Постанова № 43686846, 14.04.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2015 р.

Справа № 923/1806/14

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.

суддів: Шевченко В.В., Головея В.М.,

при секретарі судового засідання Ляшенко М.І.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився, повідомлений належним чином;

від відповідача: не з’явився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилад-Сервіс»

на рішення господарського суду Херсонської області від 03 лютого 2015 року

по справі № 923/1806/14

за позовом Комунального підприємства «Очисні споруди»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилад-Сервіс»

про стягнення 31 445,22 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Очисні споруди» звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилад-Сервіс» 31 445,22 грн.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 03 лютого 2015 року по справі № 923/1806/14 (суддя Гридасов Ю.В.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилад-Сервіс" на користь Комунального підприємства "Очисні споруди" Скадовської міської ради Херсонської області 26773грн.49коп. основного боргу, 1823грн.93коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 353грн.22коп. з урахуванням 3% річних, 2494грн.58коп. пені, 1827грн.00коп. витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги є підставними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не спростовано доводів позивача, та не надано доказів погашення заборгованості.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Прилад-Сервіс" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою,в якій просить рішення господарського суду Херсонської області скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає про те, що незважаючи на наявність у відповідача значної зрошувальної площі зелених насаджень, договір про надання послуг з водовідведення між сторонами було укладено без урахування вимог постанови КМУ №630 від 21.07.2005 року, а саме в договорі не вказано площу зелених насаджень, на якій здійснюється полив, не відображено всі прилади обліку, які були в наявності у відповідача, та які було опломбовано позивачем.

Таким чином, скаржник вважає укладений між сторонами договір нікчемним.

Також апелянт зауважує, що жодного акту приймання-передачі послуг між сторонами підписано не було, належні докази зняття показників приладів обліку обома сторонами договору – відсутні, а підставою для нарахування боргу визначено виключно рахунки, які позивач оформлював в односторонньому порядку.

До того ж, на думку апелянта, судом не враховано, що рахунок №2035 від 18.06.2014 року та рахунок №2643 від 31.07.2014 року частково охоплюють один і той же період.

Судом також проігноровано, що єдиним джерелом водопостачання на об’єкти пансіонату «Енергія» є артезіанська свердловина, з якої було піднято у 2014 році загалом лише 1,9 тис. куб.м. води, що вбачається зі звіту про використання води, в той час як за встановленими рахунками до сплати пред’явлено за водовідведення 2117 куб.м. води.

При цьому, скаржник стверджує, що текст договору №60 а також інші документи взагалі не містять даних про номер та початкові дані лічильника води, за якими позивач здійснює свої розрахунки.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року зі змінами від 17.10.2012 року № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи належне повідомлення сторін щодо розгляду апеляційної скарги, оскільки явка сторін не визнавалась обов’язковою, судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності повноважних представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06.06.2014 р. між КП “Очисні споруди” (виконавець) та ТОВ "Прилад-Сервіс" (споживач) укладено договір № 60 про надання послуг з водовідведення, на підставі якого виконавець своєчасно надає споживачеві послуги з водовідведення відповідної якості, а споживач зобов’язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановлення тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Пунктом 2 договору визначено характеристику засобів обліку води: лічильник води Polmatik зав.№70833, перше показання 41760, місце встановлення арт свердловина, пломба встановлена.

Рішенням виконавчого комітету Скадовської міської ради від 21.04.2010 р. за № 61 затверджено та введено в дію з 01.06.2010 р. тариф для КП "Очисні споруди" на водовідведення у розмірі 14,07 грн./м3 з ПДВ., що також встановлено пунктом 3 договору

Відповідно до п.5 договору, плата за надані послуги за наявності засобів обліку води справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

На виконання умов договору, за період з червня 2014 р. по вересень 2014 р. відповідачеві надано послуг на суму 29773,49 грн., що підтверджується рахунками та актами наданих послуг, які отримував відповідач.

