Рішення № 43683792, 08.04.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1756/15

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.

суддів: Панасенкова В.О.,

Парапана В.Ф.,

при секретарі: Томашевській К.В.,

за участю: представників прокуратури Одеської області - Зінюти М.С.,

Одеської міської ради - Старостіна О.С., та відповідача ОСОБА_8. -

ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 березня 2014 року за позовом прокуратури Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_9, ОСОБА_8, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління держкомзему у м. Одесі про визнання незаконним та скасування державного акту, визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки, скасування реєстрації права власності, витребування земельної ділянки з незаконного володіння,-

ВСТАНОВИЛА:

23 квітня 2012 року прокуратура Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернулась до суду із позовом до ОСОБА_9, ОСОБА_8, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління держкомзему у м. Одесі про визнання незаконним та скасування державного акту, скасування реєстрації права власності, витребування земельної ділянки з незаконного володіння.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідачем ОСОБА_9 на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2007 року, яке скасовано ухвалою апеляційного суду м. Києва від 03.04.2008 року, був отриманий державний акт на право власності на спірну земельну ділянку, 0,1000 га., розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до договору купівлі-продажу від 13.11.2008 року спірна земельна ділянка відчужена ОСОБА_9 на користь ОСОБА_8 На підставі зазначеної угоди ОСОБА_8 отримала державний акт на право власності на спірну земельну ділянку.

На думку представника позивача, у зв'язку з відсутністю підстав для набуття ОСОБА_9 права власності на спірну земельну ділянку, він не мав законних підставі на відчуження на користь ОСОБА_8 зазначеної вище земельної ділянки.

В судовому засіданні представник прокуратури Приморського районного суду м. Одеси Жигун І.В., позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник позивача Одеської міської ради позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, при цьому вказав, що зазначена земельна ділянка належить територіальній громаді м. Одеси, а державний акт відповідачу ОСОБА_9 було видано незаконно, так як не було відповідного рішення міської ради про надання йому цієї земельної ділянки.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2012 року позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на спірну земельну ділянку та витребування майна з чужого незаконного володіння залишено без розгляду.

У судове засідання відповідачі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 31 березня 2014 року решту позовних вимог задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання не з'явився відповідач ОСОБА_9, та представник Управління держкомзему, однак вони неодноразово сповіщався про розгляд справи належним чином про що є відповідні данні, які містяться у матеріалах справи. Тому відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка зазначених осіб не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_8. та пояснення на апеляцію іі представника, а також заперечення на апеляцію представників прокуратури Одеської області Зенюти М.С. та Одеської міської ради Старостіна О.С., перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно п.3 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати або змінити рішення суду.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші.

Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст. 212 ЦПК України з урахуванням положень ст. ст. 57-66 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України.

Судом встановлені такі обставини у справі.

На підставі рішення Печерського районного суду м.Києва від 4 грудня 2007 року по цивільній справі № 2-1491-1/07, ОСОБА_9 06.10.2008р. видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га. (кадастровий номер НОМЕР_1), яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, серії НОМЕР_2, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010850501359. Зазначений акт виданий та підписаний Управлінням земельних ресурсів у м.Одесі та зареєстрований.

Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 04.04.2008 року рішення Печерського районного суду м.Києва від 04.12.2007 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Приморського районного суду м.Одеси.

Згідно з нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу від 13.11.2008 року, ОСОБА_9 продав земельну ділянку, належну йому на підставі акту на право власності серія НОМЕР_3 від 10.11.2008 року (кадастровий номер НОМЕР_1) , а ОСОБА_8 купила вказану земельну ділянку.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ст.216 ЦК України визначено особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за пінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник мас право витребувати не майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублено власником або особою, якій він передав майно у володіння, якщо воно було викрадене у власника чи особи, якій він передав майно у володіння, а також коли майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншім шляхом.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використовуванням правового механізму, встановленого ст. ст. 215-236 ЦК України.

Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Відповідно до вимог ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та його державної реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчуєгься державним актом.

Добросовісним набувачем згідно ст. 388 ЦК України є особа, яка придбала майно у особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав та не міг знати. При придбанні даної земельної ділянки відповідачка не знала, і не мала змоги дізнатися про те, що ОСОБА_9 не мав права відчужувати земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1, адже на момент укладення договору купівлі-продажу, ОСОБА_9 був законним власником даної земельної ділянки, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку.

Також згідно ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Так ОСОБА_8 набула право власності на земельну ділянку площею 0.1000 га. по АДРЕСА_1 на підставі нотаріально укладеного договору купівлі-продажу. На підставі цього договору ОСОБА_8 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку, за яким апелянта є власником земельної ділянки площею 0.1000 га. що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Отже, звертаючи увагу на викладені вище факти, якими ще раз підтверджується законність отримання відповідачкою даної земельної ділянки, можна дійти до висновку, що твердження прокуратури щодо незаконності заволодіння відповідачкою майном, що належить Одеській міській раді, не знаходять законного обгрунтування.

Статтею 41 Конституції України встановлює, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як видно з матеріалів справи, первісний власник спірної земельної ділянки Одеська міська рада не була стороною укладених правочинів, вона не перебувала з відповідачами у будь-яких зобов'язальних правовідносинах.

Тому належним способом захисту прав Одеської міської ради у даному випадку повинен бути речово-правовий, тобто - віндикаційний позов.

Однак, як вбачається з матеріалів справи такі позовні вимоги на підставі ухвали суду першої інстанції було залишено без розгляду.

Пленум Верховного Суду України у п. 10 постанови №9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст. 216 ПК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма ч.1 ст. 216 ПК У країни не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину. яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що прокуратура обрала не належний спосіб захисту прав Одеської міської ради, що встановлений законом.

Керуючись ст.ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, п.п. 1,4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 березня 2014 року скасувати, ухалити нове рішення, яким у задоволенні позову прокуратури Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_9, ОСОБА_8, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління держкомзему у м. Одесі про визнання незаконним та скасування державного акту на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки, скасування реєстрації права власності відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справа протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

В.Ф. Парапан

В.О. Панасенков