Ухвала суду № 43677066, 08.04.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 370/3025/14 Головуючий у І інстанції Тандир О.В.Провадження № 22-ц/780/2082/15 Доповідач у 2 інстанції Мережко М. В.Категорія 46 08.04.2015

УХВАЛА

Іменем України

08 квітня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Мережко М.В.,

Суддів: Данілова О.М., Коцюрби О.П.

При секретарі: Ромашині І.В.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 04 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Рожівської сільської ради Макарівського району Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Макарівського районного управління юстиції Київської області, Управління Держземагенства у Макарівському районі Київської області про визнання недійсним рішення сільської ради, державної реєстрації права власності на ділянку, -

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року ОСОБА_2, звернувся до суду із позовом про визнання недійсним рішення Рожівської сільської ради від 13 листопада 2002 року № 28 в частині передачі у власність земельної ділянки громадянину ОСОБА_5, площею 0,193 га; та визнати недійсною державну реєстрацію вказаної земельної ділянки за відповідачами.

Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що йому на праві власності належить будинок з господарськими спорудами у АДРЕСА_1, який у 2008 році йому подарував його батько ОСОБА_6 Вказаний житловий будинок знаходиться на земельній ділянці. Земельна ділянка була надана батьку колгоспом під забудову на початку 1956 року. Межі земельної ділянки були винесені в натуру. По існуючій межі у 1972 році було встановлено огорожу, яка стоїть і по сьогоднішній день, в тому числі і тин, який знаходиться на межі з ділянкою відповідачів ОСОБА_4.

Відповідно до ст. 377 ЦК України, ст. 120 3К України перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Так, 15 квітня 2008 року Рожівською сільською радою ОСОБА_2 було надано дозвіл на розробку технічної документації для безоплатної передачі у власність земельної ділянки, на якій розміщена садиба, власником якої він є.

Рішенням Рожівської сільської ради від 15 квітня 2008 року № 172-20-У позивачеві надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для безоплатної передачі йому у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства.

Позивач уклав договір з ФОП ОСОБА_7, на виготовлення проектної документації щодо передачі у власність земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні.

При реєстрації в державному земельному кадастрі земельної ділянки позивача з'ясувалось, що частина ділянки, яка перебуває у нього в користуванні, самовільно захоплена відповідачами.

Поряд з позивачем проживав сусід ОСОБА_5 Спору з приводу межі у них не було, ОСОБА_5 отримав державний акт. В технічній документації для приватизації землі, яку виготовляв сусід ,є акт погодження меж. Після смерті ОСОБА_5, відповідачі по справі ОСОБА_3, ОСОБА_4, згідно рішення суду успадкували житловий будинок та земельну ділянку для обслуговування даного будинку. Проте відповідачами самовільно межі земельної ділянки змінені. Тепер тин позивача, багаторічні насадження, навіть вбиральня знаходяться на земельній ділянці відповідачів.

Крім того, позивач зазначав, що відповідачами проведено виготовлення технічної документації з землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки з порушеннями законодавства, оскільки ними змінено межі їх земельної ділянки.

Позивач просив скасувати державну реєстрацію земельної ділянки від 15 жовтня 2013 року, виключити з державного земельного кадастру план земельної ділянки, скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку за номером запису про право власності 4307689 від 15 січня 2014 року, за номером НОМЕР_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2 з закриття розділу.

У грудні 2014 року, позивач уточнив позовні вимоги, просив:

- визнати недійсним рішення Рожівської сільради від 13 листопада 2002 року № 28 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки розміром 0,193 га,

- визнати недійсними державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку за номером запису про право власності 4307689 від 15 січня 2014 року, за номером НОМЕР_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2, державну реєстрацію земельної ділянки від 15 жовтня 2013 року з кадастровим номером НОМЕР_3.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 04 лютого 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В апеляційній скарзі позивач зазначав, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи, зокрема суд не взяв до уваги, що рішенням Рожівської сільради його позбавлено права на тин та інші споруди і на земельну ділянку, на якій знаходяться його споруди.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 на праві власності належить будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до договору дарування від 19 березня 2008 року (а.с. 36-37). Вказаний договір зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 17 квітня 2008 року.

Вказаний житловий будинок з господарськими спорудами розташований на земельній ділянці загальною площею 0,38 га, з яких 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд, 0,13 га для ведення особистого селянського господарства, що вбачається із копії по господарської книги, починаючи з 2002 року. (а.с.61-65).

З метою отримання у власність земельної ділянки позивач отримав рішення Рожівської сільської ради від 15 квітня 2008 року № 172-20-V, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для безоплатної передачі у власність земельної ділянки по фактичному землекористуванню площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд по АДРЕСА_1, та 0,13 га по АДРЕСА_2. (а.с. 12).

Фізичною особою підприємцем ОСОБА_7 на замовлення ОСОБА_2, було виготовлено проект землеустрою, винесено межі в натуру ( а.с. 6-27).

Після внесення до бази даних інформації стосовно земельних ділянок і присвоєння їм кадастрових номерів, затверджений проект землеустрою має бути передано на державну реєстрацію у встановленому порядку.

Відповідачі ОСОБА_3, та ОСОБА_4, на підставі рішення Макарівського районного суду Київської області від 07 березня 2012 року, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на праві власності належить земельна ділянка площею 0,193 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд по АДРЕСА_3. Вказана земельна ділянка належала ОСОБА_5, на підставі державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_4, виданого на підставі рішення Рожівської сільської ради Макарівського району Київської області № 28 від 13.11.2002 року. ( а.с. 66-70).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту порушених прав, передбачені ст. 16 ЦК України, яка крім іншого, визначає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, згідно ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною йому земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, для визнання недійсним оспорюваного позивачем рішення, слід встановити, що його видання порушує права позивача щодо володіння, користування чи розпорядження належною йому земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, ОСОБА_2 не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів, що мав у власності чи у користуванні земельну ділянку із закріпленими межами та визначеними щодо неї правами відповідно до вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України (у редакції, на час ухвалення радою оспорюваного позивачем рішення).

Крім того, позивач не надав суду доказів того, що виготовити проект землеустрою та провести реєстрацію земельної ділянки неможливо, так як частина цієї ділянки передана у власність іншій особі, так як і необгрунтованими є доводи позивача, що частина його ділянки самовільно захоплена відповідачами. Доводи ОСОБА_2, що відповідачами проведено виготовлення технічної документації з землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки з порушеннями законодавства, оскільки ними змінено межі їх земельної ділянки є необґрунтованими, оскільки відповідачі не виготовляли самостійно технічну документацію та не змінювали межі земельної ділянки. Будь-яких доказів, що тин, багаторічні насадження, навіть вбиральня знаходяться на земельній ділянці відповідачів, ОСОБА_2 суду не надав, а відтак підстави вважати, що права ОСОБА_2 щодо користування земельною ділянкою порушені, відсутні .

ОСОБА_2 належних та допустимих доказів не надав, що рішенням Рожівської сільради від 13 листопада 2002 року про передачу у власність ОСОБА_5 земельної ділянки, порушуються його права щодо володіння, користування чи розпорядження належною йому земельною ділянкою, тому висновок про відсутність правових підстав для визнання недійсним рішення є вірним.

Оскільки, інші вимоги ОСОБА_2 є похідними від вимог про визнання недійсним рішення ради, висновок суду про відмову в цій частині є вірним.

Оскільки, позивачем не надано відповідно до ст. 60 ЦПК України доказів порушення відповідачами його права на користування земельною ділянкою, порушення меж його земельної ділянки, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 04 лютого 2015 року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: