Рішення № 43680918, 08.04.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Заводян К.І., Бреславського О.Г.

секретаря Давньої Я.А.

з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» Семещенко Вікторії Олександрівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 26 січня 2015 року,

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» у серпні 2013 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.

Позивач зазначав, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_4 укладено договір фінансового лізингу від 13 жовтня 2011 року №00003706.

Правочин забезпечений договором між товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_3 поруки від 1 листопада 2011 року.

У зв»язку із невиконання ОСОБА_4 зобов»язання, товариство з

обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» повідомило ОСОБА_4 про відмову від договору та зобов»язання повернення грошових коштів і

об»єкта лізинга.

№22ц-390 2015 рік Головуючий у 1 інстанції Літвінова О.Г.

Категорія: 19/27 Доповідач Половінкіна Н.Ю.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»

просило стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 25893 грн. 36 коп., проценти в сумі 2416 грн. 09 коп., збитки в сумі 448879 грн. 03 коп., штраф в сумі 1047 грн. 83 коп., пеню в сумі 3228 грн. 60 коп., три проценти річних в сумі 968 грн. 59 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 2 жовтня 2014 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України» задоволено частково, постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України»

грошові кошти за договором між товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_4 фінансового лізингу від 13 жовтня 2011 року №00003706 в сумі 25893 грн. 36 коп., штраф в сумі 1047 грн. 83 коп., пеню в сумі 3228 грн. 60 коп., три відсотки річних в сумі 968 грн. 59 коп., збитки в сумі 16000 грн.

В решті відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

ОСОБА_3 у січні 2015 року звернулася з заявою про ухвалення додаткового рішення.

Посилаючись на те, що судом не вирішено питання про судові витрати, ОСОБА_3 просила стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України» судові витрати в сумі 16394 грн. 30 коп.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 26 січня 2015 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 26 січня 2015 року скасувати та ухвалити додаткове рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України» судові витрат в сумі 16394 грн. 30 коп.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

На підставі п.4 ч.1 ст.220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до п.41 постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо суд не прийняв рішення щодо розподілу судових витрат або, наприклад, про повернення судового збору з Державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також із власної ініціативи суд на підставі статті 220 ЦПК має право ухвалити додаткове рішення у справі, яким вирішити відповідне питання.

Проте якщо під час розгляду справи докази на підтвердження понесених судових витрат суду не надавалися, то додаткове рішення щодо розподілу цих судових витрат ухвалюватися не може і в задоволенні такої заяви має бути відмовлено.

Встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 2 жовтня 2014 року у позові товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України» до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів відмовлено.

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Водночас рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 2 жовтня 2014 року не вирішено питання про присудження ОСОБА_3 судових витрат пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції представником відповідача ОСОБА_1 порушувалося питання про присудження ОСОБА_3 судових витрат та подання доказів на підтвердження понесених судових витрат.

Відповідно запису фіксування технічними засобами судового засідання Шевченківського районного суду м.Чернівці за позовом товариства зобмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів від 2 жовтня 2014 року судом першої інстанції було відмовлено представнику відповідача ОСОБА_1 у поданні та дослідженні наведених доказів (а.с.132 т.2).

З огляду на наведе суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Тому судове рішення підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України.

Частиною 1 ст.79 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов»язаних з розглядом справи.

За змістом ч.3 ст.79 ЦПК України до витрат, пов»язаних з розглядом судової справи, належать витрати сторін та їх представників, що пов»язані з явкою до суду.

На підставі частини 1,2 ст.85 ЦПК України витрати, пов»язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові ( у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.

Граничні розміри компенсації таких витрат передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

Відповідно до п.5 додатку до Постанови витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Встановлено, що ОСОБА_3 сплачено судовий збір при подачі касаційної скарги в сумі 2557 грн. (а.с.77 т.2).

ОСОБА_3, звертаючись до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, вказувала на витрати, пов'язані з переїздом представника ОСОБА_1 до іншого населеного пункту у зв'язку з участю у судових засіданнях 11 травня 2013 року, 12 квітня 2013 року, 23 грудня 2013 року, 9 січня 2014 року, 12 лютого 2014 року, 5 березня 2014 року, 20 березня 2014 року, 4 вересня 2014 року2 жовтня 2014 року, 19 листопада 2014 року в сумі 4229 грн. 50 коп. та добові в розмірі 243 грн. 60 коп. на добу за 32 доби в сумі 7780 грн.

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача ОСОБА_1 приймав участь у судових засіданнях11 травня 2013 року, 12 квітня 2013 року, 23 грудня 2013 року, 9 січня 2014 року, 12 лютого 2014 року, 5 березня 2014 року, 20 березня 2014 року, 4 вересня 2014 року2 жовтня 2014 року, 19 листопада 2014 року.

До матеріалів справи приєднано копії проїздних документів ОСОБА_1 вартістю 4229 грн. 50 коп. (а.с.170-183 т.2)

За таких обставин підлягає ухваленню додаткове рішення щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 2557 грн. 80 коп. та витрати, пов»язані з переїздом до іншого населеного пункту, в сумі 12009 грн. 50 коп.

Керуючись п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 26 січня 2015 року скасувати.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_3 судови й збір в сумі 2557 грн. 80 коп. та витрати, пов»язані з переїздом до іншого населеного пункту, в сумі 12009 грн. 50 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді