Постанова № 43687747, 16.04.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2015 року м. Полтава Справа № 816/511/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дубовик О.І.,

представника позивача - Реути Н.В.,

представника відповідача - Паська Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукнафтопродукт Груп" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

18 лютого 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчукнафтопродукт Груп" (далі - ТОВ "Кременчукнафтопродукт Груп", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005752202/2240 від 06.11.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що висновки Кременчуцької ОДПІ в акті перевірки від 17.10.2014 №2444/16-03-22-02-12/37074083 щодо порушення ним вимог податкового законодавства, в результаті чого занижено ПДВ на суму 537548,00 грн, є безпідставними. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Антарес" у липні 2014 року повністю підтверджується наявними первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. В зв'язку з цим, позивач просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005752202/2240 від 06.11.2014.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях №237 від 04.03.2015 (том 1 а.с. 110-113) та поясненнях №207 від 23.03.2015 (том 2 а.с. 2).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ "Кременчукнафтопродукт Груп" (ідентифікаційний код 37074083) 21.05.2010 зареєстроване в якості юридичної особи, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрації 15851020000007268 (том 1 а.с. 201). Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість (том 1 а.с. 202).

У період з 06.10.2014 по 10.10.2014 Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Кременчукнафтопродукт Груп" (код 37074083) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Антарес" (код 31037491) за період липень 2014 року та ТОВ "Ріаліз Оіл" (код 36440286) за період листопад 2012 року.

За результатами перевірки контролюючим органом 17.10.2014 складено акт №2444/16-03-22-02-12/37074083 (том 1 а.с. 15-32), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п.201.1, п.201.6 ст.201, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 537548,00 грн, в тому числі за липень 2014 року в сумі 537548,00 грн.

На підставі висновків даного акту перевірки, Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0005752202/2240 від 06.11.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 806322,00 грн, в тому числі 537548,00 грн - за основним платежем та 268774,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 13-14).

В результаті оскарження податкового повідомлення-рішення №0005752202/2240 від 06.11.2014 в адміністративному порядку до ГУ Міндоходів у Полтавській області та ДФС України скарги ТОВ "Кременчукнафтопродукт Груп" залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін (том 1 а.с. 40-47).

Позивач, не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з вимогою про визнання вказаного рішення нечинним та його скасування.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Кременчукнафтопродукт Груп", суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу положень статті 198 Податкового кодексу України слідує, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що протягом липня 2014 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Антарес" (постачальник) укладені договори поставки нафтопродуктів №ДГ-0507-1 від 05.07.2014, №ДГ-0907-2 від 09.07.2014, №ДГ-1207-1 від 12.07.2014 та №ДГ-1807-1 від 18.07.2014 (том 1 а.с. 48-50, 53-55, 58-60, 63-65), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти згідно умов цих договорів.

Додатковими угодами №140731000000039 від 05.07.2014 до договору №ДГ-0507-1 від 05.07.2014, №140731000000040 від 09.07.2014 до договору №ДГ-0907-2 від 09.07.2014, №140731000000041 від 12.07.2014 до договору №ДГ-1207-1 від 12.07.2014, №140731000000042 від 18.07.2014 до договору №ДГ-1807-1 від 18.07.2014 (том 1 а.с. 52, 57, 61, 66) сторони узгодили вид, характеристики нафтопродуктів, їх вартість та кількість, зазначивши наступні товари: - бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу С код товару згідно з УКТЗЕД 2710124192; - паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ код товару згідно з УКТЗЕД 2710194710; - паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки С виду ІІ код товару згідно з УКТЗЕД 2710194710, всього на загальну суму 3225287,68 грн, в тому числі ПДВ 537547,95 грн.

На підтвердження здійснення господарських операцій ТОВ "Антарес", у відповідності до пункту 17 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 №10 (чинного на момент здійснення спірних господарських операцій), виписано на користь позивача зведені податкові накладні №44 від 31.07.2014 на загальну суму 370884,92 грн, в тому числі ПДВ - 61814,15 грн, №43 від 31.07.2014 на загальну суму 815215,13 грн, в тому числі ПДВ - 135869,19 грн, №41 від 31.07.2014 на загальну суму 1481826,43 грн, в тому числі ПДВ - 246971,07 грн та №42 від 31.07.2014 на загальну суму 557361,22 грн, в тому числі ПДВ - 92893,54 грн (том 1 а.с. 68, 70, 72, 74).

На підставі зазначених податкових накладних, виписаних ТОВ "Антарес" на користь позивача, останнім включено до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за липень 2014 року (том 1 а.с. 211-212) суму податку на додану вартість у розмірі 537547,95 грн.

Дослідивши вказані податкові накладні, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість проданих товарів, ціну продажу.

Будь-яких зауважень до змісту та форми зазначених зведених податкових накладних зі сторони контролюючого органу ні в ході проведення перевірки, ні в ході судового розгляду справи висловлено не було.

За умовами договорів поставки нафтопродуктів №ДГ-0507-1 від 05.07.2014, №ДГ-0907-2 від 09.07.2014, №ДГ-1207-1 від 12.07.2014 та №ДГ-1807-1 від 18.07.2014 (пункт 2.1.1 договорів) постачальник зобов'язується передати покупцю нафтопродукти згідно розділу 1 цих договорів за умови оформлення відповідних актів прийому-передачі. Крім того, пункто 4.5 договорів визначено, що сторони укладають акти прийому-передачі товару, в яких вказують найменування, кількість, ціну і вартість переданого товару, сторони можуть укладати акти прийому-передачі товару, що переданий протягом визначеного а такому акті періоду часу.

Наявні у матеріалах справи акти приймання-передачі нафтопродуктів №140731000000042 від 31.07.2014, №140731000000041 від 31.07.2014, №140731000000039 від 31.07.2014 та №140731000000040 від 31.07.2014 (том 1 а.с. 69, 71, 73, 75) підтверджують приймання-передачу нафтопродуктів протягом липня 2014 року, а саме: - бензину автомобільного підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу С код товару згідно з УКТЗЕД 2710124192; - палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ код товару згідно з УКТЗЕД 2710194710; - палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки С виду ІІ код товару згідно з УКТЗЕД 2710194710, на загальну суму 3225287,68 грн, в тому числі ПДВ 537547,95 грн.

Договорами поставки нафтопродуктів №ДГ-0507-1 від 05.07.2014, №ДГ-0907-2 від 09.07.2014, №ДГ-1207-1 від 12.07.2014 та №ДГ-1807-1 від 18.07.2014 (п.4.2) сторони визначили, що товар поставляється покупцю партіями протягом поточного місяця в кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договорів, на умовах ЕХW - резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобазах, що належить ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (ІНКОТЕРМС-2010).

Як слідує зі змісту адресованих позивачу листів ТОВ "Антарес" від 05.07.2014 №39/07-А, від 09.07.2014 №40/07-А, від 12.07.2014 №41/07-А та від 18.07.2014 №42/07-А (том 2 а.с. 56-59), останнє повідомило, що нафтопродукти, придбані ТОВ "Кременчукнафтопродукт Груп" згідно договорів поставки нафтопродуктів №ДГ-0507-1 від 05.07.2014, №ДГ-0907-2 від 09.07.2014, №ДГ-1207-1 від 12.07.2014 та №ДГ-1807-1 від 18.07.2014 знаходяться на зберіганні в ПАТ "Дніпронафтопродукт", у якого можуть бути отримані в будь- який час на протязі дії вказаних договорів; ПАТ "Дніпронафтопродукт" про перехід права власності повідомлений. Вказані листи підписані директором ТОВ "Антарес" Ткачук А.М. та скріплені печаткою підприємства.

Судовим розглядом встановлено, що придбані позивачем у ТОВ "Антарес" в рамках здійснення спірних господарських операцій нафтопродукти були передані на зберігання ПАТ "Дніпронафтопродукт" згідно договору зберігання №1409/10-7, укладеного між ТОВ "Кременчукнафтопродукт Груп" та ПАТ "Дніпронафтопродукт" 14.09.2010 (том 1 а.с. 76-77).

Належне виконання умов договору зберігання №1409/10-7 від 14.09.2010 підтверджується:

- актом прийому-передачі від 31.07.2014 до договору зберігання №1409/10-7 від 14.09.2010, згідно якого ТОВ "Кременчукнафтопродукт Груп" за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 передало, а ПАТ "Дніпронафтопродукт" прийняло на зберігання дизельне паливо підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ в загальній кількості 105,552 тн, дизельне паливо підвищеної якості (Євро) марки С виду ІІ в загальній кількості 42,376 тн, бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ скласу С в загальній кількості 30,973 тн (том 1 а.с. 78);

- актом прийому-передачі від 31.07.2014 до договору зберігання №1409/10-7 від 14.09.2010, згідно якого ТОВ "Кременчукнафтопродукт Груп" за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 прийняло, а ПАТ "Дніпронафтопродукт" передало зі зберігання дизельне паливо підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ в загальній кількості 105,552 тн, дизельне паливо підвищеної якості (Євро) марки С виду ІІ в загальній кількості 42,376 тн, бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу С в загальній кількості 30,973 тн (том 1 а.с. 79);

- актом №07195 від 31.07.2014 приймання-передачі наданих послуг згідно договору №1409/10-7 від 14.09.2010, відповідно до якого зберігач надав, а поклажодавець отримав послуги зі зберігання паливно-мастильних матеріалів у липні 2014 року (том 1 а.с. 80);

- платіжним дорученням №6852 від 25.09.2014, згідно якого позивачем проведено оплату на користь ПАТ "Дніпронафтопродукт" за послуги зі зберігання (том 2 а.с. 54);

- карткою рахунку 63.1.6 по контрагенту ПАТ "Дніпронафтопродукт" (том 2 а.с. 55).

Наявність у ПАТ "Дніпронафтопродукт" необхідних умов та резервуарів для зберігання нафтопродуктів за адресою: м. Кременчук, проїзд Галузевий, 80, підтверджується наявними у матеріалах справи: договором №3220 надання послуг від 04.01.2013, укладеним між ПАТ "Дніпронафтопродукт" та ТОВ "Еквіта" на оренду ємностей та інших ТМЦ; актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договором №3220 від 04.01.2013; договором оренди №9/14, укладеним, в свою чергу, між ТОВ "Еквіта" та ТОВ " ТФ "Кременчукнафтропродукт" на оренду виробничих будівель, споруд та обладнання НБГ, в тому числі резервуарів для нафтопродуктів за адресою: м. Кременчук, проїзд Галузевий, 80; свідоцтвом про право власності на нерухоме майно ТОВ "ТФ "Кременчукнафтропродукт" (том 1 а.с. 195-197, том 2 а.с. 45-53).

Судом встановлено, що загальна кількість та номенклатура нафтопродуктів, поставлених ТОВ "Антарес" позивачу, відповідає загальній кількості та номенклатурі нафтопродуктів, які прийняті на зберігання ПАТ "Дніпронафтопродукт" згідно договору зберігання №1409/10-7 від 14.09.2010.

Відповідно до аналогічних за своїм змістом пунктів 5.1 договорів поставки нафтопродуктів №ДГ-0507-1 від 05.07.2014, №ДГ-0907-2 від 09.07.2014, №ДГ-1207-1 від 12.07.2014 та №ДГ-1807-1 від 18.07.2014, покупець здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, протягом 120 днів з дати підписання акту прийому-передачі товару або інших документів.

Проте, згідно додаткових угод від 01.11.2014 до договорів поставки нафтопродуктів №ДГ-0507-1 від 05.07.2014, №ДГ-0907-2 від 09.07.2014, №ДГ-1207-1 від 12.07.2014 та №ДГ-1807-1 від 18.07.2014 (том 1 а.с. 51, 56, 62, 67) сторони визначили обов'язок ТОВ "Кременчукнафтопродукт Груп" здійснити оплату за придбані нафтопродукти шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Антарес" до 31.07.2015. Таким чином, на момент розгляду справи граничний строк для оплати за поставлений товар не настав.

Також підтвердженням реальності здійснення у липні 2014 року спірних фінансово-господарських операцій між ТОВ "Кременчукнафтопродукт Груп" та ТОВ "Антарес" є сертифікати відповідності на дизельне паливо підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ, дизельне паливо підвищеної якості (Євро) марки С виду ІІ, бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу С (том 1 а.с. 138-139).

