Рішення № 43673434, 16.04.2015, Білозерський районний суд Херсонської області

Справа № 648/76/15-ц

Провадження № 2/648/188/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2015 року смт.Білозерка

Білозерський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого - судді: Кусік І.В.,

при секретарі: Думітраш О.М.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

відповідача: ОСОБА_3,

представника відповідача: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, зазначивши, що 21.02.2014 року між нею та ОСОБА_3 було укладено попередній договір до договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки згідно якого відповідач зобов'язався до 30.12.2014 року зібрати всі необхідні документи та продати позивачу будинок та земельну ділянку площею 0,2277 га., що розташовані по АДРЕСА_1 за 140563,20 грн. На виконання попереднього договору позивач передала відповідачу кошти в сумі 43926,00 грн., як аванс до укладення договору купівлі-продажу. На день, призначений для укладання договору 30.12.2014 року позивач з`явилася до нотаріальної контори, а відповідач відмовився продавати майно за ціною, обумовленою в договорі. Вважаючи, що відповідач порушив умови попереднього договору, ухилився від його виконання, позивач просила суд стягнути з відповідача на свою користь сплачений аванс в сумі 43926,00 грн., штраф в розмірі 43926,00 грн. та судові витрати по справі.

Представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, якою просив суд стягнути з відповідача на користь позивача сплачений аванс з урахуванням індексу інфляції в сумі 56093,50 грн., штраф в розмірі 43926,00 грн., 3 % річних в розмірі 1317,78 грн., моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн. та судові витрати по справі.

Позивач та її представник уточнені позовні вимоги підтримали повністю та просили суд їх задовольнити.

Відповідач та його представник заперечували проти задоволення позову, просили повністю у ньому відмовити. Позивач та його представник вказали, що на їх думку за умовами даного договору валюта розрахунку - долари США. Валюта розрахунку: гривна вказана в договорі, як еквівалент, для зручності. Всі розрахунки за звичаєм ділового обороту мають вестися в доларах США. Станом на 30.12.2014 року за умовами Договору позивач мала остаточно з ним розрахуватись і сплатити 11 000 доларів США, чого вона не зробила, при цьому відповідач не ухилявся від укладання договору, так як знаходився в нотаріальній конторі 30.12.2014 року.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

Згідно попереднього договору до договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 21.02.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Білозерського районного нотаріального округу в Херсонській області (надалі - Договір), укладеного між сторонами у справі, відповідач зобов'язався у строк до 30.12.2014 року зібрати всі необхідні документи та продати позивачу житловий будинок № 4 та земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, які розташовані по АДРЕСА_1

Пунктом 4 попереднього договору сторони узгодили та затвердили вартість вищевказаного житлового будинку та земельної ділянки в розмірі 140563,20 грн., що на день укладення договору складало 16 000 доларів США. На підтвердження дійсних намірів про наступне укладення договору купівлі-продажу, згідно п.13 попереднього договору, позивач (покупець) передала відповідачу (продавцю) суму в розмірі 43926,00 грн. як аванс у розрахунок наступного договору купівлі-продажу. При цьому, п. 14 попереднього договору, сторони домовилися, що сума в розмірі 96637,20 грн., еквівалентна 11000 доларів США, буде сплачена покупцеві при підписанні основного договору купівлі-продажу.

Відповідно до положень ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно ст. 635 ч. 2 ЦК України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Пунктом 16 попереднього договору встановлено, що у разі, якщо продавець відмовлятиметься від укладення договору купівлі-продажу у визначений термін та на вищезазначених умовах, незалежно від його вини, він повинен сплатити штраф у розмірі 100 % від суми авансу, переданого за попереднім договором.

Відповідно до вимог ст. 7 ч. 2 ЦК України звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства у цивільних відносинах не застосовується.

З огляду на вищевикладене, вивчивши матеріали провадження, вислухавши сторони суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми авансу та штрафу, що передбачено умовами ст. 635 ч. 2 ЦК України та п. 16 Договору, оскільки розрахунки між учасниками правочину згідно законодавства України мають вестися лише у гривні, як національній валюті. Так як відповідач наполягав на розрахунку з ним саме в іноземній валюті - в доларах США, що є неприйнятним з позиції Закону і посилання на звичай ділового обороту в даному випадку є хибним і не відповідає вимогам ст. 533 ЦК України, суд приходить до висновку про те, що ці вимоги відповідача вказують на відмову продавця від укладення договору купівлі-продажу за обумовленими попереднім договором умовами, тобто його ухилення від укладання договору купівлі-продажу, не зважаючи на те, що він, у призначений час - 30.12.2014 року знаходився в нотаріальній конторі.

Зважаючи на те, що відповідач ухилився від укладання договору, передбаченого попереднім договором він повинен повернути позивачу сплачений йому аванс в сумі 43 926,00 грн. а також штраф, передбачений п. 16 попереднього договору в сумі 43 926,00 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми суд встановив наступне:

Відповідно до положень ст. 509 ч. 1 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Посилання представника позивача на ст. 625 ЦК України, як на підставу вимоги виплати відповідачем на користь позивача сплачений аванс з урахуванням індексу інфляції в сумі 56093,50 грн., штраф в розмірі 43926,00 грн., 3 % річних в розмірі 1317,78 грн. суд вважає хибними, оскільки за положеннями п. 1 Договору відповідач не брав на себе грошового зобов`язання, при цьому за положеннями ст. 625 ч. 2 ЦК України боржник, який прострочив виконання саме грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, всупереч вимогам ст. 530 ч. 1 ЦК України, згідно яких якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), представник позивача в своїх розрахунках вказав період прострочення зобов`язання фактично з моменту укладання угоди - з 21.02.2014 року, що на думку суду є хибним, оскільки, згідно п. 1 Договору строк виконання зобов`язання вказано 30.12.2014 року.

Тому, зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача індексу інфляції, а також 3% річних.

Стосовно вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. суд, проаналізувавши надані докази, вислухавши учасників процесу, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, оскільки суду не надано належних доказів, які б вказували на наявність у позивача моральних страждань з вини відповідача. Крім того, суд звертає увагу на те, що між сторонами існують договірні правовідносини і за умовами Договору відсутнє право вимоги стягнення моральної шкоди.

Судові витрати, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 3, 15, 59, 88, 212-215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст. 7, 11, 509, 530, 533,625, 635 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аванс 43 926,00 грн., штраф 43 926,00 грн., всього 87 852,00 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 878,52 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Кусік І.В.