Рішення № 43680906, 16.04.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Чупікової В. В.

суддів Перепелюк І.Б., Яремка В.В.

за участю секретаря Тодоряка Г.Д.

з участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог Відділ державної виконавчої служби Кельменецького РУЮ про звернення стягнення на заставне майно та звільнення майна з-під арешту за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 6 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2014 року ОСОБА_1, звернувся до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_3, в якому просив в рахунок погашення його заборгованості в розмірі 90000 грн. по договору позики №1 від 20 лютого 2010 року, звернути стягнення на предмет застави легковий автомобіль НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, 2005 року випуску, що належить відповідачу згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 06.07.2006 року, шляхом набуття ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, права власності на предмет застави з правом зняття з реєстраційного обліку в органах ДАІ МВС України та звільнити заставне майно, транспортний засіб марки легковий автомобіль НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, 2005 року з-під всіх арештів, накладених ВДВС Кельменецького РУЮ.

Посилався на те, що 20 лютого 2010 року між ним та відповідачем було укладено договір позики №1 відповідно до якого ОСОБА_4 отримав позику у розмірі 90 000 грн. зі строком повернення до 31 січня 2013 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за договором позики між ними 20 лютого 2010 року було укладено договір застави рухомого майна №1, за яким ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 в заставу легковий автомобіль НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, 2005 року випуску.

А час звернення до суду відповідач не виконав умови договору позики, гроші в розмірі 90 000 грн. не повернув.

Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 6 лютого 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на заставне майно та звільнення майна з-під арешту відмовлено.

Вирішено питання відносно розподілу судових витрат.

№22ц-447/2015 рік Головуючий у 1 інстанції Туржанський В.В.

Категорія 19/27 Доповідач Чупікова В.В.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог з підстав неповного з'ясування обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права.

Посилається на те, що ним не було зареєстроване обтяження, оскільки в даному випадку право застави виникає з моменту укладення договору, реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

Також судом не було встановлено чи існує на даний час відкрите виконавче провадження про стягнення боргів з ОСОБА_3 на користь третіх осіб, наявність іншого майна, зареєстрованого за ОСОБА_3, яке вільне від застави. Належними доказами не було встановлено, чи є наявне обтяження в Державному реєстрі обтяжень.

Суд першої інстанції не застосував до правовідносин ч.1 ст.54 ЗУ «Про виконавче провадження», згідно якої звернення стягнення на заставлене майно допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. Арешт на спірний автомобіль накладений не на виконання рішення суду про задоволення його вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в частині, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

По справі встановлено, що 20.02.2010 року між сторонами було укладено договір позики №1, за умовами якого позивач надав відповідачу позику в розмірі 90 000 грн. строком до 31.01.2013 року (а.с.7).

В цей же день з метою забезпечення належного виконання зобов'язань по договору позики №1 було укладено договір застави №1 транспортного засобу - легкового автомобіля НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, 2005 року випуску, вартістю 90 000 грн., що належить відповідачу (а.с.8).

Статтею 20 ЗУ «Про заставу» встановлено, що заставодержатель має право на звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Відповідно до п.2.2.4 договору застави №1 позивач має право залишити предмет застави за собою за заставною вартістю без згоди заставодержателя у разі, якщо в момент настання терміну виконання заставодавцем зобов'язань за вказаним договором, вони не будуть виконані.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги в суді першої інстанції визнавав, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтримав, що свідчить про те, що він не порушує та не оспорює право позивача на задоволення його вимог за рахунок предмету договору застави за заставною вартістю.

По справі встановлено, що у Відділ державної виконавчої служби Кельменецького РУЮ на виконанні знаходяться два виконавчих листа: за №2-88/10 від 15.03.2010 року про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 25370 грн. та виконавчий лист за №2-417,12 від 05.10.2012 року про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_513588,82 грн. (а.с.24).

Оскільки відповідач ОСОБА_3 у встановлений для добровільного виконання строк виконавчий документ не виконав, то постановою державного виконавця від 06.04.2010 року на виконання виконавчого листа №2-88 від 15.03.2010 року про стягнення з нього 25 370 грн. на користь ОСОБА_5 накладено арешт на все майно, яке належить відповідачу у даній справі. Дана постанова зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 01.06.2010 року за №9883327 (а.с.77,70).

20.07.2012 року старшим державним виконавцем ВДВС Кельменецького РУЮ винесена постанова про накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно відповідача ОСОБА_3 в межах суми 27 960 грн., яка підлягає стягненню з нього на користь ОСОБА_5 по виконавчому листу №2-88 від 15.03.2010 року. Дана постанова зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 20.07.2012 року за №12767413 (а.с.70,75 ).

Статтею 54 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що не зареєстроване обтяження у виді застави автомобіля НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, зберігає чинність у відносинах між ОСОБА_3 і ОСОБА_1, проте воно не є чинним у їх відносинах з третіми особами, а саме з ОСОБА_5 та ВДВС Кельменецького РУЮ.

До такого висновку суд першої інстанції прийшов порушуючи норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом.

Відповідно до п. 4 ч.1, ч.3 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, відповідно до ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав.

В порушення вказаної процесуальної норми суд першої інстанції не роз'яснив позивачу право на заміну відповідача ОСОБА_3 на належного відповідача ОСОБА_5 або на залучення його до участі у справі в якості співвідповідача та не роз'яснив позивачу наслідки не вчинення такої процесуальної дії.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 6 лютого 2015 року підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в позові з підстав йото пред'явлення не до тієї особи, яка має відповідати за позовом.

На підставі ст.15 ЦК України ст.20 ЗУ «Про заставу», ст.54 ЗУ «Про виконавче провадження» та керуючись ст.ст.209,218,307,309 ЦПК України колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 6 лютого 2015 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на заставне майно та звільнення майна з-під арешту відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: