Постанова № 43687707, 16.04.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2015 року 16:29м. ПолтаваСправа № 816/873/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Боровик Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення та вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

17 березня 2015 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (надалі також - позивач, ФОП ОСОБА_3.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі також - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 вересня 2014 року № 003945701/11356, рішення про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску від 15 вересня 2014 року № 0039501701/11357, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 20 серпня 2014 року № Ф-0030561701.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилалася на те, що висновки відповідача про заниження податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 44746,99 грн та відповідно заниження суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік зроблені без урахування норм чинного законодавства щодо формування доходу та витрат фізичної особи-підприємця. Вказував, що валові витрати на загальну суму 267998,94 грн є документально підтвердженими.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки позивачем безпідставно віднесено у березні 2011 року до складу витрат отримані від ФОП ОСОБА_4 маркетингові послуги у зв'язку з відсутністю належним чином складених первинних документів, що підтверджують фактичність надання маркетингових послуг. Посилався також на невідповідність документів, наданих на підтвердження правомірності витрат на суму 267998,94 грн, адже ФОП ОСОБА_3 спочатку надав маркетингові послуги контрагентам, а потім їх фактично отримав від ФОП ОСОБА_4 Зазначав, що згідно зі звітом ФОП ОСОБА_4 жодних маркетингових послуг не надавала.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

28.07.2014-08.08.2014, з продовженням строку проведення перевірки з 11.08.2014 по 13.08.2014, Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства.

За результатами перевірки складено акт № 2047/16-03-17-01-10/НОМЕР_1 від 20.08.2014, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 44746,99 грн; пункту 2 статті 7, пункту11 статті 8, пункту 2 статті 9 розділу ІІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язковіе державне соціальне страхування", в результаті чого занижено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік у розмірі 2807,84 грн (а.с.15-46).

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено:

- вимогу № Ф-0030561701/5414 від 20.08.2014 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 2807,84 грн (а.с. 56);

- податкове повідомлення-рішення № 0039451701/11356 від 15.09.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 55933,74 грн, в тому числі 44746,99 грн - за основним платежем, 11186,75 грн - за штрафними санкціями (а.с. 57);

- рішення про застосування штрафних санкція за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0039501701/11357 від 15.09.2014, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1403,92 грн (а.с.58).

За наслідками адміністративного оскарження скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій, вимога про сплату недоїмки - без змін.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

За змістом акту перевірки № 2047/16-03-17-01-10/НОМЕР_1 від 20.08.2014 суд вбачає, що донарахування позивачеві податку на доходи фізичних осіб у розмірі 44746,99 грн за основним платежем зумовлено включенням до складу витрат, відображених в додатку 7 до податкової декларації про майновий стан і доходи (а.с. 102), витрат на придбання маркетингових послуг в сумі 267998,94 грн, по яких не було факту отримання послуг та їх використання в господарській діяльності.

Оцінюючи вірність цих висновків, суд враховує, що згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 (в редакції, чинній на момент виникнення господарських відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проте, вимоги цієї норми позивачем не дотримано. На підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат видатків на придбання маркетингових послуг від ФОП ОСОБА_4 позивачем представлені копії договору надання інформаційно-консультаційних послуг від 01.06.2010, рахунки-фактури, акти приймання-виконаних робіт, та обсяги виконаних робіт (а.с.106-118).

При дослідженні наявних у справі документів судом встановлено, що 01.06.2010 позивачем укладено договір надання інформаційно-консультаційних послуг з ФОП ОСОБА_4, відповідно до якого ФОП ОСОБА_4 на замовлення ФОП ОСОБА_3 зобов'язувалась виконаним інформаційно-консультаційні послуги по проведенню маркетингових заходів, а саме: послуги з розміщення продукції Замовника в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, послуги по збору та розповсюдженню інформації про продукцію, що сприяють просуванню та збільшенню обсягів продажу, а також підвищують рівень обізнаності споживачів про авто товари.

Аналізуючи письмові докази, представлені позивачем на підтвердження виконання вказаного договору та правомірності віднесення до складу валових витрат вартості маркетингових послуг, судом встановлено, що акти виконаних робіт та рахунки-фактури не містять усіх необхідних реквізитів, зокрема, змісту та обсягу господарської операції; в них не вказані кількість, вартість та різновид наданих послуг, а констатується лише факт виконання робіт.

ФОП ОСОБА_3 при наданні пояснень суду в судовому засіданні також не зміг пояснити та конкретизувати, які саме послуги отримані ним від ФОП ОСОБА_4, в яких саме місцях продажу була розміщена контрагентом продукція позивача, та яка саме продукція позивача підлягала розміщенню для продажу та по якій потрібно було отримати послуги із вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, послуги по збору та розповсюдженню інформації про продукцію, що сприяють просуванню та збільшенню обсягів продажу, адже як встановлено судом, що не спростовувалося позивачем, основним видом діяльності останнього є надання в оренду й експлуатацію власного й орендованого нерухомого майна, дослідження кон'юктури ринку та вивчення громадської думки. Жодної продукції позивач не виробляє. Позовна заява (а.с. 4-12) та письмові пояснення (а.с.198-203) також не містять жодної інформації щодо отриманих послуг.

Матеріали справи не містять доказів, які свідчили б про реальність вищезазначених послуг, про їх надання, адже позивачем не надано жодних доказів отримання остаточних результатів наданих послуг (звітів щодо проведеного вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, щодо збору та розповсюдженню інформації, що сприяла розповсюдженню та збільшенню обсягів продажу продукції тощо).

Посилання представника позивача на обсяги виконаних робіт, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с.112,115,118) як на докази отримання остаточних результатів наданих послуг суд не приймає до уваги, оскільки вони містять лише найменування підприємств та суму реалізованої продукції, а позивач в судовому засіданні не зміг пояснити чи даним підприємствам реалізовано продукцію позивача, чи навпаки зазначені підприємства реалізовували продукцію позивача та яку саме продукцію, оскільки згідно документів наданих позивачем на перевірку та до матеріалів справи не встановлено економічної вигоди позивача в отриманні вказаних послуг щодо продукції, яку він виробляє та не реалізовує.

Згідно положень підпункту 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

До маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

В Узагальнюючій податковій консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат, затвердженій наказом Державної податкової служби України від 15.02.2012 № 123, зазначено, що рекламні та маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора, торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг.

Для врахування витрат на рекламні та маркетингові послуги, у тому числі мотиваційні виплати при обчисленні об'єкта оподаткування необхідне доведення безпосереднього зв'язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності, кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Даного висновку суд дійшов з огляду на положення підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту. Із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Таким чином, з визначеного у Податковому кодексі України поняття ділової мети випливає, що обов'язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не можуть бути відображені в податковому обліку.

Доказів використання в господарській діяльності отриманих від ФОП ОСОБА_4 маркетингових послуг та наявності наміру у позивача на отримання економічного ефекту матеріали справи не містять.

Доводи представника позивача про те, що укладення договору про надання інформаційно-консультаційних послуг зумовлено необхідністю виконання позивачем умов договорів надання послуг з ТОВ "ГПЛ", ТОВ "МГ Атомотів" від 01.06.2010, з ФОП ОСОБА_5 від 01.09.2010 спростовуються рахунками-фактурами та актами здачі-прийняття робіт (а.с.122124, 127-128. 141-143), згідно з якими позивачем надано вказаним контрагентам маркетингові послуги у листопаді 2010 року та січні 2011 року, тобто на кілька місяців раніше, ніж отримав їх від ФОП ОСОБА_4

Крім того, судом враховано, що згідно зі звітом ФОП ОСОБА_4 жодних маркетингових послуг не надавала (а.с. 192).

Відповідно до статті 13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з доходів громадян" від 26.12.1992 № 13-92 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Декрет № 13-92) оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94 (далі - Закон № 334/94) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94 встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з підпунктом 177.4 статті 177 ПК України (а редакції чинній станом на момент спірних правовідносин), до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом III ПК України.

Отже, позивачем не представлені ні на момент перевірки контролюючим органом, ні суду під час розгляду справи достатні докази для підтвердження правомірності віднесення до складу витрат видатків на придбання маркетингових послуг у ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 267998,94 грн.

Враховуючи вищевикладене, висновок відповідача про заниження ФОП ОСОБА_3 зобов'язань з податку на прибуток з доходів фізичних осіб у розмірі 44746,99 грн є обґрунтованим.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Таким чином, Кременчуцькою ОДПІ правомірно визначено позивачеві грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 55933,74 грн, в тому числі 44746,99 грн - за основним платежем, 11186,75 грн - за штрафними санкціями.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Частиною 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктом 2 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У зв'язку з встановленим в судовому засіданні завищенням ФОП ОСОБА_3 витрат, що спричинило заниження суми чистого доходу на загальну суму 267998,94 грн, донарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 2807,84 грн є правомірним.

Відповідно до пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

На підставі наведеної норми, Кременчуцькою ОДПІ правомірно нараховано штраф у розмірі 1403,92 грн за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій № 0039501701/11357 від 15.09.2014 задоволенню не підлягають.

Згідно із частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, виходячи з вищенаведеного та обставин справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Абзацом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позову майнового характеру визначена 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем заявлено майнову вимогу - про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення , рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу та при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 10 відсотків від повного розміру судового збору в 1827,00 грн, що на сьогоднішній день складає 182,70 грн.

Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, то решта суми судового збору в розмірі 1644,30 грн. підлягає стягненню з позивача до Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення та вимоги - відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31213206784002, отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, 22030001; Банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО: 831019; Код ЄДРПОУ: 38019510; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір, за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Полтавський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35521510) судовий збір у розмірі 1644,30 грн (одна тисяча шістсот сорок чотири гривень 30 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 21 квітня 2015 року.

Суддя І.Г. Ясиновський