Рішення № 43686497, 15.04.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2015 р.Справа № 913/1660/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпою К.І.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ до Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк про стягнення 1135316,25 грн. за участю представників сторін:

позивача - Бережок С.І., довіреність № 14-96 від 18.04.2015 року;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач) звернулось до господарського суду з позовом до відповідача - Державного підприємства "Сєвероднецька теплоелектроцентраль" про стягнення з останнього суму на який збільшився борг в наслідок інфляційних процесів у розмірі 300684,80 грн. та 3 % річних в розмірі 280635,45 грн., нарахованих за період з 03.01.2013 р. по 21.05.2014 р.

01 квітня 2015 року представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог за вх. № 12828, в якій просить стягнути з відповідача 1135316,25 грн., а саме: суму на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів в розмірі 802802,76 грн. та 3 % річних в розмірі 332513,49 грн. Вказана заява позивача прийнята судом до провадження на підставі ст. 22 ГПК України та розгляд справи продовжено з її урахуванням.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 квітня 2015 року розгляд справи було відкладено на 16 квітня 2015 року

У судовому засіданні 15 квітня 2015 року був присутній представник позивача, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши матеріали справи в їх сукупності, надаючи правову оцінку позовним вимогам, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

30 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач, постачальник) та Державним підприємством "Сєвєродонецька теплоенергоцентраль" (відповідач, покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 14/2289/11.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.

Відповідно до п. 1.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 27.06.2012 року, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору, газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками.

Відповідно до п. 2.1. Договору, Продавець передає Покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 110500,0 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів.

Відповідно до п. 3.1. Договору, Продавець передає Покупцеві газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Покупця. Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Відповідно до п. 3.3. Договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

Відповідно до п. 3.4. Договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив протягом жовтня 2011 року та січня-грудня 2012 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 69442153,07 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу: від 31.10.2011 року на суму 4512144,71 грн. (за жовтень 2011 року), від 31.01.2012 року на суму 12350749,29 грн. на суму (за січень 2012 року), від 29.02.2012 року на суму 16492936,33 грн. (за лютий 2012 року), від 31.03.2012 року на суму 536745,02 грн. (за березень 2012 року), від 30.04.2012 року на суму 936308,43 грн. (за квітень 2012 року), від 25.12.2012 року на суму 3059011, 26 грн. (за жовтень 2012 року), від 25.12.2012 року на суму 8405329,78 грн. (за листопад 2012 року) та від 31.12.2012 року на суму 12148928,25 грн. (за грудень 2012 року).

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого ним природного газу виконував не вчасно, з порушенням умов укладеного договору та з простроченням встановлених договором строків платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з ухвали господарського суду Луганської області від 11.02.2014 року та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 28.04.2014 року по справі № 913/40/13, з відповідача на користь позивача було стягнуто суму основного боргу за період жовтень 2011 року та січень-грудень 2012 року, пеню нараховану за прострочення зобов'язання, інфляційні та 3 % річних. Проте кінцевою датою нарахованих сум заборгованості та штрафних санкцій встановлено 02.01.2013 року.

Враховуючи, що погашення заборгованості відповідач проводилось не вчасно, відповідач звернувся до суду з позовною вимогою - стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 332513,49 грн. та інфляційних витрат у розмірі 802802,76 грн., які були донараховані позивачем за період з 03.01.2013 року по 31.10.2014 року.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Наведені норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Крім того, пунктом 7.1 Договору передбачено, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами України та цим Договором.

Перевіривши розрахунки 3% та інфляційних втрат, які були надані позивачем, судом встановлено, що позивачем безпідставно нараховані 3% річних за 14.01.2013 року за зобов'язаннями грудня 2013 року, оскільки відповідно до п. 6.1. Договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу, а одже нарахування 3% за прострочення оплати повинно здійснювати з наступного дня, тобто 15.01.2013 року .

Перерахувавши, суми 3% річних та інфляційних втрат, які заявлені до стягнення за період з 03.01.2013 року по 31.10.2014 року, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 331514,95 грн. та інфляційних втрат у розмірі 802802,76 грн., оскільки вони є обгрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та не спростованими відповідачем. В частині стягнення 3% річних у розмірі 998,54 грн., суд вважає за необхідне відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоенергоцентраль" (93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, Сєвєродонецька ТЕЦ, код ЄДРПОУ 00131050) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 331514,95 грн. 3% річних, 802802,76 грн. інфляційних втрат, 22686,36 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 3% річних у розмірі 998,54 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 20.04.2015 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 913/1660/14