Ухвала суду № 43677055, 20.04.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 373/2231/14-к Головуючий у І інстанції Свояк Д.В.Провадження № 11-кп/780/396/15 Доповідач у 2 інстанції Колокольникова Н. М.Категорія 28 20.04.2015

УХВАЛА

Іменем України

20 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого-судді Колокольнікової Н.М.,

суддів - Гриненка О.І., Дриги А.М.,

при секретарі - Журавель К.Б.

з участю прокурора - Костюка О.А.

захисника - Медвідя Ю.В.

виправданого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу прокурора Переяслав-Хмельницької міжрайонної прокуратури Київської області на вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2015 року щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого старшим спеціалістом цеху ПП «Майстер-Сервіс», зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1,

- визнано невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України і виправдано у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Органом досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачувався в тому, що він 24 лютого 2014 року, у лісовому масиві Києво-Святошинського району Київської області, придбав шляхом привласнення два предмети схожі на зброю, які відповідно до висновку експертизи, є бойовою вогнепальною зброєю, а саме: автоматом «АКС-74 У» та карабіном «Форт-201». Дану зброю ОСОБА_3 закопав у лісі, чим розпочав незаконне її зберігання. В кінці травня 2014 року ОСОБА_3 домовився із чоловіком на ім'я ОСОБА_5 про збут указаної зброї. Реалізовуючи свій умисел на збут вогнепальної зброї, 27 червня 2014 року ОСОБА_3 перевіз із лісосмуги придбану вогнепальну зброю до Переяслав-Хмельницького району Київської області, де близько 17-ї години на 53 км автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ, незаконно збув ОСОБА_4 автомат «АКС-74 У», карабін «Форт-201» та 59 бойових припасів за 84 000 гривень.

В апеляційній скарзі прокурор указав на незаконність вироку у зв'язку із неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. В обґрунтування доводів апеляційної скарги указав на те, що суд безпідставно визнав недопустимими докази обвинувачення, які прямо доводять вину виправданого в інкримінованому йому злочину, зокрема: докази, отримані під час проведення оперативно-технічних заходів, документи оформлення санкціонованої оперативної закупівлі, протокол огляду місця події та інші. Поряд із цим, вказав на безпідставну відмову у задоволенні клопотання прокурора про допит свідка ОСОБА_4, який придбав у ОСОБА_3 зброю та боєприпаси, показання якого мають істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. Також, в порушення ч.2 ст.342 КПК України, під час судового розгляду секретар судового засідання не встановив особу захисника ОСОБА_3 - адвоката Медвідя Ю.В. Крім того, судом у резолютивній частині вироку не зазначено рішення щодо процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експертів та не вирішено питання про спеціальну конфіскацію. Просив вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України та призначити покарання у виді -4 роки позбавлення волі.

В запереченні захисника на апеляційну скаргу прокурора указано на її безпідставність та необґрунтованість. Звертає увагу, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав недоведеним винуватість ОСОБА_3 у пред'явленому йому обвинуваченні. Посилання прокурора на те, що суд не допитав свідка ОСОБА_4 не ґрунтується на матеріалах провадження, оскільки судом дане клопотання було задоволено, проте явку даного свідка, прокурор не забезпечив. Інші докази, які були надані стороною обвинувачення, суд дослідив із належною повнотою та дав їм належну юридичну оцінку, що указує на повноту проведеного судового розгляду та законність ухваленого виправдувального вироку щодо ОСОБА_3 Просив апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який апеляційну скаргу прокурора підтримав частково, просив вирок скасувати, провадження направити на новий судовий розгляд із-за істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, виправданого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просили вирок залишити без змін;

перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до слідуючого висновку.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити у собі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Аналіз змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, указує на те, що при складанні обвинувального акту прокурором не було дотримано цих вимог закону, оскільки направлений прокурором обвинувальний акт не містить у собі належним чином сформульованого обвинувачення. Так, обвинувальний акт містить у собі лише фактичні обставини, які встановлені слідчим під час досудового розслідування, вказівку на підозру ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, та правову кваліфікацію його дій.

Залишивши поза увагою відсутність висунутого обвинувачення щодо ОСОБА_3, суд першої інстанції ухвалив виправдувальний вирок, чим порушив вимоги положень ст.370 КПК України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року, зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», п. 79). Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», п. 58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 року у справі «Даллос проти Угорщини» п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Із урахуванням викладеного, колегія суддів звертає увагу на те, що розгляд кримінального провадження за відсутності висунутого обвинувачення, порушує гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого, в тому числі і право на захист, а ухвалене судове рішення за таких обставин, у будь-якому разі повинно бути визнане незаконним у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2015 року щодо ОСОБА_3 підлягає скасуванню з поверненням провадження на новий судовий розгляд в суд першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання для виконання вимог ст. 314 КПК України.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 415, 419 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2015 року щодо ОСОБА_3 - скасувати, кримінальне провадження направити на новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Головуючий

Судді