Рішення № 43684933, 16.04.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.04.15р. Справа № 904/1425/15

За позовом Приватного акціонерного товариства "Комсомольське спеціалізоване підприємство "Агромаш", с. Комсомольське, Вінницька обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-транспортне підприємство "Будкомплект", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості в сумі 32 490 грн.

Суддя Мельниченко І.Ф.

Представники:

від позивача: Шитов О.С., дов. № б/н від 12.01.15 року, представник;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство „Комсомольське спеціалізоване підприємство „Агромаш" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 23 750 грн., що складають суму основного боргу, 7 006, 25 грн. інфляції, 1 733, 75 грн. річних.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, його повноважний представник в судове засідання не з'явився.

16.04.15 р. від представника відповідача - головного бухгалтера Жук О.Ю., надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано тим, що інший представник відповідача не може з'явитись у судове засідання, у зв'язку із поганим станом здоров'я.

Зазначене вище клопотання задоволено не було, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації, тобто суд не обмежує коло осіб, які можуть бути представниками юридичних осіб у судовому засіданні.

Як вбачається із наданого клопотання про відкладення розгляду справи, особа, яка подала дане клопотання - головний бухгалтер Жук О.Ю. має достатньо повноважень для представництва підприємства відповідача у суді, що підтверджується доданою копією довіреності № 1 від 02.02.15 р.

Крім того, неявка представника відповідача у судові засідання (24.03.15 р. та 16.04.15 р.) не перешкоджає наданню останнім, витребуваного судом відзиву на позовну заяву, який, як вже зазначено вище, наданий не був.

Таким чином, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

16.04.2015 року в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.09.2012 р. позивач здійснив на адресу відповідача поставку товару на загальну суму 23 750 грн., що підтверджено видатковою накладною № РН-00096/2 від 11.09.2012 р. (а.с. 26).

Відповідно до ст.11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За приписом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав встановлених ст. 11 цього кодексу.

Дії позивача по передачі товару по вище зазначеній видатковій накладній та дії відповідача по прийняттю товару вказаного в накладній, свідчать про те, що у боржника, в даному випадку відповідача, виникло зобов'язання з оплати отриманого у позивача (кредитора) товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Зазначене вище узгоджується з приписами п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду Дніпропетровської області "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року.

Тобто, після отримання відповідачем товару за вже зазначеною видатковою накладною, у останнього виник обов'язок щодо його оплати.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт наявності заборгованості в сумі 23 750 грн. підтверджується сторонами в акті звірки взаєморозрахунків (а.с. 24).

Доказів виконання зобов'язань щодо оплати товару на зазначену вище суму, відповідач, на момент розгляду спору, не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу на те, що при здійсненні розрахунку річних за період з 11.09.2012 р. по 18.02.2015 р., позивач невірно визначив початок періоду прострочення.

Зважаючи на те, що поставка товару була здійснена 11.09.2012 р., прострочення в оплаті виникло з 12.09.2012 р., а отже, і нарахування річних повинно здійснюватись з 12.09.2012 р.

Так, сума річних за період з 12.09.2012 р. по 18.02.2015 р. складає 1 733, 75 грн. та підлягає до примусового стягнення.

Крім того, при розрахунку інфляції за період з вересня 2012 р. по січень 2015 р. позивач також невірно визначив початок періоду прострочення.

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Так, до стягнення підлягає інфляція за загальний період з жовтня 2012 р. по січень 2015 р. в сумі 7 006, 25 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. 165 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-транспортного підприємства „Будкомплект" (49017, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Матлахова, буд. 14, р/р 26005053054001 в ПАТ „Брокбізнесбанк", м. Київ, МФО 300249, код ЄДРПОУ 13452399) на користь Приватного акціонерного спеціалізованого підприємства „Агромаш" (22133, Вінницька обл., Козятинський район, с. Комсомольське, вул. Київська, буд. 45, р/р 26000237202 в АТ „Райффайзен банк „Аваль", МФО 380805, код ЄДРПОУ 00902369) 23 750 (двадцять три тисячі сімсот п'ятдесят гривень) основного боргу, 7 006 (сім тисяч шість гривень) 25 коп. інфляції, 1 733 (одна тисяча сімсот тридцять три гривні) 75 коп. річних, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено: 21.04.15 р.

Суддя І.Ф. Мельниченко