Рішення № 43685995, 24.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2015Справа №910/3017/15-гСуддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в місті Києві

до Національного науково-дослідного реставраційного центру України

про відшкодування витрат в розмірі 947 376,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Бузанов М.М. - представник за довіреністю № 04 від 26.02.2015 року;

Ледовський О.С. - представник за довіреністю № 03 від 26.02.2015 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в місті Києві до Національного науково-дослідного реставраційного центру України про відшкодування витрат в розмірі 947 376,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним в період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року здійснювались заходи з охорони громадського порядку та здійснення контрольно-пропускного режиму у відокремлених приміщеннях Національного науково- дослідного реставраційного центру України за адресами: місто Київ, вул. Терещенківська, 9-6, 9-в, вул. Терещенківська, 11-6, 11- в, вул. Лаврська. 10 (5 поверх) на підставі укладеного договору на закупівлю послуг від 10.04.2012 № 113-Д/2012/Шв.

Відповідачем оплачено послуги з охорони за період з 01 січня 2012 року по 28 лютого 2013 року.

Позивачем пости охорони з охорони об'єкта відповідача не знімались, надання послуг охорони відповідачу не припинялось та було продовжено в обсягах визначених договором сторін від 10.04.2012 року №113-Д/2012/Шв.

Витрати позивача на охорону об'єктів відповідача за період з 01.03.2013 року по 02.02.2014 року склали 947 376,00 грн.

У зв'язку з не підписанням відповідачем договору про надання послуг на 2013 рік позивачу нанесено матеріальну шкоду у вигляді понесених витрат на організацію та здійснення заходів охорони з 01.03.2013 по 31.12.2013 у сумі 947 376,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.02.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.03.2015 року.

27.02.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду від 12.02.2015 року, 02.03.2015 року - відповідач подав відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 02.03.2015 року оголошено перерву до 24.03.2015 року.

23.03.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву про уточнення розміру позовних вимог, 24.03.2015 року - відповідач подав документи по справі.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

В судовому засіданні 24.03.2015 року заява про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Представники відповідача заперечували проти позову та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 року № 615 "Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності", Державна служба охорони є підпорядкованою Міністру внутрішніх справ єдиною централізованою системою, очолюваною Департаментом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ, яка складається з управлінь, відділів Державної служби охорони при головних управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, м. Києві та Київській області, управліннях МВС в областях та м. Севастополі та підпорядкованих їм підрозділів охорони: міських, районних, міжрайонних відділів, відділень, підрозділів воєнізованої охорони та охоронних підрозділів, стройових підрозділів міліції охорони, спеціальних підрозділів "Титан", інкасації та груп затримання, пунктів централізованого спостереження, у тому числі на окремих об'єктах, а також установ та навчальних закладів професійної підготовки працівників охорони.

Державна служба охорони створена для здійснення заходів щодо охорони нерухомих об'єктів та іншого майна, в тому числі вантажів, тимчасового зберігання валютних цінностей, забезпечення особистої безпеки громадян, а також технічного захисту інформації на договірних засадах в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 3 зазначеного Положення одним із основних завдань Державної служби охорони є здійснення за договорами заходів щодо охорони особливо важливих об'єктів згідно з переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України, інших об'єктів, вантажів, інкасації, перевезення, тимчасового зберігання валютних цінностей, забезпечення особистої безпеки громадян, а також технічного захисту інформації в порядку, встановленому законодавством.

У відповідності з Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 року № 615, до об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ за договорами відносяться, зокрема, державні музеї, картинні галереї, історико-культурні заповідники, інші важливі об'єкти культури, де зберігаються історичні та культурні цінності загальнодержавного значення.

Частиною 3 статті 29 Закону України "Про музеї та музейну справу" передбачено, що держава гарантує забезпечення охорони музеїв державної та комунальної форм власності.

При цьому, відповідно до Указу Президента України від 22.03.2010 р. № 89/2000 "Про невідкладні заходи щодо розвитку музеїв України" Кабінету Міністрів України доручено заборонити зняття охорони з музеїв, де зберігаються історичні та культурні цінності загальнодержавного значення.

Порядок організації охорони пам'яток Музейного фонду України, історичних та культурних цінностей загальнодержавного значення, які зберігаються в державних музеях, історико-культурних заповідниках, інших важливих об'єктах культури, незалежно від їх виду, форм власності і відомчого підпорядкування, підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, а також головні вимоги до технічної укріпленості приміщень об'єктів культури, місць розміщення особливо цінних експонатів та до технічного оснащення приміщень об'єктів культури засобами охоронної, пожежної та тривожної сигналізації, визначено Інструкцією з організації охорони державних музеїв, історико-культурних заповідників, інших об'єктів культури підрозділами Державної служби охорони при МВС України, затвердженої спільним Наказом МВС України та Міністерства культури і мистецтв України № 846/489 від 30.07.2004 р.

Позивач зазначає, що ним на виконання зазначених приписів чинного законодавства на підставі укладеного між сторонами договору на закупівлю послуг №113-Д/2012/Шв від 10.04.2012 року забезпечувалась охорона відповідача в період з 01.01.2012 року по 28.02.2013 року.

За твердженням позивача, відповідач оплатив на виконання умов вищезазначеного договору послуги з охорони за період з 01 січня 2012 року по 28 лютого 2013 року.

Також, позивачем зазначено, що протягом 2013 року ним пости з охорони об'єкта відповідача не знімались, надання послуг охорони відповідачу не припинялось та було продовжено в обсягах, визначених договором сторін від 10.04.2012 року №113-Д/2012/Шв.

Та, фактичними діями позивача та відповідача було дотримано вимог статті 937 ЦК України щодо письмової форми договору зберігання, особливою формою якого є договір охорони, та продовжено дію договору від 10.04.2012 року №113-Д/2012/Шв на 2013 рік.

Загалом, відповідно до пояснень позивача, його витрати на охорону об'єктів відповідача за період з 01.03.2013 р. по 02.02.2014 р. склали 947 376,00 грн.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що 10.04.2012 року між Національним науково-дослідним реставраційним центром України (замовник) та Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в місті Києві (учасник) укладено договір № 113-Д/2012/Шв про закупівлю послуг з організації охорони громадського порядку та здійснення контрольно-пропускного режиму у відокремлених приміщеннях Національного науково-дослідного реставраційного центру України за адресами: м. Київ, вул. Терещенківська, 9-б, 9-в, вул. Терещенківська, 11-б, 11-в, вул. Лаврська, 10 (5-й поверх), відповідно до умов якого строк надання послуг з 01.03.2012 року до 31.12.2014 року.

Керуючись п.6 статті 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», сторони уклали додаткову угоду №1 до договору №113-Д/2012/Шв від 10.04.2012 року, якою продовжили дію договору №113-Д/2012/Шв від 10.04.2012 року на строк, достатній для проведення процедури закупівель послуг охорони на 2013 рік.

Таким чином, укладання вищезазначеної додаткової угоди спростовує твердження позивача щодо продовжено дію договору від 10.04.2012 року №113-Д/2012/Шв на весь 2013 рік.

Листом №783 від 09.10.2013 року відповідач повідомив позивача про намір застосувати процедуру закупівлі послуг охорони на 2013 рік в одного учасника, - позивача. При цьому, відповідач просив позивача надати належним чином оформлені та завірені документи для проведення процедури закупівлі в одного учасника.

28.10.2013 року відповідачем опубліковано оголошення про проведення процедури закупівлі на суму 1 072 958,40 грн. у т.ч. ПДВ 178 826,40 грн.

З Вісника Державних Закупівель №86 (829) від 31.10.2013 року вбачається, що учасником-переможцем закупівель визначено позивача, дата акцепту 29.10.2013 року.

Листом №940 від 19.12.2013 року відповідач повідомив позивача про те, що Національний науково-дослідний реставраційний центр України не може підписати договір за 2013 рік, оскільки він як бюджетна установа може брати бюджетні зобов'язання лише в межах затверджених кошторисних призначень.

З Вісника Державних Закупівель №1 (847) від 03.01.2014 року вбачається, що відповідачем відмінено торги через скорочення видатків за здійснення закупівлі послуг 30.12.2013 р.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень (у будівництві - 300 тисяч гривень), а робіт - 1 мільйон гривень, крім закупівель за процедурою електронного реверсивного аукціону, умови застосування якої встановлені розділом VIII1 цього Закону, у тому числі на технічне обслуговування, іншу оплатну підтримку на майбутнє об'єкта закупівлі чи виплат, пов'язаних з використанням об'єктів права інтелектуальної власності.

Умови, порядок та процедури закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів можуть встановлюватися або змінюватися виключно цим Законом, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідач є бюджетною установою, а отже, закуповуючи товари і послуги в обсягах, визначених ст. 1 Закону, він зобов'язаний дотримуватися відповідної процедури закупівлі, визначеної ст. 12 Закону.

Частиною 1 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (в редакції, яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що договір про закупівлю укладається в письмовій формі, а у разі здійснення закупівель за процедурою електронного реверсивного аукціону - у формі електронного документа, відповідно до положень Цивільного та Господарського кодексів України, законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч.1 статті 42 Закону України "Про здійснення державних закупівель" договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону, а також у разі його укладення з порушенням строків, передбачених абзацами третім, четвертим частини другої статті 31, абзацом четвертим частини п'ятої статті 36 абзацом першим частини третьої статті 39 та статтею 39-10 цього Закону, крім випадку порушення зазначених строків у зв'язку з оскарженням процедури закупівлі.

Абзацом 3 ч. 2 статті 31 Закону України "Про здійснення державних закупівель" передбачено, що замовник укладає договір про закупівлю з учасником, пропозицію конкурсних торгів якого було акцептовано, не пізніше ніж через 30 днів з дня акцепту пропозиції відповідно до вимог документації конкурсних торгів та акцептованої пропозиції. З метою забезпечення права на оскарження рішень замовника договір про закупівлю не може бути укладеним раніше ніж через 14 днів з дати публікації у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів.

Таким чином, договір про закупівлю з учасником, пропозицію конкурсних торгів якого було акцептовано має бути укладений замовником не пізніше ніж через 30 днів з дня акцепту пропозиції.

Сторонами не заперечується факт того, що відповідний договір про закупівлю укладений не був.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про музеї та музейну справу», сума витрат на забезпечення охорони музеїв обов'язково визначається в державному та місцевих бюджетах і вноситься до переліку захищених статей видатків загального фонду бюджетів.

Відповідно до ст. 57 Бюджетного кодексу України усі надходження і витрати записуються в тому бюджетному періоді, в якому вони здійснені.

Чинним законодавством не передбачено можливості взяття розпорядниками бюджетних коштів на себе грошових зобов'язань за минулі періоди.

При цьому, слід звернути увагу на те, що бюджетним зобов'язанням може вважатись лише здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 947 376,00 грн. витрат для відшкодування витрат позивача, понесених на організацію та здійснення охорони Національного науково-дослідного реставраційний центру України є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.ст. 33, 34, ст. 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 17.04.2015 року.

Суддя С.М.Мудрий