Постанова № 43686676, 20.04.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2015 року Справа № 904/9153/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Чимбар Л.О., Чоха Л.В..

при секретарі судового засідання: Ситниковій М.Ю.

за участю представників сторін

від позивача: Талоконов К.В., представник, дов. №1201/15-1 від 12.01.15

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Д" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2015р. у справі № 904/9153/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Степове", с. Перше Травня Софіївського району Дніпропетровської області

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Д", с. Нива Трудова Апостолівського району Дніпропетровської області

про стягнення 17 489 806 грн. 28 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2015 року (суддя Рудь І.А.) позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Степове" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Д" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" 13 219 967 грн. 60 коп. основного боргу, 789 812 грн. 91 коп. пені, 320 926 грн. 92 коп. 3% річних, 59 879 грн. 91 коп. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовлено.

Рішення суду щодо задоволення вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості в сумі 13 219 967 грн. 60 коп. та 320 926 грн. 92 коп. 3% річних мотивоване порушенням відповідачами умов укладених із позивачем договору фінансового лізингу та приписів діючого законодавства.

В частині часткового задоволення щодо стягнення пені, суд виходив з того, що в договорі фінансового лізингу сторони передбачили значно вищий розмір пені, ніж передбачений у нормах ст.. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України. Застосуванню підлягає пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відмовляючи в стягненні інфляційних втрат суд дійшов висновку про неможливість урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції, оскільки в договорі фінансового лізингу сторони визначили, що вартість майна, яке є предметом лізингу, встановлюється у доларах США, а згідно п.п. 3.3.1 вказаного договору лізингоодержувач зобов'язаний здійснити оплату такого лізингового платежу, виходячи з міжбанківського курсу фактичної оплати, який, як встановлено судом, є більшим ніж міжбанківський курс графіку.

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач - 2 звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2015 року .

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що не був присутнім у судовому засіданні 03.02.2015 року, чим був позбавлений законного права на судовий захист.

Відповідач -1 відзив на апеляційну скаргу не надав.

Розгляд справи двічі відкладався за клопотанням відповідача-2, у зв'язку з неможливістю явки представника в судове засідання.

Відповідач - 1 та відповідач -2 своїм правом на участь в судовому засіданні не скористалися. Про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав. Його представник в судовому засіданні вказав, що між позивачем та відповідачем -1 був укладений договір лізингу на підставі якого позивач поставив останньому сільгосптехніку. У зв'язку заборгованістю відповідача-1 між сторонами укладалися додаткові угоди до договору, якими вносилися зміни до графіків лізингових платежів, а також було здійснено часткове повернення техніки. Сума заборгованості складається з прострочених лізингових платежів по техніці яка повернута. станом на дату повергнення, а по тій, що знаходиться у відповідача - 1 станом на 06.11.2014р. Суму заборгованості не заперечує і відповідач -1. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила:

Як вбачається з матеріалів справи 17.08.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Степове" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 58АФ-12 (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору Лізингодавець передає на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість та загальна вартість якого на момент укладання Договору наведені в Додатку № 1 „Специфікація", а лізингоодержувач приймає предмет лізингу та зобов'язується сплачувати лізингові платежі на умовах цього.

Строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу та не може бути менше одного року (п. 1.2 Договору).

Згідно п.п. 2.1 - 2.2. ціна договору становить гривневий еквівалент вартості майна у доларах США, виходячи з розрахунку, наведеного у пункті 2.2.2. договору; ціна договору становить гривневий еквівалент 2 348 599,00 доларів США, що розраховується із суми в гривнях за курсом продажу долару США, встановленим у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг", сформованим на 16:00 за Київським часом (далі - міжбанківський курс) на дату, що передує даті укладання цього договору (далі - міжбанківський курс договору) та становить 19 031 872 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ. Ціна договору підлягає перерахунку за міжбанківським курсом на дату, що передує даті підписання акту приймання-передачі майна, відповідно до умов пункту 2.2.2. договору.

Пунктом 2.2.2. Договору сторони встановили формулу, за якою здійснюється перерахунок ціни договору у разі зміни міжбанківського курсу.

Згідно п.2.3. Договору, за надання предмету лізингу у фінансовий лізинг, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю одноразову комісію, яка є першим лізинговим платежем, в розмірі 1% від ціни Договору. Комісія сплачується лізингодавцем на поточний рахунок лізингодавця в національній валюті за міжбанківським курсом на дату, що передує даті фактичної оплати у строк до 30.08.12р.

Відповідно до п.3.1. Договору, усі платежі за договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті відповідно до умов цього Договору та Додатку №2 "Графік внесення лізингових платежів" до Договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця, вказаний у цьому Договорі .

Згідно п.3.2. Договору, авансовий платіж лізингоодержувача в рахунок оплати майна складає 20% від ціни договору і становить 469 719,80 доларів США. Авансовий платіж підлягає сплаті в наступному порядку: 10% від ціни договору - в термін до 21.08.2012р. включно та 10% від ціни договору - в термін до 31.08.2012р. включно. Сума авансового платежу у гривнях обчислюється виходячи з міжбанківського курсу фактичної оплати.

Пунктом 3.3 Договору , в редакції Додаткової угоди № 2 від 21.07.2014р., передбачено, що розмір, склад, терміни сплати лізингових платежів встановлюються в графіку. Сума чергового лізингового платежу є гривневим еквівалентом відповідної суми (в доларах США), зазначеної в Графіку, виходячи з міжбанківського курсу на дату, що передує даті сплати лізингоодержувачем чергового лізингового платежу, зазначеного в графіку, збільшеного на розмір збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при здійснені операцій з купівлі іноземної валюти. Такий порядок застосовується до усіх лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті або залишаються несплаченими, згідно з Договором.

У випадку, якщо лізингоодержувач здійснить оплату лізингового платежу після строку його оплати, вказаного в графіку, і на дату фактичної оплати лізингового платежу міжбанківський курс фактичної оплати буде більшим, ніж міжбанківський курс графіку, лізингоодержувач зобов'язаний здійснити оплату такого платежу, виходячи з міжбанківського курсу фактичної оплати (п. 3.3.1 Договору).

Відповідно до 3.4 Договору лізингові платежі складаються з:

- суми, яка відшкодовує частину вартості майна, яка є гривневим еквівалентом суми, визначеної в графіку, помноженої на фіксований міжбанківський курс акту приймання-передач (п.п. 3.4.1 Договору);

- комісії за користування, що розраховується як різниця суми лізингового платежу та суми, яка компенсує частину вартості майна, яка не може бути меншою за одну гривню (п.п. 3.4.2 Договору).

Згідно п.3.6. Договору, в редакції додаткової угоди № 2, сторони домовились, що при зміні курсу валют на дату зарахування грошових коштів по відношенню до міжбанківського курсу фактичної оплати або міжбанківського курсу графіку, пропорційно автоматично змінюється і ціна договору, і в даному випадку нема потреби в підписанні додаткової угоди про зміну ціни.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що майно переходить у власність лізингоодержувача за умови сплати лізингодавцю всієї суми лізингових платежів в розмірах та у терміни, передбачені графіком, втому числі сплати лізингодавцю всієї суми вартості майна, що у гривневому еквіваленті не менше вартості майна, зазначеної у акті приймання-передачі майна, сплати штрафних санкцій відповідно до умов Договору. Підтвердженням переходу права власності від лізингодавця до лізингоодержувача є підписаний між сторонами відповідний договір купівлі-продажу (викупу) предмета.

Згідно п.8.1. Договору, у випадку, якщо лізингоодержувач порушить строки оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлений і Графіку, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф у розмірі 0,2 відсотка від суми простроченого лізингового платежу за кожен випадок порушення строків оплати лізингового платежу. Кожним випадком порушення лізингоодержувачем строків оплати є кожен день прострочення оплати лізингового платежу.

Пунктом 11.1 Договору сторони погодили, що строк лізингу з 17 серпня 2012 року по 20 серпня 2015 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за цим Договором. Зазначений строк може бути змінений відповідно до умов даного Договору.

Сторонами також підписана Специфікація до Договору з переліком майна на суму 2 348 599 доларів США та графіки внесення лізингових платежів № 1, № 2, № 3.

На виконання умов Договору сторонами лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв предмет лізингу на загальну суму 2 348 599 доларів США, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі від 04.09.2012р., від 07.09.2012р. та від 02.10.2012р.

