Рішення № 43686454, 14.04.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2015 р.Справа № 922/1585/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків до Управління Державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Харківській області, м. Харків про стягнення коштів в розмірі 3018,83 грн. за участю :

Представник позивача - Конопля О.М. довіреність №01-42юр/9730 від 12.11.2014 року;

Представник відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Управління Державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Харківській області про стягнення заборгованості у розмірі 3018,83 грн., з яких 2478,84 грн. - вартість спожитої електричної енергії, 256,58 грн.- пеня, 27,66 грн. - 3% річних та 255,72 грн. - збитки від інфляції. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором про постачання електричної енергії №4-2631 від 29.10.2014 року. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн..

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.03.2015 року за позовною заявою було порушено провадження по справі №922/1585/15 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 31 березня 2015 року.

Ухвалою суду від 31.03.2015 року розгляд справи було відкладено на 14 квітня 2015 року.

Через канцелярію суду 14.04.2015 року позивач надав заяву (вх.№14628) про припинення провадження у справі в частині сплати суми боргу за спожиту електричну енергію за грудень 2014 року та січень 2015 року в розмірі 2478,84 грн., на підтвердження чого надав копію платіжного доручення №695 від 26.03.2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив їх задовольнити з урахуванням заяви про припинення провадження у справі в частині сплати суми боргу в розмірі 2478,84 грн..

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав, про причини неявки суд не повідомляв. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (арк. с. 54).

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між АК "Харківобленерго" (позивач) та Управлінням державної автоінспекції ГУМВС України в Харківській області (відповідач) 29.10.2013 року було укладено Договір про постачання електричної енергії №4-2631 (договір), що пролонгований, відповідно до п. 9.4 на 2015 рік.

Відповідно до Закону України "Про електроенергетику" від 08.06.2000 року № 1812-ІІІ (зі змінами та доповненнями) та "Правил користування електричною енергією", затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28 (зі змінами та доповненнями), (Правила) договір про постачання електричної енергії є основним документом, що регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Таким чином, Договір визначає погодження його умов обома сторонами.

Так, згідно з умовами договору, а саме п. 2.2.2, постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 Договору, з урахуванням розділів 6, 7 договору.

Споживач, у свою чергу, відповідно до п. 2.3.3 Договору, зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатка 2 "Порядок розрахунків" до Договору.

Акціонерна компанія "Харківобленерго", як Постачальник, виконала свої зобов'язання по Договору у повному обсязі та здійснила відпуск електричної енергії споживачу у повному обсягу, за яку, порушивши умови договору, відповідач своєчасно не розрахувався, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.02.2015 року становила 2478,84 грн.

Визначення вартості спожитої електричної енергії проводиться відповідно до чинних тарифів, що встановлюються і регулюються відповідним уповноваженим органом Кабінету Міністрів України в особі НКРЕКП України та обов'язкові для застосування усіма підприємствами, установами, організаціями, та згідно зі звітами відповідача про спожиту електричну енергію. У суму заборгованості за вартість спожитої електричної енергії включений податок на додану вартість. ПДВ нараховується відповідно до розділу 5 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ із змінами та доповненнями.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та підтверджено фактичними даними, 26.03.2015 року платіжним дорученням № 695, відповідач оплатив основну заборгованість у розмірі 2478,84 грн.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 2478,84 грн. заборгованості, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до п. 4.2.1 укладеного між сторонами Договору, при порушені термінів розрахунку за спожиту електричну енергію споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, відтак суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені у розмірі 256,58 грн..

Позивач також просить суд стягнути з відповідача три відсотки річних у розмірі 27,66 грн. за період листопада 2014 року по січень 2015 року та індекс інфляції у розмірі 255,72 грн. за період листопада 2014 року по січень 2015 року.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин суд визнав позовні вимоги позивача в сумі 255,72 грн., нараховані за індексами інфляції на суму основного боргу, а також 27,66 грн. - 3% річних, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, 173, 174 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Харківській області (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 26, код ЄДРПОУ 14319053) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61003, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954, п/р 26005474695 в АТ "Райффайзенг Банк Аваль", МФО 380805, код 00131954) пеню в розмірі 256 грн. 58 коп.; три відсотки річних в розмірі 27 грн. 66 коп.; інфляційні втрати в розмірі 255 грн. 72 коп. та 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 2478,84 грн. заборгованості.

Повне рішення складено 20.04.2015 р.

Суддя Т.С. Денисюк