Рішення № 43684898, 17.04.2015, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 квітня 2015 р.

Справа № 903/153/15

за позовом спільного Українсько - німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП - УКРАЇНА ЛТД"

до відповідача: публічного акціонерного товариства "КОВЕЛЬМОЛОКО"

про стягнення 218 068,74 грн.

Суддя Кравчук В.О.

при секретарі судового засідання Міськіву Т.І.

За участю представників сторін:

від позивача: н/в

від відповідача: н/з

СУТЬ СПОРУ: позивач - спільне Українсько - німецьке підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП - УКРАЇНА ЛТД" звернулось з позовною заявою до господарського суду Волинської області про стягнення з публічного акціонерного товариства "КОВЕЛЬМОЛОКО" 227 276,74 грн. заборгованості, з яких: 199 755,2 грн. -основної заборгованості, 14 703,73 грн. - пені, 11 235,51 грн. - інфляційних та 1 582,3 грн.- 3%річних.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 17.02.2015р. порушено провадження у справі та зобов'язано сторін надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

Листом від 15.04.2015р. за вх. №01-80/68/15 через канцелярію суду представник позивача просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення основної частини боргу у зв`язку з частковою відсутністю предмету спору відповідно до доданих платіжних доручень на суму 9 208,00 грн.: №103 від 03.02.2015р. на суму 3 208,00 грн., та №504 від 09.02.2015р. на суму 6 000,00грн.

Судом прийнята вищезазначена заява відповідача про зменшення розміру позовних вимог згідно ст. 22 ГПК України, оскільки вона не суперечать законодавству і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Отже, має місце нова ціна позову - 218 068,74 грн. заборгованості з яких: 190 547,20 грн. - основного боргу, 14 703,73 грн. - пені, 1 582,3 грн. - 3% річних та 11 235,51 грн. інфляційних втрат з якої і вирішується спір.

Відповідач повторно вимог ухвал суду від 17.02.2015р., від 04.03.2015р. та від 18.03.2015р. не виконав, витребуваних документів суду не надав, уповноваженого представника в судове засідання не направив, проте був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4500805935968 від 23.03.2015р. (а.с.107) .

За приписами п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що розгляд спору вже відкладався, відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, -

встановив:

Між спільним Українсько - німецьким підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП - УКРАЇНА ЛТД"(позивач, постачальник) та публічним акціонерним товариством «Ковельмолоко» (відповідач, покупець) був укладений Договір поставки №ТВП-КОВЕЛЬ/2010 від 01.12.2010р. (додатково Договір поставки №ТВП-КОВЕЛЬ/2014 від 25.12.2013р.).

Згідно п.1.1 договору поставки №ТВП-КОВЕЛЬ/2010 від 01.12.2010р. постачальник зобов’язався передавати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар, кількість, найменування яких зазначаються в заявках і специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору і оформлюються для кожної поставки окремо .

Відповідно до п. 2.1 вищезазначеного Договору сторони домовились, що ціна на товар зазначається в заявках - специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору. Загальна вартість договору складається з сум, що вказані в заявках - специфікаціях.

Згідно п.3.2. договору постачання товару здійснюється на умовах "самовивіз зі складу Постачальника" або з доставкою Покупцю від 14 до 30 днів від дня узгодження заявки на поставку продукції.

Відповідно до п.4.1. Договору поставки оплата товару проводиться в гривнях на рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з моменту його отримання та згідно рахунка - фактур, в гривнях на рахунок Постачальника

З липня по жовтень 2014р. від відповідача позивачу надходили заявки на виготовлення стаканів з двосторонньою самоклейкою етикетку під продукцію ПАТ "КОВЕЛЬМОЛОКО" (а.с.16,20,32).

Згідно видаткових накладних №440647 від 22.08.2014р., №440655 від 27.08.2014р., №440666 від 01.09.2014р., №440695 від 12.09.2014р., №440712 від 23.09.2014р., №440744 від 03.10.2014р., №440809 від 29.10.2014р., №440847 від 14.11.2014р. та №440911 від 05.12.2014р. продавець передав відповідну продукцію покупцю (а.с.17,21,23,26,28,30,33,36,38).

Оскільки відповідач частково провів оплату боргу на суму 9 208,00 грн. відповідно до наданих платіжних дручень: №103 від 03.02.2015р. на суму 3 208,00 грн. та №504 від 09.02.2015р. на суму 6 000,00грн. (а.с.64-65), то основна сума заборгованості становить 190 547,20грн.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України(далі – ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.144 Господарського кодексу України(далі – ГК України), майнові права та майнові обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ст.193 ГК України, ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов’язання. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми Договір поставки №ТВП-КОВЕЛЬ/2010 від 01.12.2010р., предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Станом на час розгляду справи, в порушення умов Договору, відповідачем вартість отриманого товару на суму 190 547,20 грн. не оплачено. Відзиву та контррозрахунку позовних вимог відповідачем не подано.

З метою досудового врегулювання спору 26.01.2015р. позивач відповідачу надсилав претензію з вимогою ліквідувати заборгованість в сумі 199 755,20 грн. в строк до 30.01.2015р. (а.с. 42).

Отримання відповідачем вищезазначеної претензії про сплату боргу підтверджується рекомендованим повідомленням №4500805829726 про його отримання 28.01.2015р. (а.с.43), однак залишено без виконання.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами Договору, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товару, отримання його відповідачем та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку, що вимога позивача в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 190 547,20 грн. підлягає до задоволення .

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 14 703,73 грн. загальної суми пені, за періоди прострочення, слід зазначити наступне.

Згідно п.6.3 Договору, у випадку порушення строків оплати товару Покупець сплачує пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару, за кожний день прострочки платежу але не більше подвійної ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд провівши власний перерахунок пені зазначає, що вимога про стягнення пені в розмірі 14 703,73 грн. підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення 1 582,3 грн. суми 3% річних, за періоди прострочення оплати, суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд провівши власний перерахунок 3% річних за періоди прострочення оплати встановив, що вимога про стягнення загальної суми 3% річних в розмірі 1 582,3 грн. підлягає задоволенню.

При цьому судом було застосовано розрахунки пені та 3% річних, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 11 235,51 грн. за період прострочення заборгованості, суд зазначає наступне.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що вимога позивача в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 11 235,51 грн. підлягає до задоволення.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред’являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 218 068,74 грн. заборгованості з яких: 190 547,20 грн. - основного боргу, 14 703,73 грн. - пені, 1 582,3 грн. - 3% річних та 11 235,51 грн. інфляційних втрат підляють повному задоволенню.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.49 ГПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 4 545,53 грн. судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "КОВЕЛЬМОЛОКО"(45000, Волинська обл., м. Ковель, вул. Ватутіна, 114 код ЄДРПОУ 00444636) на користь спільного Українсько - німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП - УКРАЇНА ЛТД" (61172, м. Харків, вул. Рогатинська, 149 код ЄДРПОУ 26080255) 218 068,74 грн. заборгованості з яких: 190 547,20 грн. - основного боргу, 14 703,73 грн. - пені, 1 582,3 грн. - 3% річних, 11 235,51 грн. інфляційних втрат та 4 545,53 грн. судового збору.

3. Провадження у справі на суму 9 208,00 грн.- припинити, у зв`язку із частковою сплатою боргу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

17.04.2015

Суддя В. О. Кравчук