Рішення № 43686082, 20.04.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2015 р. Справа № 911/402/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»до 1) Приватного сільськогосподарського підприємства «Случ-Агро» 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Евромаркетинг»про стягнення 347 922, 17 грн.Представники:

від позивача:Бойко С.В.від відповідача 1: від відповідача 2:не з'явилися не з'явилисясуть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за договором поставки № АП-21-0025 від 25.03.2014 та договором поставки № АП-21-0202 від 29.08.2014, з урахування договору поруки ПР № 21-0025 від 01.09.2014, у розмірі 347 922, 17 грн., з яких: 266 418, 15 грн. - основного боргу, 12 691, 23 грн. - пені, 18 130, 31 грн. - відсотків річних та 50 682, 48 грн. - штрафу.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачами своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.02.2015 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 05.03.2015.

До господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н б/д (вх. № 5068/15 від 05.03.2015) про відкладення розгляду справи у зв'язку з можливістю мирного врегулювання спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.03.2015 розгляд справи відкладено на 26.03.2015 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників відповідачів та невиконанням сторонами вимог суду.

26.03.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення та документи по справі вих. № 141 від 24.03.2015 (вх. № 6950/15 від 26.03.2015).

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.03.2015, за клопотанням представника позивача, продовжено строк вирішення спору у справі № 911/402/15 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 20.04.2015 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників відповідачів та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

Присутній у судовому засіданні 20.04.2015 представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідачі, належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання 20.04.2015 не з'явилися, відзив на позовну заяву не надіслали, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що неявка відповідачів у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників відповідачів за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 20.04.2015, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

25.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (позивач) та Приватним сільськогосподарським підприємством «Случ-Агро» (відповідач 1) укладено договір поставки № АП-21-0025, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу 1, а відповідач 1 зобов'язався прийняти й оплатити наступний насіннєвий матеріал: насіння соняшника Бамбо - 170 п.о. на суму 203 729, 70 грн. (далі - товар).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що вартість товару (ціна договору) на дату укладення цього договору становить 203 729, 70 грн. у т.ч. ПДВ 20 %.

Відповідно до п. 1.3 договору кількість і асортимент товару, який підлягає поставці, визначається відповідно до п. 1.1 даного договору. За бажанням відповідача 1 кількість та асортимент товару можуть бути збільшені, що оформляється додатковою угодою, в якій визначається кількість та асортимент товару, що підлягає поставці та строк оплати.

Згідно з п. 2.1 договору відповідач 1 зобов'язався сплатити позивачу вартість товару, зазначену в п. 1.2 даного договору, в наступні строки: 40 745, 94 грн. не пізніше 25.03.2014, 20 372, 97 грн. не пізніше 25.08.2014 та 142 610, 79 грн. не пізніше 20.10.2014.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що одночасно з передачею товару позивач зобов'язаний передати відповідачу 1 наступні документи: рахунок на оплату товару; податкову накладну; видаткову (відвантажувальну) накладну; товарно-транспортну накладну, якщо поставка товару здійснюється на умовах СРТ.

Відповідно до п. 4.4 договору відповідач 1 зобов'язаний передати позивачеві довіреність на одержання товарно-матеріальних цінностей для одержання товару.

Згідно з п. 4.5 договору підписання відповідачем 1 видаткової накладної підтверджує отримання останнім всіх передбачених п. 4.3 цього договору документів.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що відповідач 1 відповідає за несвоєчасну оплату товару й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Відповідно до п. 5.3 договору сторони дійшли згоди щодо зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, встановлених розділом 5 цього договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було бути виконане.

Згідно з п. 5.4 договору у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного договору, більше ніж на 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків від ціни договору.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченого ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений відповідачем 1 та дев'яносто шість відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених п. 2.1 договору, вважається, що позивачем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий або майбутній) та відсотків річних.

Відповідно до п. 7.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2016, а в частині розрахунків - до повного виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за цим договором.

08.04.2014 між позивачем та відповідачем 1 було укладено додаткову угоду № АП-21-0025ДС2 до договору поставки № АП-21-0025 від 25.03.2014, відповідно до якої сторони домовились зменшити кількість та не поставляти наступний товар: насіння соняшника Бамбо - 120 п.о. на суму 143 809, 20 грн.

07.08.2014 між позивачем та відповідачем 1 було укладено додатковий договір № АП-21-0025ДС3 до договору поставки № АП-21-0025 від 25.03.2014, відповідно до якого сторони домовилися доповнити основний договір поставки наступним додатковим переліком засобів насіннєвого матеріалу: гібрид озимого ріпаку ГКХ2624 - 10 п.о. на суму 14 339, 50 грн. та гібрид озимого ріпаку ГКХ0224 - 17 п.о. на суму 24 377, 15 грн.; відповідач 1 зобов'язався згідно даного додаткового договору здійснити оплату в наступні строки: 11 615, 00 грн. не пізніше 10.08.2014 та 27 101, 65 грн. не пізніше 20.11.2014.

На виконання умов договору поставки № АП-21-0025 від 25.03.2014 позивач по видаткових накладних № АП-21-0027 від 26.03.2014 на суму 59 920, 50 грн. та № АП-21-0230 від 11.08.2014 на суму 38 716, 65 грн. поставив відповідачу 1 товару на загальну суму 98 637, 15 грн., а відповідач 1, на підставі довіреностей № 27 від 25.03.2014 та № 181 від 11.08.2014, вказаний товар отримав. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач 1 за вищезазначений поставлений товар розрахувався частково на суму 23 615, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 75 022, 15 грн.

Крім того, 29.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (позивач) та Приватним сільськогосподарським підприємством «Случ-Агро» (відповідач 1) укладено договір поставки № АП-21-0202, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу 1, а відповідач 1 зобов'язався прийняти й оплатити наступні засоби захисту рослин: тебуфор - 500 л. на суму 103 310, 00 грн. та тотал - 1 800 л. на суму 135 936, 00 грн. (надалі - товар).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що вартість товару на дату укладення цього договору становить 239 246, 00 грн. у т.ч. ПДВ 20 %.

Відповідно до п. 1.4 договору кількість і асортимент товару, який підлягає поставці, визначається відповідно до п. 1.1 даного договору.

Згідно з п. 2.1 договору відповідач 1 зобов'язався сплатити позивачу вартість товару, зазначену в п. 1.2 даного договору, в наступні строки: 47 849, 20 грн. не пізніше 01.09.2014 та 191 396, 80 грн. не пізніше 01.12.2014.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що валютою платежу за даним договором є національна грошова одиниця України - гривня.

Відповідно до п. 2.6 договору оплата вартості товару, що залишилася, здійснюється не пізніше кінцевого строку, визначеного у п. 2.1 даного договору.

Згідно з п. 2.7 договору датою виконання зобов'язання по оплаті товару вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що право власності на товар виникає у відповідача 1 з дня передачі товару.

Відповідно до п. 4.3 договору одночасно з передачею товару позивач зобов'язаний передати відповідачу 1 наступні документи: рахунок на оплату товару; податкову накладну; видаткову (відвантажувальну) накладну; товарно-транспортну накладну, якщо поставка товару здійснюється на умовах СРТ.

Згідно з п. 4.4 договору відповідач 1 зобов'язаний передати позивачеві довіреність на одержання товарно-матеріальних цінностей для одержання товару.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що підписання відповідачем 1 видаткової накладної підтверджує отримання останнім всіх передбачених п. 4.3 цього договору документів.

Відповідно до п. 5.2 договору відповідач 1 відповідає за несвоєчасну оплату товару й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Згідно з п. 5.3 договору сторони дійшли згоди щодо зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, встановлених розділом 5 цього договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було бути виконане.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного договору, більше ніж на 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків від ціни договору.

Відповідно до п. 5.5 договору сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченого ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений відповідачем 1 та дев'яносто шість відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених п. 2.1 договору, вважається, що позивачем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий або майбутній) та відсотків річних.

Згідно з п. 7.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2016, а в частині розрахунків - до повного виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за цим договором.

На виконання умов договору поставки № АП-21-0202 від 29.08.2014 позивач по видаткових накладних № АП-21-0243 від 01.09.2014 на суму 187 591, 00 грн. та № АП-21-0244 від 01.09.2014 на суму 51 655, 00 грн. поставив відповідачу 1 товар на загальну суму 239 246, 00 грн., а відповідач 1 вказаний товар отримав, що підтверджується наявністю підписів та печаток сторін на вказаних видаткових накладних. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач 1 за вищезазначений поставлений товар розрахувався частково на суму 47 850, 00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 191 396, 00 грн.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що у відповідача 1 утворилася заборгованість перед позивачем за договором поставки № АП-21-0025 від 25.03.2014 та договором поставки № АП-21-0202 від 29.08.2014 у розмірі 266 418, 15 грн.

01.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Евромаркетинг» (відповідач 2) укладено договір поруки ПР № 21-0025, за умовами якого відповідач 2 поручився перед позивачем за виконання обов'язків Приватного сільськогосподарського підприємства «Случ-Агро» (відповідач 1) за договором поставки № АП-21-0025 від 25.03.2014 та договором поставки № АП-21-0202 від 29.08.2014 (далі - основний договір).

Відповідно до п. 1.2 договору поруки у разі порушення відповідачем 1 основного договору та/або зобов'язання, відповідач 1 та відповідач 2 відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Згідно з п. 1.3 договору поруки відповідач 2 відповідає перед позивачем за виконання зобов'язання відповідачем 1 в повному обсязі. Відповідач 2 відповідає в тому ж обсязі, що й відповідач 1, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, курсові втрати, витрати позивача тощо.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з тим, що відповідач 1 у встановлений зобов'язанням строк не виконав взяті на себе обов'язки по сплаті поставленого товару, здійснивши лише часткову оплату, позивач звернувся до відповідача 2 з вимогою б/н від 23.01.2015 про сплату суми основного боргу в розмірі 266 418, 15 грн. на протязі трьох банківських днів з моменту отримання цієї вимоги. Зазначена вимога була отримана 26.01.2015 відповідачем 2, що підтверджується відміткою його директора, яка міститься у лівому нижньому куті вимоги.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач 1 у повному обсязі не виконав свого зобов'язання щодо здійснення оплати вартості отриманого товару за договором поставки № АП-21-0025 від 25.03.2014 та договором поставки № АП-21-0202 від 29.08.2014, а відповідач 2 не виконав своїх зобов'язань за договором поруки ПР № 21-0025 від 01.09.2014, на вимогу не відповів, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачі заявлених до них вимог щодо стягнення заборгованості за договором поставки № АП-21-0025 від 25.03.2014 та договором поставки № АП-21-0202 від 29.08.2014 не спростували, в судове засідання своїх представників не направили, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ними зобов'язань за зазначеними договорами суду не надали.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що передача товару була здійснена на виконання умов договору поставки № АП-21-0025 від 25.03.2014 та договору поставки № АП-21-0202 від 29.08.2014, строк оплати відповідно до даних договорів настав, доказів повної оплати товару відповідачами не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений та його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів 266 418, 15 грн. основного боргу є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 5.2 договору поставки № АП-21-0025 від 25.03.2014 та п. 5.2 договору поставки № АП-21-0202 від 29.08.2014 просить стягнути солідарно з відповідачів пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача складає - 12 691, 23 грн., з яких: 4 028, 59 грн. за договором поставки № АП-21-0025 від 25.03.2014 за період з 21.11.2014 по 29.01.2015 та 8 662, 64 грн. за договором поставки № АП-21-0202 від 29.08.2014 за період з 02.12.2014 по 29.01.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок пені, здійснений позивачем та встановлено, що він відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що відповідач 1 порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий ним товар в строк встановлений договорами, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів відсотки річних передбачених п. 5.5 договору поставки № АП-21-0025 від 25.03.2014 та п. 5.5 договору поставки № АП-21-0202 від 29.08.2014 з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 5.5 договорів поставки сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченого ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений відповідачем 1 та дев'яносто шість відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.

Відповідно до розрахунку позивача відсотки річних з простроченої суми становлять 18 130, 31 грн., з яких: 5 755, 12 грн. за договором поставки № АП-21-0025 від 25.03.2014 за період з 21.11.2014 по 29.01.2015 та 12 375, 19 грн. за договором поставки № АП-21-0202 від 29.08.2014 за період з 02.12.2014 по 29.01.2015.

Судом перевірено розрахунок відсотків річних, здійснений позивачем та встановлено, що він відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів штраф в розмірі 50 682, 48 грн., нарахований у відповідності до п. 5.4 договорів поставки, якими встановлено, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного договору, більше ніж на 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків від ціни договору.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Судом перевірено розрахунок штрафу, здійснений позивачем та встановлено, що він відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором поставки № АП-21-0025 від 25.03.2014 та договором поставки № АП-21-0202 від 29.08.2014, з урахування договору поруки ПР № 21-0025 від 01.09.2014, у розмірі 347 922, 17 грн., з яких: 266 418, 15 грн. - основного боргу, 12 691, 23 грн. - пені, 18 130, 31 грн. - відсотків річних та 50 682, 48 грн. - штрафу є доведеними, обґрунтованими, підтверджені доказами і підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідачів.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Приватного сільськогосподарського підприємства «Случ-Агро» (11725, Житомирська область, Новоград-Волинський район, село Вербівка, вулиця Лісова, будинок 18 А, ідентифікаційний код - 37823798) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Евромаркетинг» (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Київська, будинок 290, ідентифікаційний код - 35646846) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, місто Київ, проспект Возз'єднання, будинок 15, ідентифікаційний код - 30262667) 266 418 (двісті шістдесят шість тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 15 коп. - основного боргу, 12 691 (дванадцять тисяч шістсот дев'яносто одна) грн. 23 коп. - пені, 18 130 (вісімнадцять тисяч сто тридцять) грн. 31 коп. - відсотків річних, 50 682 (п'ятдесят тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 48 коп. - штрафу та 6 958 (шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 44 коп. - судового збору.

3. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 21.04.2015.

Суддя Т.В. Лутак