Постанова № 43687755, 16.04.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2015 року 17:07м. ПолтаваСправа № 816/777/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представника позивача - Божука В.І.,

представника відповідача - Мосієнко В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Зовнішньоторговельна фірма "ПЕК" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

11 березня 2015 року Приватне підприємство "Зовнішньоторговельна фірма "ПЕК" (надалі також - позивач, ПП "ЗФ "ПЕК") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі також - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 січня 2015 року № 000052202/152, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 33867,50 грн, у тому числі за основним платежем 27094 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6773,50 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом на підставі висновків перевірки, про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.4 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на суму податку на додану вартість 27094 грн, у тому числі: серпень 2013 року - 746 грн, вересень 2013 року - 3148 грн, жовтень 2013 року - 1400 грн, липень 2014 року - 5400 грн, серпень 2014 року - 12800 грн, вересень 2014 року - 933 грн, жовтень 2014 року - 2667 грн. Позивач вважає такі висновки протиправними з огляду на те, що вони не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, а перевірка проведена без врахування всіх обставин та не досліджено у повному обсязі наданих під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. З приводу взаємовідносин зі спірними контрагентами позивач вказує, що твердження контролюючого органу про фіктивність та відсутність факту реального здійснення господарської діяльності із даними контрагентами ґрунтуються на припущеннях, а відтак є непідтвердженими та такими, що не відповідають дійсності.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У письмових запереченнях в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначав, що перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.4 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту з ПДВ за наслідками господарських взаємовідносин із ТОВ "Форест АП" та ТОВ "Регіон Сталь". Вказував, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій. Зазначав, що позивачем не було надано до перевірки будь-які документи, що підтверджують транспортування товару, також господарські операції позивача із контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, необхідного для здійснення своєї діяльності. А тому, контролюючим органом, правомірно констатовано заниження податку на додану вартість та донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Приватне підприємство "Зовнішньоторговельна фірма "ПЕК" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 11 травня 1998 року, код ЄДРОПУ 25169467, номер запису 1 585 120 0000 001351, а також перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ, у томі числі як платник податку на додану вартість.

В період з 22 грудня 2014 року по 26 грудня 2014 року відповідачем проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача по питанню взаємовідносин з ТОВ "Форест АП" за липень-жовтень 2014 року та ТОВ "Регіон Сталь" за серпень-жовтень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 06 січня 2015 року № 2/16-03-22-02-12/25169467, відповідно до якого зафіксовано порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.4 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на суму податку на додану вартість 27094 грн, у тому числі: серпень 2013 року - 746 грн, вересень 2013 року - 3148 грн, жовтень 2013 року - 1400 грн, липень 2014 року - 5400 грн, серпень 2014 року - 12800 грн, вересень 2014 року - 933 грн, жовтень 2014 року - 2667 грн (а.с. 18-39, т.1).

За результатами адміністративного оскарження акту, останній залишено без змін, а заперечення позивача - без задоволення (а.с. 40-53, т.1).

На підставі вказаного акту та відповіді Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2015 року № 000052202/152, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 33867,50 грн, у тому числі за основним платежем 27094 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6773,50 грн (а.с. 54-55, т.1).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню від 23 січня 2015 року № 000052202/152, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 33867,50 грн, у тому числі за основним платежем 27094 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6773,50 грн, суд виходив з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній у період, що перевірявся) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Повнота наданої документації чи правильність її оформлення перевіряючим в акті перевірки під сумнів не ставиться.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначенні вказаною нормою.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, позивач перебував у правовідносинах з ТОВ "Регіон Сталь" з придбання наступних товарно-матеріальних цінностей: труби 60*60*6 ст. 20г/к, 114*8,5 ст. 20 г/к, 168,3*4 tig AISI 304 та круги н/ж 321/08*18Н10Т 170*3000-5900HR,K12.

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту стали податкові накладні, видані ТОВ "Регіон Сталь", від02.08.2013 № 3, від 08.08.2013 № 14, від 10.09.2013 № 25, від 12.09.2013 № 32, від 20.09.2013 № 42, від 01.10.2013 № 5 (а.с. 133-137,т.1).

На підтвердження придбання вказаних товарів позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів: видаткові накладні від 02.08.2013 № РН-0000258, від 08.08.2013 № РН-0000272, від 23.09.2013 № РН-0000349, від 25.09.2013 № РН-0000352, від 03.10.2013 № РН-0000366 (а.с. 128-132, т.1).

Отриманий товар був оплачений позивачем в повному обсязі, що підтверджується належним чином завіреними копіями платіжних доручень з відмітками банківської установи, що долучені до матеріалів справи (а.с. 139-144, т.1).

На підтвердження факту перевезення придбаних товарно-матеріальних цінностей позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії товарно-транспортних накладних (а.с. 145-149, т.1).

Судом встановлено, що придбані у ТОВ "Регіон Сталь" товарно-матеріальні цінності, використані у власній господарській діяльності, а саме при виготовленні кабелепереносчика з комплектом котушок, кожухів, нарощування бортів і підсилення платформи в межах виконання умов договорів підряду, укладених з ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат", на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії таких договорів та належні первинні документи на підтвердження їх виконання (а.с. 150-185, т.1).

Крім того, протягом періоду, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору Замовник) та ТОВ "Форест АП" (по тексту договору - Виконавець) укладено договір про надання послуг від 21.05.2014 № 21/05, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату послуги в асортименті, а Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги. Детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим Договором, визначається у завданні Замовника, яке надається ним Виконавцю шляхом усної заявки. Здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками Сторін після фактичного надання послуг (а.с. 186-188, т.1).

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту стали податкові накладні, видані вказаним контрагентом, від 02.07.2014 № 592, від 22.07.2014 № 593, від 25.07.2014 № 594, від 28.07.2014 № 595, від 31.07.2014 № 596, від 04.08.2014 № 5, № 6 та № 7, від 12.08.2014 № 8, від 28.08.2014 № 9, № 10 та № 11 (а.с. 199-210, т.1).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг), оформлених при наданні наступних послуг: від 02.07.2014 № 1340 - зварювання футеровки кузова САТ 789С № 104; від 22.07.2014 № 1341 - зварювання твердосплав пласт ковша ЕШ № 11; від 25.07.2014 № 1342 - зварювання футеровки кузова САТ 789С № 103; від 04.08.2014 № 1366 - заміна щелини ковша ЕШ госп. № 8, № 1367 - зварювання твердосплав пласт ковша ЕШ № 8, № 1368 - заміна боковини ковша ЕШ № 8; від 26.08.2014 № 1369 - зварювання футеровки кузова САТ 789С № 105; від 28.08.2014 № 1370 - заміна щелини ковша ЕШ госп. № 7, № 1371 - зварювання твердосплав пласт ковша ЕШ № 7, № 1372 - заміна боковини ковша ЕШ № 7 (а.с. 190-198, т.1).

Отримані послуги були оплачені позивачем в повному обсязі, що підтверджується належним чином завіреними копіями платіжних доручень з відмітками банківської установи, що долучені до матеріалів справи (а.с. 211-216, т.1).

Судом встановлено, що надані ТОВ "Форест АП" послуги, використані у власній господарській діяльності, а саме при виконанні умов договору на ремонтні роботи, укладеного з ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат", на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії такого договору та належні первинні документи на підтвердження їх виконання (а.с. 217-250, т.1; 1-4, т.2).

Господарські операції позивача здійснювались в межах основних видів діяльності позивача за КВЕД.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача зі спірними контрагентами у перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України.

Також, з приводу проведених операцій зі спірними контрагентами позивачем додатково надано письмові пояснення стосовно технології виготовлення металоконструкцій та наданих послуг, а також на підтвердження останніх надано належним чином завірені копії креслень відповідних ТМЦ, табелів робочого часу, а також листів погодження субпідрядника та робітників підрядника (а.с. 50-125, т.2).

Таким чином, судом не приймаються до уваги твердження Кременчуцької ОДПІ про не підтвердження реальності операцій позивача зі спірними контрагентами з урахування не надання на перевірку товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування товару від ТО "Регіон Сталь" та не надання документів, які б підтверджували присутність посадових осіб в містах виконання послуг з підстав долучення таких документів до матеріалів справи.

Згідно частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", "якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту".

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до податкового кредиту, визначену актом перевірки та відповіддю на заперечення на акт, за спірний період.

Таким чином, сукупність наданих представником позивача документів дають достатні підстави дійти висновку про фактичне виконання умов договорів із спірними контрагентами, окрім того, зі змісту первинних документів, долучених до матеріалів, в діяльності позивача та його контрагента наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договору, а також наявні чинники, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, витрати позивача за цим договором повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю.

В ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження контролюючого органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте необґрунтовано та не на підставі закону, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства "Зовнішньоторговельна фірма "ПЕК" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 23 січня 2015 року № 000052202/152.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Зовнішньоторговельна фірма "ПЕК" витрати зі сплати судового збору у розмірі 182,70 грн. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 21 квітня 2015 року.

Суддя І.Г. Ясиновський