Ухвала суду № 43677914, 20.04.2015, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/34281/14-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2015 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Литвинової І. В.,

при секретарі - Іванові Г. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання Компанії «СЕС АСТРА АБ» про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 04 серпня 2014 р.,

В С Т А Н О В И В:

19.11.2014 представник Компанії «СЕС Астра АБ» звернувся до суду з клопотанням про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 04 серпня 2014р. В обґрунтування поданого клопотання представник стягувача зазначає, що відповідно до Арбітражного регламенту Міжнародної торгової палати було розглянуто та вирішено справу № 19315/GFG за позовом компанії «СЕС АСТРА АБ» (SESASTRA AB) до Державного підприємства «УКРКОСМОС» про стягнення заборгованості за надані послуги з електронної передачі даних супутниковою системою «АСТРА» за період з 1 січня 2011 року по 31 січня 2014 року. Спір, що розглядався Арбітражним судом МТП у межах справи № 19315/GFG, виник на підставі Договору про надання послуг супутникового зв'язку на супутниковій системі «АСТРА» (№ документа: ASTRA UA 10-0151) від 10 червня 2010 року, укладеного між Стягувачем та Боржником який регулюється і тлумачиться у відповідності із законодавством Англії та Уельсу (абз. 1 п. 22 Договору). Пункт 22 (2) Договору містить арбітражне застереження про розгляд спорів із Договору за Арбітражним регламентом Міжнародної торгової палати, відповідно до якого будь-який спір, непорозуміння або претензія, які виникають з цього Договору або у зв'язку із ним, або із порушенням, припиненням чи недійсністю Договору, повинні вирішуватися шляхом арбітражу 3 (трьома) арбітрами у відповідності з Арбітражним регламентом Міжнародної торгової палати. Місцем арбітражу буде Лондон, Англія. Мовою проведення арбітражу буде англійська.

Оскільки послуги за Договором були надані стягувачем боржникові у повному обсязі, а боржник своїх зобов'язань за договором не виконав, остаточним арбітражним рішенням від 04серпня 2014 року одноосібний арбітр д-р Максі Шерер (Dr. MaxiScherer) постановив стягнути з боржника на користь стягувача: 3 015 650 доларів США заборгованості за послуги, надані стягувачем за договором про надання послуг з передачі даних; 214 970 доларів США в якості пені за прострочення боржником оплати; 84 000 доларів США арбітражних витрат позивача (стягувача); 52 985 доларів США юридичних видатків та витрат позивача (стягувача),а всього 3 367 605 доларів США.

Представники заявника - стягувача в судовому засіданні клопотання підтримали та просили його задовольнити, подавши відповідний розрахунок суми стягнення у гривневому еквіваленті, який станом на 20.04.2015р. становить 70 911 776 грн. 19 коп.

Представник боржника в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечувала.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, дійшов до висновку, що клопотання представника стягувача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 04 серпня 2014р. було постановлено стягнути з Державного підприємства «УКРКОСМОС» на користь Компанії «СЕС АСТРА АБ» : 3 015 650 доларів США заборгованості за послуги, надані стягувачем за договором про надання послуг з передачі даних; 214 970 доларів США в якості пені за прострочення боржником оплати; 84 000 доларів США арбітражних витрат позивача (стягувача); 52 985 доларів США юридичних видатків та витрат позивача (стягувача),а всього 3 367 605 доларів США.

Згідно зі ст. 390 ЦПК України, рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. Визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень здійснюється в Україні відповідно до положень Конвенції ООН про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень , яка набула чинності для України з 08.01.1961 р., для Швеції - з 27.04.1972 р., Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24 лютого 1994 року № 4002-XII (з подальшими змінами). Згідно з положеннями статті ІІІ Нью-Йоркської Конвенції, кожна Договірна Держава визнає арбітражні рішення як обов'язкові і виконує їх відповідно до процесуальних норм тієї території, де проситься визнання і приведення у виконання цих рішень, на умовах, викладених у Конвенції. Аналогічно, відповідно до ч. 1 статті 35 Закону «Про міжнародний комерційний арбітраж», арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень статті та статті 36 Закону.

Підстави для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу перераховані у статті V Нью-Йоркської Конвенції, а також у статті 36 Закону «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Відповідно до ч. 1 статті V Нью-Йоркської Конвенції, у визнанні та виконанні арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямоване, тільки якщо ця сторона надасть компетентній владі за місцем, де проситься визнання і приведення у виконання, докази того, що:

сторони в арбітражній угоді були за застосованим до них законом у будь-якій мірі недієздатними, або ця угода є недійсною згідно із законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутності такої вказівки - за законом країни, де рішення було винесене, або

сторона, проти якої винесене рішення, не була належним чином повідомленою про призначення арбітра або про арбітражний розгляд чи з інших причин не могла надати свої пояснення, або

вказана ухвала винесена щодо спору, не передбаченого або такого, що не підпадає під умови арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, з тим, проте, що якщо постанови з питань, що охоплюються арбітражною угодою або застереженням, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою або застереженням, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанову з питань, що охоплюються арбітражною угодою або арбітражним застереженням у договорі, може бути визнана та приведена у виконання, або

склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді сторін або, за відсутності такого, не відповідали закону тієї країни, де мав місце арбітраж, або

рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасоване чи призупинене виконанням компетентною владою країни, де воно було винесене, або країни, закон якої застосовується.

Крім того, за ч. 2 статті VНью-Йоркської Конвенції, у визнанні і приведенні у виконання арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій проситься визнання і виконання, знайде, що:

об'єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами цієї країни, або

визнання і приведення у виконання цього рішення суперечать публічному порядку цієї країни.

Аналогічно, відповідно до ч. 2 статті 36 Закону «Про міжнародний комерційний арбітраж», у визнанні або у виконанні арбітражного рішення, незалежно від того, в якій державі воно було винесене, може бути відмовлено лише:

на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть компетентному суду, у якого просить визнання або виконання, доказ того, що:

одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте, якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або склад третейського суду або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або рішення ще не стало обов'язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або якщо суд визнає, що: об'єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України; або визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

При цьому відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 23 квітня 2014 року, тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні та виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти клопотання стягувача (тобто, на боржника), а не на стягувача (сторону, яка подає клопотання). Вислухавши пояснення представників заявника - стягувавач, дослідивши письмові заперечення боржника - ДП «Укркосмос» суд не знаходить підстав для відмови у визнанні або у наданні дозволу на примусове виконання рішення, з огляду на наступне.

При укладенні арбітражного застереження жодна зі сторін спору не була недієздатною,а арбітражна угода є дійсною за законодавством країни, якому сторони підпорядкували цю угоду. Як зазначено у п. 134 Рішення: «Суд визначив, що Договір про надання послуг з передачі даних був належним чином укладений і залишався дійсним впродовж періоду, стосовно якого Позивач вимагає оплату рахунків, тобто з 1 січня 2014 року по 31 січня 2014 року». Обидві сторони є компаніями, належним чином зареєстрованими у своїх країнах, і на момент укладення арбітражного застереження (абз. 2 п. 22 Договору) не мали жодних обмежень щодо дієздатності. Також відсутні докази того, що арбітражне застереження договору є будь-якою мірою недійсним за правом Англії та Уельсу, яке застосовується до Договору та, зокрема, до арбітражного застереження.

Крім того, боржника було належним чином сповіщено про призначення арбітра та про арбітражний розгляд. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 26.06.2013 справа № 6-53цс13, при вирішенні питання про належне повідомлення боржника при розгляді клопотання стягувача з'ясуванню підлягають дійсні обставини виклику сторони, проти якої винесено рішення іноземного суду, з урахуванням відповідних процедур, які були визначені сторонами в арбітражній угоді чи в арбітражному застереженні, а також із регламенту органу, який за угодою сторін мав здійснити арбітраж. При цьому тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні та виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти клопотання стягувача.

Відповідно до п. 8 статті 6 Арбітражного регламенту МТП, якщо одна зі сторін відмовляється брати участь або не бере участі в арбітражному провадженні або будь-якій його стадії, арбітражне провадження продовжується, незважаючи на таку відмову або неучасть.

Як вбачається з рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 04.08.2014 (п.п. 3-49), боржник знав про розпочатий проти нього арбітражний процес і сутність вимог стягувача та був повідомлений Секретаріатом суду про наслідки неучасті у процесі, що підтверджується листом від 12 березня 2013 р. Від початку арбітражного розгляду, тобто з 6 березня 2013 р. до 19 вересня 2013 р. боржник безпосередньо або через своїх представників вів листування із Секретаріатом Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати та Арбітражним судом. Так, листом від 19 квітня 2013 року № 337/2013 боржник визнав одержання від Секретаріату МАС МТП 20 березня 2013 року заяви стягувача про арбітраж, повідомив про призначення юридичним радником та представником у справі пана ОСОБА_2, керуючого партнера ТОВ «Компаріс», і попросив про подовження строку на надання відповіді (відгуку) на заяву стягувача про арбітраж, що також зафіксовано у п. 10 рішення. Пізніше, листом від 19 вересня 2013 року боржник, на прохання Арбітражного суду надати свої коментарі на проект Акту про повноваження, відповів, що він має «значну кількість коментарів до проекту», і попросив продовження строку на надання свого коментаря, що зафіксовано у п. 34 рішення.

Разом з тим, з 19 вересня 2013 р. боржник не брав участі в арбітражному розгляді і не подавав жодних документів по суті провадження, проте Арбітражний суд сповіщав боржника про всі повідомлення, які надсилалися під час арбітражного провадження, а, отже, надав йому повне право висловити свою позицію, що знайшло відображення у п. 124 рішення.

Основна кореспонденція між Арбітражним Судом та сторонами арбітражного розгляду щодо етапів провадження здійснювалася електронною поштою, що повністю відповідає Арбітражному регламенту МТП (Стаття 3(2)). Водночас, 2 документи були надіслані - та одержані боржником (Відповідачем) - кур'єрською поштою, а саме: проект акту про повноваження було надіслано Арбітражним Судом на поштову адресу Боржника кур'єрською службою та одержано боржником 14 листопада 2013 року; рішення було надіслано Арбітражним Судом на поштову адресу боржника кур'єрською службою та одержано боржником 11 серпня 2014 року.

Отже, боржник був належним чином повідомлений про призначення арбітра та арбітражний розгляд і мав можливість надавати свої пояснення безпосередньо або через призначеного ним представника.

Також слід зазначити, що рішення було винесене Арбітражним судом у межах його компетенції, передбаченої арбітражним застереженням, оскільки спір про стягнення простроченої заборгованості за послуги з електронної передачі даних (супутникового зв'язку) супутниковою системою «АСТРА», надані відповідачеві (боржникові) на підставі Договору від 10 червня 2010 року, укладеного між стягувачем та боржником, охоплюється поняттям «будь-який спір, непорозуміння або претензія, які виникають з цього Договору або у зв'язку із ним, або які виникають у зв'язку із порушенням, припиненням чи недійсністю Договору» у значенні арбітражного застереження (абз. 2 п. 22 Договору). Таким чином, рішення було винесене Арбітражним судом цілковито в межах компетенції, погодженої сторонами в арбітражному застереженні, щодо спору, передбаченого та охопленого арбітражним застереженням, і не містить жодних постанов з питань, що виходять за межі арбітражного застереження.

Також слід зазначити, що склад арбітражного суду та арбітражна процедура відповідали угоді між сторонами та законодавству, оскільки в арбітражному застереженні (абз. 2 п. 22 Договору) сторони погодили розгляд спору арбітражним судом у складі трьох арбітрів відповідно до Арбітражного регламенту МТП, з місцем арбітражу в Лондоні (Англія), англійською мовою.

Проте стягувач у Заяві про арбітраж, поданій у МАС МТП 6 березня 2013 року, запропонував, щоб «Генеральний секретар призначив 1 (одного) арбітра на свій власний розсуд, а не 3 (трьох) арбітрів, як було домовлено між Сторонами» (п. 7 Рішення). 12 березня 2014 року Секретаріат МАС МТП повідомив Боржника (відповідача) про цю пропозицію стягувача (позивача) (п. 9 Рішення), а 19 квітня 2013 року боржник (відповідач) погодився із пропозицією, щоб справу розглядав одноосібний арбітр, і попросив додатковий час для внесення спільної кандидатури арбітра із позивачем до 15 травня 2013 року (п. 10 Рішення) Домовленість між сторонами про розгляд справи одноосібним арбітром замість колегії з трьох арбітрів було підтверджено листами МАС МТП від 19 квітня 2013 року та 23 травня 2013 року, направленими обом сторонам провадження. Секретаріат МАС МТП, діючи у відповідності з п. 3 статті 12 Арбітражного регламенту, призначив для вирішення спору одноосібного арбітра - д-ра Максі Шерер, яка розглянула справу та ухвалила рішення.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Закону «Про міжнародний комерційний арбітраж», арбітражна угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона, зокрема, укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв'язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Це положення повністю базується на Типовому законі ЮНСИТРАЛ про міжнародний торговельний арбітраж (1985 р., із змінами, прийнятими у 2006 р.), який був моделлю для Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Таким чином, оскільки боржник письмово та безумовно погодився на пропозицію стягувача (позивача), висловлену у письмовій формі (у вигляді Заяви про арбітраж) на адресу Секретаріату МАС МТП, стягувач та боржник тим самим письмово модифікували (змінили) арбітражне застереження Договору, домовившись про розгляд спору одноосібним арбітром, замість арбітражного суду у складі 3-х арбітрів, як було первинно визначено в арбітражному застереженні. Таким чином, склад Арбітражного суду та арбітражна процедура відповідали угоді між сторонами та законодавству.

Крім того, статтею 4 Закону «Про міжнародний комерційний арбітраж», встановлено, що сторона, яка знає про те, що яка-небудь вимога, згідно з арбітражною угодою, не була дотримана, і проте продовжує брати участь у арбітражному провадженні, не заявивши заперечень проти такого недотримування без невиправданої затримки, а якщо для цього передбачено будь-який строк, то протягом цього строку вважається такою, що відмовилась від свого права на заперечення. Також, відповідно до п. 3 статті 6 Арбітражного регламенту МТП, якщо будь-яка сторона, до якої заявлено вимогу, не надає відзив, арбітражне провадження продовжується, і будь-які питання про компетенцію вирішуються безпосередньо складом арбітражу, за винятком випадку, коли Генеральний секретар виносить це питання на вирішення суду, що передбачено ст. 6 (4) Регламенту.

Отже, Арбітражний суд встановив наявність у нього компетенції на розгляд справи, і жодних заперечень з боку боржника (відповідача) з цього питання не заявлялося.

Таким чином, і склад арбітражного суду (одноосібний арбітр), і арбітражна процедура (Арбітражний регламент МТП) були належним чином погоджені сторонами та відповідали чинному законодавству.

Рішення Міжнародного арбітражного суду набуло законної сили, стало обов'язковим для сторін, є остаточним та не підлягає скасуванню, оскільки відповідно до тексту рішення, воно є остаточним. Таким чином, Рішення є обов'язковим для сторін, не було скасоване, а його виконання не є призупиненим.

Крім того, стягувачем Компанією «СЕС Астра АБ» зазначено, що об'єкт спору (стягнення грошового боргу за надані та спожиті послуги за договором про надання послуг) може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України (є арбітрабельним), та визнання та виконання рішення шляхом стягнення грошового боргу з Боржника жодним чином не суперечить публічному порядку України.

Відповідно до ЦПК України, рішення іноземних судів (міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності (ч. 1 статті 390 ЦПК України). Рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили (ч. 1 статті 391 ЦПК України). Питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника (ч. 1 статті 392 ЦПК України). Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або, відповідно до міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником) (ч. 1 статті 393 ЦПК України).

Згідно з положеннями статті ІІІ Нью-Йоркської Конвенції, до визнання і приведення у виконання арбітражних рішень, до яких застосовується Конвенція, не повинні застосовуватися істотно обтяжливіші умови або вищі мита чи збори, ніж ті, які існують для визнання і приведення у виконання внутрішніх рішень. При цьому згідно зі статтею IV Нью-Йоркської Конвенції, для отримання визнання і виконання сторона, що просить визнання і виконання, при поданні такого прохання надає: належним чином завірений оригінал арбітражного рішення, або його належним чином завірену копію; оригінал арбітражної угоди або її належним чином завірену копію.

Якщо арбітражне рішення або угода викладені не офіційною мовою тієї країни, де проситься визнання і приведення у виконання цього рішення, сторона, яка просить про визнання і виконання це рішення, надає переклад цих документів на таку мову.

Аналогічно, відповідно до статті 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», сторона, що спирається на арбітражне рішення або порушує клопотання про його виконання, повинна подати оригінал належним чином засвідченого арбітражного рішення або належним чином засвідчену копію такого, а також оригінал арбітражної угоди або належним чином засвідчену копію такої. Якщо арбітражне рішення або угода викладені іноземною мовою, сторона повинна подати належним чином засвідчений переклад цих документів на українську або російську мову.

За змістом статтею 394 ЦПК України, клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (міжнародного арбітражу) подається у письмовій формі і повинно містити:

ім'я (найменування) особи, що подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження;

ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні; мотиви подання клопотання.

До клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (міжнародного арбітражу), яке раніше не виконувалося та яке складене українською мовою, додаються такі документи:

засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду (міжнародного арбітражу), про примусове виконання якого подається клопотання;

офіційний документ про те, що рішення іноземного суду (міжнародного арбітражу) набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні); документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи; документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше); документ, що посвідчує повноваження представника (якщо клопотання подається представником); засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами України.

У відповідності з вищезазначеними вимогами стягувач подав всі належні документи в перекладі українською мовою. Заперечення представника боржника проти задоволення клопотання не підтверджені належними та допустимими доказами і спростовані додатковими доказами, поданими стороною стягувача.

Відповідно до ч. 8 ст. 295 ЦПК України якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.

На день постановлення ухвали Національним банком України встановлений курс гривні по відношенню до американського долара (1$ = 21,057654 грн.).

Таким чином, з Державного підприємства «Укркосмос» на користь Компанії «СЕС Астра АБ» підлягає стягненню відповідно до рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 04.08.2014р. сума в розмірі 70 911 776 грн. 19 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 390, 392, 394, 395 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання Компанії «СЕС АСТРА АБ» про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 04 серпня 2014 р. - задовольнити.

Визнати та надати дозвіл на примусове виконання на території України рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 04 серпня 2014р . у справі № 19315/GFG за позовом Компанії «СЕС АСТРА АБ» (SES ASTRA AВ) ( з місцезнаходженням за адресою: Чиста Сайєнс Тауер 164,51 Чиста, Швеція) до Державного підприємства «Укркосмос» (код ЄДРПОУ 24381357) про стягнення заборгованості за послуги, надані за договором про надання послуг супутникового зв'язку на супутниковій системі «АСТРА» в розмірі: 3 015 650 доларів США заборгованості за послуги, надані стягувачем за договором про надання послуг з передачі даних; 214 970 доларів США в якості пені за прострочення боржником оплати; 84 000 доларів США арбітражних витрат позивача (стягувача); 52 985 доларів США юридичних видатків та витрат позивача (стягувача),а всього 3 367 605 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 20 квітня 2015р. складає 70 911 776 грн. 19 коп.

Видати виконавчий лист про стягнення з Державного підприємства «Укркосмос» ( код ЄДРПОУ 24381357, з місцезнаходженням за адресою м. Київ, вул.. Лютеранська, 20, оф. 210) на користь Компанії «СЕС АСТРА АБ» (SES ASTRA AВ) (номер реєстрації 556221-2141, зареєстрованої Реєстраційною палатою компаній, з місцезнаходженням за адресою: Чиста Сайєнс Тауер 164,51 Чиста, Швеція) суми в розмірі 3 367 605 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 20 квітня 2015р. складає 70 911 776 грн. 19 коп.

Покласти на Державне підприємство «Укркосмос» (код ЄДРПОУ 24381357, з місцезнаходженням за адресою м. Київ, вул. Лютеранська, 20, оф. 210) судові витрати Компанії «СЕС АСТРА АБ» (SES ASTRA AВ) (номер реєстрації 556221-2141, зареєстрованої Реєстраційною палатою компаній, з місцезнаходженням за адресою: Чиста Сайєнс Тауер 164,51 Чиста, Швеція) у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 121 грн. 80 коп.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва, через суд першої інстанції, протягом п'яти днів з дня її отримання шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя І. В. Литвинова