю підтвердження належними документами понесення таких витрат.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, і достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необгрунтованої податкової вигоди мають грунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат і податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок податкового органу щодо нереальності здійснення господарських операцій ТОВ «Лонгнок» по всьому ланцюгу постачання ґрунтується лише на акті ДПІу Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 370/26-52-22-01-11/39059224 від 08 серпня 2014 року про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Лонгкон». Тоді як позивачем, на підтвердження умов договору поставки № 4ЛЕ від 01 квітня 2014 року, згідно якого ТОВ «Лонгкон» (Продавець) зобов'язаний передати у власність Покупця товар, а ТОВ «ТВК Еталон» (Покупець) зобов'язаний прийняти товар від продавця та оплатити його вартість, надано: податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, що підтверджують факт оплати товару.

Транспортування товару здійснювалось автомобілем, орендованим у ТОВ "ВК Агропродукт" згідно договору оренди автотранспортного засобу №03/03, що підтверджується товарно - транспортними накладними.

Придбану у ТОВ «Лонгкон» продукцію позивач використовував у господарській діяльності для виробництва салатів, які надалі реалізовувалися на ТОВ «АТБ-Маркет». що підтверджуються калькуляцією на салат, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.

При цьому, згідно висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 21.01.2014 №05.03.02-04/3443 цех з виготовлення салатів ТОВ "ТВК Еталон" відповідає вимогам діючого санітарного законодавства.

Наведені документи цілком об'єктивно розцінені судом першої інстанції як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що на час здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Лонгкон» був зареєстрований в установленому законом порядку, відповідав ознакам і поняттю юридичної особи та виступав правоздатним учасником господарського обороту.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про дотримання позивачем у справі необхідних умов для формування податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваних донарахувань відповідає наявним у справі доказам.

А відтак, оскільки всі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, і цим обставинам дана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року по справі № 804/18618/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст.. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 15 квітня 2015 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров