Рішення № 43685973, 10.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2015Справа №910/24705/14Колегія суддів у складі головуючого судді Отрош І.М., суддів Нечая О.В. та Стасюка С.В., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськбудінвест»доКиївського національного університету будівництва і архітектуриза участюПрокуратури Солом'янського району м. Києвапрозобов'язання вчинити діїПредставники сторін:

від позивача: не з'явились.

від відповідача: Федоренко С.М. - представник за довіреністю № 27-04/1019 від 18.12.2014;

Торшин І.М. - представник за довіреністю № 27-04/987 від 10.12.2014;

від прокуратури: Дергунов Д.С. - представник на підставі посвідчення № 004715 від

20.09.2012.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.11.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськбудінвест» з вимогами до Київського національного університету будівництва і архітектури про зобов'язання вчинити дії.

Звертаючись з позовом до суду, позивач пояснив, що 26.08.2003 між ним (інвестором) та відповідачем (замовником) було укладено Договір № 23/08 про будівництво житлового будинку по вул. Освіти, 3-А в м. Києві. Додатковою угодою № 1 до договору відповідач передав позивачу всі функції замовника, передбачені укладеним між сторонами договором. Зважаючи на те, що порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності») передбачає особисте вчинення відповідачем (замовником) певних дій, таких як звернення із заявою про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту та видачу сертифіката, а також акту готовності об'єкта до експлуатації до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, виконувати які та видати позивачу необхідну довіреність на їх вчинення (відповідно до п. 5 Додаткової угоди № 1) відповідач відмовляється, позивач звернувся до суду з вимогами: 1) зобов'язати Київський національний університет будівництва і архітектури підписати уповноваженою особою, скріпити печаткою університету та подати до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві передбачені чинним законодавством документи, необхідні для здачі в експлуатацію об'єкту «Житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями і підземним паркінгом на вул. Освіти, 3-А у Солом'янському районі м. Києва (друга черга - вбудовані приміщення громадського призначення )» , а саме : - заяву про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та видачу сертифіката щодо прийняття в експлуатацію «Житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями і підземним паркінгом на вул. Освіти, 3-А у Солом'янському районі м. Києва (друга черга - вбудовані приміщення громадського призначення)» за формою згідно з Додатком № 2 до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461; - акт готовності об'єкта до експлуатації «Житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями і підземним паркінгом (друга черга - вбудовані приміщення громадського призначення) по вул. Освіти, 3-А у Солом'янському районі м. Києва» (в 4 примірниках по 4 аркуші кожний, які підписані Генеральним проектувальником та Генеральним підрядником, та які були отримані Київським національним університетом будівництва і архітектури в якості додатку до листа ТОВ «Будівельна компанія «Міськбудінвест» №767 від 05 вересня 2014 року, за формою згідно з Додатком № 3 до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461; 2) зобов'язати Київський національний університет будівництва і архітектури підписати уповноваженою особою, скріпити печаткою університету та подати до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві передбачений чинним законодавством пакет документів , необхідний для здачі в експлуатацію Об'єкту «Житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями і підземним паркінгом на вул. Освіти, 3-А у Солом'янському районі м. Києва (третя черга - підземний паркінг на 98 машино-місць), а саме: - заяву про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та видачу сертифіката щодо прийняття в експлуатацію «Житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями і підземним паркінгом на вул. Освіти, 3-А у Солом'янському районі м. Києва (третя черга - підземний паркінг на 98 машино-місць )» за формою згідно з Додатком № 2 до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461; акт готовності об'єкта до експлуатації «Житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями і підземним паркінгом (третя черга - підземний паркінг на 98 машино-місць) по вул. Освіти, 3-А у Солом'янському районі м. Києва» (в 4 примірниках по 4 аркуші кожний, які підписані Генеральним проектувальником та Генеральним підрядником, та які були отримані Київським національним університетом будівництва і архітектури в якості додатку до листа ТОВ «Будівельна компанія «Міськбудінвест» №767 від 05 вересня 2014 року, за формою згідно з Додатком № 3 до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 (суддя Котков О.В.) порушено провадження у справі № 910/24705/14, розгляд справи призначено на 09.12.2014.

04.12.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Прокуратури Солом'янського району м. Києва надійшла заява про вступ прокурора у справу.

09.12.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що шляхом укладення між сторонами Додаткової угоди № 1 до договору відповідач передав позивачу всі функції замовника, тобто виникло представництво на підставі договору. Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до п. 5 Додаткової угоди № 1 відповідач видає позивачу відповідні доручення (довіреності) для виконання функцій замовника в разі необхідності, однак позивачем не надано суду доказів виникнення такої необхідності, оскільки позивач самостійно не звертався до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві із тими документами, стосовно яких просить суд зобов'язати відповідача вчинити певні дії. Таким чином, відповідач жодним чином не порушив права чи інтереси позивача, з огляду на що позовні вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні 09.12.2014, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 16.12.2014.

У судовому засіданні 16.12.2014, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 24.12.2014.

17.12.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких відповідач зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним та неефективним, оскільки не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі задоволення, позов не може бути виконаний у примусовому порядку з огляду на відсутність механізму виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2014, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 13.01.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2015 призначено колегіальний розгляд справи № 910/24705/14.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 13.01.2015 справу № 910/24705/14 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Коткова О.В., суддів Стасюка С.В. та Цюкала Ю.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2015 справу № 910/24705/14 прийнято до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Коткова О.В., суддів Стасюка С.В. та Цюкала Ю.В.; розгляд справи призначено на 03.02.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 19.02.2015.

Внаслідок повторного автоматичного розподілу справи № 910/24705/14, проведеного у зв'язку з припиненням повноважень щодо здійснення правосуддя у судді Коткова О.В., справу № 910/24705/14 передано на розгляд судді Отрош І.М.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 19.02.2015 справу № 910/24705/14 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Отрош І.М., суддів Нечая О.В. та Стасюка С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2015 справу № 910/24705/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Отрош І.М., суддів Нечая О.В. та Стасюка С.В.; розгляд справи призначено на 06.03.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 23.03.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 10.04.2015.

У судовому засіданні 10.04.2015 представники прокуратури та відповідача надали усні пояснення по суті спору; проти задоволення позову заперечили.

Представник позивача у судове засідання 10.04.2015 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103032862873.

У судовому засіданні 10.04.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідачів, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

26.08.2003 між Київським національним університетом будівництва і архітектури (замовник) та Дочірнім підприємством «Міськбудінвест» (інвестор) укладено Договір № 23/08 про будівництво житлового будинку по вул. Освіти, 3-А в м. Києві, предметом якого є збір вихідних даних, проектування, будівництво, введення в експлуатацію та передача на баланс експлуатаційним організаціям житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, інженерними мережами і спорудами та підземним паркінгом за адресою: м. Київ, вул. Освіти, 3-А.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськбудінвест», воно створено внаслідок перетворення Дочірнього підприємства «Міськбудінвест» та приєднання до його складу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Агропромсервіс-А». Товариство є правонаступником Дочірнього підприємства «Міськбудінвест» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Агропромсервіс-А» в частині усіх майнових та немайнових прав і зобов'язань останніх.

Пунктом 2.1.4 Договору сторони погодили, що замовник зобов'язаний оформити належним чином та передати інвестору документ, що посвідчує право власності (користування) замовника на земельну ділянку, на якій планується будівництво об'єкту, і передати цю земельну ділянку під будівництво призначеному генпідряднику в установленому порядку.

Відповідно до п. 2.16 Договору, замовник зобов'язаний разом з інвестором здати об'єкт в експлуатацію та передати його на баланс експлуатаційних організацій.

Згідно з п. 2.1.7 Договору, замовник зобов'язаний після закінчення об'єкту або в період його будівництва передати інвестору квартири та нежилі приміщення об'єкту за актом встановленої форми в межах частки інвестора.

Пунктом 2.1.10 Договору сторони погодили, що замовник може делегувати інвестору окремі свої функції та повноваження за цим Договором, про що сторони повинні письмово повідомити одна одну або скласти відповідну угоду.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору, інвестор бере на себе зобов'язання та отримує переважне право на інвестування в будівництво об'єкту 100% будівельних матеріалів, устаткування, обладнання та грошових коштів. Замовник не має права залучати до участі у фінансуванні будівництва об'єкту третіх осіб без попередньої письмової згоди інвестора.

Інвестор зобов'язаний фінансувати всі витрати, пов'язані з будівництвом об'єкту, в обсязі затвердженої кошторисної вартості будівництва, в тому числі витрати, пов'язані зі збором вихідних даних та технічних умов, виконанням проектно-вишукувальних, будівельно-монтажних робіт, введенням об'єкту в експлуатацію, технагляду за будівництвом, тощо (п. 2.2.2 Договору).

Відповідно до п. 4.4 Договору, після закінчення будівництва об'єкту або в період його будівництва замовник зобов'язується передати інвестору у власність його частку об'єкту. Передача частки здійснюється за актом прийому-передачі. За невиконання цього зобов'язання замовник несе відповідальність згідно чинного законодавства України, в тому числі відшкодовує інвестору понесені ним збитки, пов'язані з невиконанням замовником умов цього Договору.

В подальшому між сторонами було укладено 10 додаткових угод, якими вносилися зміни та доповнення до Договору № 23/08 про будівництво житлового будинку по вул. Освіти, 3-А в м. Києві від 26.08.2003, а саме Додаткова угода № 1 від 10.09.2003, Додаткова угода № 2 від 10.09.2004, Додаткова угода № 3 від 23.02.2007, Додаткова угода № 4 від 27.12.2007, Додаткова угода № 5 від 18.03.2008, Додаткова угода № 6 від 16.05.2008, Додаткова угода № 7 від 03.06.2009, Додаткова угода № 8 від 24.02.2010, Додаткова угода № 9 від 18.05.2010 та Додаткова угода від 11.10.2010.

Так, зокрема, пунктом 1 Додаткової угоди № 2 від 10.09.2004 сторони зазначили, що внаслідок реорганізації всі права та обов'язки Дочірнього підприємства «Міськбудінвест» перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськбудінвест», яке є правонаступником першого по всіх правах та обов'язках; у зв'язку з цим інвестором за Договором є Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськбудінвест».

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність.

Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Згідно зі статтею 1131 Цивільного кодексу України, договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV та V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Форма акта готовності об'єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України. Акт готовності об'єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об'єкт застрахований).

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до IV і V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі Інспекцією сертифіката.

Згідно з п. 11 постанови Кабінету Міністрів України «Про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Відповідно до п.п. 22, 23 постанови Кабінету Міністрів України «Про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», видачу сертифіката здійснює Інспекція, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт. Для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до відповідної Інспекції заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта та видачу сертифіката (далі - заява) за формою згідно з додатком 2, до якої додається акт готовності об'єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 3. Документи приймаються у дозвільному центрі за місцезнаходженням об'єкта та не пізніше наступного робочого дня передаються до Інспекції.

Інспекція приймає подані замовником заяву і акт готовності об'єкта до експлуатації та з метою визначення відповідності об'єкта проектній документації, вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил проводить відповідну перевірку (п. 25 постанови Кабінету Міністрів України «Про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів»).

Судом встановлено, що 10.09.2003 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою сторони погодили, що Київський національним університет будівництва і архітектури передає, а Дочірнє підприємство «Міськбудінвест» приймає на себе всі функції замовника, передбачені умовами Договору по будівництву житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, об'єктами обслуговування населення, підземними гаражами, інженерними мережами і спорудами по вул. Освіти, 3-А в м. Києві, зокрема: здійснити збір вихідних даних, необхідних для проектування та будівництва об'єкту, а також разом з замовником отримати дозвільну документацію на будівництво об'єкту; розмістити замовлення на виконання проекту будівництва об'єкту; укласти з проектними та будівельними організаціями відповідні угоди на проектування та будівництво об'єкту та провести по ним необхідні розрахунки. Про укладення угоди інвестор зобов'язаний письмово повідомити замовника; виконувати інші функції замовника, передбачені договором.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 1 від 10.09.2003, всі витрати, пов'язані з виконанням функцій замовника по будівництву об'єкту, несе позивач.

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди № 1, в разі необхідності замовник передає інвестору наявні у нього вихідні дані та правовстановлюючі документи для виконання робіт по проектуванню та будівництву об'єкту.

Відповідно до п. 5 Додаткової угоди № 1, в разі необхідності замовник видає інвестору відповідні доручення (довіреності) для виконання функцій замовника будівництва об'єкту.

Таким чином, позивач уповноважений самостійно підписати, скріпити печаткою та подати до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві заяву про прийняття в експлуатацію та видачу сертифіката щодо прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, а також акт готовності об'єкта до експлуатації.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що шляхом укладення Додаткової угоди № 1 від 10.09.2003, яка є невід'ємною частиною Договору № 23/08 про будівництво житлового будинку по вул. Освіти, 3-А в м. Києві від 26.08.2003, сторони погодили, що всі функції замовника та обов'язки щодо виконання цих функцій покладено саме на позивача, який при їх здійсненні діє від власного імені та за власні кошти.

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що договірна конструкція Додаткової угоди № 1 від 10.09.2003 не суперечить нормам законодавства.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 237 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

З огляду на правову природу Додаткової угоди № 1 від 10.09.2003, суд дійшов висновку, що між сторонами не виникло представництво, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськбудінвест» при здійсненні делегованих функцій замовника діє від власного імені та за власні кошти.

Разом з тим, відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладені норми чинного законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Однак, позивачем не надано суду доказів порушення його прав з боку відповідача.

Зокрема, відповідно до ч. 7 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», орган державного архітектурно-будівельного контролю відмовляє у видачі сертифіката з таких підстав: 1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката; 2) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; 3) невідповідність об'єкта проектній документації на будівництво такого об'єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил. Відмова у видачі сертифіката надається замовникові у строк, передбачений для його видачі.

Пунктом 27 постанови Кабінету Міністрів України «Про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» визначено, що підставою для відмови у видачі сертифіката є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; невідповідність об'єкта проектній документації та вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил.

Однак, позивачем не надано суду доказів у підтвердження факту, що він взагалі звертався до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві із документами на отримання сертифікату відповідності, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкту «Будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом (2 та 3 черги) на вул. Освіти, 3-А у Солом'янському районі м. Києва, та доказів відмови органом державного архітектурно будівельного контролю у видачі сертифіката у зв'язку з відсутністю підпису та печатки відповідача, КНУБА, на заяві про прийняття в експлуатацію та видачу сертифіката щодо прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, а також акті готовності об'єкта до експлуатації.

Таким чином, позивачем не доведено порушення його прав або законних інтересів відповідачем.

При цьому, суд зазначає, що способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем як зацікавленою особою способу захисту, суд звертає увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Суд зазначає, що хоча статтею 16 Цивільного кодексу України і передбачений такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як примусове виконання обов'язку в натурі, втім, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Однак, ані положеннями укладеного між сторонами договору, ані нормами законодавства України, враховуючи укладену між сторонами Додаткову угоду № 1 від 10.09.2003, на відповідача не покладено обов'язку виключно ним підписати, скріпити печаткою та подати до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві заяву про прийняття в експлуатацію та видачу сертифіката щодо прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, а також акт готовності об'єкта до експлуатації.

Відповідно до статті 6 Господарського кодексу України, загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема, заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача підписати, скріпити печаткою та подати до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві заяву про прийняття в експлуатацію та видачу сертифіката щодо прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, а також акт готовності об'єкта до експлуатації є втручанням у господарську діяльність Київського національного університету будівництва і архітектури, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськбудінвест».

Разом з тим суд, звертає увагу позивача, що він, у разі порушення його прав та законних інтересів відповідачем, не позбавлений права звернутися до суду із позовом, обравши спосіб захисту цивільних прав та інтересів визначений у відповідності до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, іншого закону або договору.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 17.04.2015

Головуючий суддя І.М. Отрош

Судді О.В. Нечай

С.В. Стасюк