Відповідно до п. 6 Договору № 60 відповідач в термін не пізніше 3 календарних днів після отримання рахунку повинен провести оплату отриманих послуг.

Проте, рахунки, що пред'являлися на оплату відповідачеві не сплачувалися, акти наданих послуг не підписувались та не повертались позивачу.

26 вересня 2014 року відповідачем частково сплачено комунальному підприємству за надані послуги 3000,00грн.

Посилаючись на неоплату відповідачем заборгованості за отриманих за період з 06.06.2014 р. по 26.09.2014 р. послуг водовідведення у розмірі 26773,49 грн., позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Аналогічні положення містяться в ч. 1, ч. 7 ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, оскільки заборгованість підтверджується показниками приладів обліку води та не спростована відповідачем.

Згідно положень пунктів 3.1., 3.14. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 N 190, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 р. за N 936/15627 (надалі за текстом рішення - Правила), розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

У разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел.

Як зазначалось вище, пунктом 2 укладеного сторонами Договору про надання послуг з водовідведення від 06.06.2014 р. № 60 встановлено поточні показання лічильника води на момент укладення договору - 41760 куб. м.

За наданим позивачем актом зняття показань лічильника від 12.06.2014 р. показання лічильника води становлять 42290 куб. м. відповідно, кількість стічних вод за червень місяць 2014 р. становить: 42290 - 41760 = 530 куб. м.

В подальшому, листом від 21.07.2014 р. за вих. № 17/07 Споживач повідомив позивача про вихід з ладу (зупинку) лічильника води типу Polmatik заводський № 70833, показання лічильника - 42940 куб.м. За розрахунком позивача кількість стічних вод за період з 12.06.2014 р. по 20.07.2014 р. становить: 42940 - 42290 = 650 куб.м.

Відповідно до вимог п. 5.24. Правил, якщо вести облік води за показами засобу обліку неможливо з причин, що не залежать від споживача та зафіксовані в установленому порядку (зняття засобу обліку виробником, пошкодження скла, корозія циферблата, припинення нормальної роботи засобу обліку через несправності, що виникли в його механізмі, тощо), кількість використаної води за термін відсутності засобу обліку (але не більше 2-х місяців) визначається за середньодобовою витратою за попередні два розрахункові місяці. У разі тривалості роботи засобу обліку менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою за період роботи засобу обліку не менше 15 днів.

Після закінчення зазначеного терміну, якщо вести облік води неможливо з вини виробника, подальше визначення обсягів водоспоживання здійснюється за нормами споживання.”

За період відсутності засобу обліку з 21.07.2014 р. по 31.07.2014 р. (копія акту опломбування лічильника після заміни від 31.07.2014 р.) згідно п. 5.24. Правил, за розрахунком позивача, кількість використаної води визначений за середньодобовою витратою: (530 куб. м. (за 7 дн.) + (650 куб. м. : 38 дн. х 8 дн.) (за 8 дн.)) : 15 дн. х 11 дн. = 459 куб. м.

Таким чином, кількість стічних вод за липень місяць 2014 р. становить: 650 куб.м + 459 куб.м = 1109 куб. м.

Згідно листа, наданого Споживачем 18.08.2014 р. за вих. № 18/08, показання лічильника становлять 16014 куб. м., за розрахунком позивача кількість стічних вод за серпень місяць 2014 р. становить: 16014 - 15536 = 478 куб. м.

Отже, на підставі вищевикладеного, як вбачається з опису до цінного листа від 22.09.2014 року (а.с.19), позивачем направлено відповідачу акти надання послуг №2167 від 18.06.2014 року на суму 7453,92 грн. за 530 куб.м. води, №2846 від 31.07.2014 року на суму 15596,98 грн. за 1109 куб.м. (650+459), №3302 від 27.08.2014 року на суму 6722,59 грн. за 478 куб.м., що перевірено судом апеляційної інстанції та відповідає дійсності.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта про безпідставність нарахування саме такої заборгованості, з посиланням на те, що жодного акту приймання-передачі послуг між сторонами підписано не було, належні докази зняття показників приладів обліку обома сторонами договору – відсутні, а підставою для нарахування боргу визначено виключно рахунки, які позивач оформлював в односторонньому порядку, оскільки доводи апелянта не ґрунтуються на дійсних обставинах справи.

Суд зазначає, що акти надання послуг направлялись відповідачеві 22.09.2014 разом з претензією №39, однак залишені ним без підпису, без зазначення зауважень та заперечень проти даних, які там зазначені.

Апелянтом не надано розрахунку заборгованості з зазначенням показників, на підставі яких слід, на його думку, нараховувати плату за використану воду та за якою методикою.

Згідно положень пунктів 3.1., 3.14. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 N 190, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 р. за N 936/15627 (надалі за текстом рішення - Правила), розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Слід зауважити, що всі нарахування проводились на підставі показників приладів обліку води, які надавались самим споживачем – перший показник зафіксований в пункті 2 укладеного сторонами Договору, який становив на момент укладення договору 41760 куб. м, що підтверджується актом зняття показань лічильника від 12.06.2014 р., підписаним представником споживача, (а.с.53), листом відповідача від 21.07.2014 р. за вих. № 17/07 (а.с.58), листом від 18.08.2014 р. за вих. №18/08 (а.с.57).

За період відсутності засобу обліку з 21.07.2014 р. по 31.07.2014 р. виконавцем визначено кількість використаної води за середньодобовою витратою у розмірі 459 куб. м, що на думку судової колегії відповідає приписам п. 5.24. Правил.

Відповідно до акту опломбування водоміру від 31.07.2014 року, показники нового лічильника на момент встановлення складали 15536 куб.м.

Листом 18.08.2014 р. за вих. № 18/08 відповідач повідомив про показання 16014 куб. м, отже 16014 - 15536 = 478 куб. м. використаної води за період з 31.07.2014 року по 18.08.2014 року.

Отже, оскільки кількість використаної води визначалась виконавцем на підставі даних, повідомлених самим споживачем, тому вбачається безпідставним посилання апелянта на невірність розрахунків.

Посилання скаржника на те, що рахунки №2035 від 18.06.2014 року та №2643 від 31.07.2014 року, які направлялись відповідачу 22.09.2014 року, частково охоплюють один і той же період, не приймаються до уваги, з наведених вище підстав, оскільки вартість використаної води розраховувалась, виходячи з показників лічильників, а не за конкретний окремий період.

З тих же підстав відхиляються і доводи скаржника про те, що з артезіанської свердловини було піднято у 2014 році загалом лише 1,9 тис. куб.м. води, з огляду на таке звіт про використання води у 2014 році не є належним та допустимим доказом, який прямо підтверджує обсяг використаної води відповідачем.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача 26773,49 грн. вартості послуг водовідведення за період з 06.06.2014 р. по 26.09.2014 р.

Доводи апелянта про нікчемність договору не приймаються судом до уваги, оскільки договір не визнавався в судовому порядку недійсним, при укладенні договору відповідачем не заявлено жодних заперечень проти відомостей, які в ньому містяться, а отже посилання на нікчемність договору після набрання ним чинності, та виконання сторонами своїх обов’язків за договором, є безпідставними.

Колегія судів, перевіривши розрахунок штрафних санкцій, вважає вірним задоволення вимог про стягнення 1823грн.93коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 353грн.22коп. з урахуванням 3% річних, 2494грн.58коп. пені.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції і не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення господарського суду, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для зміни або скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції – відсутні.

У зв’язку з викладеним, оскаржуване судове рішення господарського суду Херсонської області від 03 лютого 2015 року по справі № 923/1806/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилад-Сервіс»- без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилад-Сервіс» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 03 лютого 2015 року по справі № 923/1806/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 20.04.2015 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя В.В. Шевченко

Суддя В.М. Головей