Рішення № 43686509, 14.04.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2015 р.Справа № 922/886/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Комунального закладу охорони здоров'я "Чугуївська центральна районна лікарня ім. М.І. Кононенко", м.Чугуїв 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Чугуївська районна рада Харківської області, м.Чугуїв до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Харків про визнання недійсним та скасування рішення за участю представників:

позивача - Мазницького М.М. (довіреність №157 від 21 січня 2015 року)

відповідача - Косолапова А.Г. (довіреність №85 від 11 листопада 2014 року)

Решетнікової Л.М. (довіреність №79 від 23 вересня 2014 року)

3-ої особи - Істоміної В.Л. (довіреність №03-43/318 від 06 квітня 2015 року)

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2015 року позивач, Комунальний заклад охорони здоров'я "Чугуївська центральна районна лікарня ім.М.І.Кононенко", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (відповідача) за №228-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 27 листопада 2014 року у справі №3/02-170-14. Заявлену вимогу обґрунтував невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 лютого 2015 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 11 березня 2015 року.

05 березня 2015 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив (вх.№8634), в якому заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити повністю у задоволенні позову. Судом було досліджено наданий відзив та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 березня 2015 року було відкладено розгляд справи на 07 квітня 2015 року. Також, відповідною ухвалою було залучено до участі у даній справі Чугуївську районну раду Харківської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

У відкритому судовому засіданні 07 квітня 2015 року було оголошено перерву до 14 квітня 2015 року.

07 квітня 2015 року представник третьої особи надав через канцелярію суду письмові пояснення (вх.№13744) на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані пояснення та долучено до матеріалів справи.

14 квітня 2015 року представник позивача надав через канцелярію суду нормативно-правове обґрунтування (вх.№14473) на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані обґрунтування та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні 14 квітня 2015 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідача у відкритому судовому засіданні 14 квітня 2015 року проти позовних вимог заперечували, зазначили про їх необґрунтованість та безпідставність, вважаючи їх такими, що не підлягають задоволенню.

Представник третьої особи у відкритому судовому 14 квітня 2015 року засіданні підтримав правову позицію, викладену у письмових поясненнях.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, встановив наступне.

Адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на підставі подання третього відділу досліджень і розслідувань від 04 червня 2014 року №556 за ознаками вчинення КЗОЗ "Чугуївська ЦРЛ імені М.І. Кононенка" (позивачем) порушення законодавства про захист економічної конкуренції прийнято рішення №228-р/к від 27 листопада 2014 року по справі №3/02-170-14 (а.с.60-63) про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу у сумі 68000 гривень.

Вищевказаним рішенням було визнано, що КЗОЗ "Чугуївська ЦРЛ імені М.І. Кононенка" за підсумками 2009-2013 pоків та станом на листопад 2014 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринку оренди нежитлових приміщень поліклінічного відділення, призначених для розміщення аптечних закладів, в межах його території з часткою 100 % (п.1 резолютивної частини рішення).

Відповідно до п.2 резолютивної частини рішення, визнано, що КЗОЗ "Чугуївська ЦРЛ імені М.І. Кононенка", застосувавши різні умови отримання ТОВ "Надія" та ТОВ "Феліта" в оренду нежитлових приміщень поліклінічного відділення, вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.2 ч.2 ст.13, п.2 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку оренди нежитлових приміщень поліклінічного відділення КЗОЗ "Чугуївська ЦРЛ імені М.І. Кононенка", призначених для розміщення аптечних закладів, в межах його території шляхом застосування різних умов до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання.

Згідно із ч.5 ст.52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.2 ст.50 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", було вирішено накласти на КЗОЗ "Чугуївська ЦРЛ імені М.І. Кононенка" штраф у розмірі 68000 гривень (п.3 резолютивної частини рішення).

Пунктом 4 резолютивної частини рішення КП КЗОЗ "Чугуївська ЦРЛ імені М.І. Кононенка" було зобов'язано припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.2 ст. 50, п.2 ч.2 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", шляхом припинення встановлення ініціювання розірвання договору оренди комунального майна №12 від 14 липня 2009 року, укладеного із ТОВ "Феліта".

Позивач вважає рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України неправомірним, у зв'язку з недоведенням обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

У своєму рішенні 228-р/к від 27 листопада 2014 року по справі №3/02-170-14 відповідач зазначає, що КЗОЗ "Чугуївська ЦРЛ імені М.І. Кононенка" є основним лікувально-профілактичним закладом Чугуївського району Харківської області, зареєстрованого Чугуївською міською радою 23 жовтня 1997 року за №14721200000000186. Засновником є Чугуївська районна рада Харківської області.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ №428704 від 29 березня 2012 року, основним видом діяльності позивача є діяльність лікарняних закладів (код за КВЕД - 86.10).

Майно КЗОЗ "Чугуївська центральна районна лікарня імені М.І. Кононенка" закріплене за закладом на праві оперативного управління. Передача в оренду майна здійснюється виключно з дозволу власника майна - Чугуївської районної ради Харківської області (п. 1.1. Статуту).

Відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна", положення про порядок здійснення майнових операцій з об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ Чугуївського району (надалі - положення), орендар майна визначається на конкурсних засадах.

Так, Чугуївською районною радою, відповідно до положення створено конкурсну комісію з відбору суб'єктів оціночної діяльності, торгової організації, передачі в оренду та продажу (шляхом викупу) об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ Чугуївського району, яка визначає умови конкурсів на право оренди майна спільної власності, проводе конкурси на право оренди майна, визначає переможців конкурсів за конкурсними пропозиціями учасників конкурсів. Після визначення переможця конкурсу на право оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Чугуївського району, Чугуївська районна рада направляє листа до КЗОЗ "Чугуївська ЦРЛ імені М.І. Кононенка" (балансоутримувача майна) в якому вказано з ким укладається договір оренди, початкова орендна плата (відповідно до конкурсних пропозицій переможця конкурсу), термін дії договору оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, нежитлові приміщення №46, 64 загальною площею 29,8 кв.м., що розташовані на першому поверсі поліклінічного відділення КЗОЗ «Чугуївська центральна районна лікарня імені М.І.Кононенка», за адресою: м.Чугуїв, вул.Гагаріна, 12 були передані в оренду на конкурсних засадах та в подальшому за результатами конкурсу 14 липня 2009 року було укладено договір оренди №12 із ТОВ "Центральна районна аптека №62" (надалі - основний договір). Проведення відповідного конкурсу та укладення вказаного договору оренди сторонами не оспорюється.

Відповідно до п.5.3 основного договору, орендар має право передавати третім особам належні йому право оренди та інші права (повністю/в певній частині), які випливають з цього договору, тільки за попередньою згодою орендодавця та районної ради.

В подальшому, в порядку п.5.3 основного договору, листом від 27 липня 2012 року №03-24/396 Чугуївська районна рада повідомила КЗОЗ "Чугуївська ЦРЛ імені М.І. Кононенка" про те, що конкурсна комісія районної ради за результатами розгляду листа ТОВ "Центральна районна аптека №62" щодо передачі права оренди у повному обсязі ТОВ "Едельвейс - Фарм", вирішила дозволити передати право оренди ТОВ "Едельвейс - Фарм".

01 серпня 2012 року КЗОЗ "Чугуївська ЦРЛ імені М.І. Кононенка" уклав договір про заміну сторони у основному договору оренди, відповідно до якого ТОВ "Едельвейс-фарм" прийняв на себе права та обов'язки по виконанню зазначеного договору.

Чугуївською районною радою до КЗОЗ "Чугуївська ЦРЛ імені М.І. Кононенка" було направлено лист від 27 червня 2013 року №03-27/384, в якому повідомлялось, що 20 червня 2013 року конкурсна комісія районної ради надала згоду на передачу права оренди за основним договором від ТОВ "Едельвейс - Фарм" до ТОВ "Феліта".

