Рішення № 43684986, 20.04.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.04.15р. Справа № 904/1632/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрологістика Україна", м. Харків

до товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "ДАВ Транс", м.Дніпропетровськ

про стягнення 12 168,42 грн.

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрологістика Україна" звернулося до господарського суду із позовом, яким просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "ДАВ Транс" заборгованість у розмірі 12 168,42 грн., з яких:

- 10 000,00 грн. - борг за надані послуги перевезення;

- 986,63 грн. - втрати від інфляції;

- 110,42 грн. - проценти за користування коштами;

- 1 071,37 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням умов договору № 1609-14/01 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні від 16 вересня 2014 року, в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує у зв'язку з невиконанням позивачем умов договору щодо надання повного пакету документів, який є необхідним для проведення оплати за надані послуги з перевезення. Відповідно, за відсутності порушень строків оплати, відсутні й правові підстави застосування будь-якої відповідальності, у тому числі й штрафних санкцій.

15 квітня 2015 року від позивача надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача. Заява мотивована тим, що відповідач тривалий час не виконує свої зобов'язання з оплати вартості наданих послуг, має реальну можливість зняти грошові кошти з рахунків, що зробить неможливим виконання рішення суду.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Дніпропетровської області від 05 березня 2015 року №159 у зв'язку із перебуванням судді Золотарьової Я.С. на лікарняному, відповідно до п.3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, проведено повторний автоматичний розподіл справи по вх. №4-1626/15 справи №904/1632/15, за результатами якого, справу передано для розгляду судді Євстигнеєвій Н.М.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10 березня 2015 року порушено провадження у справі, призначено розгляд справи в засіданні 23 березня 2015 року.

В подальшому розгляд справи був відкладений на 15.04.2015.

У судовому засіданні 15.04.2015 оголошено перерву на 20.04.2015.

Позивач та відповідач у судове засідання, призначене для розгляду справи 20.04.2015, не з'явились, про день, час місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

16 вересня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "ДАВ Транс" (експедитор) та товариство з обмеженою відповідальністю "Агрологістика Україна" (перевізник) уклали договір №1609-14/01 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні, відповідно до умов якого перевізник зобов'язався надати експедитору послуги по автомобільному перевезенню вантажів, а експедитор зобов'язався сплатити одержані послуги в розмірах і на умовах, визначених договором.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2014 або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.10.1. договору).

Конкретні умови по кожному замовленню обумовлюються в заявці, яка є невід'ємною частиною договору (п.2.3. договору).

На виконання умов транспортної заявки від 16 вересня 2014 року на перевезення вантажу автомобільним транспортом відповідачу були надані транспортні послуги за маршрутом: м. Павлоград (Павлоградський район, Казахстан) - м. Дружковка (Донецька область, Україна) на суму 19 500,00грн., що підтверджується актом №400 від 24.09.2014. Замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має, про що зроблена відповідна відмітка в акті наданих послуг.

Порядок і строк оплати - 10-14 днів після надання експедитору оригіналів документів, зазначених в заявці. Оплата послуг перевізника проводиться експедитором на розрахунковий рахунок перевізника на підставі належним чином оформлених оригіналів або ксерокопій CMR/ТТН з оригінальними печатками про отримання вантажу і оригіналів рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт (п.п.4.4.,4.5. договору).

Відповідно до Заявки оплата послуг товариства з обмеженою відповідальністю "Агро логістика Україна" в сумі 19 500,00грн. мала бути здійснена товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Дав Транс" шляхом безготівкового розрахунку, з них 30% обумовленої суми (5 850,00грн.) шляхом передоплати по митному оформленню вантажу та 70% обумовленої суми (13 650,00грн.) по наданню товариству з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Дав Транс" необхідних оригіналів, які підтверджують факт перевезення вантажу, а саме:

- акту виконаних робіт (2 екз.);

- рахунок;

- податкова накладна (якщо перевізник є платником податку на додану вартість);

- товарно-транспортна накладна (оригінал);

- оригінал заявки з мокрою печаткою (2 екз.);

- копії реєстраційних документів і виписку з держреєстру (для суб'єкта підприємницької діяльності); для юридичних осіб - довідку ДПІ про систему оподаткування;

- оригінал договору (2 екз.);

- згоду на обробку персональних даних в базі "Контрагенти" (крім юридичних осіб).

На оплату вартості наданих послуг позивачем виставлений рахунок №276 від 18.09.2014 на суму 19 500,00грн.

Рахунок №276 від 18.09.2014 був отриманий відповідачем та частково оплачений на суму 5 850,00грн. (оплата проведена 19.09.2014).

Згідно призначення платежу, зазначеного в платіжному документі, оплата проводилась за транспортні послуги згідно рахунку №276 від 18.09.2014 року.

22 листопада 2014 року позивач направив на адресу відповідача претензію №1 про сплату послуг від 17.11.2014 на суму 13 650,00грн., яка отримана відповідачем 27.11.2014 (поштове повідомлення про вручення поштового відправлення - претензії міститься в матеріалах справи, а.с.28 ).

За змістом цієї претензії всі необхідні документи, а саме: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №400 від 24.09.2014, рахунок -фактура №276 від 18.09.2014, податкова накладна №35 від 19.09.2014, податкова накладна №52 від 24.09.2014, заявка №б/н від 16.09.2014, договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні №1609-14/01 від 16.09.2014, ТТН №0-250429 від 17.09.2014, реєстраційні документи перевізника направлені на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна Компанія "Дав Транс" поштою, рекомендованим листом, що підтверджується поштовим повідомленням №6104400497844, який отримано відповідачем 13.10.2014.

Відповідач не заперечує обставини отримання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №400 від 24.09.2014, податкової накладної та товарно-транспортної накладної.

У грудні 2014 року відповідач частково оплатив заборгованість на суму 3 650,00грн. (оплачено 24.12.2014).

Залишок несплаченої суми становить 10 000,00грн.

З наведеного вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна Компанія "Дав Транс" у повному обсягу не здійснило розрахунки за надані транспортні послуги згідно транспортної заявки №1609-14/01 від 16.09.2014, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у сумі 10 000,00грн., що і є причиною спору.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (ч.1 ст. 916 Цивільного кодексу України).

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

З огляду на положення умов договору №1609-14/01 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні, транспортної заявки, строк оплати наданих послугу сумі 10 000,00грн., є таким, що настав.

Доказів погашення заборгованості з перевезення вантажу у сумі 10 000,00грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 10 000,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.6.3. договору в разі прострочення платежу винна сторона оплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

За прострочення оплати наданих послуг позивач нарахував пеню за період з 01.11.2014 по 23.02.2015 у сумі 1 071,37грн. Розрахунок пені перевірено судом, відповідає умовам договору та чинного законодавства. Стягненню з відповідача підлягає пеня за період прострочки з 01.11.2014 по 23.02.2015 у сумі 1 071,37грн., яка нарахована:

на суму 13 650,00грн. за період з 01.11.2014 по 23.12.2014 та складає 541,51 грн.

на суму боргу 10 000,00грн. за період з 24.12.2014 по 23.02.2015 та складає 529,86грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за загальний період з 01.11.2014 по 23.02.2015 у сумі 110,42грн. та втрати від інфляції за період з листопада 2014 року по січень 2015 року в розмірі 986,63 грн.

Розрахунок трьох відсотків річних перевірено судом, відповідає вимогам чинного законодавства та складає 110,42грн., виходячи з наступного:

за період з 01.11.2014 по 23.12.2014: на суму 13 650,00грн. х3%/365х53 (кількість днів прострочки) = 59,46грн.,

за період з 24.12.2014 по 23.02.2015: на суму 10 000,00грн. х3% /365х62 (кількість днів прострочки) = 50,96грн.

Отже, вимога позивача про стягнення трьох відсотків річних обґрунтована та підлягає задоволенню.

Також є правомірною вимога позивача про стягнення суми втрат від інфляції за період з листопада 2014 року по січень 2015 року:

13 650,00х104,957%=676,63грн.,

10 000,00грн. х103,1%= 310,00грн., а всього - 986,63грн.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю у сумі 12 168,42грн. (10 000,00грн. - основний борг + 1 071,37грн. - пеня + 110,42грн. - три відсотки річних + 986,63грн. - сума втрат від інфляції).

Відповідач посилається на те, що позивачем не дотримано договірних зобов'язань щодо умов здійснення платежів: не надано доказів направлення відповідачеві оригіналів документів, які зазначені в заявці до договору на перевезення, у тому числі й оригіналу рахунку; прострочення кредитора (позивача) щодо надіслання на адресу відповідача цих документів дає право останньому відстрочити виконання обов'язку по оплаті наданих послуг.

З огляду на те, що:

- відповідач не заперечує отримання від позивача оригіналів акту виконаних робіт, податкової накладної; товарно-транспортної накладної;

- транспортні послуги були надані вчасно та без жодних зауважень з боку відповідача,

- доказів неотримання решти зазначених у заявці оригіналів документів (рахунку; оригіналу заявки з мокрою печаткою; довідку ДПІ про систему оподаткування; оригіналу договору) відповідачем не надано,

- на підставі рахунку №276 від 19.09.2014 відповідач двічі здійснював оплату наданих послуг,

- доказів повідомлення позивача після отримання претензії про відсутність частини оригіналів необхідних для проведення оплати документів відповідачем не надано, суд вважає доводи відповідача необґрунтованими.

Окрім того, слід зазначити, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 Цивільного кодексу України, тому відсутність рахунка-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити отриманий товар. Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 29.09.2009 року у справі №37/405.

Позивач просить вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Господарський суд має право вжити, передбачені статтею 67 Господарського процесуального кодексу України, заходи до забезпечення позову, у тому числі, за заявою сторони, яка подала позов.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

- зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів зокрема з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Жодних доказів реалізації майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання позивачем не надано.

Отже, суд не вбачає підстав задовольнити заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до підпункту 2 п.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову сплачується судовий збір у розмірі 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827,00грн.).

Як вбачається, до заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, яка надійшла до суду 15.04.2015, не надано доказів сплати судового збору у розмірі, встановленому законодавством.

У зв'язку з відмовою у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, судові витрати за розгляд заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, покладаються на позивача та підлягають стягненню з останнього в доход державного бюджету.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд позовної заяви покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 1, 33, 34, 49, 66, 68, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Агрологістика Україна" в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "ДАВ Транс" (49130, м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, буд. 80,офіс 402, ЄДРПОУ 34364539) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрологістика Україна" (61044, м. Харків, вул. Боротьби,6, ЄДРПОУ 338879328) основний борг у сумі 10 000,00грн., пеню у сумі 1 071,37грн., три відсотки річних у сумі 110,42грн., втрати від інфляції у сумі 986,63грн., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1 827,00грн., про що видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрологістика Україна" (61044, м. Харків, вул. Боротьби,6, ЄДРПОУ 338879328) в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, ідентифікаційний код 37989269, рахунок 31214206783005 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області (Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, код банку за ЄДРПОУ 37988155), МФО 805012, КБКД 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891, КБКД 22030001) судовий збір у сумі 1 827,00 грн., про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Н.М. Євстигнеєва