Рішення № 43685968, 07.04.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2015 р. Справа № 910/12404/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «РЕАЛ БАНК»;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-Промислова група «Південь»;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариства «Київський страховий дім»;

про стягнення 5 241 644,83 грн.,

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників сторін:

Позивача - Мартян О.В.(довіреність № 124 від 05.01.2015 року);

Відповідача - не з'явився;

3-ї особи - не з'явився.

обставини справи:

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.09.2014 року у справі № 910/12404/14 (суддя Лилак Т.Д.) позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 5 000 000,00 грн. заборгованості по поверненню кредитних коштів, 55567,12 грн. простроченої заборгованості за процентами, 183835,62 грн. пені на суму простроченого кредиту, 2242,09 грн. пені на суму прострочених процентів за договором № 482/09-2-08 про надання кредитної лінії від 29.03.2013 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 року рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2014 року у справі № 910/12404/14 змінено, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ «АПГ «Південь» на користь ПАТ «Реал Банк» 26 800,00 грн. заборгованості по поверненню кредитних коштів, 28767,12 грн. простроченої заборгованості за процентами, 985,36 грн. пені на суму простроченого кредиту, 286,88 грн. пені на суму прострочених процентів; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.03.2015 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «РЕАЛ БАНК» задоволено частково, рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 року у справі № 910/12404/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

За резолюцією виконуючого обов'язки голови Господарського суду Київської області справу № 910/12404/14 передано на автоматизований розподіл.

Згідно автоматизованого розподілу справ справу № 910/12404/14 передано до провадження судді Господарського суду Київської області Карпечкіну Т.П. для розгляду справи по суті.

Ухвалою від 19.03.2015 року справу № 910/12404/14 прийнято до провадження суддею Карпечкіним Т.П. та призначено розгляд справи на 07.04.2015 року.

В судовому засіданні 07.04.2015 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 07.04.2015 року не з'явився, надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, обґрунтовуючи неможливість забезпечення явки уповноваженого представника його участю в іншому судовому засіданні - в Київському апеляційному адміністративному суді. Як вбачається з повістки Київського апеляційного адміністративного суду, судове засідання призначено на 07.04.2015 року на 09 год.20хв., судове ж засідання у справі № 910/12404/14 в Господарському суді Київської області було призначено на 11год. 45хв. і відповідач (враховуючи, що клопотання подано до суду ще 03.04.2015 року) не міг достовірно передбачити, що не зможе бути присутнім у відповідному судовому засіданні в Господарському суді Київської області. Крім того, у відповідача було достаньо часу для підготовки обгрутованих письмових поясень, які мають значення для вирішення спору, і подання їх до суду.

Таким чином, та враховуючи, що триває новий розгляд справи, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача та відкладення розгляду справи.

Представник третьої особи в судове засідання 07.04.2015 року року не з'явився, про причини неяки суд не повідомив.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши в судовому засіданні 07.04.2015 року матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані сторонами докази, з врахуванням вказівок постанови Вищого господарського суду України від від 05.03.2015 року у справі № 910/12404/14, в ході нового розгляду справи суд

встановив:

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.03.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Реал Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АПГ «Південь» (позичальник) укладено Договір № 482/09-2-08 про надання кредитної лінії (далі - Кредитний договір), відповідно до пункту 1.1 якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору.

Кредит надається у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом у сумі 5 000 000,00 грн. Термін остаточного повернення кредиту - 28.03.2014 року, фіксована процентна ставка за користування кредитом на момент укладання Договору - 7,5 % річних (пункти 1.2, 1.3, 1.4 кредитного договору).

Відповідно до пункту 4.2 Кредитного договору нараховані проценти за користування кредитом сплачуються позичальником щомісячно у валюті наданого кредиту платіжним дорученням не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування процентів.

Пунктом 4.5 Кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування кредитом позичальник зобов'язується сплачувати банку пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

29.03.2013 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду № 485/09-2-08 до Договору про надання кредитної лінії, відповідно до пункту 1 якої банк надає позичальнику частину кредитних коштів на поповнення оборотних коштів у сумі 5000 000,00 грн. шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника. Банк надає кредитні кошти строком з 29.03.2013 року до 28.03.2014 року зі сплатою 7,5 % процентів річних (пункт 2 додаткової угоди).

29.03.2013 року між ПАТ «Реал Банк» (заставодержатель) та Приватним акціонерним товариством «Київський страховий дім» (надалі - ПАТ «Київський страховий дім», заставодавець) укладено Договір № Д-483/09-2-08 застави майнових прав (далі - Договір застави), відповідно до пункту 1.1 якого заставодавець передає в заставу майнові права на грошові кошти в сумі 5000 000,00 грн, які знаходяться на депозитному рахунку в ПАТ «Реал Банк», термін повернення яких 28.03.2014 року, відповідно до Договору № 64/29-19/БТ про залучення на строковий депозит грошових коштів суб'єкта господарювання (з щомісячною сплатою відсотків) від 29.03.2013 року та додатковими угодами до нього, укладеним між заставодавцем та ПАТ «Реал Банк».

Зазначені в пункті 1.1 Договору застави майнові права на грошові кошти надані у заставу в забезпечення зобов'язань ТОВ «АПГ «Південь» за Договором № 482/09-2-08 про надання кредитної лінії від 29.03.2013 року (пункт 1.3 договору застави).

Відповідно до пункту 2.2 Договору застави заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в разі, якщо кредит, забезпечений заставою, не буде погашено в строк, передбачений кредитним договором, або проценти за користування кредитом не буде сплачено в строк, передбачений кредитним договором. У першу чергу проводиться звернення стягнення на прострочені проценти, потім на прострочену суму кредиту.

Згідно з пунктом 2.3 Договору застави реалізація заставлених майнових прав здійснюється шляхом укладання сторонами договору відступлення права вимоги або на підставі рішення суду.

На виконання умов Договору застави 29.03.2013 року між ПАТ «Київський страховий дім» (первісний кредитор) та ПАТ «Реал Банк» (новий кредитор) укладено Договір № 484-09-2-08 відступлення права вимоги (далі - Договір відступлення), за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги за договором про залучення на строковий депозит грошових коштів суб'єктів господарювання у національній валюті (з щомісячною сплатою відсотків) № 64/29-19/БТ від 29.03.2013 року та додаткових угод до нього, що укладений ПАТ «Київський страховий дім» та ПАТ «Реал Банк» на суму 5 000 000,00 грн.

Цей Договір укладено для виконання зобов'язань за Договором про надання кредитної лінії № 482/09-2-08 від 29.03.2013 (пункт 1.2 Договору відступлення права вимоги).

Відповідно до пункту 2.3 Договору відступлення новий кредитор за рахунок отриманих після відступлення права вимоги коштів відшкодовує заборгованість позичальника, яка виникла внаслідок несвоєчасного виконання зобов'язань останнього за кредитним договором, самостійно проводячи перерахування відповідних коштів з депозитного рахунку на рахунки, які зазначені в кредитному договорі.

Згідно з пунктом 4.5 цього Договору відступлення договір набирає чинності в разі невиконання позичальником умов кредитного договору.

Під час попереднього розгляду справи були встановлені факти: виконання банком належним чином та в повному обсязі зобов'язань згідно з умовами кредитного договору; невиконання позичальником належним чином зобов'язань у частині повернення кредиту та сплати процентів за вказаним кредитним договором.

З урахуванням викладеного, керуючись, зокрема приписами статей 509, 537, 610, 611, 1048, 1049, 1054 ЦК України, статей 173,193, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції у частині наявності заборгованості за Кредитним договором, проте, дійшов висновку, що розмір такої заборгованості судом встановлено неправильно. Керуючись, зокрема приписами статей 525, 526, 599, 606, 1049, 1054 ЦК України, умовами вищевказаного договору про Дідступлення права вимоги (зокрема, пунктів 2.3, 4.5), апеляційний господарський суд зазначив: Договір відступлення права вимоги набирає чинності автоматично, у разі виникнення заборгованості позичальника за Кредитним договором, а заборгованість позичальника погашається в порядку, закріпленому в пункті 2.3 Договору шляхом самостійного проведення перерахування відповідних коштів з депозитного рахунку на рахунки, зазначені в кредитному договорі; оскільки договір відступлення права вимоги набрав чинності з 06.03.2014 року (у день невиконання позичальником умов договору по сплаті процентів), то в цей день до банку перейшло право вимоги на суму 5 000 000,00 грн., що має наслідком припинення зобов'язань за депозитним договором на суму 5 000 000,00 грн. поєднанням боржника та кредитора в одній особі та подальше погашення заборгованості за кредитним договором у порядку пункту 2.3 Договору відступлення; перехід до банку права вимоги та відшкодування заборгованості позичальника за рахунок отриманих коштів є фактично виконанням зобов'язання за Кредитним договором іншою особою.

Однак, касаційна інстанція не погодилась з висновками судів попередніх інстанцій, зазначила, що судами не були досліджені та не враховані наступні обставини.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктами 3, 4 частини 1 статті 512 цього Кодексу кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Отже, при заміні кредитора в зобов'язанні права до нового кредитора переходять у момент, коли такий юридичний факт настав.

Судами попередніх інстанцій з урахуванням приписів статті 514 Цивільного кодексу України не надано правової оцінки наявному в матеріалах справи листу ПАТ «Реал Банк» від 03.06.2014 року № 14-04/2391, адресованому ПАТ «Київський страховий дім» щодо непогашення заборгованості ТОВ «АПГ «Південь» та заблокування депозитних коштів ПАТ «Київський страховий дім» до повного виконання ТОВ «АПГ «Південь» кредитних зобов'язань перед ПАТ «Реал Банк».

Також, не враховані висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 23.12.2014 року у справі № 5011-64/1736-2012.

Крім того, під час нового розгляду спору суду необхідно врахувати норми Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які регулюють процедуру ліквідації банків, зокрема, щодо можливості звернення стягнення на заставлене майно шляхом списання депозитних коштів поза межами ліквідаційної процедури банку з урахуванням вищезазначених законодавчих актів.

Відповідно до ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

З врахуванням вказівок касаційної інстанції під час нового розгляду справи судом з'ясовано, що за лютий 2014 року за відповідачем утворилась заборгованість зі сплати процентів за Кредитним договором в сумі 28 767,12 грн., яка погашена частково позичальником 03.03.2014 року в сумі 1 967,12 грн., відтак, з 06.03.2014 року виникла заборгованість по процентам у розмірі 26 800 грн.

Таким чином, Договір відступлення права вимоги набрав чинності з 06.03.2014 року (в день невиконання позичальником умов договору по сплаті процентів), однак, щодо суми несплачених процентів.

З огляду на п. п. 4.2, 6.6 Кредитного договору, право вимагати від позичальника (незалежно від настання кінцевого терміну погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентами за користування ним, суму пені і штрафів, передбачених цим договором, виникає в разі прострочення щонайменше на один календарний місяць.

Таким чином, право вимоги сплати всієї суми заборгованості у позивача виникло лише через місяць, тобто не раніше 06.04.2014 року, про що також банк звертався до позивача з вимогою про сплату заборгованості від 02.04.2014 року № 09-208/1094, засвідчуючи намір отримати задоволення своїх вимог саме від боржника.

Крім того, відповідно до п. 1.2 Договору відступлення сторони визначили, що договір укладено для виконання зобов'язань за Договором про надання кредитної лінії №482/09-2-08 від 29.03.2013р., який укладено між Публічним акціонерним товариством «РЕАЛ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрно-промислова група «Південь».

Однак, ні Договір застави, укладений в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, ні укладений на його виконання Договір відступлення права вимоги (які укладені між банком та Приватним акціонерним товариством «Київський страховий дім») не спроможні змінювати умови Кредитного договору, укладено між сторонами такого договору.

Як визначено ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Таким чином, застава, як різновид забезпечення виконання основного зобов'язання, не змінює умови основного зобов'язання в тому числі в частині порядку та способу виконання, і застосування забезпечення виконання зобов'язання відбувається за волевиявленням та вибором кредитора.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Як визначено ст. 528 Цивільного кодексу України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, боржником не покладалось виконання свого обов'язку за кредитним договором на іншу сособу, оскільки Договори застави та відступлення права вимоги укладені між ПАТ «Київський страховий дім» та ПАТ «Реал Банк» без участі боржника і стосуються правовідносин сторін за угодами щодо забезпеченням виконання Кредитного договору, а не за самим Кредитним договором.

Фактично виконання зобов'язання за боржника було запропоновано Приватним акціонерним товариством «Київський страховий дім» виходячи з укладених з банком угод щодо забезпеченням виконання Кредитного договору, з яких не вбачається волевиявлення боржника щодо покладення своїх обов'язків за Кредитним договором на іншу особу. Відповідні питання були вирішені між банком та ПАТ «Київський страховий дім» і виключно в межах забезпечення виконання зобов'язання. Таким чином, банк не був зобов'язаний безумовно приймати запропоноване ПАТ «Київський страховий дім» виконання зобов'язання за боржника за Кредитним договором.

Крім того, як вбачається з обставин спору, Постановою Правління Національного банку України від 28.02.2014 року № 109 ПАТ «Реал Банк» віднесений до категорії неплатоспроможних, з 03.03.2014 року рішенням № 10 від 28.02.2014 року виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру виведення банку з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації; рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.05.2014 року № 34 «Про початок ліквідації ПАТ «Реал Банк» та призначення уповноваженої особи фонду» вирішено розпочати ліквідацію банку.

Як визначено ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, яка діяла у відповідний період), з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Частиною 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Враховуючи, що з 03.03.2014 року рішенням № 10 від 28.02.2014 року виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру виведення банку з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації, станом на 06.03.2014 року (настання строку сплати процентів), задоволення вимог за Кредитним договором за рахунок заставленого майна (прав на депозитні кошти третьої особи, розміщені в банку) стало не можливим, оскільки вже не здійснювалось задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку та не допускалось зарахування зустрічних однорідних вимог. Станом на момент ввдення тимчасової адміністрації строк повернення депозиту (28.03.2014 року) не настав, тому відповідні обставини не підпадали під виключення, передбачені ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Таким чином, реалізація предмета застави, як зазначено в п. 2.3.Договору застави шляхом укладення Договору про відступлення права вимоги не призвела до задоволення вимог кредитора.

Частиною 2 ст. 528 Цивільного кодексу України визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня свого призначення уповноважена особа Фонду приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо передбачених законом, а також індивідуально визначене майно та майнові права, що належать банку на підставі речових прав (ліцензії, гудвіл тощо).

Статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів.

Згідно з пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Крім того, як зазначив позивач, ПАТ «Київський страховий дім» звернувся як кредитор в процедурі ліквідації банку з кредиторською вимогою № 619 від 05.06.2014 року про повернення суми депозиту в ліквідаційній процедурі банку і така вимога включена до реєстру вимог кредиторів, що також свідчить про існування відповідних зобов'язань по поверненню депозитних сум вкладника.

В свою чергу, відповідач, як боржник за Кредитним договором на виконання умов кредитного договору №482/09-2-08 від 29.03.2013 року щодо сплати суми кредитних коштів та процентів належним чином, посилався на платіжні доручення: №3 від 03.03.2014р. на сплату процентів за лютий 2014р. в розмірі 26 800,00 грн.; № 3 від 31.03.2014р. на повторну сплату процентів за лютий 2014р. в розмірі 26800,00 грн.; №4 від 31.03.2014р. на сплату процентів за березень 2014р. в розмірі 28767,12 грн. та №5 від 31.03.2014р. на погашення кредитної лінії в розмірі 5000 000,00 грн., що відбувалось протягом березня 2014 року. Однак, платіжні доручення повернені позивачем (банком) без виконання на підставі п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тобто погашення заборгованості не відбулось.

Як вбачається з виписки по банківському рахунку № 2600330138588, який вказаний в наданих відповідачем платіжних дорученнях, кошти на даному рахунку відсутні, тому виконання даних платіжних доручень було неможливим.

Також суд відхиляє посилання відповідача на п. 6.9 Договору про надання кредитної лінії, згідно умов якого позичальник надає доручення банку проводити списання коштів з його поточного рахунку №2600330138588 на користь банку на рахунки, зазначені у цьому договорі, в межах належних до сплати сум, оскільки списання коштів з поточного рахунку №2600330138588 відповідача на користь банку згідно договору є правом, а не обов'язком позивача, а також проведення даного списання позивачем неможливе у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку відповідача.

Таким чином, зобов'язання за Кредитним договором не вважаються припиненими, оскільки відсутні докази задоволення вимог кредитора у вигляді погашення заборгованості, набуте банком право вимоги в рахунок погашення заборгованості застосовується за волевиявленням банку і за можливості належного виконання, що спростовується обставинами спору.

Враховуючи, що банк подав позов про стягнення заборгованості саме з боржника, що не перешкоджає банку в вразі невиконання боржником своїх зобов'язань, також звернутись до заставодавця з вимогою виконання зобов'язань боржника, забезпечених заставою, дослідженню підлягають обставини, які стосуються взаємовідносин сторін саме за Кредитним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Пунктами 4.2 кредитного договору передбачено, що нараховані проценти за користування кредитом сплачуються позичальником щомісячно у валюті наданого кредиту платіжним дорученням не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування процентів.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Крім того, п. 6.6 Кредитного договору передбачено, що у разі якщо позичальник построчив свої зобов'язання щодо повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один календарний місяць банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання кінцевого терміну погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентами за користування ним, суму пені і штрафів, передбачених цим договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Окрім цього, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання згідно з умовами договору, перерахувавши відповідачу 5000000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з позичкового рахунку останнього.

Проте, позичальник не виконав належним чином свої зобов'язання в частині повернення кредиту та сплати процентів за вказаним кредитним договором, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість по кредиту у сумі 5 000 000,00 грн. та заборгованості за нарахованими процентами у сумі 55 567,12 грн.

Оскільки, відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань, згідно з умовами договору у встановлений строк не здійснено повернення кредиту та не сплачені проценти за користування кредитом, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту у сумі 5000000,00 грн. та простроченої заборгованості за нарахованими процентами у сумі 55567,12 грн. за період з 01.02.2014 року по 28.03.2014 року є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором в частині повернення кредитних коштів та щомісячної сплати процентів не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування процентів, позивач просить суд стягнути з відповідача 183 835,62 грн. пені на суму простроченого кредиту, нарахованої за період з 29.03.2014 року по 12.06.2014 року, а також 2 242,09 грн. пені на суму прострочених процентів, нарахованої за періоди:з 06.03.2014 по 12.06.2014 на суму 26 800,00 грн. заборгованості за лютий 2014 року; з 31.03.2014 по 12.06.2014 на суму 28767,12 грн. заборгованості за березень 2014 року.

Пунктом 4.5 Кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування кредитом позичальник зобов'язується сплачувати банку пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

На підставі вказаних норм права та враховуючи, що розрахунок пені за порушення строку сплати кредиту та процентів, доданий до позовної заяви, який проведений з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені, є вірним, вимоги про стягнення з відповідача 183 835,62 грн. пені на суму простроченого кредиту та 2 242,09 грн. пені на суму нарахованих процентів, підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. А у відповідності до частини другої ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно п. 4.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 року у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору: у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Враховуючи, що відповідач не звільнений від сплати судового збору згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» витрати по сплаті судового збору у розмірі 73 080,00 грн., відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись, ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-Промислова група «Південь» (08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Кірова, 162, код 32498479) на користь Публічного акціонерного товариства «Реал Банк» (61072, м. Харків, проспект Леніна, 60, код 14360721) 5 000 000 (п'ять мільйонів) грн. 00 коп. заборгованості по поверненню кредитних коштів, 55 567 (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот шістдесят сім) грн. 12 коп. простроченої заборгованості за процентами, 183 835 (сто вісімдесят три тисячі вісімсот тридцять п'ять) грн. 62 коп. пені на суму простроченого кредиту, 2 242 (дві тисячі двісті сорок дві) грн. 09 коп. пені на суму прострочених процентів.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-Промислова група «Південь» (08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Кірова, 162, код 32498479) в доход Державного бюджету України 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 17.04.2015 р.

Суддя Т.П. Карпечкін