Постанова № 43687801, 16.04.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/833/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Носенка М.В.,

представника позивача - Чорнуха Ю.В.,

представника відповідача - Гаспаряна С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

16 березня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВО"Кременчуцький автоскладальний завод" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 вересня 2014 року № 0043521701/1800 та №0004452201/1801.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що під час проведення перевірки контролюючим органом було зроблено необґрунтовані висновки, які суперечать чинному законодавству України, що призвело до безпідставного винесення спірних податкових повідомлень-рішень та донарахування податкових зобов'язань. Відрядження до Китайської народної республіки пов'язані із господарською діяльністю товариства, а тому позивачем правомірно віднесено до складу витрат витрати на відрядження до КНР. Вказував на те, що Податковий кодекс України не містить норми, якою б передбачалось, що витрати на відрядження можуть включатись до складу витрат платника податку виключно за умови наявності запрошення приймаючої сторони.

Стверджував, що суми, які видавались працівникам товариства під звіт на відрядження до КНР, були витрачені на покриття відряджень, що підтверджується належним чином оформленими документами, а тому вказані кошти не є базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 55 677,00 грн. та абз. "е" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170, пп. 170.9.2 п. 170.1 ст. 170, абз. "а" п. 176.2, ст. 176 Податкового Кодексу України в результаті чого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 58060,48 грн.

Відповідач Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив хоча про час та місце розгляду повідомлявся належним чином. У наданих до суду письмових запереченнях просив просив в задоволенні адміністративного позову відмовити посилаючись на встановлення Кременчуцькою ОДПІ під час проведення перевірки заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 293 037,00 грн. та недоцільність використання витрат на відрядження до КНР у виробничій діяльності товариства.

Стверджував, що податкові рішення винесені за результатами проведеної перевірки є правомірними та не підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" у встановленому законом порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 36410382 /т. 1, а.с. 124/.

На час винесення спірних рішень позивач перебував на обліку платників податків в Кременчуцькій ОДПІ.

Співробітниками Кременчуцької ОДПІ у період з 18.06.2014 по 20.08.2014 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт від 28.08.2014 №2096/16-03-22-01-08/36410382 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків зокрема вимог:

- пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 55 677,00 грн.;

- абз. "е" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170, пп. 170.9.2 п. 170.1 ст. 170, абз. "а" п. 176.2, ст. 176 Податкового Кодексу України в результаті чого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 58060,48 грн. /т. 1 а.с.10-97/

На підставі зазначеного вище Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 22.09.2014 сформовано податкові повідомлення-рішення:

- № 0004452201/1801, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 83 518,50 грн. (в т.ч., основний платіж - 55 677,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 27 838,50 грн.) /т. 1, а.с. 98/;

- № 0043521701/1800, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом із доходів платника податку в загальному розмірі 97 611,54 грн. (в т.ч., основний платіж - 58060,48 грн., штрафні (фінансові) санкції - 39551,06 грн.) /т. 1, а.с. 99/.

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями Кременчуцької ОДПІ, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" звернулось до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Абз. "з" пп. 138.1.1 п. 138. 1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: інші витрати, передбачені цим розділом.

Підпунктом 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України встановлено, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Сума добових визначається в разі відрядження:

у межах України та країн, в'їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи (дозволу на в'їзд), - згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами;

до країн, в'їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявності візи (дозволу на в'їзд), - згідно з наказом про відрядження та відмітками уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України в закордонному паспорті або документі, що його замінює.

За відсутності зазначених відповідних підтвердних документів, наказу або відміток уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України в паспорті або документі, що його замінює сума добових не включається до складу витрат платника податку.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу витрат платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з діяльністю такого платника податку, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що 12.05.2009 між позивачем (Ліцензіат) та Geely International - Corporation (Ліцензіар) укладено договір про надання невиключної ліцензії на використання товарних знаків та конструкторсько-технологічної документації на автомобіль Geely (т. 1 а.с. 170 - 177). За умов якого Ліцензіар надає Ліцензіату на строк дії договору невиключну ліцензію на право використання товарного знака, конструкторсько-технологічної документації з метою виготовлення, пропозиції до продажу, продажу та іншого введення у господарський обіг автомобілів марки Geely та території України. Ліцензіар надає Ліцензіату допомогу у освоєнні процесу виготовлення продукції по ліцензії та в навчанні спеціалістів.

27.03.2013 між позивачем (покупець) та AUTOEAST TRADE LTD. (продавець) укладено контракт № 6/13-ВО, за умов якого продавець продав, а покупець придбав машкомплекти для складання автомобілів марки Geely International - Corporation (т. 1 а.с. 178 - 183).

З метою налагодження на підприємстві процесу по складанню автомобілів та з'ясування питань, які потребують вирішення для налагодження безперебійного функціонування виробництва працівники позивача були направлені у відрядження до Китайської народної республіки.

На підтвердження правомірності віднесення до витрат витрат на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" позивачем суду надано копії рахунку-фактури № 39-4430 від 08.04.2013; накладної № 39-2473 від 08.04.2013; квитків на літак; відривних частин посадкових талонів; наказів на відрядження; посвідчень про відрядження; звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт; завдань по відрядження та звітів про виконання завдань; докази понесення витрат на оплату проживання, пакування багажу, оплату послуг таксі; закордоні паспорти (т. 1 а.с. 184 - 221, т. 2 а.с. 1 - 66, 68 - 87).

Отримання працівниками позивача, під час відряджень до КНР, допомоги по складанню автомобілів марки Geely підтверджується протоколами нарад по технічним питанням спільної діяльності (т. 1 а.с. 222 - 223, т. 2 а.с. 67).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність у позивача документів підтверджуючих пов'язаність витрат на відрядження до КНР із господарською діяльністю товариства та правомірність їх віднесення до витрат.

Крім того, підпунктом 165.1.11 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження.

Враховуючи, що судом вище встановлено правомірність віднесення позивачем коштів витрачених на відрядження до КНР до витрат, суд приходить до висновку, що ці кошти не є базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб, а тому висновок Кременчуцької ОДПІ про порушення позивачем податкового законодавства щодо повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб є протиправним.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду доказів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень. Разом із цим, позивач довів наявність факту порушення контролюючим органом його прав у сфері публічно-правових відносин.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог, а відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 22 вересня 2014 року № 0043521701/1800 та №0004452201/1801.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" витрати зі сплати судового збору в сумі 362,25 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 20 квітня 2015 року.

Суддя С.С. Бойко