01 липня 2013 року КЗОЗ "Чугуївська ЦРЛ імені М.І. Кононенка" уклав договір про заміну сторони у основному договорі оренди, відповідно до якого новим орендарем нежитлового приміщення площею 29,8 кв.м. по вул.Гагаріна, 12 у місті Чугуїв стало ТОВ "Феліта".

Таким чином, ТОВ "Феліта" отримало право оренди нежитлового приміщення, розташованого в будівлі поліклінічного закладу, без участі у конкурсі.

Однак, на думку відповідача у спірному рішенні, позивач вищевикладеними діями щодо передачі майна в оренду, не створив конкурентного середовища для конкурсної боротьби за право оренди та надав перевагу ТОВ "Феліта".

Суд вважає такі висновки відповідача необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам діючого законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що перебуває у комунальній власності, затверджують органи місцевого самоврядування.

Відповідно до п.6.6. Типового договору оренди державного майна затвердженого Наказом Фонду Державного Майна України від 23 серпня 2000 року №1774, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 21 грудня 2000 року №930/5151, орендар має право розпоряджатися або іншим чином передавати третім особам належні йому право оренди та інші права (повністю чи в певній частині), які випливають з цього договору, тільки за попередньою згодою орендодавця, якщо інше не передбачено цим договором або чинним законодавством України. Відповідний пункт 5.3 міститься й у основному договорі оренди.

Відповідно до п.6.3. додатку 1 до розділу IV Положенням про порядок здійснення майнових операцій з об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ Чугуївського району затвердженого сесією Чугуївської районної ради, орендар має право передавати третім особам належні йому право оренди та інші права (повністю і в певній частині), які випливають з цього договору, тільки за попередньою згодою районної ради, в особі голови районної ради та відповідного рішення конкурсної комісії.

Відповідно до п.3 ст.6 Цивільного Кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до п.1 ст.651 Цивільного Кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, враховуюче те, що зміна сторони відбулася у діючому договорі оренди №12 від 14 липня 2009 року в період, коли майно перебувало в оренді (вже був проведений конкурс, яким визначено переможця), а тому проведення повторного конкурсу при зміні сторони у договорі оренди не передбачено вимогами чинного законодавства. ТОВ «Феліта» набуло право оренди від ТОВ «Едельвейс- фарм» за діючим договором оренди майна.

Щодо законності стягнення відповідачем штрафу у розмірі 68000,00 гривень за неотримання відповіді від позивача на вимогу №02-26/3-3757 від 18 серпня 2014 року, суд зазначає наступне.

Порядок надсилання кореспонденції встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1242 "Про затвердження Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади".

Так, відповідно до п.215 зазначеної постанови, вихідні документи надсилаються адресатам з використанням засобів поштового зв'язку, електрозв'язку, а також доставляються кур'єрською, фельд'єгерською службою.

Пунктом 224 вищевказаної постанови КМУ передбачено, що документи, котрі надсилаються одночасно одному і тому ж адресатові, вкладаються в один конверт (упакування). На конверті проставляються реєстраційні індекси всіх документів, які містяться у конверті.

В разі якщо кореспонденція відправляється за допомогою засобів електрозв'язку служба діловодства здійснює передачу телеграм, факсограм, телефонограм, електронних документів із застосуванням електронного цифрового підпису та документів у сканованій формі без електронного цифрового підпису.

Як вбачається з матеріалів справи, вимога №02-26/3-1529/1 від 03 квітня 2014 року, була направлена відповідачем без дотримання електронного цифрового підпису. Вимога №02-26/3-3757 від 18 серпня 2014 року була направлена відповідачем позивачу за допомогою поштового зв'язку, але з порушенням п.224 Постанови КМУ від 30 листопада 2011 року, оскільки реєстраційний номер на конверті відправника проставлений не був.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що й вимога №02-26/3-3757 від 18 серпня 2014 року було надіслана відповідачем позивачу з порушенням норм чинного законодавства.

Крім того, у відповідності до пунктів 10.3, 10.4 та 13 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 квітня 2007 року №01-8/229 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі. Господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку від 05 березня 2002 року №49-р (надалі - методика).

Закон не покладає на Антимонопольний комітет України та його органи здійснення контролю за ціноутворенням у сфері застосування вільних цін і тарифів. Водночас за п.1 ч.2 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлення, зокрема, таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, кваліфікується як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, в зв'язку з чим зазначені органи можуть здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції і у встановленні і застосуванні вільних цін і тарифів.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.12, п.1 ч.2 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

- на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

- не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

За приписами пункту 2 статті 50 вищеназваного Закону, зловживанням монопольним (домінуючим) становищем є порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про захист економічної конкуренції", та абз.2 ст.8 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" затверджено Методику визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 р. № 317/6605), розділом 2 якої передбачено визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання.

За нормами п.2.1 методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання включає в себе такі дії:

- встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, поставляється, продається, придбавається (споживається, використовується) цим суб'єктом господарювання;

- складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи;

- складення переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп);

- визначення товарних меж ринку;

- визначення територіальних (географічних) меж ринку;

- встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку;

- визначення обсягів товару, який обертається на ринку;

- розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку;

- складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.;

- визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.

У відповідності до п.5.1 методики, товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за

звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого.

У спірному рішенні адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України зазначено, що товарними межами ринку є оренда нежитлових приміщень поліклінічного відділення, призначених для розміщення аптечних закладів.

Однак, відповідачем, під час дослідження товарних меж ринку, не було враховано факт існування будівлі приватного підприємства "Аптека 2011", яка розташована поряд із поліклінічним відділенням КЗОЗ "Чугуївська ЦРЛ імені М.І. Кононенка" (біля 30 метрів), та яка має більш тривалий графік часу роботи без перерв та вихідних.

Таким чином, визначення товарних меж ринку відповідачем проведено з порушенням приписів методики.

Ринком товару є сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.

Пунктом 6.1 методики передбачено, що територіальні (географічні) межі ринку - територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів), в межах якої за звичайних умов споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар і яка може бути, як правило, територією держави, області, району, міста тощо або їх частинами.

Відповідач, встановлюючи монопольне становище позивача, у спірному рішенні вказує, що територіальними (географічними) межами ринку є територія поліклінічного відділення, розташованого за адресою: вул.Гагаріна, 12, м.Чугуїв.

Отже, відповідач безпідставно визначає в якості територіальних меж ринку конкретну територію поліклінічного відділення, оскільки територією з метою визначення монопольного становища є не конкретне відділення, а територія району міста, де розташоване відповідне відділення (певний район міста Чугуєва).

Таким чином, визначення територіальних (географічних) меж ринку відповідачем також проведено з порушенням приписів методики.

Згідно із ч.1 ст.59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не можу бути примушений роботи те, що не передбачено законодавством.

Згідно із статтею 129 Конституції України, основними засадами судочинства є законність та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №228-р/к від 27 листопада 2014 року по справі №3/02-170-14 є незаконним, таким, що не відповідає обставинам справи, винесено з недоведенням обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, порушує норми матеріального права та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, позовні вимоги КЗОЗ "Чугуївська ЦРЛ імені М.І. Кононенка" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 228-р/к від 27 листопада 2014 року по справі №3/02-170-14 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Стягнути з Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61022, м.Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 6 під'їзд, 1 поверх, код 22630473) на користь Комунального закладу охорони здоров'я "Чугуївська центральна районна лікарня ім.М.І.Кононенко" (63503, Харківська область, м.Чугуїв, вул.Гвардійська, 52, код 02002380) 1218,00 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20 квітня 2015 року.

Суддя К.В. Аріт

Справа №922/886/15