В подальшому між позивачем та відповідачем-1 укладена додаткова угода до Договору №1 від 01.03.2013р., якою сторони, перенесли сплату лізингового платежу за грудень 2012р. до 25.03.2013р. та виклали Графіки внесення лізингових платежів №1, №2 та №3 в новій редакції.

21.07.2014р.р. між сторонами укладена додаткова угода №2 до Договору, згідно якої сторони домовилися про повернення відповідачем-1 позивачеві 6 одиниць техніки, що була предметом Договору, виклали пункти 3.3, 3.5 та 3.6 Договору та Графіки внесення лізингових платежів № 1 та № 3 в новій редакції.

Відповідно до акту приймання-передачі лізингового майна від 21.07.2014 р. відповідач-1 повернув позивачеві 6 одиниць техніки, що була предметом Договору.

31.07.2014р. між позивачем та відповідачем 1 укладена додаткова угода № 3 до Договору, якою сторони домовилися про повернення відповідачем-1 позивачеві 3 одиниць техніки, що була предметом Договору, виклали Графік внесення лізингових платежів № 3 в новій редакції.

Згідно акту приймання-передачі лізингового майна від 31.07.2014р. відповідач 1 повернув позивачеві 3 одиниці техніки, що була предметом Договору. При цьому сторони погодили суму простроченої та несплаченої заборгованості відповідача-1 за повернуті 3 одиниці техніки, яка склала гривневий еквівалент 49 086,29 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно п.3 ч.2 ст.11 Закону «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідач - 1 - ТОВ "Степове" своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу №58АФ-12 від 17.08.2012р. належним чином не виконало, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в частині оплати суми, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу за період з серпня по грудень 2013р. та з вересня по жовтень 2014р., а також заборгованість в частині оплати комісії за користування предметом лізингу за період з лютого по жовтень 2014р.

Загальна заборгованість складає 813 536,48 доларів США.

Позивач здійснив розрахунок заборгованості у гривні, з урахуванням положень пункту 3.3.1 Договору та виходячи з міжбанківського курсу продажу долару США, станом на 16:00 за Київським часом на 11.11.2014р. (дата, що передує складанню позовної заяви) та просив стягнути 13 219 967,60 грн.

Перевіривши зазначену інформацію, судом встановлено, що станом на 16:00 за Київським часом на 11.11.2014р. курс продажу долару США складав 16 грн. 25 коп. за 1 долар США, що підтверджується повідомленням ТОВ „УкрДілінг" від 10.12.14р. № 8, долученим позивачем до матеріалів справи.

Позивач нарахував та просив стягнути штраф у розмірі 1 950 458,03 грн., три відсотки річних у сумі 320 926,92 грн. та інфляційні - 1 998 453,73 грн.

Згідно ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст..549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання

Враховуючи зміст п.8.1. Договору щодо нарахування штрафу у розмірі 0,2% від суми простроченого лізингового платежу за кожен день прострочення та положення ст.549 ЦК України, господарський суд правильно дійшов висновку, що фактично позивач розрахував, відповідно до договору, та просить стягнути пеню.

Оскільки пеня нарахована на грошове зобов'язання то господарський суд обґрунтовано, пославшись на ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», здійснив перерахунок пені з застосуванням подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла під час прострочення та встановив розмір пені у сумі 789 812,91 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних, який міститься в позовній заяві, розрахований позивачем правильно. Сума 3% річних складає 320 926,96 грн.

Що стосується індексу інфляції, то колегія суддів зазначає, що індекс застосовується до валюти України - гривні, у разі її знецінення, що забезпечує отримання кредитором від боржника коштів у тому обсязі, в якому вони передавалися боржнику.

Сторони у договорі передбачили зміну ціни договору у гривні та лізингових платежів у зв'язку із зміною курсу долара США, закріпивши на час укладання договору курс долару по відношенню до гривні

У зв'язку із знеціненням гривні, позивач здійснює перерахунок заборгованості із застосуванням курсу долара США, відповідно до договору, тим самим відновлюючи своє становище - отримує суму в гривнах еквівалентну сумі заборгованості визначеної у доларах США.

Тому інфляційні нарахування не можуть нараховуватись на гривню стосовно якої здійснено перерахунок із застосуванням курсу долара США.

