Постанова № 43672004, 24.03.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2015 р. Справа № 805/463/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів під головуванням судді Бабаш Г.П., суддів Дмитрієва В.С., Лазарєва В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання незаконними та скасування наказів №805 від 29.07.2014 року та №1535 від 12.08.2014 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ, поновлення на посаді інспектора організації дорожнього руху державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Слов'янська і Слов'янського району УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, визнання незаконним та скасування наказу №333о/с від 05.09.2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (відповідач 1), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (відповідач 2), Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (відповідач 3) про визнання незаконними та скасування наказів №805 від 29.07.2014 року та №1535 від 12.08.2014 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ, поновлення на посаді інспектора організації дорожнього руху державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Слов'янська і Слов'янського району УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, визнання незаконним та скасування наказу №333о/с від 05.09.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказами МВС України від 29.07.2014 року №805 та від 12.08.2014 року №1535о/с у відповідності до п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ його звільнено з органів внутрішніх справ у запас за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу. Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 05.09.2014 року №333о/с ОСОБА_1 розраховано вислугу на день звільнення у календарному обчисленні - 12 років 11 місяців 27 днів. Проте, в зазначених наказах МВС України не зазначено, які саме дії, які були кваліфіковані як такі, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, стали підставою прийняття зазначених наказів. Крім того, зазначив, що до 15.01.2015 року він знаходився на службі у відділенні ДАІ з обслуговування м. Слов'янська та Слов'янського району УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області, що підтверджується графіками роботи за період серпень - грудень 2014 року та січень 2015 року, журналами патрулювання, постовими відомостями, журналами обліку матеріалів про порушення правил, норм та стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за вказаний період. Зі спірними наказами на момент подання позову до суду не ознайомлений. Вважає, що був звільнений з органів внутрішніх справ з порушенням порядку застосування такого дисциплінарного стягнення, як звільнення, оскільки ані з наказом про призначення службового розслідування, ані з результатами його проведення не був ознайомлений. З урахуванням зазначеного, просить визнати незаконними та скасувати накази №805 від 29.07.2014 року та №1535 від 12.08.2014 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ, поновити на посаді інспектора організації дорожнього руху державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Слов'янська і Слов'янського району УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу та визнати незаконним та скасувати наказ ГУ МВС України в Донецькій області №333о/с від 05.09.2014 року.

Відповідач 1 не погоджується з позовними вимогами позивача, в матеріалах справи наявні заперечення проти адміністративного позову, в яких відповідач 1 зазначає, що згідно матеріалів службового розслідування позивача звільнено з органів внутрішніх справ за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, які полягають у вчиненні таких дій (бездіяльності), що підривають довіру населення до співробітників органів внутрішніх справ та до органів внутрішніх справ в цілому, оскільки ч. 1 ст. 2 Закону України «Про міліцію» передбачено, що одним із основних завдань міліції є забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод та законних інтересів. Так, службовим розслідуванням встановлено, що серед працівників органів внутрішніх справ, які співпрацювали з незаконним збройним формуванням «ДНР» був й інспектор організації дорожнього руху відділення ДАІ з обслуговування м. Слов'янська та Слов'янського району УДАІ капітан міліції ОСОБА_1 Згідно пояснень останнього, він як відповідальний по підрозділу ДАІ надавав доручення черговим співробітникам ДАІ виїжджати до приміщення Слов'янського МВ, де знаходились представники незаконних збройних формувань, та надавати їм допомогу у складанні адміністративних протоколів на водіїв, що підтверджується поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Таким чином, зазначені дії та бездіяльність підривають авторитет не лише співробітника органу внутрішніх справ України, а й усієї системи органів внутрішніх справ України. Крім того, зазначає, що звільнення позивача з органів внутрішніх справ за вчинення вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, є окремою підставою звільнення і не є видом дисциплінарного стягнення, передбаченого ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-ІV. З урахуванням зазначеного, вважає, що спірні в даній справі накази прийняті на законних підставах, а вимоги позивача є необґрунтованими. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач 2 не погоджується з позовними вимогами. До суду надав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої вислуги на службі в органах внутрішніх справ мають право на довічну пенсію за вислугу років. Згідно п. 1 Положення Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються: служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду. Особам, які мають право на пенсію за цим Законом, пенсії призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби (ст. 2 Закону). Наказом від 12.08.2014 року №1535о/с ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ України за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу. Таким чином, при виданні наказу від 05.09.2014 року №333о/с Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідачем 3 до суду надано письмові пояснення, в яких зазначено, що Управлінням Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області службового розслідування у відношенні ОСОБА_1 за фактом дискредитації звання робітника міліції не проводилось. До 15.01.2015 року позивач знаходився на службі у відділі ДАІ м. Слов'янська. Приказ про звільнення ОСОБА_1 до Управління ДАІ до 15.01.2015 року не надходив. Заробітна плата виплачувалась по серпень 2014 року.

Позивачем та представником відповідача 3 до суду надано письмові заяви про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідачі 1, 2, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились. Відповідачами 1, 2 до суду надавались клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції, які вмотивовані неможливістю прибуття представників внаслідок обмеження фінансування та складності пересування в регіоні з приводу проведення антитерористичної операції. Проте ухвалами Донецького окружного адміністративного суду в задоволенні зазначених клопотань відмовлено, у зв'язку з технічною неможливістю (відсутністю необхідного обладнання тощо) проведення таких судових засідань.

Таким чином, керуючись ч.6 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановлено наступне.

Наказом №150 о/с від 29.07.2001 року позивача прийнято на службу до органів внутрішніх справ та направлено для проходження служби до відділення Державної автомобільної інспекції Слов'янського РОВД УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області. Останнє за період проходження служби присвоєне ОСОБА_1 спеціальне звання - капітан міліції.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.07.2014 року №805 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУМВС України в Донецькій та Луганській областях» за порушення положень Конституції України, інших законів України та відомчих нормативно-правових актів МВС України з питань дотримання особовим складом дисципліни, законності, недопущення злочинних та інших протиправних дій, а також Присяги працівника органів внутрішніх справ України капітана міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ України за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.08.2014 року №1535о/с відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ капітана міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із поставленням на військовий облік) за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу).

Наказом Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 05.09.2014 року №333о/с на підставі постанови Кабінету міністрів України від 17.07.1992 року №393, вислугу років на 12.08.2014 року капітану міліції ОСОБА_1 обчислено - 12 років 11 місяців 27 днів.

Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Керуючись статтею 21 Закону України «Про міліцію» працівник міліції має право оскаржити до суду прийняті щодо нього рішення службових осіб органів внутрішніх справ, якщо вважає, що вони ущемляють його гідність і особисті права.

Позивач не погоджується із вказаними наказами відповідачів та вважає, що відповідачами порушуються його права, свободи та інтереси, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.

Предметом доказування в цій справі є правомірність застосування до позивача п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ щодо звільнення його з органів внутрішніх справ за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з посад публічної служби ОВС, регулюються законодавством у сфері проходження служби, а саме Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (зі змінами та доповненнями), Дисциплінарним Статутом органів внутрішніх справ, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про міліцію» міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Відповідно до статті 18 названого Закону порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію наведеної бланкетної норми постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).

Відповідно до статті 5 вказаного Статуту за вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим статутом, статтею 7 якого передбачені обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України щодо дотримання службової дисципліни.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено види дисциплінарних стягнень, які накладаються на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни. Серед них є і звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 14 цього ж Статуту визначений порядок накладення таких дисциплінарних стягнень, а статтями 16 та 18 - строк їх накладення та виконання відповідно.

За змістом пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення, тобто у запас Збройних Сил України або у відставку.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що працівники міліції мають спеціальний правовий статус, відповідно до якого вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов'язків працівників ОВС; приймаючи присягу працівника ОВС України позивач склав клятву «всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ», тому, з огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з доводами відповідачів, що звільнення за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ не є дисциплінарним стягненням.

