Постанова № 43687072, 15.04.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 р. Справа № 804/12418/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача: Конєвої С.О. Панченко Я.І. Руденко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міноходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000451500, №0000471500, №0000481500 від 26.02.2014р.,-

ВСТАНОВИВ:

13.08.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК» звернулося з позовом до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міноходів у Дніпропетровській області та просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0000451500, №0000471500, №0000481500 від 26.02.2014р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ці податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню на підставі статті 258 ЦК України, якою передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Як видно із акту перевірки №19/04-83-22-01/19096149 від 10.02.2014р. всі підстави для стягнення штрафних санкцій мали місце з 01.04.2012р. по 31.12.2012р., стягнення штрафних санкцій накладено 26.02.2014р., тобто зі спливом річного строку давності. Також представник позивача в судовому засіданні зазначив, що на момент розгляду справи відбулося рейдерське захоплення підприємства позивача та всіх бухгалтерських документів, у зв'язку з чим позивач не має можливості надати первинні бухгалтерські документи, що підтверджують господарські операції позивача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився без поважної причини, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до вимог ст. 38 Кодексу адміністративного судочинства України 03.04.2015р., що підтверджується електронним звітом про направлення та отримання судової повістки та ухвали суду у судове засідання на 15.04.2015р. та змістом телефонограми від 03.04.2015р., наявними в матеріалах справи (а.с.141,143).

03.10.2014р. відповідач надав письмові заперечення на позов у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача посилаючись на те, що працівниками податкової інспекції була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «МІК» за період з 01.04.2012р. по 31.12.2012р. за результатами якої було складено акт від 10.02.2014р. за №19/04-83-22-01/19096149 за висновками якого встановлено здійснення позивачем роздрібної торгівлі за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Коломійцівська,3 без отримання відповідного торгового патенту; видачу готівкових коштів працівникам підприємства на господарські потреби без документів, які підтверджують факт витрат готівкових коштів на загальну суму 227944,70 грн.; за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів та неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування готівкових коштів в касі підприємства на загальну суму 204537,12 грн., що є порушенням Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004р. №637, ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», ст.267 ПК України. Також за вказаним актом перевірки було встановлено списання позивачем безнадійної кредиторської заборгованості в загальній сумі 2019438 грн. у зв'язку із закінченням строку позовної давності по контрагентах: ТОВ «Південмлин», ТОВ «Артур», яка не оплачена, а тому вважаються безоплатно отриманими товарами та не встановлено реальності здійснення позивачем господарської операції з ТОВ РУПАС-ПАК» та ТОВ «Шоковіта» щодо поставки обладнання та товарів через не надання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних щодо транспортування товару, актів приймання-передачі товару, технічні паспорти, сертифікати походження ТМЦ, що не є господарською діяльністю позивача. За викладеного, відповідач вважає, що позивачем були порушені ст.ст.14, 135,188,198 ПК України.

Згідно ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, строки вирішення і розгляду справи, встановлені ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представника відповідача з урахуванням наданих письмових заперечень на позов та виходячи з вимог ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

У ході судового розгляду справи та із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК» 24.07.1992р. зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області за адресою: Дніпропетровська область, с.Надеждівка, вул. Шевченка,36, перебуває на обліку у Криворізькій ОДПІ з 18.08.2012р., у перевіряємому періоді було платником податку на додану вартість, що підтверджується відомостями, наведеними у акті перевірки від 10.02.2014р., Спеціальними витягами з ЄДРПОУ від 03.10.2014р., від 20.11.2014р. та від 15.04.2015р.(а.с. 30-32,75-77, 144-146).

У період з 10.12.2013р. по 27.01.2014р. податковою інспекцією на підставі наказу №339 від 25.11.2013р., згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, ст.81, ст.82 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 4 кв.2012р. була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012р. по 31.12.2014р. за результатами якої складено акт № 19/04-83-22-01/19096149 від 10.02.2014р. за висновками якого встановлено наступні порушення, зокрема:

- п.188.1 ст.188, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України в результаті чого ТОВ «МІК» завищено від'ємне значення ПДВ за травень 2013р. на суму 59684 грн. та занижено ПДВ на суму 388521 грн.;

- порушення пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України, а саме: здійснення роздрібної торгівлі без отримання відповідного торгового патенту;

- порушення п.2.11, п.3.1, п.7.39 та п.7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004р. №637, а саме: встановлено видачу готівкових коштів на загальну суму 227944,74 грн. працівнику товариства на господарські потреби без документів, які підтверджують факт витрат готівкових коштів;

- порушення абз.23 п.1.2, ч.2 п.2.2 та п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004р. №637, а саме: несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів в касі товариства на загальну суму 204537,12 грн. (а.с.78-102).

В подальшому, на підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом 26.02.2014р. були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення форми «С» та «Р» :

- №0000451500 за яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку з податку на додану вартість у загальній сумі 672307,50 грн., в тому числі за основним платежем - 448205 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 224102,50 грн. (а.с.5);

- №0000481500 за яким за порушення норм вищенаведеного Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004р. №637 на підставі абз.3, абз.6 ст.1 Указу Президента №436/95 від 12.06.1995р. «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» до позивача застосовано суму штрафних (фінансових санкцій (штрафу) у розмірі - 1250630,34 грн. (а.с.4);

-№0000471500 за яким за порушення пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України до позивача на підставі п.125.1 ст.126 Податкового кодексу України до позивача застосовано суму штрафних (фінансових санкцій (штрафу) у розмірі 2844 грн. (а.с.6).

Позивачем вказані вище податкові повідомлення-рішення податкового органу були оскаржені до Міністерства доходів і зборів України шляхом звернення зі скаргою, яка за результатами її розгляду була залишена без задоволення, а оскаржувані вищевказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін згідно рішення від 04.07.2014р. №12004/99-99-10-01-02-15 (а.с.9).

Позивач не погоджується із вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями, просить їх скасувати посилаючись на те, що вони прийняті в порушення ст.258 ЦК України зі спливом річного строку застосування штрафу, оскільки згідно акту перевірки від 10.02.2014р. підстави для стягнення штрафу мали місце з 01.04.2012р. по 31.12.2012р., а також представник позивача в судовому засіданні послався на рейдерське захоплення підприємства позивача та неможливість у зв'язку з цим надати первинні бухгалтерські документи.

Заслухавши представника позивача, який брав участь у судовому розгляді справи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За приписами п.п.75.1.2 ст.75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Згідно п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

В той же час, п.44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 вказаного вище Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Отже, будь-які документи ( у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини як рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Зі змісту акту перевірки від 10.02.2014р., висновки якого були підставами для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, вбачається, що у ході проведення планової перевірки було встановлено порушення позивачем п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, а саме: списання безнадійної кредиторської заборгованості протягом 2-3 кв.2012р. у загальній сумі 2019 438 грн. у зв'язку із закінченням позовної давності по контрагентам - ТОВ «Південмлин», ТОВ «Артур» та інші; нереальність здійснення господарських операцій позивачем з його контрагентами - ПП «Рупас-Пак» та ТОВ «Шоковіта» з приводу поставки обладнання та ТМЦ через не надання до перевірки договорів на поставку, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, які б свідчили про перевезення обладнання з м. Києва, довіреностей, актів прийому-передачі обладнання, технічних паспортів, не надано документів, які свідчать про перебування спеціаліста - Виконавця на території ТОВ «МІК» (повідомлення про готовність до монтажу та пуску обладнання, посвідчення про відрядження), не надано акт приймання пусконалагоджувальних робіт,також не надано до перевірки і документів, що підтверджують взаємовідносини позивача з ТОВ «Шоковіта» - не надано договорів на поставку, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, які б свідчили про перевезення товару до ТОВ «МІК», довіреностей, актів прийому-передачі товару, документів складського обліку. Окрім того, вказаним актом встановлені порушення позивачем п.п.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України, а саме: здійснення роздрібної торгівлі в касі товариства, розташованій за адресою: вул. Коломійцівська,3 м. Кривий Ріг за період з 03.04.2012р. по 31.12.2012р. без отримання відповідного торгового патенту; порушення п.2.11,п.3.1 п.7.39 та п.7.41, абз. 23 п.1.2, ч.2 п.2.2 та п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004р. №637, а саме: видачу готівкових коштів на загальну суму 227944,74 грн. працівнику товариства на господарські потреби без документів, які підтверджують факт витрат готівкових коштів; несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів в касі товариства на загальну суму 204537,12 грн. (а.с.82-91,102)

У ході судового розгляду справи представником позивача не було надано жодних відповідних доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем з вищенаведеними контрагентами позивача, а також не надано жодних доказів, які б спростовували вищенаведені висновки податкового органу щодо вище виявлених порушень.

Отже, висновки податкової інспекції в акті перевірки від 10.02.2014р. щодо виявлених фактів порушень позивачем норм чинного податкового законодавства України є правомірними.

За таких обставин, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем фактів реальності здійснення господарських операцій з вказаними вище контрагентами та не підтвердження позивачем будь-якими належними та допустимими доказами відсутності виявлених перевіркою фактів порушень, які наведені в акті перевірки від 10.02.2014р.

При цьому, слід зазначити, що адміністративним судом з серпня 2014р. неодноразово було відкладено розгляд даної справи, а також і зупинено провадження у вказаній справі за клопотанням позивача з метою надання позивачеві часу для надання первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинах ТОВ «МІК» у період з 01.04.2012р. по 31.12.2012р., однак, представником позивача станом на 15.04.2015р. жодних первинних бухгалтерських документів суду надано не було без поважних причин.

За приписами ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За таких обставин, визначення податковим органом позивачеві податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення, які виявлені у ході перевірки 10.02.2014р. за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями є законним та правомірним.

Частина 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, і ч.1 статті 71 КАС України покладає обов'язок на позивача довести ті обставини на яких ґрунтуються вимоги та заперечення позивача.

Таким чином, представник позивача у ході судового розгляду справи не надав відповідних доказів на підтвердження реальності (фактичного) здійснення господарської операції, що підтверджує обґрунтованість висновків податкової інспекції, викладених в акті від 10.02.2014р.

При цьому, судом не можуть бути прийняті до уваги та покладені в основу даного судового рішення доводи представника позивача про те, що оспорювані рішення прийняті з порушенням ст.258 ЦК України, якою передбачено строк застосування штрафної санкції в один рік з огляду на те, що вказана норма ЦК України регулює цивільні (договірні) відносини сторін, в той час як взаємовідносини між платником податків та контролюючим органом врегульовані нормами Податкового кодексу України, положення якого встановлюють строки проведення перевірок, підстави та форми перевірок, строки визначення грошових зобов'язань платникам податків і зборів, а також право податкового органу на застосування штрафних (фінансових) санкцій у ході виявлених порушень норм податкового та іншого законодавства у сфері нарахування податків і зборів до бюджету.

Так,зокрема, ст.102 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.

Окрім того, ст.ст.123,125 Податкового кодексу України, Указом Президента України №436/95 від 12.06.1995р. «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» передбачені повноваження посадових осіб контролюючих органів щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за результатами проведених перевірок та виявлених фактів порушень.

Отже, з аналізу наведених норм чинного законодавства можна дійти висновку, що посадові особи контролюючого органу протягом 1095 днів наділені повноваженнями щодо визначення грошових зобов'язань платникам податків, а також застосування штрафних санкцій за результатами проведених перевірок та виявлених фактів порушень норм податкового та іншого законодавства у сфері нарахування податків та зборів, регулювання обігу готівку та здійснення господарської діяльності без отримання відповідного патенту.

Таким чином, встановивши факти порушень позивачем норм податкового законодавства України у ході проведення перевірки 10.02.2014р., посадовими особами контролюючого органу прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення 26.02.2014р., тобто без будь-яких порушень строків їх прийняття, навіть і річного строку застосування штрафної санкції з моменту встановлення такого порушення на який посилається представник позивача.

Суд критично оцінює доводи представника позивача відносно того, що порушення мало місце з 01.04.2012р. по 31.12.2012р., а стягнення штрафних санкцій накладено 26.02.2014р., тобто зі спливом річного строку давності з огляду на те, що факт виявлених порушень контролюючим органом встановлений у ході проведення планової виїзної перевірки позивача 10.02.2014р. та відповідач наділений повноваженнями на застосування штрафних санкцій за виявлені порушення протягом 1095 днів, виходячи з норм ст.102 ПК України та вказаний термін станом на 26.02.2014р. не сплинув.

Також є безпідставними твердження представника позивача на неможливість надання суду первинних бухгалтерських документів через рейдерське захоплення підприємства, оскільки вказані доводи представника позивача нічим не підтверджені, як зазначив у своїх поясненнях представник позивача, який є директором даного підприємства, до правоохоронних органів він як директор позивача з підстав рейдерського захоплення з відповідною заявою не звертався та будь-якого кримінального провадження за його зверненням не відкривалося правоохоронними органами.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши, з урахуванням ч.3 ст.2 вказаного вище Кодексу, дії відповідача у ході прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення №0000451500, №0000471500, №0000481500 від 26.02.2014р. прийняті відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) у зв'язку з чим у адміністративного суду відсутні підстави для скасування вищевказаних оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Приймаючи рішення у даній справі судом також враховується відповідна правова позиції Вищого адміністративний Суд України, яка викладена в ухвалі від 29.04.2010р. №К-38733/06, а також в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., в якому зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з державного бюджету відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

В той же час, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За таких обставин, враховуючи відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного позову, сплачену позивачем суму судового збору при поданні даного позову у розмірі 487,20 грн. (а.с.2, 18), суд вважає за необхідне стягнути з позивача в дохід Державного бюджету України - решту судового збору у розмірі 4384 грн. 80 коп.(4872-487,20).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міноходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000451500, №0000471500, №0000481500 від 26.02.2014р. - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (53000, Дніпропетровська область, Криворізький район, с.Надеждівка, вул. Шевченка, буд.36, код ЄДРПОУ 19096149) в доход Державного бюджету України - решту судового збору у розмірі 4384 грн. 80 коп. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 80 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений - 20.04.2015р.

Суддя С.О. Конєва