Колегія суддів погоджується з рішенням господарського суду щодо необґрунтованості нарахування позивачем інфляційних втрат на суму заборгованості.

17.08.2012р. між ТОВ "Агротек" (лізингодавець), ТОВ "Степове" (лізингоодержувач) та ТОВ "Фактор Д" (поручитель) укладено договір поруки №1П/58АФ-12, за умовами п. 1.1 якого предметом договору є зобов'язання поручителя перед лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань перед лізингодавцем, які випливають з умов договору фінансового лізингу №58АФ-12 від 17.08.2012р., а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору фінансового лізингу №58АФ-12 від 17.08.2012р. (надалі - основний договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору поруки у випадках неможливості виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань за основним договором:

- лізингодавець має право на свій розсуд пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя чи лізингоодержувача або обом сторонам одночасно, повідомивши поручителя про прострочення лізингоодержувачем своїх зобов'язань за основним договором протягом 2-х робочих днів з моменту прострочення лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов'язання.

- лізингоодержувач не пізніше ніж за 3 банківських дня до моменту настання строку виконання зобов'язань за основним договором повідомляє лізингодавця та поручителя про неможливість виконання зобов'язань за основним договором.

Сторони встановили, що якщо надійде вимога про погашення суми заборгованості по основному договору і поручитель не буде взмозі виконати таку вимогу лізингодавця, то лізингодавець має право задовольнити свої вимоги за рахунок майна поручителя, згідно норм чинного законодавства ( п. 2.2 Договору поруки).

Поручитель зобов'язаний протягом одного робочого дня від дати отримання письмової вимоги лізингодавця про прострочення лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов'язання або листа лізингоодержувача про неможливість виконати зобов'язання за основним договором виконати відповідне зобов'язання, шляхом перерахування коштів на погашення заборгованості лізингоодержувача за основним договором на рахунок лізингодавця ( п. 3.1.1 Договору поруки) .

Згідно п.6.1 Договору поруки, усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійсненні у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача.

Пунктом 6.2 Договору поруки передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та втрачає свою дію з моменту припинення забезпеченого ним зобов'язання. Також порука припиняється, якщо лізингодавець в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання зобов'язання за основним договором не пред'явить вимоги до поручителя (п. 4 ст. 559 ЦК України).

На виконання умов договору поруки №1П/58АФ-12 від 17.08.2012р. позивач 31.03.14р. направив на адресу відповідача - 2 вимогу про сплату заборгованості по лізинговим платежам від 31.03.14р. № 3103/14-бюр, яка отримана відповідачем-2 08.04.14р. (а.с. 38-40), але залишена поручителем без відповіді та задоволення.

Докази погашення заборгованості в матеріалах справи відсутні і відповідачами не надані.

Позивач просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість, штрафні та фінансові санкції.

Згідно ст..553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частиною 1, 2 ст.554 встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У зв'язку з цим господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, стягнувши з відповідачів солідарно " 13 219 967 грн. 60 коп. основного боргу, 789 812 грн. 91 коп. пені, 320 926 грн. 92 коп. 3% річних, 59 879 грн. 91 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду відповідає матеріалам справи та закону. Підстави для його скасування відсутні.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв'язку з вищенаведеним та наступним.

Участь у судовому засіданні, відповідно до ст.22 ГПК України, є правом сторони в судовому процесі. Розгляд справи господарським судом здійснювався у чотирьох судових засіданнях. Заявник апеляційної скарги, не зважаючи на своєчасне повідомлення про час і розгляд справи, жодного разу не приймав участі в судовому засіданні та не надав будь-яких заперечень на позовну заяву. З урахуванням строку продовження розгляду справи на 15 днів, судом прийнято рішення за три дні до закінчення встановленого законом строку розгляду справи. Неявка в судове засідання відповідача-2 не перешкоджала розгляду справи по суті та не порушила права відповідача, оскільки ним не оскаржується рішення по суті та не наводяться доводи. підтверджені належними доказами, які б могли вплинути на прийняття рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фактор Д" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2015р. у справі № 904/9153/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 21.04.2015р.

Головуючий: ___ С.Г. Антонік

Судді: ___ Л.О.Чимбар

___ Л.В.Чоха