Рішення № 43684884, 16.04.2015, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 квітня 2015 р. Справа № 902/413/15

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Подільського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру, м.Вінниця

до: Державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", м.Вінниця

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Держземагенства у Вінницькій області, м.Вінниця

про стягнення 1 903 995,44 грн заборгованості

За участю секретаря судового засідання Солоненко Т.В.

За участю представників:

позивача: Дудчик Олег Михайлович, договір про надання правової допомоги від 16.03.2015 р., посвідчення адвоката № 619 від 27.10.2008 р.

відповідача: не з'явився.

третьої особи: Рябцун Сергій Вікторович, довіреність № 06-14/78 від 12.01.2015 р., сл.посвідчення № 09.

ВСТАНОВИВ :

Подільське державне підприємство геодезії, картографії та кадастру звернулось з позовом до Державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держземагенства у Вінницькій області про стягнення 1 903 995,44 грн згідно договору субпідряду № 3030/10-09/13 від 26.09.2013 р., з яких 1 381 129,91 грн - основного боргу, 469 952,52 грн інфляційних втрат, 52 913,01 грн 3 % річних.

Ухвалою суду від 30.03.2015 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/413/15 та призначено її до розгляду на 16.04.2015 р.

16.04.2015 р. до суду надійшло письмове пояснення третьої особи щодо заявленого позову в якому остання вказала на укладення 26.09.2013 р. договору № 107/1 Державним підприємством "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" відповідно до якого підприємство станом на 31.12.2013 р. виконало робіт на загальну суму 22 642 337,58 грн, з яких управління оплатило 12 005 946,50 грн, а станом на 01.01.2015 р. кредиторська заборгованість управління перед підприємством складає 10 292 557,08 грн.

Також у своєму поясненні третя особа вказує на погашення заборгованості перед підприємством у випадку наявності бюджетного фінансування.

16.10.2015 р. відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з неможливістю направити до господарського суду Вінницької області належним чином уповноваженого представника та недостатністю часу для підготовки до судового засідання.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про відхилення останнього виходячи з наступних міркувань.

Як наголошено в п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Твердження відповідача про неможливість направити в засідання суду іншого уповноваженого представника оцінюється судом критично, оскільки відповідачем не надано суду належних, обґрунтованих та допустимих доказів в підтвердження вказаній обставині.

Посилання відповідача на недостатність часу для підготовки заперечень на позовну заяву оцінюється судом критично, оскільки судом встановлено отримання відповідачем ухвали про порушення провадження у даній справі від 30.03.2015 р. - 02.04.2015 р., що вбачається з відповідного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Наведене свідчить, з урахуванням територіального розміщення відповідача в одному населеному пункті із судом, про наявну можливість у відповідача ознайомитись із матеріалами справи та достатність часу для виконання вимог ухвали суду від 30.03.2015 р.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

26.09.2013 р. між Державним підприємством "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (Підрядник) та Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру (Субпідрядник) укладено договір субпідряду № 3030/10-09/13 відповідно до п.1.1 якого Підрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується своїми силами розробити та передати Підряднику, на умовах цього Договору, документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності (за межами населених пунктів) на території Вінницької області, згідно Додатку 1 (а.с.12-13, т.1).

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що строк виконання робіт починається з моменту підписання цього договору сторонами та діє до 15.12.2013 р.

Згідно п.4.1 Договору ціна робіт за цим Договором є договірною і згідно Додатку 3 становить 2 743 448,00 грн.

Підрядник на протязі 7 банківських днів перераховує Субпідряднику відповідні грошові кошти після підписання акту виконаних робіт, та за умови отримання Підрядником коштів від Головного управління Держземагенства у Вінницькій області по договору від 26.09.2013 р. № 107/1 (п.4.4 Договору).

Розроблена документація із землеустрою в термін до 15.12.2013 р. передається Субпідрядником у 3-ох примірниках в паперовому та електронному вигляді Підрядникові, що оформляється відповідними актами приймання-передачі документації. Підрядник протягом 10 робочих днів після одержання розробленої документації зобов'язаний направити Субпідрядникові примірник підписаного акта приймання-передачі документації або направити мотивовану відмову від приймання документації. При неотриманні Субпідрядником у встановлений п.5.2 цього Договору строк підписаних актів приймання-передачі документації або мотивованої відмови Підрядника, документація вважається прийнятою і підлягає оплаті на підставах за самостійно складеним Субпідрядником актом, який направляється на адресу Підрядника (п.п.5.1, 5.2, 5.4 Договору).

До вказаного Договору сторонами підписано Додаток 1 (Місце розташування та площа земельних ділянок, які підлягають інвентаризації), Додаток 2 (Технічне завдання на виконання робіт з інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 34 293,1 га в межах Вінницької області та складення за їх результатами технічної документації із землеустрою), Додаток 3 (Протокол погодження договірної ціни на виконання робіт (послуг)), Додаток 4 (Календарний план виконання робіт з інвентаризації земель на території вінницької області) (а.с.14-17, т.1).

Як встановлено судом на виконання умов вказаного вище договору позивач надав послуг відповідачу на загальну суму 2 303 893,65 грн., що підтверджується обопільнопідписаними та скріпленими печатками сторін актами виконаних робіт за період з 25.10.2013 р. по 18.12.2013 р. (а.с.18-30, т.1).

Відповідач за надані послуги розрахувався частково за період з 25.10.2013 р. по 26.12.2014 р. на загальну суму 922 763,74 грн, що підтверджується наявними у справі банківськими виписками та довідкою філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в м.Вінниця від 16.04.2015 р. № 074-18/370.

Позивач звертався з претензіями № 25 від 30.01.2014 р., № 1580 від 30.09.2014 р. про сплату заборгованості.

У відповіді на претензію від 08.10.2014 р. № 8019 відповідач вказав на те, що виникнення заборгованості сталось не по його вині - в зв'язку з непроведенням розрахунку зі сторони Головного управління Держземагенства у Вінницькій області за договором від 26.09.2013 р. № 107/1.

Таким чином борг відповідача перед позивачем за виконані роботи становить 1 381 129,91 грн (2 303 893,65 - 922 763,74).

Суд зауважує, що хронологія здійснення господарських операцій між сторонами та розмір боргу у вказаному вище розмірі зафіксовано в обопільнопідписаних актах звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2014 р. та на 15.04.2015 р. долученими позивачем до матеріалів справи.

Непроведення розрахунку відповідачем за виконані роботи в строки передбачені договором спонукала позивача звернутись із відповідним позовом до суду.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини регулювання яких здійснюється § 4. Підряд на проектні та пошукові роботи Глави 61 ЦК України (Підряд) (ст.ст.887-891 ЦК України).

Згідно ст.887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 1 ч.1 ст.889 ЦК України визначено, що замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

З огляду на те, що між сторонами укладено договір субпідряду суд приймає до уваги положення ст.838 ЦК України відповідно до якої підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вказувалось судом вище, станом на день розгляду справи в суді відповідач здійснив з позивачем часткові розрахунки за ним роботи в сумі 922 763,74 грн, а тому борг відповідача перед позивачем складає 1 381 129,91 грн, які підлягають стягненню на користь позивача як заявлені обгрунтовано та правомірно.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 469 952,52 грн інфляційних втрат за період з 01.01.2014 р. по 28.02.2015 р., 52 913,01 грн 3 % річних за період з 04.12.2013 р. по 17.03.2015 р., за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою правильності розрахунку 3 % річних судом виявлено арифметичні помилки в розрахунках, які призвели до невірного визначення кінцевих сум.

Так, при перерахунку 3 % річних в періоді з 28.12.2013 р. по 25.12.2014 р. судом отримано 42 078,45 грн 3 % річних в той час як позивачем у розрахунку вказано 42 078,44 грн.

Перевіркою решти періодів судом не виявлено помилок в розрахунках позивача.

При перерахунку інфляційних втрат судом отримано 469 030,36 грн (350 746,25 грн за період з 01.01.2014 р. по 26.12.2014 р., 118 284,11 грн за період з 01.01.2015 р. по 28.02.2015 р.)

Як вбачається із наведеного вище при проведенні перерахунку 3 % річних судом отримано більше значення ніж вказав у своєму розрахунку позивач в періоді з 28.12.2013 р. по 25.12.2014 р., а тому за відсутності зі сторони позивача заяви про збільшення розміру позовних вимог судом приймається до уваги значення вказане у розрахунку позивача і як наслідок вимога про стягнення 3 % річних підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

В свою чергу в зв'язку із отриманням при перерахунку інфляційних втрат меншого значення ніж вказав позивач суд відмовляє в стягненні 922,16 грн за вказаною вимогою.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду будь-яких належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо часткової відмови в стягненні інфляційних втрат.

Також при прийнятті рішення судом розглянуто вимоги про стягнення 8 000 грн 00 коп. витрат на послуги адвоката за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З пункту 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Виходячи з викладеного, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно ст.30 вказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи 116.03.2015 р. між адвокатом Дудчиком О.М., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 619 від 27.10.2008 р. та Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру укладено договір № б/н відповідно до п. 1 якого Клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання на представництво та захист його інтересів в порядку та на умовах, визначених цим Договором, в усіх судових установах, органах державної влади, правоохоронних органах, інших підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форм власності, в тому числі з усіма правами, які надані законом позивачеві, відповідачеві, третій особі та потерпілому, а клієнт зобов'язується оплатити такі послуги.

Також суду надано платіжне доручення 20.03.2015 р. № 278 в підтвердження здійснення оплати в розмірі 8 000,00 грн та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 619 від 27.10.2008 р. видане Дудчику О.М.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача по відшкодуванню витрат на оплату послуг адвоката є правомірними.

Однак при розподілі витрат на оплату послуг адвоката суд звертає увагу на п.6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в якому вказано, що вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

В п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р. № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" наголошується на тому, що при визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду України від 03.02.2004 р. № 04/079 зі справи № 36/207 також наголошується на необхідності обґрунтування у розгляді справи витрат на оплату адвоката.

Враховуючи викладене вище в сукупності суд дійшов висновку про обмеження розміру суми, яка підлягає сплаті за послуги адвоката до 4 000 грн 00 коп. з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи.

При цьому судом взято до уваги нескладність справи (стягнення боргу за виконані роботи згідно договору та підписаних актів, відсутність заперечень на позов зі сторони відповідача та третьої особи), допущення помилок при розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних та те, що адвокат брав участь лише в одному судовому засіданні тощо.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

При прийнятті судового рішення судом враховано положення, яке міститься в п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" згідно якого сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В даному випадку позивачу слід повернути 00 грн 01 коп. сплаченого судового збору виходячи з того, що ціна позову становить 1 903 995,44 грн, розмір сплаченого судового збору повинен становити 38 079,91 грн, тоді як сплачено 38 079,92 грн. (платіжне доручення № 272 від 20.03.2015 р.).

Повертаючи судовий збір позивачу судом враховано положення п.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відповідно до якого питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до Державного бюджету України. Поданий заявником (скаржником) платіжний документ, що підтверджує сплату судового збору, при цьому повертається заявнику (скаржнику), а до матеріалів справи приєднується копія цього документа, яка виготовляється та засвідчується в порядку, передбаченому абзацом другим підпункту 2.5.13 пункту 2.5 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28; про заміну зазначеного документа копією здійснюється відповідна відмітка в описі справи (абзац четвертий того ж підпункту названої Інструкції).

16.04.2015 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Беручи до уваги викладене та керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 44, 48, 49, 86, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", вул. Келецька, 63, м.Вінниця, 21027 (ідентифікаційний код - 00692127) на користь Подільського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру, вул. Келецька, 63, м.Вінниця, 21027 (ідентифікаційний код - 02570977) - 1 381 129 грн 91 коп. - боргу, 469 030 грн 36 коп. - інфляційних втрат, 52 913 грн 01 коп. - 3 % річних, 4 000 грн 00 коп. - витрат по оплаті послуг адвоката, 38 061 грн 47 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. В стягненні 922 грн 16 коп. інфляційних втрат відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Подільському державному підприємству геодезії, картографії та кадастру, вул. Келецька, 63, м.Вінниця, 21027 (ідентифікаційний код - 02570977) судовий збір в розмірі 00 грн 01 коп., сплачений платіжним дорученням № 272 від 20.03.2015 р.

6. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 21 квітня 2015 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу - вул.Келецька, 63, м.Вінниця, 21027.