Постанова № 43671968, 25.03.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2015 р. Справа № 805/94/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бабаш Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області. Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання наказу щодо звільнення незаконним та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (відповідач 1) про визнання наказу щодо звільнення незаконним та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Краматорський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (відповідач 2).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 26.09.2014 року №1674 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС в області та покарання винних» на підставі п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ його звільнено з органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу. Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 29.09.2014 року №354о/с, винесеним на підставі наказу ГУ МВС України в Донецькій області від 26.09.2014 року №1674, позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 29 вересня 2014 року та встановлено вислугу років - 15 років 02 місяці 6 днів. Вважає зазначені накази протиправними, оскільки ніякого затримання його працівниками ВВБ в Донецькій області ДВБ МВС України не було. Також, зазначає, що ані заяв про скоєння злочинів, ані заяв стосовно нього особисто в ЄРЗЗП, прокуратурі, СБУ не зареєстровано. Крім того, ніякого сприяння незаконній діяльності представникам «ДНР» ним не здійснювалось, а навпаки, позивач здійснював волонтерську діяльність, яка підтверджується листами подяки від військовослужбовців української армії. Також вважає, що відповідачем порушено процедуру його звільнення з органів внутрішніх справ, оскільки ніяких пояснень він не надавав, зі спірними наказами ознайомлений лише 08.12.2014 року. Таким чином, просить визнати наказ щодо його звільнення незаконним та поновити на посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідач 1 не погоджується з позовними вимогами позивача, в матеріалах справи наявні заперечення проти адміністративного позову, в яких відповідач 1 зазначає, що з матеріалів службового розслідування вбачається, що позивачем скоєно вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, які полягають у вимаганні ним та отриманні грошей з підприємців м. Краматорська, а також сприянні незаконні діяльності представників так званої «ДНР». Про це свідчить і той факт, що у мережі Інтернет розміщені публікації про протизаконну діяльність Краматорської міліції, насамперед позивача, що негативно характеризує його як працівника міліції, викликає суспільний резонанс, та й впливає не тільки на його авторитет, а і авторитет міліції в цілому. Вчинення таких дій суперечило інтересам служби. У зв'язку із встановленням під час службової перевірки скоєння ОСОБА_1 вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, допущених позивачем порушень Закону України «про міліцію», Присяги працівника ОВС України, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, керівництвом і було прийнято рішення про звільнення останнього з органів внутрішніх справ за п.66 Положення. Таким чином, наказ про звільнення позивача з органів внутрішніх справ виданий з дотриманням вимог діючого законодавства, а тому вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідачем 2 до суду надано письмові заперечення проти позову, в яких останній зазначив, що 10 жовтня 2014 року до канцелярії Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області надійшов наказ ГУМВС України в Донецькій області №1674 від 26.09.2014 року. Позивач на цей час знаходився на лікарняному, що підтверджується наданими ним до сектору кадрового забезпечення Краматорського МВ листами непрацездатності. 10 листопада 2014 року до канцелярії Краматорського МВ надійшов наказ ГУ МВС України в Донецькій області від 29.09.2014 року №354о/с. У зв'язку з перебуванням позивача в зазначений період на лікарняному, зі спірними наказами ГУ МВС України в Донецькій області ОСОБА_1 був ознайомлений 08.12.2014 року. Грошовий розрахунок з позивачем Краматорським МВ був проведений із переплатою, оскільки наказ про звільнення позивача надійшов несвоєчасно. Підставою звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справи було порушення службової дисципліни, встановлене службовим розслідуванням, що проводилось ГУ МВС України в Донецькій області. Таким чином, просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивачем та представником відповідача 2 до суду надано письмові заяви про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідач 1, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Відповідачем 1 до суду надавались клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції, які вмотивовані неможливістю прибуття представника внаслідок обмеження фінансування та складності пересування в регіоні з приводу проведення антитерористичної операції. Проте ухвалами Донецького окружного адміністративного суду в задоволенні зазначених клопотань відмовлено, у зв'язку з технічною неможливістю (відсутністю необхідного обладнання тощо) проведення таких судових засідань.

Таким чином, керуючись ч.6 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановлено наступне.

Наказом №327о/с від 21.07.1999 року позивача прийнято на службу до органів внутрішніх справ. ОСОБА_1 проходив службу у Краматорському МВ ГУ МВС України в Донецькій області, останнє за період проходження служби присвоєне ОСОБА_1 спеціальне звання - майор міліції.

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 26.09.2014 року №1674 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС в області та покарання винних» на підставі п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і молодшого начальницького складу, ігнорування ст. 65 Конституції України та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, порушення ст. 10 Закону України «Про міліцію», ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України.

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 29 вересня 2014 року №354о/с відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу). Також даним наказом майору міліції ОСОБА_1 обчислено вислугу років - 15 років 02 місяці 06 днів. Даний наказ прийнято на підставі наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 26.09.2014 року №1674.

Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Керуючись статтею 21 Закону України «Про міліцію» працівник міліції має право оскаржити до суду прийняті щодо нього рішення службових осіб органів внутрішніх справ, якщо вважає, що вони ущемляють його гідність і особисті права.

Позивач не погоджується із вказаними наказами відповідача та вважає, що відповідачем порушуються його права, свободи та інтереси, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.

Предметом доказування в цій справі є правомірність застосування до позивача п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ щодо звільнення його з органів внутрішніх справ за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та винесення спірних наказів.

Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з посад публічної служби ОВС, регулюються законодавством у сфері проходження служби, а саме Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (зі змінами та доповненнями), Дисциплінарним Статутом органів внутрішніх справ, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про міліцію» міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Відповідно до статті 18 названого Закону порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію наведеної бланкетної норми постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).

Відповідно до статті 5 вказаного Статуту за вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим статутом, статтею 7 якого передбачені обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України щодо дотримання службової дисципліни.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено види дисциплінарних стягнень, які накладаються на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни. Серед них є і звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 14 цього ж Статуту визначений порядок накладення таких дисциплінарних стягнень, а статтями 16 та 18 - строк їх накладення та виконання відповідно.

За змістом пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення, тобто у запас Збройних Сил України або у відставку.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що працівники міліції мають спеціальний правовий статус відповідно до якого вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов'язків працівників ОВС; приймаючи присягу працівника ОВС України позивач склав клятву «всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ», тому, з огляду на зазначене, суд погоджується з доводами відповідачів, що звільнення за статтею 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ не є дисциплінарним стягненням.

У той же час, у матеріалах справи міститься наказ ГУМВС України в Донецькій області від 26 вересня 2014 року №1674 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС в області та покарання винних», в якому зазначено про звільнення позивача, а також наказ МВС України від 29 вересня 2014 року №354о/с «По особовому складу», в якому зазначено про звільнення позивача за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Аналізуючи доводи відповідача 1 щодо правомірності наказів ГУМВС України в Донецькій області від 26 вересня 2014 року №1674 та від 29 вересня 2014 року №354о/с, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Підставою для прийняття названих наказів стало встановлення під час проведення службової перевірки обставин скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.

Так, з наданого відповідачем 1 до суду висновку службового розслідування вбачається, що під час проведення службового розслідування було отримано інформацію про затримання працівниками ВВБ в Донецькій області ДВБ МВС України оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів ВКР Краматорського МВ ГУМВС в області майора міліції ОСОБА_1. який вимагав та отримував гроші з підприємців м. Краматорська, а також сприяв незаконній діяльності представників так званої ДНР.

Зі змісту зазначеного висновку вбачається встановлення причетності позивача до протиправних дій та зв'язків з «ДНР».

Проте, доказів, на підтвердження причетності позивача до протиправних дій та зв'язків з «ДНР», зокрема, протоколу затримання працівниками ВВБ в Донецькій області ДВБ МВС України майора міліції ОСОБА_1, письмових пояснень підприємців м. Краматорська з приводу нібито вимагання позивачем у них грошей або їх звернень до правоохоронних органів із відповідними заявами, під час розгляду справи відповідачем 1 до суду не надано.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути уваги відповідача 1 на те, що інформація, отримана ним стосовно ОСОБА_1 з мережі Інтернет, не може бути використана в адміністративній справі як належний доказ вчинення ним протиправних дій та зв'язків з так званою «ДНР».

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Фактично, ні у висновку службового розслідування, ні в інших матеріалах справи не міститься посилань на конкретні докази, якими підтверджується вчинення ОСОБА_1 дискредитуючого вчинку. Відповідач лише посилається на наявність такої інформації, проте чи перевірялась вона, і яким чином та чим це підтверджується, відповідач не зазначає.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем 1 скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, що є підставою для визнання оскаржуваних наказів ГУМВС України в Донецькій області від 26 вересня 2014 року №1674 та від 29 вересня 2014 року №354о/с протиправними та їх скасування в частині звільнення позивача.

Таким чином, позовні вимоги позивача в зазначеній частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача звільнено з органів внутрішніх справ 29 вересня 2014 року.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначені в Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896.

Пунктом 1.3. названої Інструкції встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.

Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо (пункт 1.5. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ).

Відповідно до пункту 1.18. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

Відповідно до пункту 2.2.5. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі звільнення зі служби виплата посадового окладу за займаною посадою припиняється з дня, наступного за днем виключення особи рядового чи начальницького складу зі списків особового складу органу, підрозділу, закладу чи установи органів внутрішніх справ.

Разом з тим, після звільнення (29 липня 2014 року) позивач продовжував працювати в Краматорському МВ ГУМВС України в Донецькій області, що підтверджується відповідачем 2 в наданих до суду письмових запереченнях.

Таким чином, враховуючи встановлену в даному провадженні протиправність звільнення позивача із займаної посади, вимога про стягнення на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу по день поновлення на посаді підлягає задоволенню.

Щодо розміру грошового зобов'язання, що підлягає стягненню на користь позивача, суд, за принципом аналогії права, керується приписами постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» (в редакції чинній на момент розгляду справи), відповідно до якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

В матеріалах справи міститься довідка про доходи позивача, видана Краматорським МВ ГУМВС в Донецькій області 20 березня 2015 року, відповідно до якої грошове забезпечення за липень - серпень 2014 року складає 8 793,71 грн. (липень 2014 року - 3 845,58 грн., серпень 2014 року - 4 948.13 грн.).

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 04 вересня 2013 року № 9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік» кількість робочих днів у липні 2014 року складала - 23 дні, у серпні 2014 року - 20 днів.

Враховуючи вищевикладені відомості, розмір середньоденного грошового забезпечення позивача складає 204,50 грн. (8 793,71 грн./43 (сумарна кількість робочих днів у липні-серпні 2014 року).

Відповідно до листів Міністерства соціальної політики України від 04 вересня 2013 року № 9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік» та від 09 вересня 2014 року № 10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» тривалість вимушеного прогулу позивача складає 177 робочих днів (по 25.03.2015), відповідно розмір грошове забезпечення за час вимушеного прогулу складає 36 196,50 грн. (розмір середньоденного грошового забезпечення позивача складає 204,50 грн. * кількість робочих днів вимушеного прогулу 177 = 36 196,5 грн.) та підлягає стягненню з Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області.

Згідно з частиною 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3).

Таким чином, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць підлягають негайному виконанню.

Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами по справі не доведено правомірність оскаржуваних наказів.

Перевіривши оскаржувані позивачем накази про звільнення на дотримання вимог вищезазначених нормативних актів, суд вважає їх неправомірними, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАСУ судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись, ст.ст. 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185-186, 254, КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області. Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання наказу щодо звільнення незаконним та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 26 вересня 2014 року №1674 в частині звільнення з органів внутрішніх справ на підставі п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу) оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів ВКР Краматорського МВ ГУ МВС України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_1.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 29.09.2014 року №354о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ на підставі п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу) оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів ВКР Краматорського МВ ГУ МВС України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів ВКР Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з 29 вересня 2014 року.

Стягнути з Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу (з 29 вересня 2014 року по 25 березня 2015 року) у розмірі 36 196,50 грн. (тридцять шість тисяч сто дев'яносто шість гривень 50 коп.).

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів ВКР Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Бабаш Г.П.