Ухвала суду № 43690048, 31.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"31" березня 2015 р. справа № 804/5504/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Павлоградського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2014 р. у справі № 804/5504/14

за позовом ОСОБА_1

до Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровської області

про визнання протиправними дії та скасування припису, -

встановив:

17.01.2014 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати незаконними дії відповідача з приводу складання відносно позивача акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за № 97/25 від 09.04.2014 року, акту обстеження земельної ділянки за № 27/25 від 09.04.2014 року, та розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки від 09.04.2014 року в сумі 74442,46 грн.;

- визнати незаконними, тобто такими, які складені з порушенням вимог законодавства, та скасувати акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за № 97/25 від 09.04.2014 року та акт обстеження земельної ділянки за № 27/25 від 09.04.2014 року;

- визнати незаконним та скасувати розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту на території Вязівоцької сільської ради від 09.04.2014 року в сумі 74442,46 грн.;

- визнати незаконним та скасувати припис відповідача № 67/25 від 09.04.2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2014 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано незаконним та скасовано розрахунок розміру шкоди, заподіяної позивачем внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту на території Вязівоцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 09.04.2014 року в частині суми 29907,67 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова суду вмотивована тим, що відповідачем невірно розраховано шкоду, заподіяну позивачем внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, оскільки помилково визначено розмір цієї земельної ділянки. Суд першої інстанції також дійшов висновку, що інші позовні вимоги є необґрунтованими, а дії відповідача, що полягали в проведенні перевірки та винесенні припису за результатами проведеної перевірки, були вчинені в межах повноважень, в порядку і спосіб, визначені законом.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач та Павлоградський міжрайонний прокурор Дніпропетровської області в інтересах держави в особі відповідача оскаржили її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне зясування судом обставин справи.

Позивач просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; Павлоградський міжрайонний прокурор Дніпропетровської області в свою чергу просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи поданої апеляційної скарги, заперечували проти задоволення апеляційної скарги Павлоградського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області та просили залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Павлоградський міжрайонний прокурор Дніпропетровської області та представник відповідача підтримали доводи поданої апеляційної скарги, заперечували проти задоволення апеляційної скарги позивача та просили скасувати постанову суду першої інстанції, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційних скарг дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідно до постанови слідчого Павлоградського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 17.03.2014 року по кримінальному провадженню № 12014040370000555 було призначено проведення перевірки дотримання земельного законодавства позивачем при використанні земельної ділянки, розташованої на території Вязівоцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, яка для відповідача стала підставою для винесення наказу № 309 від 26.03.2014 року про проведення позапланової перевірки дотримання позивачем вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки.

За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки № 27/25 від 09.04.2014 року та акт перевірки № 97/25 від 09.04.2014 року, якими встановлено факт самовільного зайняття позивачем земельної ділянки площею 76,5 га, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, відповідальність за яке передбачена п. б ст. 211 Земельного кодексу України та ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В звязку з цим відповідачем було винесено припис № 67/25 від 09.04.2014 року, яким покладено на позивача обовязок у 30-денний термін усунути порушення земельного законодавства та позивачеві надано розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки загальною площею 76,5 га на суму 74442,46 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт перевірки за своїм значенням не є рішенням субєкта владних повноважень, оскільки він є службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки і фіксує обставини, встановлені в ході її проведення, а тому не створює будь-яких правових наслідків для позивача і не може бути предметом оскарження.

Окрім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскарження дій відповідача з приводу складання розрахунку розміру шкоди є фактично оскарженням саме цього розрахунку.

Відповідно до п. 6 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого указом Президента України № 459/2011 від 13.04.2011 року, Державна інспекція сільського господарства України здійснює свої повноваження безпосередньо або через утворені територіальні органи державні інспекції сільського господарства в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах.

