Постанова № 43687921, 20.04.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, тел. 7304272, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 34390710 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 квітня 2015 р. № 820/2568/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чудних С.О., розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції В'юнника Костянтина Сергійовича про визнання дій незаконними та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати неправомірними дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції В'юнника Костянтина Сергійовича із примусового виконання судового рішення та звернення стягнення на майно до спливу наданого ним же строку на добровільне виконання судового рішення; постанову державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції В'юнника Костянтина Сергійовича від 17.02.2015 року по виконавчому провадженню №46439858 про арешт майна боржника ОСОБА_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, скасувати, як винесену передчасно та як таку, що порушує право боржника пропонувати майно лише за відсутності грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Харківського окружного адміністративного суду по справі №820/11818/14 від 13.08.2014 року задоволено адміністративний позов Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - про стягнення податкового боргу в сумі 252993,54 грн. Постанова набула законної сили 24.11.2014 року після перегляду в апеляційному порядку. 19.02.2015 року позивач отримав поштою постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№46439858 від 09.02.2015 року із встановленим строком на добровільне виконання судового рішення до 7 днів. 11.03.2015 року під час ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження через представника позивачу стало відомо про наявність постанови державного виконавця В`юнник К.С. від 17.02.2015р. про звернення стягнення на майно боржника та його арешт. Позивач вважає, що постанова про арешт майна винесена державним виконавцем передчасно, без забезпечення права боржника самостійно добровільно виконати рішення, а також пропонувати до стягнення як грошові кошти, так і будь-яке інше майно. Строк, встановлений у постанові державного виконавця про відкриття провадження, сплив ще до її отримання боржником. Зазначив, що недотримання державним виконавцем наданого ним самим строку на добровільне виконання судового рішення є протиправним та порушує права боржника. У зв'язку із чим просив позов задовольнити у повному обсязі.

В судове засідання позивач не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, поряд із тим надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання 20.04.2015 року не прибув, надав до суду заяву про розгляд справи за наявними у ній матеріалами та за відсутності відповідача.

Враховуючи, що сторони є належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, враховуючи клопотання представника позивача, потреба заслухати свідка чи експерта відсутня, перешкод для розгляду справи у судовому засіданні немає, суд вважає, що справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження з огляду на положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 09.02.2015 року постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції В'юнником Костянтином Сергійовичем відкрито виконавче провадження ВП №46439858.

Зазначеною постановою про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем надано боржнику строк до 7 днів на добровільне виконання рішення суду.

Судом встановлено, що відповідачем 11.02.2015 року направлено ОСОБА_1 постанову про відкриття виконавчого провадження та 19.02.2015 року вручено, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення.

17.02.2015 року постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції В'юнника Костянтина Сергійовича стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 25299,35 грн.

Крім того, 17.02.2015 року державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції В'юнником Костянтином Сергійовичем винесено постанову про арешт майна боржника, згідно з якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1, у межах суми звернення стягнення: 278368,04 грн, заборонено здійснювати відчуження зазначеного майна, яке належить боржнику ОСОБА_1. Постанова мотивована тим, що рішення боржником не виконується.

Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, постанову про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 отримав 19.02.2015 року.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.35 зазначеного Закону, за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів.

Однак, державним виконавцем взагалі не було враховано той факт, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №46439858 від 09.02.2015 року на момент винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не була отримана ОСОБА_1, отже виконати в наданий державним виконавцем строк з моменту її винесення не є можливим.

У разі, якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Згідно цієї норми починати заходи примусового стягнення, в тому числі вилучення майна із володіння власника, державний виконавець має право виключно після сплину терміну добровільного виконання, виключно за умови повідомлення боржника про надання йому такого терміну та виключно за умови надіслання йому копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, позивач був повністю позбавлений права на добровільне виконання виконавчого документа, реалізацію вилученого (чи інше) майна і погашення боргу, що також є порушенням прав боржника.

Згідно ст.6 Закону України "Про виконавче провадження" - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону.

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачені обов'язки і права державних виконавців. Так, зокрема, частиною 1 ст.11 передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи, що позивач був позбавлений права на добровільне виконання виконавчого листа №820/11818/14 виданого 13.08.2014 року Харківським окружним адміністративним судом, суд дійшов висновку про незаконність постанови державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції В'юнника Костянтина Сергійовича від 17.02.2015 року по виконавчому провадженню №46439858 про арешт майна боржника, ОСОБА_1та її скасування.

Щодо позовних вимог в частині визнання неправомірними дій державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції В'юнника Костянтина Сергійовича із примусового виконання судового рішення та звернення стягнення на майно до спливу наданого ним же строку на добровільне виконання судового рішення суд зазначає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки скасування постанови про накладення арешту на майно боржника та заборони його відчуження є достатнім для повного захисту прав та інтересів позивача в розумінні положень ст. ст. 2, 11 Кодексу адміністративного судочинства України .

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині скасування постанови державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції В'юнника Костянтина Сергійовича від 17.02.2015 року по виконавчому провадженню №46439858 про арешт майна боржника ОСОБА_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити з підстав викладених вище.

Керуючись ст.ст. 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції В'юнника Костянтина Сергійовича про визнання дій незаконними та скасування постанови - задовольнити частково.

Скасувати постанову державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції В'юнника Костянтина Сергійовича від 17.02.2015 року по виконавчому провадженню №46439858 про арешт майна боржника ОСОБА_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.О. Чудних