Рішення № 43679641, 21.04.2015, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/18748/14-ц

Провадження № 2/344/1386/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

16 квітня 2015 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Польської М.В.

при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом Івано-Франківського слідчого ізолятора до ОСОБА_2 про виселення, -

В С Т А Н О В И В:

Івано-Франківський СІЗО звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 про виселення.

У позовній заяві зазначено, що на балансі Івано-Франківського слідчого ізолятора перебуває приміщення гуртожитку за адресою АДРЕСА_1. Протоколом №01/2014 від 28.01.2014 року спільного засідання житлово-побутових комісій управління ДПтС України в Івано-Франківській області та Івано-Франківського слідчого ізолятора проведено попередній розподіл житлових приміщень в будівні відомчого гуртожитка. Даний протокол скасований протоколом №02/2014 від 13.08.2014 року. При цьому відповідач в квартиру АДРЕСА_1 заселилися без жодних правовстановлюючих документів.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоч про час і місце судового розгляду повідомлявся у встановленому порядку, а тому, виходячи зі змісту ч.1 ст. 224 ЦПК України, та того, що відповідач про причини неявки суд не повідомив, а позивач подав достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд вважає, що можливо провести заочний розгляд справи.

Дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що гуртожитку для працівників Державного департаменту України з питань виконання покарань в Івано-Франківській області присвоєно поштову адресу АДРЕСА_1 (а.с.6).

Службову квартиру АДРЕСА_1 в гуртожитку попередньо було закріплено за ОСОБА_2, що підтверджується протоколом №01/2014 від 28.01.2014 року спільного засідання житлово-побутових комісій управління ДПтС України в Івано-Франківській області та Івано-Франківського слідчого ізолятора (а.с.7).

Однак, згідно протоколу №02/2014 спільного засідання житлово-побутових комісій управління ДПтС України в Івано-Франківській області та Івано-Франківського слідчого ізолятора відмінено попередній розподіл службових приміщень в будівлі відомчого гуртожитку Івано-Франківського СІЗО.

При цьому відповідач проживає в службовій квартирі АДРЕСА_1 гуртожитку, не маючи жодних правовстановлюючих документів, право на користування кімнатою АДРЕСА_1 не було набуто відповідачами на законних підставах, однак статус службового житла відомчого гуртожитку було скасовано.

Представником позивача до матеріалів справи долучено витяг з наказу начальника управління ДПтС України в Івано-Франківській області від 20.10.2014 року про звільнення у запас лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_2 за рапортом ОСОБА_2 від 20.10.2014 року.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (частина друга статті 386 ЦК).

При розгляді цивільних справ за позовом про виселення предметом доказування є втрата права на житло, або взагалі його відсутність, або інші передбачені ЖК УРСР підстави для позбавлення права на житло.

Постановою Ради міністрів УРСР від 3 червня 1986 р. N 208 «Про затвердження Примірного положення про гуртожитки» передбачено, що гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання (п.2). Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу (п.9). На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу (п.10). Сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням. Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку у зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення (п.40). Громадян, які самоправно зайняли жилу площу в гуртожитку, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення. Громадяни можуть бути виселені з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення також на підставах, передбачених частиною першою статті 116 Житлового кодексу Української РСР (п.44).

Отже, відповідачем не набуте у встановленому порядку право на житло - службову квартиру АДРЕСА_1

Ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом та ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до ст..212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 386 ЦК України, керуючись ст.ст.174, 209, 212-215 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя с.Стецева, Снятинського р-ну, Івано-Франківської обл., ідентифікаційний номер - невідомий (згідно довідки Міністерства доходів і зборів України), з квартири АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя с.Стецева, Снятинського р-ну, Івано-Франківської обл., ідентифікаційний номер - невідомий (згідно довідки Міністерства доходів і зборів України), на користь Івано-Франківського слідчого ізолятора, м.Івано-Франківськ, вул. Коновальця. 70, код 08563624, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 243,60 грн.

Заочне рішення може бути переглянути за письмовою заявою відповідача протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 21 квітня 2015 року.

Суддя: Польська М.В.