Рішення № 43686176, 14.04.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" квітня 2015 р.Справа № 916/871/14

за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту)

до відповідача: Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство інфраструктури України

про стягнення 3 352 452,37 грн.

Головуючий Погребна К.Ф.

Суддя Гут С.Ф.

Суддя Волков Р.В.

В судових засіданнях приймали участь представник

Від позивача: Коновалов Д.О. - довіреність;

Від відповідача: Добренко Д.Б. - довіреність;

Від третьої особи: не з'явився.

В судовому засіданні 14.04.2015р. приймали участь представники:

Від позивача: Коновалов Д.О. - довіреність;

Від відповідача: Добренко Д.Б. - довіреність;

Від третьої особи: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт", відповідно до якого просить суд стягнути з останнього 3 352 452,37 грн. заборгованості за неналежне виконання умов Договору про встановлення сервітуту №08-П/90/1-Р від 15.07.2013р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.03.2014р. (суддя Власова С.Г.) було порушено провадження у справі №916/871/14.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.05.2014р. по справі № 916/871/14 позові вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) до Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" були задоволені. Стягнуто з Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт" на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) 3352452,37 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.08.2014р. рішення господарського суду Одеської області від 26.05.2014р. по справі №916/871/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2014р. касаційну скаргу Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" задоволено частково. Рішення господарського суду Одеської області від 26.05.2014р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.08.2014р. у справі №916/871/14 скасовані, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Згідно з автоматизованим розподілом справ, в порядку ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, справу № 916/871/14 передано на розгляд судді Погребній К.Ф., яка своєю ухвалою від 21.10.2014р. прийняла до свого провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.09.2014р. справу №916/871/14 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Згідно автоматизованої системи документообігу суду та розпорядженням керівника апарату суду №1069 від 17.12.2014р., справу №916/871/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Малярчук І.А., суддя Волков Р.В., яка своєю ухвалою від 18.12.2014р. прийняла до свого провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.01.2015р. до участі у справі №916/871/14 залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство інфраструктури України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.02.2015р. строк розгляду справи №916/871/14 продовжено в порядку ст. 69 ГПК України.

Приймаючи до уваги перебування судді Малярчук І.А. з 24.02.2015р. у відпустці по вагітності, згідно автоматизованої системи документообігу суду та розпорядженням керівника апарату суду №172 від 26.02.2015р., справу №916/871/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Гут С.Ф., суддя Волков Р.В., які своєю ухвалою від 26.02.2015р. прийняла до свого провадження.

Представник відповідача в судові засідання з'являвся, надав письмові пояснення відповідно яких позовні вимоги на визнає, вважає їх необґрунтованими безпідставними в зв'язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити в повному обсязі. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що відповідно до чинного законодавства України реєстрація прав користування (сервітут) є обов'язковою та лише з дня реєстрації права користування (сервітуту) на підставі договору про встановлення сервітуту від 15.07.2013р. №08-П/90/1-Р укладеного між ДП „АМПУ" та ДП „ІЗМ МТП", виникають права та обов'язки до сторін цього договору.

Представник третьої особи в судові засідання не з'являвся, проте надав письмові пояснення відповідно яких позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 14.04.2015р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

Відповідно до Закону України "Про морські порти України", розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 р. № 133-р "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту", наказу Міністерства інфраструктури від 19.03.2013р. № 163 "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства "Адміністрація морських портів України" було проведено реорганізацію державних підприємств морського транспорту, шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них згідно розподільчих балансів, та утворено, внаслідок виділу, державне підприємство "Адміністрація морських портів України".

Пунктом 3 Наказу Міністерства інфраструктури від 19.03.2013р. № 163 встановлено, що Адміністрація морських портів України є правонаступником державних підприємств морського транспорту, зазначених у п. 1 цього наказу, у частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчих балансів. Пунктом 7 наказу встановлено , що після проведення державної реєстрації Адміністрації морських портів України головам Комісій передати, а голові Адміністрації морських портів України прийняти на баланс майно, права та обов'язки

державних підприємств морського транспорту, що реорганізуються, згідно із затвердженими Міністерством розподільчими балансами та актами приймання-передачі.

Відповідно до зазначеного за актом приймання-передачі від 13.06.2013 р. до Адміністрації були передані основні засоби Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" згідно з розподільчим балансом станом на 13.06.2013р., в т.ч. причали Ізмаїльського морського порту.

Позивач стверджує, що після передачі від ДП "ІМТП" за актом приймання-передачі, зазначені причали знаходяться на обліку у Адміністрації в особі адміністрації Одеського морського порту, яка реалізовує відповідні повноваження власника (особи, у якої знаходиться державне майно в господарському віданні).

Для забезпечення виконання робіт Державним підприємством "Ізмаїльський морський торговельний порт" між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (надалі - "Сервітутонадавач") та Державним підприємством "Ізмаїльський морський торговельний порт" (надалі "Сервітуарій") укладено Договір про встановлення сервітуту №08-П/90/1-Р від 15.07.2013р., предметом якого є встановлення виключного права Сервітуарія та уповноважених ним осіб на безстрокове, оплатне користування Об'єктом сервітуту; обсягу сервітутних прав; меж розповсюдження Обсягу сервітутних прав на Об'єкт сервітуту ( п.1.1. Договору).

Сторони погодились, що Обсяг сервітутних прав полягає у використанні Об'єкту сервітуту або його частини у власній господарській діяльності Сервітуарія відповідно до мети, напрямів та видів Статутної діяльності Сервітуарія, шляхом, але не обмежуючись, здійснення в будь-який час: технологічних процесів з вантажно-розвантажувальних робіт з урахуванням особливостей різних видів вантажів, та обробки транспортних засобів; перевалки вантажів, надання транспортно-експедиторських та інших послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортних, імпортних, транзитних, каботажних та інших вантажів; надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів, річковим, морським та автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні; зберігання вантажів та здійснення складських операцій; здійснення бункеровочних, буксировочних операцій; агентування та обслуговування суден, надання послуг суднам в порту та на підходах до нього; посередницька діяльність і діяльність пов'язана з послугами митного брокера; створення та експлуатація митних (консигнаційних) складів; здійснення всіх видів і форм зовнішньоекономічної діяльності, щодо реалізації мети та напрямків діяльності порту в порядку, визначеному законодавством України; доставки на судна і зняття з суден лоцманів, прикордон-нарядів, екіпажу та членів їх сімей, представників перевіряючих органів, а також продовольства і матеріально-технічного забезпечення; швартування та відшвартування морських та річкових суден; розміщення, встановлення, експлуатації, зберігання, використання будь-яких суден, транспортних засобів, знарядь і механізмів, засобів портової механізації, транспорту і флоту; проведення технічних оглядів і обстежень, спостережень з використанням засобів вимірювання, усунення незначних несправностей, забезпечення встановленого режиму експлуатації, а також мати в будь-який час право доступу, входу і виходу, проведення земляних робіт, прокладання, будівництва, встановлення, експлуатації, охорони, обслуговування, інспектування, патрулювання, вилучення, заміни, перебудови та проведення інших операцій, що пов'язані з належним виконанням Сервітуарієм своєї діяльності; вчинення інших дій, що можуть бути необхідними для забезпечення діяльності Сервітуарія у зв'язку із зазначеним вище (п.2.1. Договору).

Відповідно до п.п.3.1.1., 3.2.1. Договору Сервітутонадавач зобов'язується надати у користування Сервітуарію Об'єкт сервітуту у відповідності до умов цього Договору та вимог діючого законодавства України та має право своєчасно отримувати Ставку сервітуту у розмірі та порядку встановленому у цьому Договорі.

Згідно з п . 3.4.2. Договору Сервітуарій зобов'язується своєчасно сплачувати Ставку сервітуту в порядку та розмірі, що передбачені цим Договором за весь час фактичного користування Об'єктом сервітуту.

У розділі 4 Договору встановлені умови оплати за сервітут та порядок розрахунків: плата за сервітут розраховується відповідно до наказу ДП "АМПУ" від 12.06.2013р. №6 "Про встановлення механізму визначення плати за сервітут на причали (причальну інфраструктуру), що знаходяться на балансі ДП "АМПУ". Сторони домовились встановити щомісячну Плату за сервітут, зазначену в Додатку № 2, який є невід'ємною частиною даного Договору. Сервітуарій здійснює оплату рахунків Сервітутонадавача шляхом банківського переказу грошових коштів Сервітуарія на поточний рахунок Сервітутонадавача, протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання виставленого Сервітутонадавачем рахунку. Зміна розміру Плати за сервітут та порядку її сплати здійснюється шляхом внесення змін до цього Договору з обов'язковим укладання Сторонами додаткових угод.

Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором на умовах, викладених у цьому Договорі, і відповідно до вимог чинного законодавства України, про що зазначено у п. 5.1. Договору.

Цей Договір набирає чинності з дня його підписання та скріплення печатками уповноваженими особами обох Сторін і діє до 31.12.2013р., але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за ним. Сторони домовились, що відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України умови цього договору розповсюджуються на їх взаємовідносини, які виникли між ними до його укладення, а саме з 13.06.2013р. (п. 7.1. Договору).

Невід'ємною частиною цього Договору є: Додаток № 1 -Перелік нерухомого майна щодо якого встановлено сервітут ( Об'єкт сервітуту); Додаток № 2 - Розрахунок Плати за сервітут.

Відповідно до Додатку № 1 сторонами встановлено перелік об'єктів сервітуту: причали № 3-8, 12-14, 16-26, причал флоту портового.

Згідно з Додатком №2 сторонами погоджено розрахунок плати за сервітут за період з червня по грудень 2013р.

Відповідно до Додаткової угоди № від 02.12.2013р. сторони дійшли згоди в т.ч. щодо викладення Додатку №2 до Договору в іншій редакції. Згідно з додатком №2 сторонами погоджено розрахунок плати за сервітут у 2013 р.

Позивач умови Договору виконав у повному обсязі, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №1/01 від 31.07.2013р., №2/01 від 31.07.2013р., №3/01 від 30.08.2013р., № 4/01 від 30.08.2013р., №5/01 від 30.09.2013р., №6/01 від 28.11.2013р., №7/01 від 31.10.2013р., №8/01 від 30.12.2013р.

На підставі вищезазначених актів позивач виставив відповідачу рахунки до оплати (використання причалу): №1/01 від 31.07.2013р. на суму 304767,04 грн., №2/01 від 31.07.2013р. на суму 507 945,06 грн., №3/01 від 30.08.2013р. на суму 3,62 грн., № 4/01 від 30.08.2013р. на суму 507 947,33 грн., №5/01 від 30.09.2013р. на суму 507 947,33 грн., №6/01 від 28.11.2013р на суму 507 947,33 грн., №7/01 від 31.10.2013р. на суму 507947,33 грн., №8/01 від 30.12.2013р. на суму 507947,33 грн.

Відповідно до умов Договору відповідач здійснює оплату рахунків позивача протягом 10 днів з дати отримання виставленого рахунку (шляхом банківського переказу).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були направлені відповідачу рахунки на оплату (використання причалу): супровідні листи від 09.12.2013р. вих.№17/110/920 (рахунок № 6/01), від 01.10.2013р. вих.№17/63/508 (рахунок № 5/01), від 11.09.2013р. вих.№17/51/390 (рахунок № 1/01, 2/01, 3/01,4/01), від 05.11.2013р. вих.№17/87/706 (рахунок №7/01), а також відповідно до листа від 22.01.2014р. вих.№03/02-08/43 відповідач повернув позивачу в т.ч. рахунок 8/01, що підтверджує його направлення відповідачу раніше.

Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, які наявні у матеріалах справи, відповідачем одержані вищезазначені рахунки. Проте оплачені не були.

Посилаючись на вищенаведені обставини Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) звернулось до суду з відповдіним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

З метою утримання та забезпечення ефективного використання державного майна, у тому числі модернізації, ремонту, реконструкції та будівництва гідротехнічних споруд, інших об'єктів портової інфраструктури, розташованих у межах території та акваторії морських портів, відповідно до п.1 ч.1 ст. 15 Закону України "Про морські порти України" було утворено державне підприємство "Адміністрація морських портів України".

Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про морські порти України" встановлено, що власники та/або користувачі технологічно пов'язаних об'єктів портової інфраструктури зобов'язані укладати між собою договори, що визначають взаємні права і обов'язки щодо організації та забезпечення безперервності технологічного процесу надання відповідних послуг у морському порту і встановлюють єдиний порядок експлуатації відповідної інфраструктури морського порту

Як зазначено у статуті, Адміністрація є державним комерційним підприємством, зареєстрованим відповідно до чинного законодавства України. Відповідно до приписів ч.2 ст. 74 Господарського кодексу України, п.4.2 статуту Адміністрації, майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. В будь-якому разі усе майно, що знаходиться в розпорядженні Адміністрації, належить до державного майна.

Відповідно до ч.1 ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законами. Отже, Адміністрація як особа, у господарському віданні якої знаходиться причали та на балансі якої вони числяться, здійснює право володіння, користування та розпорядження цим майном.

Так як Адміністрація здійснює право володіння, користування та розпорядження закріпленим за ним майном, вона володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.1 та ч.2ст. 319 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.07.2013 року між державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та державним підприємством "Ізмаїльський морський торговельний порт" було укладено договір про встановлення сервітуту № 08-П/90/1-Р, предметом якого було встановлення сервітуту для причалів № № 3-8,12-14,16-26, причалу флоту портового для забезпечення можливості виконання сервітуарієм комплексу робіт та послуг на об'єкті сервітуту та зобов'язання сервітуарія здійснювати своєчасно і у повному обсязі оплату за сервітут за весь час фактичного користування об'єктом сервітуту у розмірах і порядку, передбачених договором

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є право користування (сервітут).

Згідно зі ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Частиною 1 ст. 402 ЦК України встановлено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Відповідно до положень ст. 403 Цивільного кодексу України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Статтею 406 Цивільного кодексу України визначені випадки припинення сервітуту. Так, сервітут припиняється, зокрема, у разі відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; спливу строку, на який було встановлено сервітут; припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; невикористання сервітуту протягом трьох років підряд. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України (в редакції, що діяла на момент укладення договору) договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Даний Договір без будь-яких зауважень підписано повноваженими представниками сторін: Адміністрації та Порту, а також завірено печатками сторін.

Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(в редакції, що діяла на момент укладення договору) передбачені права та обтяження, що підлягають державній реєстрації. Так, відповідно до п.п. 1-4 ч.1 вказаної статті обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що діяла на момент укладення договору) у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

З аналізу вищевказаних норм чинного законодавства слідкує, що обов'язковій державній реєстрації підлягає саме речове право користування (сервітут).

Обов'язкової державної реєстрації договору про встановлення сервітуту вимогами чинного на момент укладення договору законодавства не передбачено.

Згідно зі ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, визнається майново-господарським зобов'язанням. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Однак, відповідач в порушення умов договору щодо оплати за використання об'єктів сервітуту, не здійснив оплату, у зв'язку у нього наявна заборгованість в сумі 3352452,37грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено господарським судом, рахунки на оплату (використання причалу), які одержані відповідачем оплачені не були.

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Як вже вище зазначалось на підставі укладеного договору позивач передав відповідачу на визначений договором строк право сервітуту на нерухоме майно, що належить до державної власності та знаходить на балансі позивача сервітутних прав.

У вказаному договорі сторони дійшли згоди з усіх його істотних умов.

Ані вимогами ст. 640 ЦК України, ані вимогами інших положень чинного на момент укладення договору законодавством не встановлено ані того факту, що моментом укладення договору про встановлення сервітуту є момент здійснення державної реєстрації відповідного речового права, ані того факту, що без здійснення відповідної державної реєстрації речового права договір є неукладеним, нікчемним тощо.

Договір від 15.07.2013р. № 08-П/90/1-Р про встановлення сервітуту недійсним у встановленому порядку не визнавався.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються оскільки спростовуються наявними в матеріалах доказами.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" обґрунтовані, доведені та підлягають задоволенню.

Проте, 26.02.2015р. представник позивача надав до суду клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме доказів часткової оплати заборгованості в сумі 500000грн. Таким чином суд, припиняє провадження в частині стягнення з відповідача 500000грн. на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Отже, враховуючи часткове припинення провадження, судом задовольняються позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в розмірі 2852452,37грн.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 77, 80 п.1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" (68600, Одеська обл. м. Ізмаїл, вул. Портова, 7, код ЄДРПОУ 01125815) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (68609, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Набережна Лукі Капікраяна, 4, код ЄДРПОУ 38728402) 2852452 (два мільйони вісімсот п'ятдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят дві)грн. основного боргу та 67049 (шістдесят сім тисяч сорок дев'ять) грн.05 коп. судового збору.

3. Провадження по справі в частині стягнення з Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" 500000 (п'ятсот тисяч)грн. - припинити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 20 квітня 2015 р.

Головуючий К.Ф. Погребна

Суддя С.Ф. Гут

Суддя Р.В. Волков