Нафтопродукти, які придбавалися у ТОВ "Антарес", протягом липня 2014 року реалізовувалися ТОВ "Кременчукнафтопродукт Груп" оптовим контрагентам-покупцям (ТОВ "Коновалівське", ТОВ "Дукла", ТОВ "Приват-Агро-Альянс", ТОВ "Агрофірма "Покровська"), про що свідчать первинні, бухгалтерські та інші документи, копії яких маються у матеріалах справи (договори постачання нафтопродуктів, рахунки, платіжні доручення, податкові накладні, товарно-транспортні накладні за формою №1-ТТН (нафтопродукт), договори відступлення права вимоги /том 1 а.с. 140-193/). Судом встановлено, що на підставі усних заявок позивача відбувалося відвантаження нафтопродуктів зі складу ПАТ "Дніпронафтопродукт" (проїзд Галузевий, 80 м. Кременчук) на транспортні засоби автоперевізника ТОВ "ТД "Кременчукнафтопродуктсервіс", яке, в свою чергу, на виконання умов договорів перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладених із замовниками - ТОВ "Коновалівське", ТОВ "Дукла", ТОВ "Приват-Агро-Альянс", ТОВ "Агрофірма "Покровська", транспортувало вказані нафтопродукти на адреси зазначених товариств. В підтвердження викладеного представником позивача до матеріалів справи долучені договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом, додаткові угоди до вказаних договорів, акти здачі-прийомки виконаних робіт та тимчасові реєстраційні талони на транспортні засоби (том 2 а.с. 17-42, 73,146, 152, 158-159, 182, 186, 188, 229).

З огляду на викладене, оскільки нафтопродукти, які протягом липня 2014 року були придбані ТОВ "Кременчукнафтопродукт Груп" у ТОВ "Антарес" згідно договорів поставки нафтопродуктів №ДГ-0507-1 від 05.07.2014, №ДГ-0907-2 від 09.07.2014, №ДГ-1207-1 від 12.07.2014 та №ДГ-1807-1 від 18.07.2014 та в подальшому реалізовані оптовим контрагентам-покупцям, з моменту їх придбання позивачем до моменту відвантаження оптовим покупцям зберігалися ПАТ "Дніпронафтопродукт", а також оскільки укладені між ТОВ "Кременчукнафтопродукт Груп" та ТОВ "Антарес" договори поставки нафтопродуктів не передбачають транспортування нафтопродуктів, судом відхиляються посилання контролюючого органу на відсутність у позивача товарно-транспортних документів, які б підтверджували реальність транспортування нафтопродуктів від ТОВ "Антарес" до ТОВ "Кременчукнафтопродукт Груп".

Доводи представника відповідача з приводу відсутності у позивача актів приймання нафтопродуктів за кількістю 5-НП та актів приймання нафти та/або нафтопродуктів за якістю 14-НК, судом оцінюються критично, оскільки нафтопродукти безпосередньо на адресу ТОВ "Кременчукнафтопродукт Груп" не надходили, а перебували на зберіганні у ПАТ "Дніпронафтопродукт", при цьому, Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (далі - Інструкція №281/171/578/155), не містить жодних вимог щодо оформлення саме власниками нафтопродуктів актів приймання нафтопродуктів за кількістю 5-НП та актів приймання нафти та/або нафтопродуктів за якістю 14-НК, у випадку коли такі нафтопродукти на адресу останнього автомобільним, залізничним та іншим транспортом фактично не поставлялися, а перебували на зберіганні у інших суб'єктів господарювання.

Водночас, пункт 13.2 Інструкції №281/171/578/155 містить вимогу щодо здійснення власниками нафтопродуктів інвентаризації нафти та нафтопродуктів, в тому числі й тих, які згідно з договорами зберігаються на терміналах інших суб'єктів господарювання.

На підтвердження дотримання ТОВ "Кременчукнафтопродукт Груп" вимог вказаного пункту Інструкції №281/171/578/155, представником товариства до матеріалів справи долучений акт інвентаризації від 31.07.2014 за формою №24-НП, згідно з яким станом на 31.07.2014 на ТОВ "Кременчукнафтопродукт Груп" відсутній залишок по нафтопродуктах, що придбавалися останнім протягом липня 2014 року в ТОВ "Антарес" (том 3 а.с. 28).

Придбані ТОВ "Кременчукнафтопродукт Груп" нафтопродукти оприбутковувалися по бухгалтерському обліку товариства, про що свідчать аналітичний журнал - ордер по рахунку 63.1.12 "Розрахунки за закупівлю ПММ та інших товарів", аналітичний журнал - ордер по рахунку 28.1.3 "Бензин 92, "Дизельне паливо" (том 2 а.с. 60-62).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про реєстрацію ТОВ "Антарес" в якості платника ПДВ на момент здійснення спірних господарських операцій з позивачем у справі судом не встановлено, навпаки, матеріали справи свідчать про те, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Антарес" було анульовано 18.09.2014, тобто вже після фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ "Антарес" та ТОВ "Кременчукнафтопродукт Груп" (том 1 а.с. 123).

Крім того, відповідачем в ході судового розгляду справи не спростованого того, що на момент здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Антарес", останнє не було визнане банкрутом та знаходилось в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців одними із видів господарської діяльності ТОВ "Антарес" є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, роздрібна торгівля пальним, що відповідає характеру спірних господарських операцій між ТОВ "Антарес" та позивачем у справі (том 1 а.с. 115-119).

Посилання контролюючого органу на те, що в підтвердження отримання бензину та дизельного палива ТОВ "Кременчукнафтопродукт Груп" до перевірки не були додані документи на відрядження працівників товариства у м. Дніпропетровськ (накази, звіти про відрядження, журнал видачі довіреностей) судом оцінюються критично, оскільки відсутність документального оформлення відрядження не перешкоджає керівнику підприємства виїхати до іншого міста для оформлення господарських операцій та не є доказом факту його відсутності в тому чи в іншому місці.

Судом встановлено, що основною підставою для висновку перевірки щодо безтоварності спірних господарських операцій є акт від 21.08.2014 №175/04-61-22-2/31037491 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Антарес" з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за період липень 2014 року", у висновку якого зазначено, що перевіркою ТОВ "Антарес" встановлено відсутність фактів реального вчинення ТОВ "Антарес" господарських операцій за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, у зв'язку з відсутністю необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, власного чи орендованого нерухомого майна, тощо.

Пунктом 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984, визначено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Відповідно до пункту 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232, за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка.

Таким чином, судження контролюючого органу відносно правильності або неправильності декларування та сплати платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки.

В акті про неможливість проведення зустрічної звірки мають зазначатись лише обставини, котрі зумовили її непроведення.

З огляду на викладене, посилання відповідача в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ "Антарес" є безпідставним.

Окрім цього, зі змісту постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2014 у справі №804/15341/14 судом встановлено, що ТОВ "Антарес" зверталось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ в Амур-Нижньопридніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, якою позовні вимоги ТОВ "Антарес" задоволено та визнані протиправними: 1) дії щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "Антарес" щодо підтвердження господарських відносин із суб'єктами господарювання за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, за результатами якої складено акт №175/04-61-22-2/31037491 від 21.08.2014 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Антарес" (код ЄДРПОУ 31037491) з питань документального підтвердження господарських відносин за період з 01.07.2014 по 31.07.2014"; 2) дії, які полягають у формуванні висновків про відсутність фактів реального вчинення ТОВ "Антарес" господарських операцій за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, чим порушено ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільного кодексу України) по правочинах, здійснених по ланцюгу, як такі, що мають ознаки нереальності здійснених операцій з покупцями за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 (том 1 а.с. 100-105).

З приводу посилань відповідача на відомості Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів щодо наявних розбіжностей між сумою податкового кредиту ТОВ "Кременчукнафтопродукт Груп" та сумою податкового зобов'язання ТОВ "Антарес" за липень 2014 року, суд звертає увагу на наступне.

Як визначено частиною 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Крім того, у постановах від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі №21-47а10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Так само, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) зазначив, що "… компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності." /пункт 71/.

Як висновок, суд зазначає, що допущені попереднім постачальником у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для такого постачальника та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальнику товару.

Підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним платником податків (постачальником) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Так само, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи наведене в своїй сукупності, висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.201.1, п.201.6 ст.201, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України зроблено при довільному тлумаченні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства та фактичних обставин справи.

В силу частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності. Тобто, відповідачем не доведено правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Разом з цим, долученими до матеріалів справи копіями первинних документів бухгалтерського обліку підтверджено право позивача на віднесення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 537547,95 грн.

Враховуючи зазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0005752202/2240 від 06.11.2014 необхідно визнати протиправним та скасувати, а позов ТОВ "Кременчукнафтопродукт Груп" - задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь ТОВ "Кременчукнафтопродукт Груп" підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 487,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукнафтопродукт Груп" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 06 листопада 2014 року №0005752202/2240.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукнафтопродукт Груп" (ідентифікаційний код 37074083) судові витрати в сумі 487,20 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 21 квітня 2015 року.

Суддя О.В. Гіглава