Рішення № 43685117, 07.04.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" квітня 2015 р. Справа № 906/318/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Мандзюк Л.М. - керівник, засновник;

Верхассельт Пітер - засновник,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротеп" (м. Київ)

до Приватного підприємства "Шампліз" (с.Словечне, Овруцький район, Житомирська область)

про стягнення 60964,25 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 60964,25грн., з яких: 52718,83грн. основного боргу; 443,70грн. 3% річних; 4538,42грн. пені; 3263,30грн. інфляційних.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. 30.03.2015 на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення з доданими документами та клопотання про розгляд справи без участі його представника. 06.04.2015 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення з доданими документами. 07.04.2015 факсимільним зв'язком надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, в якому вказано, що позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі та зазначає, що станом на 07.04.2015 сума основного боргу відповідача не змінилася.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнали у заявленому розмірі.

Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вказує позивач та вбачається з матеріалів справи, 10.09.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротеп" (перевізник/позивач) та Приватним підприємством "Шампліз" (замовник/відповідач) укладено договір міжнародного перевезення вантажів (а.с. 11-15; далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а перевізник приймає на себе зобов'язання щодо здійснення міжнародних перевезень вантажів (автотранспорт) на умовах, передбачених даним договором і згідно Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів.

Згідно п. 2.1. Договору, замовник надає перевізнику оригінал і факс-копію (факсимільна копія підписана і завізована сторонами має силу оригіналу і приймається сторонами в безспірному порядку) заявки на здійснення міжнародного перевезення вантажу відповідної форми (додаток до цього договору).

Умовами п. 2.2. Договору сторони обумовили, що замовник передає заявку перевізнику не пізніше ніж за 24 години до початку завантаження. При необхідності, зміна дати завантаження погоджується сторонами додатково.

Заявка вважається прийнятою до виконання після її підписання сторонами (п. 2.3. Договору).

Позивач вказує, що всі умови заявок були узгодженні сторонами та позивачем здійснено перевезення вантажу на суму 56218,83грн., з яких: згідно договору-заявки №16 - 28097,80грн., договору-заявки №17 - 28121,03грн.

Зазначає, що на виконання умов договору надіслав відповідачу оригінали заявок, CMR, податкові накладні, рахунки-фактури, акти виконаних робіт. Враховуючи строки пересилання поштових відправлень, за даними позивача, строк оплати у відповідача, виходячи з п.5.1 Договору, настав по договору-заявці №16 (рахунок-фактура №4408) - з 05.11.2014, по договору-заявці №17 (рахунок-фактура №4548) з 10.11.2014. Позивач вказує, що протягом 10 банківських днів оплата не була здійснена відповідачем, тому прострочення виконання зобов'язань виникло по рахунку-фактурі №4448 з 19.11.2014, а по рахунку-фактурі №4548 з 22.11.2014.

Оскільки відповідач договірні зобов'язання виконав частково, сплативши 04.11.2014 - 3500,00грн., тому 25.12.2014 позивачем направлено на адресу відповідача претензію №56 від 25.12.2014 (а.с. 26-28).

За неналежне виконання зобов'язань за Договором, на підставі п. 6.5. Договору, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 4538,42грн. пені, а згідно ст. 625 ЦК України - 443,70грн. 3 % річних та 3263,30грн. інфляційних.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів додаткового погашення заборгованості на дату судового не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між сторонами Договорі міжнародного перевезення вантажів (а.с. 11-15).

Згідно з ч. 2 ст. 908 ЦК України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положеннями ч. 1 ст. 909 ЦК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 4 Конвенції "Про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ)" від 19.05.1956 (далі - Конвенція), договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

У ч. 1 ст. 9 Конвенції зазначено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Так, договорами-заявками, CMR, рахунками-фактури підтверджено факт здійснення позивачем перевезення вантажу на суму 56218,83грн. (а.с. 16-25).

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовами п. 5.1. Договору сторони погодили, що замовник зобов'язується проводити оплату перевізнику за послуги, надані ним, згідно даного договору, в розмірі і на умовах, вказаних в підписаній обома сторонами заявці. Якщо заявкою не обумовлено інше, то оплата має бути проведена напротязі 10 банківських днів з моменту передачі вантажу отримувачу (адресату), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною.

Натомість, платіжним дорученням від 03.11.2014 (а.с. 66) підтверджено здійснення відповідачем лише часткової оплати в розмірі 3500,00грн.

Оскільки, на момент звернення позивача з позовом до суду, відповідач не провів розрахунки за здійснені перевезення вантажів на загальну суму 52718,83грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у вказаній сумі є правомірною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 6.5. Договору, у випадку затримки в оплаті рахунків перевізнику за виконані перевезення, замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості перевезення за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені в розмірі 4538,42грн., за період з 19.11.2014 по 02.03.2015, суд дійшов висновку, що його здійснено позивачем обґрунтовано та вірно, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 %, нарахованих в сумі 443,70грн. за період з 19.11.2014 по 02.03.2015 та розрахунок інфляційних, нарахованих за період з грудня 2014 по лютий 2015 в розмірі 3263,30грн., судом встановлено, що вказані розрахунки проведено обґрунтовано та вірно, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач доказів на спростування позовних вимог суду не надав. При цьому позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Отже, позов підлягає задоволенню на суму 60964,25грн., з яких 52718,83грн. основного боргу, 4538,42грн. пені, 443,70грн. 3 % річних, 3263,30грн. інфляційних.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Шампліз" (11122, Житомирська обл., Овруцький р-н, с.Словечне, вул. Жовтнева, буд. 30, ід. код. 35063834)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротеп" (02105, м.Київ, вул. Павла Усенка, буд. 8, ід. код 21496904)

- 52718,83грн. основного боргу,

- 4538,42грн. пені,

- 443,70грн. 3 % річних,

- 3263,30грн. інфляційних

- 1827,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 20.04.15

Суддя Вельмакіна Т.М.

1- до справи

2,3- сторонам (рек. з пов.)