Рішення № 43683870, 20.04.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/410/15

Головуючий у першій інстанції Жуган Л.В.

Доповідач Гірняк Л. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого- Гірняк Л.А.

Суддів- Заїкін А.П.,Доценко Л.І.

За участю секретаря-Сілукової В.В.

Розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22.05.2014року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5

-про вселення, усунення перешкод в користуванні квартирою та виселення,

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2014 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом в котрому зазначав, що являється власником квартири АДРЕСА_1 відповідно до рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20.01.2014 року, котре зареєстроване в Державному реєстрі ресових прав на нерухоме майно. Посилаючись на те, що ОСОБА_5 чинить йому перешкоди у користуванні квартирою так як заселила сторонніх осіб та не надає йому ключів від квартири. Він звернувся до правоохоронних органів котрі повідомили йому щодо вирішення спірного питання в судовому порядку.

Одночасно позивач зазначає, що відповідачка являється дружиною його покійного брата, в спірному помешканню не зареєстрована та відсутні будь-які правові підстави для її проживання в спірній квартирі.

Посилаючись на вищезазначені підстави позивач просив суд : вселити його в спірну квартиру, зобов'язати відповідачку не чинити йому перешкоди в користуванні, виселити ОСОБА_5 з усіма особами, які знаходяться в квартирі та відшкодувати понесені ним судові витрати.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22 травня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про вселення, усунення перешкод в користуванні квартирою та виселення задоволено частково.

Вселено ОСОБА_6 у квартиру АДРЕСА_1.

Зобов'язанео ОСОБА_5 не перешкоджати ОСОБА_6 у користуванні квартирою АДРЕСА_1.

Виселити ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 витрати по оплаті судового збору у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 коп.

В задоволенні іншої частини вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового, про відмову в заявлених вимогах, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема посилається на відсутність доказів щодо здійснення нею перешкод в користуванні квартирою; що вона в березні 2007 року вселилась в спірну квартиру, як дружина ОСОБА_8 , котрий помер та проживала однією сім"єю до смерті свекра-ОСОБА_9 прийнявши спадщину після їх смерті. Посилаючись на те, що отримання свідоцтва про право на спадщину будь-яким строком не обмежено, а вона в силу ст.1268 ЦК України вважається спадкоємцем 4-ї черги, просила суд задовольнити апеляційну скаргу.

В запереченнях представник ОСОБА_6 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення посилаючись на те, що власником спірного помешкання являється позивач, так як при наявності спадкоємця другої черги, у відповідачки не виникло право для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9

В судове засідання відповідачка не з'явилась, про час та місце розгляду справи сповіщена належним чином.

В силу ст.305 ч.2 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за її відсутністю.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді доповідача, вислухавши пояснення сторін, що з'явились, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Зобов'язавши відповідачку не чинити перешкоди в користуванні спірною квартирою та вселивши в неї позивача, районний суд виходив з того, що останній являється власником квартири АДРЕСА_1, а виходячи з аналізу ст.41 Конституції України, ст.ст.321,383,391 ЦК України прийшов до висновку, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Одночасно суд прийшов до висновку, що відповідачкам не являється членом сімї власника, в ній не зареєстрована, а тому підлягає виселенню.

Проте повністю погодитись з таким судженням районного суду не можна з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20.01.2014 року за ОСОБА_6 було визнано право власності на 2-х кімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, як за спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4.

ОСОБА_6 зареєстрував своє право власності на квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності НОМЕР_3 від 25.02.2014 року.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 09.04.2015 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_10 - ОСОБА_11 задоволено частково. Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 січня 2014 року скасовано. Ухвалено у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_6 до ОСОБА_10 про визнання права власності в порядку спадкування за законом задоволено частково. Визнано за ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Сливіно Миколаївського району Миколаївської області, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1, право власності на 3/4 (три четвертих) частин ізольованої квартири №10, яка знаходиться на третьому поверсі п'ятиповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 46,80 кв.м., житловою площею 29,90 кв.м., як спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_9, померлого 02 травня 2012 року. Визнано за ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки м. Одеси, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2, право власності на 1/4 (одну четверту) частину ізольованої квартири №10, яка знаходиться на третьому поверсі п'ятиповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 46,80 кв.м., житловою площею 29,90 кв.м., як спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_8, померлого 11 серпня 2011 року.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і впоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Правовий режим спільної часткової власності визначається з урахуванням інтересів всіх її учасників. Володіння, користуван ня і розпорядження майном при спільній частковій власності на нього, здійснюється за згодою всіх його співвласників, а за від сутності згоди - спір вирішується судом.

Співвласники мають рівне право голосу у здійсненні правомочностей щодо належного їм спільного майна незалежно від розміру їх часток.

Виходячи з того, що спірна квартира належить сторонам на праві спільної часткової власності, районний суд прийшов до помилкового висновку про виселення ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 так як права власності є непорушним.

Посилання представника позивача проте, що право власності зареєстровано лише за позивачем, не може бути підставою для виселення відповідачки зі спірного помешкання, оскільки алгоритм за хисту свого порушеного права -процедура скасування реєстрації права власності, зареєстровано го на підставі скасованого рішен ня передбачає відповідно до Закону України "Про дер жавну реєстрацію речових прав на не рухоме майно та їх обтяжень" скасування за пису про реєстрацію права шляхом звертатися з окремим позо вом до суду.

Матеріалами справи встановлено, що за зверненням ОСОБА_6 співробітниками Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області було з"ясовано, що протягом тривалого часу в квартирі АДРЕСА_1, проживає невістка покійного ОСОБА_9 - відповідач ОСОБА_5, а також інші невідомі особи. При неодноразовому відвідуванні співробітниками міліції вищезазначеної адреси, двері квартири ніхто не відкрив. Під час телефонної розмови з ОСОБА_5 вона була запрошена до відділу міліції для ознайомлення із заявою ОСОБА_6, однак, прийти відмовилась, та зазначила, що ОСОБА_6 не має ніякого права на спірну квартиру. ( а.с.24-25)

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Оскільки право власності позивача на квартиру АДРЕСА_1 є незаперечним та таким, що набуто з правових підстав, районний суд прийшов до правильного висновку зобов'язавши відповідача усунути перешкоди в праві власності та вселив його в спірне помешкання.

Посилання на відсутність доказів перешкоди спростовуються матеріалами справи.

Судова колегія критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 являється спадкоємцем четвертої черги , після смерті свекра ОСОБА_9 з врахуванням наявності спадкоємця другої черги- позивача по справі.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду в частині виселення відповідачки зі спірного помешкання є помилковим, що свідчить про порушення судом вимог ст.212-214 ЦПК України та невідповідності висновків суду обставинам справи, неврахуванням норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, а тому з підстав ст.309 ч.1 п.3,4 ЦПК України рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового, про відмову в цій частині в позовних вимогах.В іншій частині рішення є таким, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому підстав джля його скасування невбачає.

Керуючись ст.ст. 309 ч.1 п.3,4; 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22.05.2014р.

в частині позовних вимог щодо виселення скасувати.

В позовних вимогах ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про виселення-відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене на протязі 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Голодуючий суддя - Л.А.Гірняк

А.П.Заїкін

Л.І.Доценко