Відповідно до п.п. 15 п. 4 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого указом Президента України № 459/2011 від 13.04.2011 року Держсільгоспінспекція України відповідно до покладених на неї завдань розраховує розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання їх не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, та вживає заходів до її відшкодування в установленому законодавством порядку.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У відповідності до п. б ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

В ході судового засідання встановлено, що позивачем по справі не заперечується факт використання земельної ділянки без проведення процедури державної реєстрації права користування земельною ділянкою, проте позивачем заперечується розмір земельної ділянки, який було визначено відповідачем.

Так, позивач зазначає, що обмір земельної ділянки не проводився, а схема, наявна в акті перевірки №97/25 від 09.04.2014 року, не відповідає конфігурації спірної земельної ділянки. Зокрема, в судовому засіданні позивач та його представник пояснили, що Павлоградською районною державною адміністрацією дозвіл на розробку проекту землеустрою надано на земельну ділянку площею 76,5 га, проте під час виготовлення проектної документації було зясовано, що розмір земельної ділянки, яка може бути передана у користування позивача, складає 45,7657 га, що підтверджується пояснювальною запискою до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачеві для городництва на території Вязівоцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області та саме такою земельною ділянкою і користувався позивач.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем а ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, а ні під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, не надано належних доказів щодо розміру земельної ділянки та її розташування. Так у відповідності до п. 6.1 Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання субєктами господарювання дотримання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 132 від 25.02.2013 року у разі необхідності в акті перевірки наводиться план-схема місця розташування земельної ділянки (схематичний абрис чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з привязкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів). На плані-схемі вказується загальна площа земельної ділянки та площа, на якій виявлено порушення (забруднення, самовільне зайняття, нецільове використання земельної ділянки тощо).

З акта обстеження земельної ділянки № 27/25 від 09.04.2014 року (т. 1 а.с. 10) та акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 97/25 від 09.04.2014 року (т. 2 а.с. 11) вбачається, що не можна вважати привязаною до місцевості позначку «дорога» та «посадка», також відсутні зазначення суміжних землекористувачів.

Також в колегії суддів виникають сумніви щодо розрахунку площі земельної ділянки, яка має неправильну геометричну форму, та щодо проведення її вимірювання, як зазначено в акті перевірки № 97/25 від 09.04.2014 року, відповідачем за допомогою мірної стрічки довжиною 50 м.

Постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007 року затверджено методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Відповідно до даної постанови розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки визначається за формулою: Шс = Пс x Нп x Кф x Кі, де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень; Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів; Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3; Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4; Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. N 783. В ході судового засідання відповідачем не було надано належних доказів, які б підтвердили висновки щодо площі земельної ділянки, зроблені в акті обстеження земельної ділянки №27/25 від 09.04.2014 року та акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 97/25 від 09.04.2014 року, в свою чергу позивачем не заперечувався розмір ділянки площею 45,7657 га, яку було ним самовільно зайнято.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем невірно проведено розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття позивачем земельної ділянки. Разом з тим, колегія судів не вбачає порушень компетенції суду першої інстанції щодо проведення розрахунку розміру шкоди, заподіяної позивачем внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту на території Вязівоцької сільської ради, оскільки всі вихідні дані, необхідні для проведення даного розрахунку, наявні в матеріалах справи, а здійснення такого розрахунку не вимагає будь-яких спеціальних знань.

Окрім того, щодо винесення припису № 67/25 від 09.04.2014 року колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків.

У відповідності до абз. 1 п. 5 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого указом Президента України № 459/2011 від 13.04.2011 року Держсільгоспінспекція України та її посадові особи в межах своїх повноважень мають право складати акти перевірок, протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, давати обовязкові для виконання приписи (розпорядження), а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок для притягнення винних осіб до відповідальності.

Також згідно ч. 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) у разі необхідності вжиття заходів реагування протягом пяти робочих днів з дня завершення здійснення такого заходу складає припис щодо усунення порушень вимог законодавства.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що відповідачем правомірно та в межах його повноважень, визначених законом, винесено припис № 67/25 від 09.04.2014 року.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому не приймаються до уваги колегією суддів.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального та процесуального права, тому постанову суду у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.198, ст.200, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Павлоградського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2014 р. у справі № 804/5504/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун