Ухвала суду № 43681111, 20.04.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/7664/14-ц Провадження № 22-ц/772/1210/2015Головуючий в суді першої інстанції Вохмінова О. С.Категорія 6Доповідач Сопрун В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого: Сопруна В.В.,

суддів: Матківської М.В., Шемети Т.М.,

при секретарі: Сніжко О.А.,

за участю: прокурора Паука В.В., позивача ОСОБА_2, та її представника - ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4 та її представника - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 березня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

В квітні 2014 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що вона є власником земельної ділянки, площею 0,0125 га, по АДРЕСА_1, а власником сусідньої ділянки є ОСОБА_4. В 2013 року відповідач побудувала залізобетонний паркан, частина якого - 0,23 м, знаходиться на ділянці, що належить позивачу і в зв`язку з цим звузився проїзд у двір, який раніше становив 2,84 м. Крім того, відповідач між ділянками встановила профільну огорожу довжиною 11 метрів, але при цьому порушила межі, визначені кадастровим планом від 05.11.2013 року, в зв`язку з чим захопила її частину ділянки і створила перешкоди для проїзду до будівель.

З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_2 просила зобов`язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що була виділена ОСОБА_2 із спільної сумісної власності по АДРЕСА_1, площею 0,0125 га, за рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22.02.2013 року та ухвали від 29.03.2013 року шляхом відновлення знищених межових знаків та зобов`язати не чинити перешкоди при спорудженні паркану по відведеній межі, а саме знести 23 см залізобетонного паркану, який заважає проїзду з боку вул. Москвіна в т. 1 - т. 2; зобов`язати перенести профільну огорожу починаючи з другого стовпчика по довжині 11 м на рівні межового знаку в т. 15.(а.с.155), позов задовольнити.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 березня 2015 року позов задоволено частково.

Усунуто ОСОБА_2 перешкоди в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_4 знести частину залізобетонного паркану, довжиною 0,23 м, що розташований на земельній ділянці ОСОБА_2 і відповідно до кадастрового плану від 05.11.2012 року, виготовленого Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру, між точками 1-2 в зоні №2. В решті позову відмовлено.

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, подали апеляційні скарги, в якій посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин справи. ОСОБА_4 просила рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 березня 2015 року скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволені позову. ОСОБА_2 просила рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 березня 2015 року в частині відмови у задоволені позовної вимоги скасувати та ухвалити нове рішення яким усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання перенести профільну огорожу починаючи з другого стовпчика по довжині 11 метрів на рівні межового знаку в точці 15, що розташований на її земельній ділянці, відповідно до кадастрового плану від 05.11.2012 року, виготовленого Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення за таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішенням, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 05.10.2013 року позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 0,0125 га, зона 2 кадастровий план від 05.11.2012 року, виготовлений Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру.

Ділянка, площею 0,0125 га позивачу була виділена із спільної сумісної власності на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22.02.2013 року та ухвали від 29.03.2013 року (а.с.6-8).

Відповідно до акту державного виконавця від 06.12.2013 року (а.с.13), рішення суду про виділення земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,0125 га фактично виконане, межі земельної ділянки закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками і передані на зберігання власнику ОСОБА_2 відповідно до акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 06.12.2013 року (а.с.16).

Ширина проїзду від т.1 до т.2 зони 2, що належить ОСОБА_2 і зображена на кадастровому плані від 05.11.2012 року, становить 2,84 м (а.с.126-127).

Відповідач ОСОБА_4 є користувачем суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 0,216 га (зона 5), в 2013 році встановила залізобетонний паркан вздовж своєї ділянки з боку вул. Москвіна, а також металевий паркан на межі з ділянкою ОСОБА_2

За змістом ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, крім інших, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно ч.2 ст.158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Відповідно до висновку експерта ТОВ «Подільський центр судових експертиз» №142 від 26.01.2015 року, за результатами проведених досліджень земельної ділянки по вищевказаним точкам встановлено, що межа в точках т.2 - т.1 зони 2, яка виділена ОСОБА_2 згідно рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22.02.2013 року та кадастрового плану від 05.11.2012 року порушена на 0,23м. Розміри, вказані на кадастровому плані Подільського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру від 05.11.2012 р. відповідно до рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22.02.2013 р. за умови звільнення від залізобетонного паркану довжиною 23,0 см, проїзду в т.2 - т.1 зони 2, виділений ОСОБА_2, частково відповідатимуть фактичним межам (встановленим парканам) земельної ділянки.

На земельній ділянці площею 0,0125 га зона 2, що перебуває у власності ОСОБА_2 на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22.02.2013 р. та свідоцтва про право власності від 05.10.2013 р. на межі в точках т.2 - т.1 зони 2, яка виділена ОСОБА_2 розташований залізобетонний паркан, який збудований ОСОБА_4, довжиною 0,23 м. Виконані проміри та різниця між фактичними та проектними довжинами, не дають змоги встановити, чи відбувся захват частини земельної ділянки, оскільки фактична сумарна довжина, виміряна між т.А - т.Г (з урахуванням ? товщини бетонного фундаменту) та сумарна довжина земельної ділянки з боку вул. Москвіна не відповідають проектній, а саме менша на 0,16 м та на 0,49 м. тому визначити, чи відбувся захват частини земельної ділянки, яка виділена ОСОБА_2, зі сторони ОСОБА_4 та площу захвату, неможливо.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено, що внаслідок спорудження відповідачем ОСОБА_4 залізобетонного паркану, який між точками 1-2 в зоні 2 становить 0,23 м, проїзд на ділянку ОСОБА_2 звузився, а тому права позивача підлягають відновленню шляхом зобов`язання ОСОБА_4 знести цю частину залізобетонного паркану за свій рахунок.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4, що судом не досліджено питання встановлення паркану сусіднім землевласником з іншого боку спірного проїзду є необґрунтованим, оскільки вимоги до інших землевласників не ставились, а тому і не стосуються даного спору.

Відмовляючи в частині позовних вимог ОСОБА_2 щодо зобов`язання ОСОБА_4 перенести профільну огорожу починаючи з другого стовпчика по довжині 11 метрів на рівні межового знаку в т. 15, суд першої інстанції вірно виходив з того, що як зазначено у висновку експерта виконані проміри та різниця між фактичними та проектними довжинами не дають змоги встановити, чи відбувся захват частини земельної ділянки, яка виділена ОСОБА_2, зі сторони ОСОБА_4, оскільки фактична сумарна довжина, виміряна між т.А - т.Г (з урахуванням ? товщини бетонного фундаменту) та сумарна довжина земельної ділянки з боку вул. Москвіна не відповідають проектній, а саме, менша на 0,16 м та на 0,49м.

Також враховано, що в описовій частині висновку (таблиця № 1) експерт зазначив, що ширина проїзду в відповідно до фактичного користування становить 2,85 м (2,72м+0,13м (1/2 ширини бетонного фундаменту), що відповідає ширині, зазначеній в кадастровому плані, а також враховано можливість похибки місцезнаходження межового знака відповідно до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

Згідно ст..60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції не надав всебічної оцінки висновку експертизи №142 та що суд не ініціював призначення додаткової експертизи є безпідставними і не ґрунтується на нормах процесуального законодавства, оскільки судова експертиза призначається виключно за заявою осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.143 ЦПК України) та не дає право суду призначити експертизу з власної ініціативи. Крім того, колегія суддів вважає, що висновок експерта №142 є повним, ясним та складений відповідно до вимог Закону.

Також як вбачається з матеріалів справи в судовому засіданні був допитаний експерт ОСОБА_6, який надав пояснення стосовно висновку експертизи, в подальшому сторони не заявляли клопотань про призначення додаткової експертизи, що не позбавляло їх права.

Доводи апеляційних скарг безпідставні, необґрунтовані і висновків суду не спростовують.

Розподіляючи судові витрати суд першої інстанції вірно врахував вимоги ч.1 ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: підпис Сопрун В.В.

Судді: підписи Матківської М.В.

Шемета Т.М.

З оригіналом вірно: Сопрун В.В.