Ухвала суду № 43677513, 30.03.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/720/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 27 Казидуб О. Г. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоВініченка Б. Б.суддівНовікова О. М. , Дмитренка М. І. при секретаріПосипайко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ПП «Готельно - ресторанний комплекс «Апельсин» Костюка Т.С., апеляційну скаргу ОСОБА_7, апеляційну скаргу ОСОБА_8, апеляційну скаргу ОСОБА_9 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 січня 2015 року у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9 ПП «Готельно - ресторанний комплекс «Апельсин» про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

в с т а н о в и л а :

18 лютого 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду із вказаним позовом.

В обгрунтування своїх позовних вимог вказувало, що 23 серпня 2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк») та ПП «Нікіта-Т» (в подальшому змінило найменування на Приватне підприємство Готельно-ресторанний комплекс «Апельсин») був укладений кредитний договір № 49.8.2/38/2007-КЛТ від 23 серпня 2007, пунктом 1.1. якого сторони визначили процедури та умови надання банком у майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в межах загальної суми 32 000 000 (тридцять два мільйони) гривень.

Пунктом 1.1. в редакції додаткової угоди № 24 від 28 січня 2010 року сторони визначили, що банк надав кредит позичальнику у сумі фактичної заборгованості 40 533 156 (сорок мільйонів п'ятсот тридцять три тисячі сто п'ятдесят шість) гривень із кінцевим терміном повернення 22 серпня 2013 р.

Пунктом 2.1. кредитного договору 1 передбачено, що банк надає позичальнику кредит на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів.

Відповідно до п. 2.3. кредитного договору 1 підставою для надання кредитів є Додаткові угоди, що укладаються тільки за взаємною згодою сторін.

- Додатковою угодою № 1 від 23 серпня 2007 року банк надав позичальнику кредит у сумі 5 500 000 грн., зі сплатою 16 % річних, а позичальник зобов'язався повністю погасити заборгованість за кредитом не пізніше 20 січня 2010 року;

- Додатковою угодою № 2 від 27 серпня 2007 року банк надав позичальнику кредит у сумі 16 994 000 грн., зі сплатою 16 % річних, а Позичальник зобов'язався повністю погасити заборгованість за кредитом не пізніше 22 травня 2012 року;

- Додатковою угодою № 3 від 28 серпня 2007 року банк надав позичальнику кредит у сумі 6 006 000 грн., зі сплатою 16 % річних, а позичальник зобов'язався повністю погасити заборгованість за кредитом не пізніше 22 лютого 2013 року;

- Додатковою угодою № 4 від 25 вересня 2007 року банк надав позичальнику кредит у сумі 382 300 грн., зі сплатою 16 % річних, а позичальник зобов'язався повністю погасити заборгованість за кредитом не пізніше 23 березня 2013 року;

- Додатковою угодою № 5 від 28 вересня 2007 року банк надав позичальнику кредит у сумі 70 747 грн., зі сплатою 16 % річних, а позичальник зобов'язався повністю погасити заборгованість за кредитом не пізніше 23 березня 2013 року;

- Додатковою угодою № 6 від 01 жовтня 2007 року банк надав позичальнику кредит у сумі 10 000 грн., зі сплатою 16 % річних, а позичальник зобов'язався повністю погасити заборгованість за кредитом не пізніше 23 березня 2013 року;

- Додатковою угодою № 7 від 04 жовтня 2007 року банк надав позичальнику кредит у сумі 850 000 грн., зі сплатою 16 % річних, а Позичальник зобов'язався повністю погасити заборгованість за кредитом не пізніше 22 квітня 2013 року;

- Додатковою угодою № 8 від 08 жовтня 2007 року банк надав позичальнику кредит у сумі 577 000 грн., зі сплатою 16 % річних, а позичальник зобов'язався повністю погасити заборгованість за кредитом не пізніше 22 травня 2013 року;

- Додатковою угодою № 9 від 16.10.2007 р. банк надав позичальнику кредит у сумі 22 400 грн., зі сплатою 16 % річних, а позичальник зобов'язався повністю погасити заборгованість за кредитом не пізніше 22 травня 2013 року;

- Додатковою угодою № 10 від 22 жовтня 2007 року банк надав позичальнику кредит у сумі 1 587 553 грн., зі сплатою 16 % річних, а позичальник зобов'язався повністю погасити заборгованість за кредитом не пізніше 22 серпня 2013 року;

- Додатковою угодою № 18 від 29 грудня 2008 року банк надав позичальнику кредит у сумі 1 100 000 грн., зі сплатою 25 % річних, а позичальник зобов'язався повністю погасити заборгованість за кредитом не пізніше 22 грудня 2009 року;

- Додатковою угодою № 22 від 19 жовтня 2009 року банк надав позичальнику кредит у сумі 7 433 156 грн., зі сплатою 16,75 % річних, а позичальник зобов'язався повністю погасити заборгованість за кредитом не пізніше 22 серпня 2013 року.

18 лютого 2009 року між ВАТ «Кредитпромбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк») та ПП Готельно-ресторанний комплекс «Апельсин» був укладений кредитний договір № 49.8.3/01/2009-КЛТ від 18 лютого 2009 року (далі- кредитний договір № 2), пунктом 1.1. якого сторони визначили процедури та умови надання банком у майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в межах загальної суми 2 500 000 (два мільйони п'ятсот тисяч) гривень.

Пунктом 1.1. в редакції додаткової угоди № 5 від 19 жовтня 2009 року сторони визначили процедури та умови надання банком у майбутньому кредитів (траншів) Позичальнику в межах загальної суми 8 000 000 (вісім мільйонів) гривень.

П. 3.4.5. кредитного договору 2 передбачено, що позичальник зобов'язаний повністю погасити заборгованість за кредитами у терміни, визначені відповідними додатковими угодами, але у будь-якому випадку не пізніше 17 лютого 2012 р.

Відповідно до п. 2.3. кредитного договору 1 підставою для надання кредитів є Додаткові угоди, що укладаються тільки за взаємною згодою сторін.

- Додатковою угодою № 1 від 23 лютого 2009 року банк надав позичальнику кредит у сумі 2 000 000 грн., зі сплатою 25 % річних (16,75 % річних у редакції додаткової угоди № 5 від 19 жовтня 2009 року) , а позичальник зобов'язався повністю погасити заборгованість за кредитом не пізніше 19 лютого 2010 року (не пізніше 14 січня 2011 р. у редакції додаткової угоди № 8 від 05 березня 2010 року);

- Додатковою угодою № 2 від 08 квітня 2009 року банк надав позичальнику кредит у сумі 250 000 грн., зі сплатою 25 % річних (16,75 % річних у редакції додаткової угоди № 5 від 19 жовтня 2009 року), а позичальник зобов'язався повністю погасити заборгованість за кредитом не пізніше 02 квітня 2010 р. ( не пізніше 14 січня 2011 р. у редакції додаткової угоди №8 від 05 березня 2010 року);

- Додатковою угодою № 3 від 30 квітня 2009 року банк надав позичальнику кредит у сумі 250 000 грн., зі сплатою 25 % річних (16,75 % річних у редакції додаткової угоди № 5 від 19 жовтня 2009 року), а позичальник зобов'язався повністю погасити заборгованість за кредитом не пізніше 29 квітня 2010 року ( не пізніше 14 січня 2011 року у редакції додаткової угоди №8 від 05 березня 2010 року);

- Додатковою угодою № 6 від 19 жовтня 2009 року банк надав позичальнику кредит у сумі 4 643 336 грн., зі сплатою 16,75 % річних, а позичальник зобов'язався повністю погасити заборгованість за кредитом не пізніше 17 лютого 2012 року;

- Додатковою угодою № 9 від 18 березня 2010 року банк надав позичальнику кредит у сумі 650 000 грн., зі сплатою 20 % річних, а позичальник зобов'язався повністю погасити заборгованість за кредитом не пізніше 17 лютого 2012 року;

Пунктом 3.4.5. кредитного договору 1, п. 3.4.3. кредитного договору 2 визначено, що позичальник зобов'язаний сплачувати банку нараховані проценти за кожним кредитом, наданим згідно з додатковими угодами, 25 числа кожного місяця, у день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом та у день повного погашення заборгованості за кредитом, вказаний у відповідній додатковій угоді.

У разі несвоєчасної сплати процентів, з наступного дня за датою, яка визначена цим пунктом, розраховується пеня, що передбачена п. 3.4.9. кредитного договору, на суму простроченого платежу.

Пунктом 3.4.9. визначено, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами, та/або комісіями позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню за кожний пень простроченої заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості за кредитами та/або процентами, та/або комісіями.

Банк вказував, що виконав зобов'язання, передбачені кредитними договорами та надав кредитні кошти, проте у зв'язку із неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами, зокрема, відмовою від повернення кредитів, несплатою відсотків за користування кредитними коштами та пені за прострочення виконання зобов'язання виникла заборгованості, яка станом на 13 січня 2014 року становить: за кредитним договором № 49.8.2/38/2007-КЛТ від 23 серпня 2007 року: 68 898 720, 16 грн. (шістдесят вісім мільйонів вісімсот дев'яносто вісім тисяч сімсот двадцять гривень шістнадцять копійок), з яких: сума заборгованості за кредитом 40 162 868, 94грн; сума заборгованості за відсотками 26 183 777, 17грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 1 544 895, 01грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків.

За кредитним договором № 49.8.3/01/2009-КЛТ від 18 лютого 2009 року - 10 606 143, 81 грн. (десять мільйонів шістсот шість тисяч сто сорок три гривні вісімдесят одна копійка), з яких: сума заборгованості за кредитом 7 994 961,44 грн.; сума заборгованості за відсотками 2 218 320,76 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 307 532, 23 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 85 329,38 грн.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 1 між ВАТ «Кредитпромбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк») та ОСОБА_7 було укладено договір поруки № 49.8.2/38/ПК 56/08-КЛТ від 25 липня 2008 року, ОСОБА_8 було укладено договір поруки № 49.8.2/38/ПК 57/08-КЛТ від 25 липня 2008 року, ОСОБА_9 було укладено договір поруки № 49.8.2/38/ПК 55/08-КЛТ від 25 липня 2008 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 2 між ВАТ «Кредитпромбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк») (надалі - Банк) та ОСОБА_7 було укладено договір поруки № 49.8.3/01/ПК 03/09-КЛТ від 18 лютого 2009 року, ОСОБА_9 Коляєвичем було укладено договір поруки № 49.8.3/01/ПК 04/09-КЛТ від 18 лютого 2009 року.

Згідно з п. 1.1. зазначених вище договорів поруки поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором 1, кредитним договором 2.

Пунктом 1.3. встановлено, що поручитель бере на себе зобов'язання відповідати перед банком у тому ж обсязі, на тих же умовах та в ті ж строки, що і позичальник.

27 вересня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та АТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., зареєстровано в реєстрі за № 2466.

Відповідно до п. 2.1 цього договору продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець цим погоджується купити права вимоги, прийняти їх та сплатити Загальну Купівельну Ціну.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 27 вересня 2013 року (перелік Прав вимоги за кредитами) право вимоги за кредитним договором № 49.8.2/38/2007-КЛТ від 23 серпня 2007 року та кредитним договором № 49.8.3/01/2009-КЛТ від 18 лютого 2009 року з усіма змінами та доповненнями до них, перейшло до АТ «Дельта Банк».

За таких обставин позивач АТ «Дельта Банк» після збільшення позовних вимог 10 квітня 2014 року просило стягнути солідарно з ПП ГРК «Апельсин», ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 49.8.2/38/2007-КЛТ від 23 серпня 2007 у розмірі 70 670 993, 54 грн. (сімдесят мільйонів шістсот сімдесят тисяч дев'ятсот дев'яносто три гривні п'ятдесят чотири копійки) з яких: сума заборгованості за кредитом - 40 162 868, 94 грн.; сума заборгованості за відсотками - 26 183 777, 47 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 2 617 738, 75 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 1 706 608, 39 грн. та стягнути солідарно із ПП ГРК «Апельсин», ОСОБА_7, ОСОБА_9 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 49.8.3/01/2009-КЛТ від 18 лютого 2009 року у розмірі 10 878 964, 35грн. (десять мільйонів вісімсот сімдесят вісім тисяч дев'ятсот шістдесят чотири гривні тридцять п'ять копійок), з яких сума заборгованості за кредитом - 7 994 961,44 грн.; сума заборгованості за відсотками - 2 218 320,76 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 521 096, 25 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 144 585, 89 грн. Стягнути з ПП ГРК «Апельсин», ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 на користь ПАТ «Дельта Банк» судовий збір у розмірі 3 654 грн.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 січня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ПП ГРК «Апельсин», ОСОБА_7 Івановчиа, ОСОБА_9, ОСОБА_8 а користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 49.8.2/38/2007-КЛТ від 23 серпня 2007 року у розмірі 70 670 993, 54 грн.

Стягнуто з ПП ГРК «Апельсин» на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитом № 49.8.3/01/2009-КЛТ від 18 лютого 2009 року у розмірі 10 878 964, 35 грн. та судовий збір.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ПП ГРК «Апельсин» Костюк Т.С. подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне дослідження судом обставин, що мають істотне значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 вказував на те, що позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» не засновані на нормах матеріального права, позивачем недоведено права вимагати повернення всіх сум за кредитним договором, кредитні договори та додаткові угоди до них збільшили обсяг відповідальності апелянта поза його волею, та просить рішення суду першої інстанції від 26 січня 2015 року скасувати.

ОСОБА_8 у своїй апеляційній скарзі вказував на те, що рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 січня 2015 року є необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому просить оскаржуване рішення змінити. Стягнути солідарно із ПП ГРК «Апельсин», ОСОБА_9, ОСОБА_7 на користь ПАТ «ДельтаБанк» заборгованість за кредитним договором № 49.8.2/38/2007-КЛТ від 23 серпня 2007 року у розмірі 70 670 993, 54 грн. Стягнути з ПП ГРК «Апельсин» на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитом № 49.8.3/01/2009-КЛТ від 18 лютого 2009 року у розмірі 10 878 964, 35 грн. Відмовити в частині стягнення із ОСОБА_8 на користь ПАТ «ДельтаБанк» заборгованості за кредитним договором № 49.8.2/38/2007-КЛТ від 23 серпня 2007 року у розмірі 70 670 993, 54 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу в якій, вказуючи на його необгрунтованість та ухвалення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду змінити в частині та відмови у задоволенні позову про стягнення із ОСОБА_9 на користь ПАТ «ДельтаБанк» заборгованості за кредитним договором № 49.8.2/38/2007-КЛТ від 23 серпня 2007 року у розмірі 70 670 993, 54 грн.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Згідно з вимогами п. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, районний суд виходив з того, що в зв'язку із встановленим кредитним договором № 49.8.3/01/2009-КЛТ від 18 лютого 2009 року строку виконання основного зобов'язання до 17 лютого 2012 року, у силу ч. 4 ст. 559 ЦК України, позивач пропустив шестимісячний строк звернення із вимогою до поручителів, оскільки звернувся до суду з позовом 18 лютого 2014 року.

Крім того, суд вважав, що по кредитному договорі № 49.8.2/38/2007-КЛТ від 23 серпня 2007 року строк виконання зобов'язань встановлений не пізніше 22 серпня 2013 року, а тому позивачем не порушені строки звернення із вимогами про солідарне виконання обов'язку боржника ПП ГРК «Апельсин» поручителями.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції виходячи із наступного.

За положеннями ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між ВАТ «Кредитпромбанк» та позичальником ПП «Нікіта-Т» (в подальшому змінило найменування на Приватне підприємство Готельно-ресторанний комплекс «Апельсин») був укладений кредитний договір № 49.8.2/38/2007-КЛТ від 23 серпня 2007, пунктом 1.1. якого визначено, що цим договором сторони встановили процедуру та умови надання банком у майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в межах загальної суми 32 000 000 (тридцять два мільйони) гривень, процедуру та умови повернення позичальником отриманих кредитів, нарахування і сплати процентів за отриманими кредитами, нарахування і сплати комісії за надання кредитів, а також взаємні права та зобов'язання сторін, які виникають з моменту укладення сторонами додаткових угод про надання кредитів, що є невід'ємними частинами кредитного договору ( п.1.2). (т. 1, а.с.18)

Так, в послідуючому в період з 23 серпня 2007 року по 14 січня 2011 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПП «Нікіта-Т» (з 25 вересня 2008 року за додатковими угодами - ПП Готельно- ресторанний комплекс «Апельсин») були укладені додаткові угоди до вищевказаного кредитного договору.

Пунктом 1.1. в редакції додаткової угоди № 24 від 28 січня 2010 року сторони визначили, що банк надав кредит позичальнику у сумі фактичної заборгованості 40 533 156 (сорок мільйонів п'ятсот тридцять три тисячі сто п'ятдесят шість) гривень із кінцевим терміном повернення 22 серпня 2013 року (т. 1, а.с. 57).

Згідно з пунктами 3.4.5 договору (зі змінами, внесеними додатковими угодами №№ 21, 23), п. 1.1 договору (зі змінами, внесеними додатковою угодою № 24), кінцевим терміном повернення кредиту є 22 серпня 2013 року.

18 лютого 2009 року між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк» та приватним підприємством Готельно-ресторанний комплекс «Апельсин» був укладений кредитний договір № 49.8.3/01/2009-КЛТ, пунктом 1.1. якого сторони визначили процедури та умови надання банком у майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в межах загальної суми 2 500 000 гривень. (т.1, а.с. 120)

Пунктом 1.1. в редакції додаткової угоди № 5 від 19 жовтня 2009 року сторони визначили процедури та умови надання банком у майбутньому кредитів (траншів) Позичальнику в межах загальної суми 8 000 000 гривень.

Відповідно до п. 2.3 вищевказаного кредитного договору підставою для надання кредитів та сплати позичальником комісії за наданими кредитами за договором є додаткові угоди.

В зв'язку з цим, в період з 23 лютого 2009 року по 14 січня 2011 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПП ГРК«Апельсин» були укладені додаткові угоди до вищевказаного кредитного договору.

Згідно статей 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Банк виконав зобов'язання, передбачені кредитними договорами № 49.8.2/38/2007-КЛТ від 23 серпня 2007 та № 49.8.3/01/2009-КЛТ від 18 лютого 2009 року, шляхом видачі кредитних коштів на рахунок. (т. 2, а.с. 220-222).

Проте, у порушення вищезазначених норм закону та умов договору позичальник зобов'язання за вказаними кредитними договорами належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за тілом кредиту, за відсотками та комісіями.

Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що станом на 27 березня 2014 року заборгованість позичальника за кредитним договором № 49.8.2/38/2007-КЛТ від 23 серпня 2007 року становить 70 670 993, 54 грн. з яких: сума заборгованості за кредитом - 40 162 868, 94 грн.; сума заборгованості за відсотками - 26 183 777, 47 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 2 617 738, 75 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 1 706 608, 39 грн.

Заборгованість позичальника у зв'язку із неналежним виконанням кредитного договору № 49.8.3/01/2009-КЛТ від 18 лютого 2009 року становить 10 878 964, 35 грн., з яких сума заборгованості за кредитом - 7 994 961,44 грн.; сума заборгованості за відсотками - 2 218 320,76 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 521 096, 25 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 144 585, 89 грн.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Заявляючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитними договорами, позивачем були надані розрахунки такої заборгованості станом на дату пред'явлення позову (т. 1, а.с. 8, 9) та після уточнення позовних вимог (т. 2, а.с. 31).

Однак, заперечуючи проти наданих позивачем розрахунків наявної заборгованості за договорами, жодних доказів, які б спростовували суму заборгованості відповідачами суду не надано, свої розрахнки не наведені, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Тобто, відповідачами не спростовані докази, надані банком щодо цього факту.

Таким чином, посилання апелянтів на те, що суд не дослідив чи мають відповідачі заборгованість станом на дату ухвалення рішення та в якій сумі, відсутність платіжних документів про погашення позичальником заборгованості, не обгрунтовують неправомірність наданих позивачем розрахунків.

Крім того, судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 49.8.2/38/2007-КЛТ від 23 серпня 2007 року банком були укладені договори поруки, зокрема: із ОСОБА_7 договір поруки № 49.8.2/38/ПК 56/08 КЛТ від 25 липня 2008 року (т.1. а.с. 91), із ОСОБА_9 договір поруки № 49.8.2/38/ПК 55/08 КЛТ від 25 липня 2008 року (т.1. а.с. 101), із ОСОБА_8 договір поруки № 49.8.2/38/ПК 57/08 КЛТ від 25 липня 2008 року (т.1. а.с. 112).

Зміст договору як правочину складає сукупність визначених на розсуд сторін і погоджених ними умов, в яких закріплюються їхні права та обов'язки, що складає зміст договірного зобов'язання.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч.ч. 1,2 ст. 553 ЦК України).

У силу ч.ч. 1,2 ст. 554 ЦК у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з п. 1.1. зазначених вище договорів поруки поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором від 23 серпня 2007 року.

Пунктами 1.3. визначено, що поручитель бере на себе зобов'язання відповідати перед банком у тому ж обсязі, на тих же умовах та в ті ж строки, що і позичальник.

Згідно з ч.1, 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Таким чином, зміна зобов'язання, забезпеченого порукою, та припинення поруки через закінчення строку її дії за змістом ст.ст. 559, 598 ЦК України є самостійними підставами для припинення зобов'язання поруки, що означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Пунктами 1.1 вищевказаних договорів поруки визначено строк повного погашення заборгованості за кредитною лінією 22 серпня 2013 року.

Пунктами 4.1 договорів поруки встановлено, що договори втрачають чинність після повного погашення позичальником чи/або поручителем заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору, договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного погашення позичальником кредитів, процентів за користування ними, комісій, а при наявності простроченої заборгованості - і пені за несвоєчасне погашення кредитів та сплату процентів.

Разом з тим, згідно з пунктом 3.4.5 договору (зі змінами, внесеними додатковими угодами №№ 21, 23), п. 1.1 договору (зі змінами, внесеними додатковою угодою № 24), кінцевим терміном повернення кредиту є 22 серпня 2013 року, а тому районний суд вірно виходив із того, що цей строк і є у розумінні ст. 559 ЦК України, п. 24 постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», строком виконання основного зобов'язання.

Районним судом вірно враховано, що оскільки позивач звернувся до суду 18 лютого 2014 року, порука на виконання кредитного договору № 49.8.2/38/2007-КЛТ від 23 серпня 2007 року не припинила своєї дії, а тому поручителі відповідають за зобов'язаннями, передбаченими договорами поруки та основним зобов'язанням - кредитним договором.

Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).

За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Самостійною підставою для припинення поруки у силу ч. 1 ст. 559 ЦК України є зміна зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Пунктами 2.6 договорів поруки передбачено, що усі зміни та доповнення до кредитного договору банк та позичальник оформлюють без погодження з поручителем за винятком випадків збільшення обсягу відповідальності поручителя.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що на виконання вищевказаного пункту договорів поруки, на ряду із підписанням додаткових угод до кредитного договору № 49.8.2/38/2007-КЛТ від 23 серпня 2007 року, які є невід'ємними частинами основного зобов'язання та за умовами пункту 1.2 якого виникають зобов'язання позичальника щодо повернення кредитів, сплати процентів, а також інші права та зобов'язання сторін, між банком та поручителями були укладені договори про внесення змін до договорів поруки у період з 25 липня 2008 року по 14 січня 2011 року, умовами яких із поручителями ОСОБА_7, ОСОБА_7 та ОСОБА_12 було погоджено і терміни виконання основного зобов'язання, і підвищення відсоткової ставки за кредитом.

Зокрема, перевіряючи доводи апелянтів у частині збільшення розміру зобов'язань поручителів через укладення додаткових угод та змін до кредитного договору та до додаткових угод колегія суддів виходить із такого.

Пунктом 1.2 кредитного договору № 49.8.2/38/2007-КЛТ від 23 серпня 2007 року встановлено, що зобов'язання банку щодо надання кредитів та зобов'язання позичальника щодо повернення кредитів, сплати процентів, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені кредитним договором, виникають з моменту укладення сторонами додаткових угод про надання кредитів, які є невід'ємними частинами цього договору, в сумах, зазначених у таких додаткових угодах. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої п.1.1 цього договору та термін його кінцевого повернення, визначається додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого п. 3.4.5 договору.

Після укладення кредитного договору між банком та позичальником в період з 23 серпня 2007 року по 14 січня 2011 року були укладені додаткові угоди до договору.

25 липня 2008 року станом на укладення договорів поруки у забезпечення кредитного договору 1, до цього договору додатковою угодою № 11 від 25 липня 2008 року, договором про внесення змін до кредитного договору від 25 липня 2008 року, було збільшено розмір мультивалютної траншової кредитної лінії у сумі , що еквівалентна 37 000 000 грн., пунктом 3.1.7 договору встановлено право банку змінювати розмір процентної ставки, пунктом 3.1.6 передбачено право банку на вимогу про дострокове виконання кредитних зобов'язань, право банку на звернення з такою вимогою до поручителів ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_12, внесено зміни до п. 3.4.5, якою встановлений графік погашення заборгованості за кредитами та умова щодо повного погашення заборгованості не пізніше 22 серпня 2013 року.

Із п.1.2 договорів поруки видно, що станом на укладення вказаного договору вже були враховані вищевказані зміни та доповнення, зокрема розмір мультивалютної траншевої кредитної лінії складав 37 000 000 грн., кредит підлягав погашенню у порядку, визначеному п. 3.4.6 кредитного договору, строк повного погашення заборгованості - 22 серпня 2013 року, а також передбачено, що процентна ставка за користування кредитами встановлюється додатковими угодами до кредитного договору.

В послідуючому, після підписання між банком та позичальником додаткової угоди № 15 від 30 жовтня 2008 року, якою було підвищено розмір відсоткової ставки за додатковою угодою, та після підписання договору про внесення змін до кредитного договору від 26 грудня 2008 року, яким було збільшено розмір мультивалютної траншевої кредитної лінії до 40 707 000 грн., між поручителями були підписані договори № 1 про внесення змін до договорів поруки, яким було погоджено всі вищевказані зміни з поручителями ОСОБА_7 (а.с. 91), ОСОБА_8 (а.с. 113), ОСОБА_9 (а.с. 102)

Надалі, після підписання декількох додаткових угод до кредитного договору, зокрема № 18-25, змін до додаткових угод, змін до кредитного договору, якими за однією з додаткових угод (№ 18 від 29 грудня 2008 року) встановлена відсоткова ставка у розмірі 25 %, а за додатковими угодами № 1 (зміни), № 22 - відсоткова ставка у розмірі 16, 75 %, додатковою угодою № 24 від 28 січня 2010 року було зменшено розмір мультивалютної траншової кредитної лінії до 40 533 156 грн., між банком та поручителями ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 були підписанні договори № 2 про внесення змін до договорів поруки, зокрема, було погоджено означений розмір кредитної лінії, строки погашення, умова щодо встановлення відсоткової ставки додатковими угодами, що свідчить про надання ними згоди на збільшення обсягу своєї відповідальності.

У подальшому, з 18 березня 2010 року по 14 січня 20011 року між банком та позичальником неодноразово укладалися додаткові угоди до кредитного договору (№№ 26-34), проте, слід зауважити, що у дати підписання таких додаткових угод між банком і поручителем узгоджувалися встановлені графіки погашення відсотків, перенесення строків сплати відсотків та продовження строку для сплати відсотків шляхом підписання договорів ( №№ 3-10) про внесення змін до п.1.4 до договорів поруки.

Таким чином, встановивши вказані обставини, колегія суддів вважає, що посилання апелянтів на збільшення відповідальності поручителів через підписання додаткових угод до кредитного договору № 49.8.2/38/2007-КЛТ від 23 серпня 2007 року без згоди останніх припинило поруку є безпідставними, оскільки неодноразові зміни у кредитний договір та укладення додаткових угод було погоджено із поручителями, що підтверджується наявними у матеріалах справи належними та беззаперечними доказами.

Перевіряючи висновки районного суду та доводи апелянтів в частині дії договорів поруки від 18 лютого 2009 року колегія суддів враховує наступне.

Як видно з матеріалів справи, кредитний договір № 49.8.3/01/2009-КЛТ від 18 лютого 2009 року того ж дня був забезпечений зобов'язаннями третіх осіб, зокрема шляхом укладення між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_7 договору поруки № 49.8.3/01/ПК 03/09-КЛТ (т.1, а.с. 141), ОСОБА_9 - договору поруки № 49.8.3/01/ПК 04/09-КЛТ (т.1, а.с. 151).

Згідно з п. 1.1. зазначених вище договорів поруки поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором від 18 лютого 2009 року.

Пунктами 1.3. визначено, що поручитель бере на себе зобов'язання відповідати перед банком у тому ж обсязі, на тих же умовах та в ті ж строки, що і позичальник.

У силу п. 4.1. договорів поруки, договір втрачає чинність після повного погашення позичальником або/та поручителем заборгованості за кредитним договором.

Якщо в договорі поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч.1 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Таким чином, договорами поруки не встановлений строк її дії, у зв'язку із чим дія такого договору у силу ст. 559 ЦК України пов'язується із строком виконання основного зобов'язання.

Пунктом 3.4.5 кредитного договору встановлено обов'язок позичальника повністю погасити заборгованість за кредитами у терміни, визначені відповідними додатковими угодами, але у будь-якому випадку не пізніше 17 лютого 2012 року. (т.1, а.с. 122)

Встановивши вказані обставини, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 559 ЦК України та пред'явлення позову банком 18 лютого 2014 року, колегія суддів погоджується із висновком районного суду щодо звернення банку до суду поза межами шестимісячного строку, оскільки вже з 18 серпня 2012 року порука припинилася, що унеможливлює покладення на поручителів відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Не заслуговують також на уваги доводи апеляційних скарг представника ПП ГРК «Апельсин», ОСОБА_7 в частині неврахування судом першої інстанції вимог ст. 258 ЦК України, оскільки матеріали справи не містять доказів звернення відповідача із заявою про застосування позовної давності у силу вимог ст. 258, 267 ЦК України, а тому відсутні правові підстави для застосування судом спеціальної позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки.

Безпідставними також колегія суддів вважає посилання апелянтів на порушення судом норм процесуального права через відмову у зупиненні провадження за вимогами ч. 4 ст. 201 ЦПК України, оскільки діючим процесуальним законодавством в межах справи про стягнення заборгованості за кредитним договором суд може встановити, дослідити та надати правову оцінку усім елементам кредитних правовідносин, в тому числі і питанню про чинність договору поруки без зупинення провадження у справ та з метою дотримання розумних строків розгляду цивільних справ, про що вказано в ухвалах Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 серпня 2014 року.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, і ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги представника ПП «Готельно - ресторанний комплекс «Апельсин» Костюка Т.С., ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 - відхилити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :