Ухвала суду № 43682587, 15.04.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Є. у. № 227/1130/14 Головуючий у 1 інстанції: Хандурін В.В.

Провадження

№ 22-ц/778/1884/15 Суддя-доповідач: Боєва В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.,

Суддів Денисенко Т.С., Коваленко А.І.,

при секретарі: Хомяк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2014 року за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2014 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до . ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 17.09.2007 року відповідач ОСОБА_3 на підставі укладеного договору отримав кредит у розмірі 21825,60 дол. США терміном до 17.09.2014 року і зобов'язався повернути кредит зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у строки та порядку, передбаченому договором, а саме щомісяця надавати банку грошові кошти у вигляді щомісячного платежу, що складається із боргу за кредитом, відсотків, комісії, а також інших витрат, передбачених угодою.

Посилаючись на те, що відповідач порушує зобов'язання за кредитним договором та станом на 14.08.2014 року має заборгованість у сумі 82607,51 дол. США, яка складається з наступного: 20474,19 дол. США - заборгованість за кредитом; 21914,60 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1528 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 38690,72 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, позивач просив стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_3 вказану суму заборгованості, що в загальній сумі за курсом 13,9 відповідно до службового впорядження НБУ від 14.08.2014 року складає 1081332,31 гривень, а також судовий збір у розмірі 3775,80 гривень.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором у розмірі 7987,76 (сім тисяч дев'ятсот вісімдесят сім) доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає суму 125966 (сто двадцять п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят шість) грн. 97 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 365 (триста шістдесят п'ять ) гривень 10 копійок.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду змінити в частині зменшення суми боргу та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга має бути відхилена з наступних підстав.

Згідно статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

У відповідності до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

При вирішенні спору суд першої інстанції посилався на положення статей 526, 527, 530 ЦК України згідно яких зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону та на статтю 629 ЦК України за змістом якої договір є обов'язковим для виконання сторонами. Також суд враховував приписи статей 1048, 1049 ЦК України, якими передбачено право позикодавця на отримання процентів від суми позики та встановлено зобов'язання позичальника повернути позикодавцеві позику.

Задовольнивши позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» частково, суд виходив з того, що є доведеним факт порушення відповідачем зазначених норм закону та умов договору. Проте, з урахуванням того, що банком у 2013 році було звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль марки Great Wall Safe, від реалізації якого банком отримано і зараховано на транзитний рахунок 21.11.2013 року із конвертацією в долари США по курсу 7,993 грн. в розмірі 7256,35 дол. США. Суд першої інстанції, не погодившись з розрахунком, наданим представником позивача, дійшов висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7784, 09 доларів США (яка є різницею між заборгованістю в межах строку позовної давності та сумою, отриманою від реалізації автомобіля ОСОБА_3.) та пені за прострочення зобов'язання в розмірі 203,67 доларів США, що в загальній сумі складає 7987,76 доларів США. В іншій частині позовних вимог суд відмовив, посилаючись на сплив позовної давності та на недоведеність вимог щодо стягнення комісії.

Основні доводи апеляційної скарги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» є посилання на те, що суд безпідставно відмовив у стягненні пені та комісії за весь строк, починаючи з дня зарахування коштів, отриманих за реалізацію автомобіля до дня подачі позову. Також апелянт вказує на те, що суд перекрутив докази, не здійснив належного дослідження розрахунку заборгованості та безпідставно застосував строки позовної давності.

Ці доводи апеляційної скарги спростовуються наступним.

Судом встановлено, що 17.09.2007 року сторони уклали кредитний договір за яким відповідач ОСОБА_3 отримав кредитні кошти в розмірі 21825,60 дол. США - на купівлю автомобіля, з терміном повернення коштів до 17.09.2014 року і зобов'язався повернути кредит зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у строки та порядку, передбаченому договором, а саме щомісяця надавати банку грошові кошти у вигляді щомісячного платежу, що складається із боргу за кредитом, відсотків, комісії, а також інших витрат, передбачених угодою. Погашення заборгованості за укладеним договором здійснюється щомісяця у щомісячного платежу в сумі 417,79 доларів США, що включає в себе заборгованість за кредитом, відсоткам, винагороди (комісії). Договором передбачений період сплати з 17 по 21 числа кожного місяця. (а. с. 68-69).

Того ж дня між сторонами було укладено договір застави рухомого майна, згідно якого ОСОБА_3 надав в заставу автомобіль Great марки Wall Safe, 2006 року випуску, тип ТЗ - легковий джип, реєстраційний номер НОМЕР_1.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем, у строк та порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а частиною 1 статті 530 цього Кодексу визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У порушення зазначених норм закону та умов договору, Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував. Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20.06.2011 року було звернуто стягнення на предмет застави - в рахунок погашення заборгованості, яка складає 33144, 46 доларів США, що на час ухвалення вказаного рішення - 262835, 57 грн. (а. с. 181-187).

Сторонами визнається факт неналежного виконання відповідачем ОСОБА_3 зобов'язання за кредитним договором, проте відповідач та його представник не згодні з розрахунком, наданим представником позивача.

Суд першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги банку частково, мотивував свій висновок наступним чином.

Згідно частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В даному випадку відповідач ОСОБА_3 прострочив виконання зобов'язання.

Суд першої інстанції вважав, що слід розрізняти різні по суті поняття «строк дії договору» та строк (термін) виконання зобов'язання.

Виходячи з обставин справи, суд першої інстанції докладно виклав свою позицію в мотивувальній частині рішення та дійшов вірного висновку щодо застосування позовної давності відносно нарахування пені та комісії.

Зокрема, суд вказав, що оскільки умовами укладеного між сторонами справи кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та строки, визначені договором, та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, то має місце встановлення окремих самостійних зобов'язань, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та самостійної відповідальності за невиконання цього обов'язку. Право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Враховуючи положення статті 257 ЦК України, а також момент, коли ОСОБА_3 перестав виконувати зобов'язання за кредитним договором, тобто почав порушувати права банку, суд дійшов висновку, що банк має право на отримання всіх несплаченихвідповідачем сум щомісячних платежів за період з 13 березня 2011 року, які мають нараховуватись щомісячно по 417,79 доларів США у термін сплати, вказаний в договорі.

З огляду на вищевикладене судом першої інстанції було здійснено розрахунок загальної суми кредитної заборгованості в межах строку позовної давності, на яку має право банк: шляхом помноження щомісячного платежу на кількість місяців за три роки, що складає: 36 х 417,79 = 15040,44 доларів США (а. с. 141-142).

Крім того, судом враховано, що від реалізації предмета застави (автомобіля Great марки Wall Safe, 2006 року випуску, тип ТЗ - легковий джип, реєстраційний номер НОМЕР_1) 21.11.2013 року на транзитний рахунок ОСОБА_3 надійшли кошти на загальну суму 7256,35 доларів США, що по курсу 7,993 грн. становило 58 тис. грн., що підтверджується меморіальним ордером (а.с.107).

Представником банку надано відомості про розподілення цієї суми на погашення заборгованості за кредитом і сплату інших витрат банку, з якими представник відповідача не погодилася.

В мотивувальній частині оскаржуваного рішення докладно описано, чому суд першої інстанції не погодився також з наданим розрахунком розподілення грошових коштів, які надійшли від реалізації заставного автомобіля (а. с. 141-142).

Суд першої інстанції, враховуючи наведене в мотивувальній частині, дійшов вірного висновку, що суми виручених коштів з продажу автомобілю в розмірі 150,13 дол. США та 666,8 дол. США підлягають включенню в рахунок необхідних для сплати щомісячних платежів.

Позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення пені та за уточненою позовною заявою ця сума складає 38690,72 дол. США.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції представник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав суду уточнений розрахунок заборгованості за даним кредитом, зазначивши, що за період з 13.03.2013 року по 14.08.2014 року сума пені складає 22316, 82 доларів США (а. с. 180; 188).

Проте, судова колегія погоджується з викладеним в мотивувальній частині судового рішення, в якому вказано, що згідно приписів статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Аналіз норм статті 266, частини 2 статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною ВИМОГОЮ.

З матеріалів справи видно, що згідно п. 4.1 кредитного договору, у разі порушення позичальником зобов'язань за цим договором, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні, за кожний день прострочення. Враховуючи, що позичальник повинен сплачувати щомісячний платіж за попередній місяць кожного місяця терміном з 17 по 21 числа, то право банку на отримання платежу в межах річного строку давності з березня місяця 2013 року порушено у наступному місяці, у квітні 2013 року, банк дізнався про це після 21-го числа, тобто починаючи з 22 квітня 2013 року. Саме з цього часу і по день звернення до суду повинна нараховуватись пеня. Суд розрахував, що розмір пені в такому випадку складає: сума простроченого платежу 417,79 доларів США помножити на 0,15%, розділити на 100% і результат помножити на кількість прострочених днів за період з 22 квітня 2013 року по 12 березня 2014 року включно, тобто на 325 днів. Сума пені, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 становить: (417,79 х 0,15/100) х 325= 203,67 доларів США.

Судом першої інстанції враховано, що з загальної суми кредитної заборгованості в межах строку позовної давності, яка складає 15040,44 доларів США, слід відрахувати суму, отриману у 2013 році від реалізації заставного майна - автомобіля Great марки Wall Safe, 2006 року випуску, в розмірі 7256,35 дол. США, і тому борг ОСОБА_3 за договором становить 7784,09 дол. США (15040,44 - 7256,35). Суд дійшов висновку, що саме ця сума підлягає стягненню з ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості за кредитом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає заборгованість за кредитом - в розмірі 7784,09 доларів США та пеня за останній рік - 203, 67 доларів США - тобто, в загальній сумі 7987,76 доларів США, що станом на день винесення рішення згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 125966,97 грн.

Відмовивши в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 1528 дол. США , суд вказував, що такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки не були обґрунтовані та не доведені позивачем.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та узгоджується з правовою позицією, викладеною у Постанові Верховного Суду України 5.11.2013 року №6-11 цс І3, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення. .

При апеляційному розгляді справи від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача ОСОБА_3 та його представника, до якого долучені відповідні документи, з яких вбачається, що ОСОБА_3, який зареєстрований та проживає в зоні АТО - в м. Добропіллі Донецької області, з 14.02.2015 року призваний Добропільським об'єднаним міським військовим комісаріатом Донецької області в Збройні Сили України при мобілізації і натепер знаходиться в зоні АТО як рядовий Збройних сил України (а. с. 176-178).

З огляду на вищевикладене судова колегія звертає увагу на те, що згідно положень статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року, № 1669-VII введено в дію мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями.

Згідно цієї статті на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

За таких обставин судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та критеріям розумності та справедливості.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: