Вирок № 43681596, 20.04.2015, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

КП № 236/2421/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.04.2015м. Красний Лиман

Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Шавиріна Л.П.

секретаря - Снігирьова О.Ю.

за участю прокурора - Кулешова Д.В., Мороз В.Є.

обвинуваченого - ОСОБА_1

потерпілих - ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю представника потерпілих- ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Красний Лиман кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Красний Лиман Донецької області; громадянина України; українця, раніше не судимомого; не працюючого, не одруженого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою АДРЕСА_1

за ст.ст. 286 ч.2 КК України, суд-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, 24 червня 2013 року приблизно о 13 години 00 хвилин ОСОБА_1, керуючи автомобілем MAZDA-3 реєстраційний номер НОМЕР_5, рухаючись зі швидкістю 100 км/годину по автодорозі сполученням Красний Лиман - Добропілля зі сторони м.Красний Лиман Донецької області в напрямку м.Слов'янськ Донецької області, в районі залізничного переїзду до мікрорайону Південний м.Красний Лиман Донецької області не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем "NISSAN QASHQAI ЗНГ" реєстраційний номер НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_2, який рухався у зустрічному йому напрямку, чим порушив вимоги п.12.1, п.10.1 та п.11.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:

- під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу,що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

- перед початком руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.

В результаті даної дорожньо - транспортної пригоди відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 121 від 27.08.2013 року пасажиру автомобіля "NISSAN QASHQAI ЗНГ" реєстраційний номер НОМЕР_6 ОСОБА_3 спричинено розриви тонкої та товстої кишки, садна передньої черевної стінки, компресійний перелом першого поперекового хребця, забій грудної клітини, які у сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як

небезпечних для життя. А відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 120 від 27.08.2013 року водію даного автомобіля ОСОБА_2 спричинено забиті рани лиця, рук, ніг, грудної клітини та тазу, що відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості.

З технічної точки зору відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 129/1 від 25.06.2013 року дії ОСОБА_1 в умовах розглянутої дорожньо -транспортної ситуації, знаходилися у причинному зв'язку з настанням дорожньо - транспортної події.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у скоєнні інкримінованого йому правопорушення визнав повністю, суду показав, що вчинив його у період часу та за обставин, викладених у описовій частині вироку, а саме 24 червня 2013 року приблизно о 13 годині керуючи належним йому на праві власності автомобілем "MAZDA-3 з м.Красний Лиман та рухаючись в напрямку м.Слов*янськ, не впорався з керуванням, його стало заносити, він виїхав на смугу зустрічного руху і зіткнувся з автомобілем "NISSAN", який рухався у зустрічному йому напрямку. В результаті чого він отримав тілесні ушкодження і був госпіталізований. Крім того тілесні ушкодження отримали водій та пасажир автомобіля "NISSAN", і остання також була госпіталізована. При цьому також пояснив, що його автомобіль був у справному стані, на місці ДТП був представник страхової компанії, він як водій подав всі необхідні документи до страхової компанії, також приймав участь у відшкодуванні витрат ОСОБА_3 на лікування та подальшу реабілітацію.

Цивільні позови пред»явлені до нього потерпілою ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди в сумі 49770,62 грн. та матеріальної в сумі 4165,0 грн., потерпілим ОСОБА_2 в відшкодування моральної шкоди в сумі 29959,14 грн. і в відшкодування матеріальної шкоди в сумі 32617,10 грн. (недоплачена вартість автомобіля), 689,87 грн.(вартість витрат на лікування) та 4000 грн.(витрати на правову допомогу) визнав частково у зв»язку з частковим відшкодуванням шкоди в добровільному порядку.

В скоєному щиро кається та жалкує з приводу вчиненого.

Потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що 24.06.2013 року він, керуючи автомобілем "NISSAN QASHQAI ЗНГ", рухався в напрямку м.Красний Лиман, а в якості пасажира в його автомобілі перебувала його знайома ОСОБА_3 В районі залізничного переїзду йому назустріч вискочив інший автомобіль і зіткнувся з його автомобілем, в результаті чого транспортні засоби було пошкоджено, а вони отримали тілесні ушкодження. На своїх позовних вимогах наполягав у повному обсязі та на задані йому питання пояснив, що на місці ДТП були представники страхової компанії, яка йому частково відшкодувала шкоду в результаті пошкодження його транспортного засобу. Також в підтвердження своїх позовних вимог пояснив, що завдана йому моральна шкода полягає в тому, що він тривалий час не міг користуватися своїм автомобілем і це призвело до розриву з ним договірних стосунків з замовниками, що спричиняло йому душевні страждання, як і тілесні ушкодження, отримані при ДТП.

Потерпіла ОСОБА_3 суду пояснила, що 24.06.2013 року вона в якості пасажира їхала в автомобілі, яким керував ОСОБА_2, але несподівано з зустрічної смуги на смугу їхнього руху вискочила інша машина і зіткнувся з їхнім транспортним засобом, які зазнали пошкодження, а вона зі своїм знайомим ОСОБА_2 отримали тілесні ушкодження.На своїх позовних вимогах наполягала у повному обсязі та на задані їй питання пояснила, що зі сторони сім»ї ОСОБА_1 їй надавалась допомога на лікування та часткове відшкодування моральної шкоди в сумі 15000,0 грн. Також в підтвердження своїх позовних вимог пояснила, що моральна шкода та її розмір, яку вона просить стягнути з винного в ДТП, обумовлена тим, що вона зазнала тілесних ушкоджень, які призвели до її тривалого лікування, вона не зможе надалі займатися танцями, чим займалась впродовж значного часу, і все це спричиняє їй моральні страждання.

Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, підтверджується письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні:

-рапортом ( т.1 а.с.20), протоколами огляду місця дорожньо-транспортної пригоди зі схемою ( т.1 а.с.21-35,42-43), протоколами огляду траспортних засобів ( т.1 а.с.36-41,46-47,49-51)

якими підтверджується, що 24 червня 2013 року на автодорозі сполученням Красний Лиман - Добропілля в районі залізничного переїзду до мікрорайону Південний м.Красний Лиман Донецької області сталась ДТП між автомобілями MAZDA-3 реєстраційний номер НОМЕР_5, яким керував ОСОБА_1, та "NISSAN QASHQAI ЗНГ" реєстраційний номер НОМЕР_6, яким керував ОСОБА_2, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні ущкодження - тобто правопорушення мало місце;

- виписками з амбулаторного журналу ( т.1 а.с.59-60), якими підтверджується, що 24 червня 2013 року ОСОБА_1та ОСОБА_2 звернулись для надання їм медичної допомоги, які свідчать про настання наслідків в результаті правопорушення;

- довідками ( т.1 а.с.61-62,212-216,т.2 а.с.9-18,20,т.3 а.с.30,45,52-53,211-245), якими підтверджується, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в результаті отриманих пошкоджень перебували на лікуванні, а також перелік медпрепаратів та інструментів, необхідних для їх лікування, копії та оригінали фіскальних чеків на їх придбання, понесених як потерпілим так і обвинуваченим;

-висновком експерта ( т.1 а.с.67-89), яким підтверджується, що саме дії ОСОБА_1, з технічної точки зору, в умовах розглянутої дорожньо -транспортної ситуації, знаходилися у причинному зв'язку з настанням дорожньо -транспортної події;

- висновками судово-медичних експертиз(а.с.91-92,94 т.1), якими підтверджено, що в результаті ДТП потерпіла ОСОБА_3 та потерпілий ОСОБА_2 отримали відповідно тяжкі та легкі тілесні ушкодження, які також свідчать про те, що правопорушення та його наслідки мали місце.

Проаналізувавши надані сторонами докази у їх сукупності, суд вважає, що подія правопорушення мала місце, провину обвинуваченого ОСОБА_1 у його скоєнні доведено повністю, його дії вірно кваліфіковано органом досудового розслідування за ч.2 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху, або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

При обранні міри і виду покарання обвинуваченому суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, дані про його особу: скоїв злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, фізично здоровий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, осудний (а.с. 100-101 т.1), раніше не засуджувався(а.с.99 т.1), офіційно не працевлаштований, доходів не має, має стійкі соціальні зв»язки - постійне місце проживання, де характеризується посередньо(а.с. 97-98,102 т.1).

Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_1 є щире каяття, активне сприяння в розкритті та розслідуванні злочину, добровільне часткове відшкодування шкоди, обставин, що обтяжують покарання не встановлено.

З урахуванням перерахованих вище обставин, а також враховуючи те, що ОСОБА_1 скоїв злочин з необережності, являється молодою людиною, яка самостійно зробила для себе висновки, щодо неправомірності своєї поведінки, про що свідчать його намагання загладити свою провину шляхом надання фізичної та моральної підтримки потерпілій ОСОБА_3 за участю своїх родичів та часткове відшкодування шкоди в добровільному порядку при відсутності доходів, суд вважає, що ОСОБА_1 не являється суспільно-небезпечною особою, і відносно нього за ч.2 ст.286 КК України слід обрати покарання у вигляді позбавлення волі, але від відбування такого звільнити з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, бо вказане покарання, за своїм видом і розміром суд відповідно до ст. 65 КК України вважає справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, однак при цьому суд вважає необхідним застосувати до обвинуваченого додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

При вирішенні цивільних позовів, заявлених потерпілою ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" про стягнення у відшкодування матеріальної шкоди в сумі 4587,60 грн., пов»язаної з витратами на лікування,

4588,0 грн., пов»язаної з втратою працездатності, моральної шкоди в сумі 229,38 грн., до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 4165,00 грн, пов»язаної з витратами на лікування, та моральної шкоди в сумі 49770,62 грн.(а.с.12 т.3), та потерпілим ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про стягнення в відшкодування матеріальної шкоди в сумі 535,22 грн., пов»язаної з витратами на лікування, 270,0 грн., пов»язаної з витратами на проведення страхової оцінки, моральної шкоди в сумі 40,86 грн., до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 32617,10 грн, пов»язаної з пошкодженням автомобіля, 689,87 грн., пов»язаної з витратами на лікування, судових витрат на правову допомогу в сумі 4000,0 грн., та моральної шкоди в сумі 29959,14 грн.(а.с.10 т.3), суд приходить до наступного висновку.

Нормами ст.1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відшкодування шкоди, завданої в результаті зіткнення транспортних засобів, передбачено нормами Цивільного кодексу України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 року та нормами Цивільного процесуального кодексу України на підставі ч.5 ст.128 КПК України.

Як вбачається з вимог ст.. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов»язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі(право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст..1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме :

1)шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2)за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3)за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Тобто для вирішення питання цивільно-правової відповідальності за завдану матеріальну та моральну шкоду суд перш за все встановлює хто з водіїв був винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Розглядаючи вказане кримінальне провадження, суд дійшов висновку про те, що зіткнення транспортних засобів, яке мало місце 24.06.2013 року, сталося з вини обвинуваченого ОСОБА_1

На підставі викладеного саме обвинувачений ОСОБА_1 та цивільні відповідачі повинні нести матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду.

Відповідно до ст.ст.11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При винесення рішення відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності.

Так цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована шляхом укладення з відповідачем Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" договору обов»язкого страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/2022681 терміном дії з 30.03.2013 року до 29.03.2014 року з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну в розмірі 50000 грн. та шкоду, заподіяну життю та здоров»ю в сумі 100000,0 грн.(а.с.109 т.1). Тобто дорожньо-транспортна пригода мала місце в період дії вказаного договору.

Крім того, між потерпілим ОСОБА_2 та приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» 05.12.2012 року було укладено договір № 006088/4005/0000122 добровільного страхування наземного транспортного засобу "NISSAN QASHQAI ЗНГ" реєстраційний номер НОМЕР_6, 2007 року випуску, терміном дії з 14.12.2012 року до 14.12.2014 року, з відповідальністю компанії за шкоду, заподіяну майну в розмірі ринкової вартості автомобіля, яка відповідала і страховій на день укладення договору в сумі 95180,0 грн. Але життя та здоров»я потерпілого предметом вказаного страхового договору не являлося(а.с.124-128 т.1).

Суд враховує також, що відповідно до ст.ст. 22.1,29,32.7 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 року "При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика(згідно п.2 договору), відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП майну третьої особи, пов'язану з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з врахуванням зносу, за мінусом втрати товарного вигляду(50000 грн.).

На підставі ст. 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого

внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:

шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого;

шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;

шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;

моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

шкода, пов'язана із смертю потерпілого.

Статтею 24 Закону встановлено, що у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.

Крім того, відповідно до ст. 25 Закону у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах:

для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю;

для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди)

календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною;

для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

Тобто внаслідок тимчасової втрати працездатності позивач ОСОБА_3, яка не працює, має право на відшкодування неотриманого доходу в розмірі 1147 грн. щомісячно - мінімальної заробітної плати, встановленої ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 року, станом на момент заподіяння шкоди, за весь час лікування.

Відповідно до вказаного закону та ст..ст.979,988,990 ЦК України страховик зобов»язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату третій особі. При цьому страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності(страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Надані потерпілим ОСОБА_2 докази свідчать про те, що станом на 03.10.2013 року відповідно до страхового акту № 00119411 відповідач ПАТ «СК «Уніка» встановив розмір матеріального збитку в сумі 95180,0 грн., розмір якого з врахуванням зносу становила 90173,27 грн. та встановив залишкову вартість транспортного засобу "NISSAN QASHQAI ЗНГ" - 43500,0 грн. і суму страхового відшкодування - 46697,37 грн.(а.с.114 т.3). 04.10.2013 року відповідач ПАТ «СК «Уніка» в добровільному порядку відшкодував потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду, пов»язану з пошкодженням автомобіля в сумі 46697,37 грн.(а.с.113 т.3), а пошкоджений автомобіль переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_2(а.с.52 т.1).

В судовому засіданні обвинувачений не визнав позовні вимоги ОСОБА_2 в частині відшкодування матеріальної шкоди в результаті пошкодження автомобіля в сумі 32617,10 грн., посилаючись на те, що вони нічим не підтверджені.

Суд враховує, що в разі виникнення спору між сторонами про розмір шкоди, такий повинен бути встановлений спеціалістом, який володіє спеціальними знаннями, та має право на проведення судових експертиз відповідно до ст. 9 Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 року з наступними змінами та доповненнями.

Однак надані потерпілим ОСОБА_2 висновок № 54/15 від 02.04.2015 року, як і звіт про оцінку № 05-01/09-1 від 05.09.2013 року(а.с.172-191 т.1, 201-204 т.3) про встановлення розміру шкоди свідчать про те, що вони не являються належними доказами, бо виконані особами, які на момент їх виконання не являлися експертами відповідно до вимог ст.ст.9-10 Закону України «Про судову експертизу». При цьому суд вважає належним доказом з цих же підстав висновок, виконаний 09.09.2013 року експертом ОСОБА_6(а.с.201-204 т.3), відповідно до якого розмір завданої ОСОБА_2 в результаті правопорушення шкоди становить 122814,0 грн.

Тобто відповідно до наданих ним належних доказів, невідшкодованою в цій частині являється шкода в сумі 32616,63 грн.(122814,0 - 46697,37 - 4350,0), яка і підлягає стягненню з обвинуваченого в рахунок відшкодування шкоди на користь ОСОБА_2, відповідно до ст.. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати(страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов»язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою(страховим відшкодуванням).

При вирішенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «СК «Уніка» в частині відшкодування шкоди, пов»язаної з тимчасовою втратою працездатності в сумі 535,22 грн., моральної шкоди в сумі 40,86 грн. та витрат на оцінку в сумі 270,0 грн. суд приходить до висновку про їх необґрунтованість та відмову у їх задоволенні, бо відповідно до умов договору, укладеного між потерпілим ОСОБА_2 та ПАТ «СК «Уніка», вони не підлягають страховому

відшкодуванню(а.с.124-128 т.1).

Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 в розмірі 689,87 грн. в частині оплати витрат на лікування, суд знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, бо вони повністю підтверджені наданими доказами(а.с.157-162 т.1).

Вирішуючи вимоги ОСОБА_3 до ТДВ «СТ «Домінанта» про відшкодування шкоди, пов»язаної з тимчасовою втратою працездатності за період з 24.06.2013 року по 22.10.2013 року суд визнає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю в сумі 4588,0 грн., бо вони повністю підтверджуються матеріалами справи(а.с.13,30,45 т.3).

При вирішенні позову ОСОБА_7 як до ТДВ «СТ «Домінанта» в сумі 4587,60 грн.(витрати на лікування), так і до ОСОБА_1, в сумі 4165,0 грн.(витрати на придбання лікарських засобів), суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, бо позивачем не надано жодного письмово доказу на підтвердження вказаних витрат, в той час як саме обвинуваченим ОСОБА_1 надано письмові докази про власні витрати на відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_3 в цій частині(а.с.211-245 т.3).

При вирішенні вимог позивачів до обвинуваченого ОСОБА_1 та ТДВ «СТ «Домінанта» в частині відшкодування моральної шкоди суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її спричинила.

Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті порушення її прав, яка полягає: 1) у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

При цьому відповідно до ст.ст. 9.3, 22.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" моральна шкода, передбачена п.1,2 ч.2 ст. 23 ЦК України відшкодовується страховиком у розмірі, що не перевищує 5% встановленого ліміту тобто 2500 грн. (50000х5%).

Тому, враховуючи те, що ТДВ «СТ «Домінанта» в добровільному порядку шкоду не відшкодовувала, суд знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_3 до ТДВ «СТ «Домінанта» про відшкодування моральної шкоди в сумі 229,38 грн., бо вони не перевищують ліміту, встановленого законом та договором.

Що стосується вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди відповідно в розмірі 29959,14 грн. та 49770,62 грн., суд враховуючи необережну форму вини обвинуваченого, глибину та характер душевних страждань, яких зазнали потерпілі ОСОБА_2 у зв»язку з пошкодженням майна та заподіянням легких тілесних ушкоджень, і ОСОБА_3 у зв»язку з заподіянням їй тяжких тілесних ушкоджень, їх наслідки, вважає, що в результаті правопорушення потерпілій ОСОБА_3 було завдано моральної шкоди в розмірі 35000,0 грн., а потерпілому ОСОБА_2 в розмірі 7000,0 грн. При цьому суд враховує, що частину моральної шкоди, заподіяної потерпілій ОСОБА_3, в сумі 15000,0 грн. обвинувачений відшкодував добровільно(а.с.116 т.3). А тому позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню частково відповідно в сумі 7000,0 грн. та 20000,0 грн.

При вирішенні вимог ОСОБА_2 в частині відшкодування витрат на правову допомогу,

суд відповідно до ст. ст.118,120,124 КПК України вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково в розмірі 4000,0 грн.(а.а.11 т.30), які підтверджені наданими позивачем доказами.

Крім того, суд вважає за необхідне, відповідно до вимог ст.118,122, 124 КПК України стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення автотехнічної експертизи в сумі 1470,0 грн.(а.с.66 т.1).

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України - після набрання вироком законної сили автомобіль "NISSAN QASHQAI ЗНГ" реєстраційний номер НОМЕР_6, залишити потерпілому ОСОБА_2 за належністю, а автомобіль MAZDA-3 реєстраційний номер НОМЕР_5 , який належить обвинуваченому ОСОБА_1, - залишити під арештом з метою забезпечення виконання вироку в частині цивільного позову (а.с.52,53 т.1, 109 т.2).

Керуючись ст. ст.368,370,374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1, визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України.

Призначити ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України покарання у вигляді позбавлення волі строком 4 ( чотири) року з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1(один) рік.

На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_1 від відбування основного покарання звільнити з іспитовим строком 2 (два) роки .

На підстав ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 зобов»язання не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ТДВ «СК «Домінанта» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНПП НОМЕР_2, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНПП НОМЕР_3, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 32616(тридцять дві тисячі шістсот шістнадцять),63 грн., витрат на лікування в сумі 689(шістсот вісімдесят дев»ять),87 грн., моральної шкоди 7000(сім тисяч) грн., витрат на правову допомогу 4000(чотири тисячі) грн..

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНПП НОМЕР_2, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНПП НОМЕР_4, в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000(двадцять тисяч) грн..

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» ЄДРПОУ 35265086, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНПП НОМЕР_4, в рахунок відшкодування моральної шкоди 229(двісті двадцять дев»ять), 38 грн., та матеріальної шкоди 4588(чотири тисячі п»ятсот вісімдесят вісім),0 грн.

В задоволенні інших позовних вимог до ОСОБА_1, товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» та ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» відмовити у зв»язку з відсутністю підстав.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНПП НОМЕР_2, на користь держави процесуальні витрати в сумі 1470(одна тисяча чотириста сімдесят),0 грн.

Речові докази після набрання вироком законної сили:

- автомобіль "NISSAN QASHQAI ЗНГ" реєстраційний номер НОМЕР_6, переданий на зберігання ОСОБА_2, - залишити йому за належністю.

- автомобіль MAZDA-3 реєстраційний номер НОМЕР_5, з метою забезпечення виконання вироку в частині цивільного позову, - залишити під арештом.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Головуючий суддя -