У той же час, у матеріалах справи міститься наказ МВС України від 29 липня 2014 року №805 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУМВС України в Донецькій та Луганській областях», в якому зазначено про звільнення позивача, а також наказ МВС України від 12 серпня 2014 року №1535 о/с «По особовому складу», в якому зазначено про звільнення позивача за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Аналізуючи доводи відповідача 1 щодо правомірності наказу МВС України від 12 серпня 2014 року №1535 о/с, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Підставою для прийняття названого наказу стало встановлення під час проведення службової перевірки обставин скоєння позивачем вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

На підтвердження викладеного, суб'єктом владних повноважень надано висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУ МВС України в Донецькій області від 29 липня 2014 року , складений за результатами розгляду матеріалів службового розслідування, проведеного на підставі наказу МВС України від 29 липня 2014 року №745 відповідно до вимог пункту 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12 березня 2013 року №230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за №541/23073.

Зі змісту зазначеного висновку вбачається встановлення під час перевірки причетності позивача до протиправних дій та зв'язків з «ДНР».

Доказів, на підтвердження причетності позивача до протиправних дій та зв'язків з «ДНР» під час розгляду справи відповідачем 1 не надано, так само як не зазначено про існування таких у висновку службової перевірки.

Крім того, в процесі розгляду даної справи від представника позивача до суду надійшло клопотання, в якому зазначено, що всі матеріали службового розслідування у відношенні ОСОБА_1 були направлені до Генеральної прокуратури України. Розслідування матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014050000000698, за матеріалами службового розслідування у відношенні робітників ДАІ м. Слов'янська, проводилось першим слідчим відділом слідчого управління прокуратури Донецької області. У зв'язку із зазначеним ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2015 року у першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області витребувано належним чином засвідчену копію постанови про закриття кримінального провадження від 21.11.2014 року, винесену у відношенні співробітників ДАІ м. Слов'янська, а також матеріали службового розслідування, проведеного у відношенні ОСОБА_1

На виконання зазначеної ухвали суду Прокуратурою Донецької області до суду надано постанову про закриття кримінального провадження від 21.11.2014 року, в якій вказано про відсутність в діянні, зокрема, ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України, у зв'язку з чим кримінальне провадження №42014050000000698 від 09.10.2014 року закрито.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність відповідачами скоєння позивачем вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, що є підставою для визнання оскаржуваних наказів МВС України №805 від 29 липня 2014 року та №1535 о/с від 12 серпня 2014 року протиправними та їх скасування в частині звільнення позивача.

Крім того, колегія судді звертає увагу на те, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 червня 2011 року № 378 затверджено номенклатуру посад щодо призначення, переміщення, звільнення осіб рядового і начальницького складу та працівників органів внутрішніх справ.

Перелік №2 Додатку до вищезазначеного наказу визначає посади керівного складу Міністерства внутрішніх справ України, на які працівники призначаються і з яких звільняються наказами Міністра внутрішніх справ України, зокрема, такими є:

- керівники структурних підрозділів апарату Міністерства, їх перші заступники та заступники, працівники Служби Міністра;

- начальники головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях, їх перші заступники та заступники;

- ректори вищих навчальних закладів МВС, їх перші проректори та проректори

- начальники районних, районних у містах, міських управлінь (відділів), лінійних управлінь (відділів) головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях;

- керівники державних підприємств МВС боротьби з кіберзлочинністю;

- керівники науково-дослідних установ, медико-реабілітаційних центрів, будинку відпочинку «Пуща-Водиця», лікарні відновного лікування МВС.

Посада позивача - інспектор організації дорожнього руху державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Слов'янська і Слов'янського району УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, з якої останнього звільнено спірними наказами, не віднесена до переліку № 2.

Тобто посада позивача не відноситься до номенклатури посад, рішення про звільнення з яких вирішується наказами Міністра внутрішніх справ.

Згідно ст. 13 Дисциплінарного статуту ОВС Міністрові внутрішніх справ України належить право накладати дисциплінарні стягнення, передбачені цим статутом, на всіх осіб рядового і начальницького складу.

Проте, як вже зазначалось, звільнення за п. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ не є видом дисциплінарного стягнення, відтак Міністр внутрішніх справ України не наділений повноваженнями щодо звільнення позивача з посади.

У той же час, вимога позивача про визнання протиправним та скасування наказу ГУ МВС України в Донецькій області №333 о/с від 05 вересня 2014 року, на переконання суду задоволенню не підлягає, оскільки під час розгляду справи позивачем не наведено будь-яких доводів щодо порушення його прав зазначеним наказом, а відповідачем 2 доведено його видання на підставі, в межах та в спосіб, визначені законодавством України.

Щодо вимог позивача про стягнення грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача звільнено з органів внутрішніх справ 12 серпня 2014 року.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначені в Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896.

Пунктом 1.3. названої Інструкції встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.

Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо (пункт 1.5. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ).

Відповідно до пункту 1.18. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

Відповідно до пункту 2.2.5. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі звільнення зі служби виплата посадового окладу за займаною посадою припиняється з дня, наступного за днем виключення особи рядового чи начальницького складу зі списків особового складу органу, підрозділу, закладу чи установи органів внутрішніх справ.

Відповідно до довідки про доходи позивача від 25 лютого 2015 року, виданої відповідачем 3, позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата (грошове забезпечення) за липень - серпень 2014 року.

Разом з тим, після звільнення (12 серпня 2014 року) позивач продовжував працювати в Державній автомобільній інспекції з обслуговування м. Слов'янська і Слов'янського району УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, що підтверджується наявними в матеріалах справи графіками роботи за період серпень - грудень 2014 року та січень 2015 року, журналами патрулювання, постовими відомостями, журналами обліку матеріалів про порушення правил, норм та стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за вказаний період. Крім того, зазначений факт підтверджено відповідачем 3 в наданих до суду письмових поясненнях.

Таким чином, враховуючи встановлену в даному провадженні протиправність звільнення позивача із займаної посади, вимога про стягнення на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу по день поновлення на посаді підлягає задоволенню.

Щодо розміру грошового забезпечення, що підлягає стягненню на користь позивача, суд керується приписами постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» (в редакції чинній на момент розгляду справи), відповідно до якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

В матеріалах справи міститься довідка про доходи позивача, видана УДАІ ГУМВС в Донецькій області 25 лютого 2015 року, відповідно до якої грошове забезпечення за липень - серпень 2014 року складає 6 208,12 грн. (липень 2014 року - 3 104,06 грн., серпень 2014 року - 3 104,06 грн.). Іншої довідки відповідачами на вимогу суду не надано.

При цьому, оскільки позивач був звільнений з посади в серпні місяці, розрахунок середньомісячної плати має бути проведений, виходячи з грошового забезпечення за червень та липень 2014 року.

За таких обставин суд позбавлений можливості здійснити розрахунок конкретної суми, яка підлягає стягненню на користь позивача за час вимушеного прогулу.

Згідно з частиною 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3).

Таким чином, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць підлягають негайному виконанню.

Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами по справі не доведено правомірність оскаржуваних наказів.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Перевіривши оскаржувані позивачем накази про звільнення на дотримання вимог вищезазначених нормативних актів, суд вважає їх неправомірними, а адміністративний позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАСУ судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись, ст.ст. 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185-186, 254, КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання незаконними та скасування наказів №805 від 29.07.2014 року та №1535 від 12.08.2014 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ, поновлення на посаді інспектора організації дорожнього руху державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Слов'янська і Слов'янського району УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, визнання незаконним та скасування наказу №333о/с від 05.09.2014 року - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 29 липня 2014 року №805 в частині звільнення ОСОБА_1, капітана міліції, інспектора організації дорожнього руху державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Слов'янська і Слов'янського району Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, з органів внутрішніх справ на підставі пункту 66 Положення про проходження рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 12 серпня 2014 року №1535 о/с в частині звільнення ОСОБА_1, капітана міліції, інспектора організації дорожнього руху державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Слов'янська і Слов'янського району Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, з органів внутрішніх справ на підставі пункту 66 Положення про проходження рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора організації дорожнього руху державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Слов'янська і Слов'янського району Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з 13 серпня 2014 року.

Стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 13 серпня 2014 року по 24 березня 2015 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора організації дорожнього руху державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Слов'янська і Слов'янського району Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя Бабаш Г.П.

Судді Лазарєв В.В.

Дмитрієв В.С.