Рішення № 43677414, 20.03.2015, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/12186/13-ц

Провадження № 2/712/249/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2015 року Соснівський районний суду м. Черкаси в складі:

головуючого судді - ДЕРУНЕЦЬ О.А.

при секретарі - Сагун Я.І.

за участю прокурора - Різник Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Прокурора м. Черкаси до Черкаської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, витребування майна із чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор м. Черкаси звернувся до суду з позовом до Черкаської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, витребування майна із чужого незаконного володіння, посилаючись на те, що прокуратурою м. Черкаси проведена перевірка дотримання Черкаською міською радою вимог земельного законодавства при виділенні та використанні земельних ділянок у кварталі № 137 між вулицями Золотоніською, Грузиненка, Ціолковського та Мініна і Пожарського (мікрорайон "Соснівка") в м. Черкаси.

В позовній заяві прокурор зазначає, що рішенням Черкаської міської ради від 24. 03. 2006 № 9-279 "Про передачу громадянам земельних ділянок у власність (ОСОБА_1 та інші)" за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який розроблений ТОВ "Геоземпроект" та висновку державної експертизи землевпорядної документації від 16.03.2006 № 1370, передано безоплатно громадянці ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 1000 кв. м., яка розташована у кварталі № 137 по АДРЕСА_1 за рахунок земель Черкаської міської ради.

На підставі зазначеного рішення Черкаської міської ради від 24.03.2006 № 9-279 ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.

Прокурор зазначає, що рішення не відповідає вимогам закону та має бути визнане судом незаконним та скасовано, з огляду на наступне:

Відповідно до генерального плану міста Черкаси, затвердженого постановою Ради Міністрів Української PCP від 29.03.1984 року № 144, вказана земельна ділянка загальною площею 8,7966 га знаходиться на території зелених насаджень загального користування (територія парків, скверів), тобто являє собою землі загального користування населеного пункту і розміщення на даній земельній ділянці індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд не передбачено. Згідно п. "а", ч. 3 ст.83 Земельного кодексу України (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) земельні ділянки, запроектовані генеральним планом міста Черкаси за функціональним призначенням під землі зелених насаджень загального користування населеного пункту, не можуть передаватися у приватну власність.

Виділення спірної земельної ділянки, можливе було, лише за результатами розгляду містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта, не передбаченого містобудівною документацією, яким би обґрунтовувалась можливість зміни функціонального призначення території, за умови затвердження останнього у встановленому порядку відповідно до п. 3.1 та 3.5 ДБН Б. 1.1-4-2002 Черкаською міською радою, посадові особи управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Черкаської міської ради мали право надати позитивні висновки щодо можливості виділення у приватну власність під індивідуальну житлову забудову вказані земельні ділянки.

Згідно інформації директора департаменту містобудування Черкаської міської ради від 20.02.2013 року за № 1828-01-21 містобудівне обґрунтування під індивідуальну житлову забудову у кварталі № 137 відсутнє.

Управлінням містобудування та архітектури Черкаської обласної державної адміністрації висновку щодо можливості затвердження зміни до генерального плану м. Черкаси, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСРС від 29. 03. 1984 року № 144 в частині зміни функціонального призначення території зелених насаджень загального користування на площі розміщення та відведення земельної ділянки під індивідуальну житлову забудову між вулицями Золотоніською, Грузиненка, Ціолковського та Мініна Пожарського (мікрорайон "Соснівка") по АДРЕСА_1 згідно вимог п. 3.7 ДБН Б. 1.1-4-2002 не надавалось.

Вивченням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 встановлено, що в порушення ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України в редакції від 02. 03. 2006 року, проект відведення земельної ділянки не погоджувався із природоохоронним органом.

Згідно ст. 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Проте, у порушення вказаної вище норми генеральним планом населеного пункту не передбачено забудову вказаної земельної ділянки, а містобудівне обґрунтування не розроблялось та не затверджувалось.

Крім того, факт незаконного відчуження Черкаською міською радою спірної земельної ділянки підтверджується висновком Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області від 21.02.2013 року № 636, в якому зазначено, що дійсна земельна ділянка знаходиться на території зелених насаджень загального користування, а тому не підлягає відведенню у приватну власність під житлову забудову, згідно ст. ст. 38, 39, 44, 51, 52, 83 Земельного кодексу України.

Згідно довідки Черкаського міського управління земельних ресурсів, яка надана в березні 2006 року за № 432-25-2 ОСОБА_1, спірна земельна ділянка відноситься до земель зайнятих зеленими насадженнями загального користування Черкаської міської ради.

Разом з тим, відповідно до оскаржуваного рішення, спірна земельна ділянка була передана ОСОБА_1 безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, що відповідно до ст. 38 Земельного кодексу України відносяться до земель житлової та громадської забудови.

Таким чином, при винесенні оскаржуваного рішення допущено порушення вимог ст. 52 Земельного кодексу України, якою встановлено, що на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

Крім того, ч. 3 ст. 83 Земельного Кодексу України встановлена чітка заборона на передачу земель комунальної власності загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) у приватну власність. Разом з тим, ст. 143 Земельного кодексу України, встановлено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Крім того, ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, позивач вважає, що оскільки спірне рішення Черкаської міської ради № 9-279 від 24. 03. 2006 суперечить актам цивільного законодавства, а саме: ст. 51, ч. З ст. 83, ст.111, п. 9 ст. 118, п. "б" ч. 1 ст. 198 Земельного кодексу України, п.3.1 та 3.5 ДБН Б. 1.1-4-2002 в частині дотримання порядку передачі земельної ділянки, погодження такої дії з відповідними органами, цільового використання земельної ділянки та заборони передачі земель вказаної категорії у приватну власність, то останнє, відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" має бути визнане незаконним та скасоване судом.

Враховуючи вказане, у зв'язку з невідповідністю рішення Черкаської міської ради № 9-279 від 24.03.2006 року, яке лягло в основу акту про право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку НОМЕР_2 від 20.09.2006 загальною площею 1000,0 м2 повинен бути визнаний судом недійсним зі скасуванням його державної реєстрації. А земельна ділянка, відповідно до ст. 143 Земельного кодексу України та ст. 216 Цивільного кодексу України повернута власникові, тобто Черкаській міській раді.

Разом з тим, перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 23. 06. 2006 уклала з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки № 2659.

На час звернення до суду, спірна земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_2 на підставі вказаного вище договору купівлі-продажу, та на її ім'я видано державний акт НОМЕР_2 від 20.09.2006 року.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику про визнання правочинів недійсними" не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України.

Незаконне надання земельної ділянки площею 1000,0 кв. м., яка знаходиться в адміністративних межах м. Черкаси з володіння територіальної громади (належного власника спірного майна) поза її волею, крім вищевикладених обставин та матеріалів справи, доводиться також матеріалами кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР 25. 02. 2013 прокуратурою м. Черкаси відносно службових осіб управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Черкаської міської ради з правовою кваліфікацією передбаченою ч. 3 ст. 365 КК України.

Оскільки спірне рішення Черкаської міської ради не відповідає вимогам закону і має бути визнане судом незаконним та скасованим, то і в розумінні п. З ч. 1 ст. 388 ЦК України майно у вигляді земельної ділянки вибуло з володіння власника не з його волі, іншим шляхом, а саме шляхом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України.

Враховуючи вказане, з метою реального захисту права комунальної власності Черкаської міської ради на спірну земельну ділянку, остання має бути витребувана у ОСОБА_2 та передана Черкаській міській раді як територіальній громаді міста Черкаси.

Прокурор в позові зазначає, що оскільки, у спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції щодо звернення до суду із дійсним позовом, то прокурор зазначає про це і відповідно до ч. 2 ст. 45 Цивільного процесуального кодексу України набуває статусу позивача.

Подання прокуратурою м. Черкаси дійсної позовної заяви обумовлено необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави та суспільства, зокрема інтересів територіальної громади міста, як власника земельної ділянки, та наявністю підстав передбачених ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру".

Незаконне безоплатне надання у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 загальною площею 1000,0 кв. м., яка знаходяться в адміністративних, межах м. Черкаси, із власності територіальної громади безпосереднім чином порушує законний порядок надання землі у власність громадянам, позбавляє громадян права на користування земельними ділянками загального, користування тощо.

Прокурор м. Черкаси просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Черкаської міської ради від 24.03.2006 № 9-279 "Про передачу громадянам земельних ділянок у власність (ОСОБА_1 та інші)" в частині безоплатної передачі громадянці ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1000,0 м2 по АДРЕСА_1, вартістю 276 180,00 грн., для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); визнати незаконним та скасувати пункт 1 додатку до рішення Черкаської міської ради від 24. 03. 2006 № 9-279 "Про передачу громадянам земельних ділянок у власність (ОСОБА_1 та інші)", щодо безоплатної передачі громадянці ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1000,0 м" по АДРЕСА_1, вартістю 276 180,00 грн.; визнати недійсними державний акт НОМЕР_2 виданий 20. 09. 2006 року на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1000,0 м.кв., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 276 180,00 грн. та скасувати його державну реєстрацію; витребувати у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1000,0 м2, вартістю 276 180,00 грн. розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та яка належить останньому на підставі державного акту НОМЕР_2 від 20. 09. 2006 року на користь Черкаської міської ради.

В судовому засіданні прокурор Різник Ю.С. заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задоволити.

Представник Черкаської міської ради - Луговський О.С. позов не визнав, просив суд відмовити у його задоволені, вказав, що позивачем невірно визначено статус земельної ділянки, генеральний план міста Черкаси, затверджений постановою Ради Міністрів Української PCP від 29. 03. 1984 року № 144, діяв до 2000 року, спірна ділянка не має статусу парко-рекреаційної зони. Прокурор оскаржував рішення в цілому, але в позові прокурору було відмовлено.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_4 позов не визнав, вказав, що 23.06.06 року ОСОБА_5, у встановленому законом порядку, на підставі договору купівлі-продажу № 2659 було придбано земельну ділянку площею 1000 м2 по АДРЕСА_1. Купівлю зазначеної земельної ділянки було здійснено у ОСОБА_1, якій зазначена земельна ділянка належала на праві приватної власності на підставі державного акту НОМЕР_3 від 29 березня 2006 року, отже на законних підставах. Після купівлі зазначеної земельної ділянки ОСОБА_5 було здійснено її державну реєстрацію, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 20.09.06 року НОМЕР_2. Таким чином, відповідно до вимог ч. 2 ст. 323 ЦК України, право власності на зазначену земельну ділянку ОСОБА_5 набуто правомірно, а саме на підставі правочину, укладеного з особою, яка, відповідно до чинного державного акту про право власності, мала повноваження щодо розпорядження цією земельною ділянкою. Отже, ОСОБА_5 є добросовісним набувачем цього майна. Просив суд відмовити прокурору у задоволенні позовних вимог.

Відповідачка ОСОБА_1 та третя особа належним чином повідомлені в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не відомі, з заявами до суду не звертались.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, в результаті повного та всебічного їх дослідження суд прийшов до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що Черкаська міська рада рішенням № 9 - 279 від 24.03.2006 року, розглянувши проекти відведення земельних ділянок та враховуючи висновки державної землевпорядної експертизи, згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26. 12.1992 року № 15-92 "Про приватизацію земельних ділянок", керуючись "Порядком передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України", затвердженим наказом Державного Комітету України по земельним ресурсах від 15.02.1993 року № 10, ст. ст. 12, 40, 80, 81, 87, 93, 118, 119, 120, 121, 125, 126 Земельного Кодексу України, вирішила: Передати безоплатно громадянам у власність земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка) згідно з додатком. Додаток № п/п 1 ОСОБА_1 НОМЕР_1, вул. Грузиненка, 1000 кв. Основне цільове призначення земельної ділянки житлова та громадська забудова. За основним цільовим призначенням земельні ділянки віднести до категорії земель житлової та громадської забудови.

Відповідно до ст. 140 Конституції України, ст.ст.6,10 Закону України "Про місцеве самоврядування" територіальна громада, як первинний суб'єкт самоврядування здійснює функції самоврядування через представницький орган, - раду відповідного рівня, до компетенції якої, за приписами ст. 26 цього Закону, віднесено вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин.

Оскільки, як розробку проекту відведення земельної ділянки, так і подальшу передачу цієї земельної ділянки у власність ОСОБА_1 здійснено на підставі рішень колегіального представницького органу територіальної громади - Черкаської міської ради від 09.03.06 № 9-212 та від 24.03.06 № 9-279 і з урахуванням позитивних висновків профільних установ, суд не може погодитись із висновком позивача про те, що ця земельна ділянка вибула з володіння власника не з його волі.

Генеральний план м. Черкаси (затверджено ПРМ УРСР від 29.03.1984 р. № 144), на порушення якого посилається прокурор, втратив чинність. Разом з цим посилання позивача про віднесення земельної ділянки до парково-рекреаційної зони об'єктивно спростовується викопіюванням з плану м. Черкаси, відповідно до якого земельна ділянка ОСОБА_2 тільки межує з парковою зоною і до такої не належить.

Не може бути доказом у справі й вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 18.02.14 на який посилається позивач, оспорюваного рішення Черкаської міської ради.

Позовну вимогу прокурора, щодо визнання недійсним державного акта на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, суд вважає такою, що не підлягає до задоволення з наступних підстав, оскільки відповідно до правових приписів ст.ст. 328, 373 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Право власності на землю гарантується Конституцією України.

23 червня 2006 року ОСОБА_5, у встановленому законом порядку, на підставі договору купівлі-продажу № 2659 було придбано земельну ділянку площею 1000 м2 по АДРЕСА_1.

Купівлю зазначеної земельної ділянки було здійснено у ОСОБА_1, якій зазначена земельна ділянка належала на праві приватної власності на підставі державного акту НОМЕР_3 від 29 березня 2006 року, отже на законних підставах.

Після купівлі зазначеної земельної ділянки ОСОБА_5 було здійснено її державну реєстрацію, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 20 вересня 2006 року НОМЕР_2.

Таким чином, відповідно до вимог ч. 2 ст. 323 ЦК України, право власності на зазначену земельну ділянку ОСОБА_5 набуто правомірно, а саме на підставі правочину, укладеного з особою, яка, відповідно до чинного державного акту про право власності, мала повноваження щодо розпорядження цією земельною ділянкою.

Частиною 2 ст. 328 ЦК України закріплено презумпцію правомірності набуття права власності, та за умовами ч. 3 ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Натомість позивачем не надано доказів неправомірного володіння зазначеною земельною ділянкою з боку ОСОБА_2

Виходячи із положень ст. 14 Конституції України, якщо право власності на землю набуто відповідно до закону, воно гарантується Конституцією, отже з урахуванням викладеного, вимоги позову суперечать Основному Закону.

Окрім цього, відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до висунутих позовних вимог, засобом позбавлення ОСОБА_2 права власності на належну їй земельну ділянку позивач обрав визнання недійсним державного акта на право власності та витребування даного майна з її володіння, як з чужого незаконного.

Такі вимоги позивача не відповідають Конституції України, яка гарантує непорушність права власності та містить вичерпний перелік способів позбавлення цього права, - це конфіскація та примусове відчуження. Такого способу як "визнання державного акта на право власності недійсним" не передбачено у якості підстави для позбавлення особи її власності за Основним Законом. Способи захисту цивільних прав, встановлені ст. 16 ЦК України такого способу теж не містять.

З вимогою прокурора про витребування земельної ділянки у ОСОБА_2 суд не може погодитись, оскільки відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже, витребування земельної ділянки відповідно до цієї правової норми можливо: власником цього майна; від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа цим майном.

Відповідно до існуючих правовстановлюючих документів єдиним власником даної земельної ділянки є ОСОБА_2, отже позивач позбавлений права витребування цього майна оскільки не є власником та не здійснює захисту її прав. При цьому право власності набуто відповідно до закону, отже відсутні й визначені законом підстави для витребування майна.

Окрім цього, застосування вимог п.3 ч. 1 ст. 388 ЦК України (витребування майна у добросовісного набувача) можливо виключно у випадку, коли майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Оскільки ОСОБА_1 мала право на відчуження земельної ділянки, позивач із цих підстав також не має підстав вимагати витребування належного ОСОБА_5 майна.

Виходячи із викладеного, вимоги позивача, зокрема про визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради, визнання недійсним державного акту НОМЕР_2 від 20.09.06 на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації та витребування земельної ділянки у ОСОБА_5 на користь Черкаської міської ради суперечать приписам ст. 41 Конституції України та ст. 17 Загальної декларації прав людини про те, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Враховуючи правову позицію Судової палати в адміністративних правах Верховного Суду України, викладену у постанові від 27.04.10 (справа № 21-2328во09) у якій наголошено, що зазначені положення Основного Закону кореспондуються з пунктом "в" статті 5 ЗК України, згідно з яким земельне законодавство базується на принципі невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом. Відповідно до ч. 6 ст. 319 ЦК України держава не втручається у здійснення власником права власності. Тобто пряме адміністрування з боку органів влади є неприпустимим.

Таким чином, на підставі вище викладеного, суду прийшов до висновку, що позовні вимоги не знайшли свого обґрунтованого підтвердження, а тому є такими, що не підлягають до задоволення

Судові витрати по справі суд вважає необхідним віднести на рахунок держави

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст. ст. 10, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 16,323,328,387,388,397 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову Прокурора м. Черкаси до Черкаської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, витребування майна із чужого незаконного володіння - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГОЛОВУЮЧИЙ: