Постанова № 43671067, 17.04.2015, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

17.04.2015

справа №489/1215/15-а

номер провадження 2-а/489/100/15

Постанова

Іменем України

17 квітня 2015 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.

секретаря Коденко К.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Овчарук А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (далі - УПФ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та стягнення грошових коштів

встановив:

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача у відмові в перерахунку пенсії; зобов'язати здійснити протягом місяця з дати набрання рішенням законної сили перерахунок пенсії з 18.05.2010 з урахуванням індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових проблем; стягнути з відповідача різницю (недоплату), що виникла внаслідок неправильного (неправомірного) нарахування пенсії в розмірі 26378,00 грн.

У обґрунтування вимог вказала, що перебуває на обліку в УПФ та отримує з 18.05.2010 відповідно до Закону України «Про державну службу».

У грудні 2014 року для перерахунку пенсії подала до УПФ довідку Миколаївської обласної державної адміністрації від 22.12.2014 № 2724/12-05-61/6-14 про складові заробітної плати, що подаються для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», з гідно якої до складу її заробітної плати включені 11261,20 грн. матеріальної допомоги на оздоровлення та 1528,90 грн. індексації заробітної плати

06.01.2015 отримала письмову відповідь відповідача про відмову у перерахунку пенсії з посиланням на положення статті 33 Закону України «Про державну службу», якою не передбачено такі складові заробітної плати державного службовця як матеріальна допомога на оздоровлення та соціальна допомога.

Без включення цих виплат до розміру заробітної плати, з якої має призначатися пенсія, розмір офіційно призначеної пенсії є меншим, ніж передбачено законом, що порушує її право на належний рівень соціального забезпечення.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, посилаючи на положення Закону України «Про державну службу» та постанову Ленінського районного суду м.Миколаєва від 20.12.2011, якою раніше було відмовлено позивачу у перерахунку пенсії з аналогічних підстав.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані у ній докази, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ОСОБА_3 з 18.05.2010 перебуває на обліку в УПФ та отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про державну службу».

24.12.2014 позивач звернулася до УПФ із заявою від 22.12.2014 в якій просила провести перерахунок її пенсії на підставі довідки Миколаївської обласної державної адміністрації від 22.12.2014 № 2724/12-05-61/6-14, за якою до складу її заробітної плати включено допомогу на оздоровлення в сумі 11261,20 грн. та індексацію зарплати в сумі 1528,90 грн.

У довідці також вказано, що на виплати, включені у довідку, нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Листом від 06.01.2015 № 156/02 УПФ відмовило в перерахунку пенсії з ти х підстав, що матеріальна допомога на оздоровлення та соціальна допомога відповідно до статті 33 Закону України «Про державну службу» не входять до складу заробітної плати державних службовців.

Заперечуючи проти позовних вимог представник відповідача вказувала на те, що у жовтні 2010 року ОСОБА_3 зверталася до суду з аналогічними вимогами. Однак, постановою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 20.12.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013, в задоволенні її позову відмовлено, а тому відсутні підстави для повторного розгляду справи. Також, з посиланням на положення статті 33 Закону України «Про державну службу» зазначила, що вказані у довідці інші виплати не входять до складу заробітної плати державних службовців.

Між тим з такими доводами представника відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. За правилами частини другої цієї статті до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового захисту.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема, людина її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави (частина перша статті 8 КАС України).

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (пункт 1 частини першої статті 9 КАС України).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася до відповідача у грудні 2014 року для перерахунку пенсії на підставі довідки з останнього місця роботи перед виходом на пенсію, виданої 22.12.2014.

Відмова відповідача в перерахунку пенсії оформлена листом, а рішенням. Крім того, позивачем заявлено окрему вимогу про стягнення різниці у призначеній пенсії та пенсії з урахуванням інших виплат, які не були враховані при її призначенні.

Таким чином, підстави позову та вимоги, хоча і в частині аналогічні спору, вирішеному постановою суду від 20.12.2011, але є іншими, а відтак спір підлягає розгляду по суті.

За змістом статті 37 Закону України «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частиною другою статті 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входить до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм матеріальна допомога на оздоровлення та допомога на вирішення соціально-побутових питань, сума індексації заробітної плати, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії. Слід зазначити, що в спірних правовідносинах перевага має надаватись спеціальним нормам, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, - статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) та статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не таким, які щодо спірних відносин є загальними - статті 33, 37 Закону України «Про державну службу» та статті 2 Закону України «Про оплату праці».

Наведений висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України викладеній у постановах від 20.02.2012 по справі № 21-430а11, 16.09.2014 по справі № 21-314а14 та праву особи на справедливий суд, гарантованому Конституцією України і Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

У зв'язку із наведеним, суд приходить до висновку про протиправну бездіяльність відповідача в перерахунку пенсії за заявою позивача від 22.12.2014 з урахуванням заробітної плати останньої, до складу якої входять допомога на оздоровлення та індексація.

Щодо перерахунку пенсії з урахуванням матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових проблем, вимоги в цій частині є безпідставними, оскільки, як підтверджується довідкою Миколаївської обласної державної адміністрації, така виплата позивачу не здійснювалася.

Так як позивач звернулася до УПФ із заявою про проведення перерахунку пенсії 24.12.2014, що підтверджується відмітною про реєстрацію вхідної кореспонденції на заяві, тому саме на відповідача слід покласти обов'язок із перерахунку і виплати позивачу пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», включивши до складу її заробітної плати для призначення пенсії суми індексації заробітної плати та допомоги на оздоровлення, зазначені у довідці від 22.12.2014 № 3273/03.

Щодо рішення УПФ від 20.09.2011 № 16, на підставі якого ОСОБА_3 було відмовлено в перерахунку пенсії при попередньому зверненні, яке оскаржувалося в судовому порядку в 2011 році, після ухвалення судового рішення у даній справі вказане рішення відповідача немає юридичного значення та не може впливати в подальшому на права позивача, а тому скасуванню в його потреби суд не вбачає.

Вимога позивача про стягнення різниці у пенсіях задоволенню не підлягає, оскільки такий спосіб захисту порушеного права не відповідає частині четвертій статті 105 КАС України та виходить за межі повноважень суду, який не може підміняти державний орган, дії чи бездіяльність якого оскаржуються. Суд вправі лише визнати такі дії чи бездіяльність протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону без зазначення конкретних сум.

Керуючись статтями 7- 12, 70-71, 158 -163 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_3 згідно заяви від 22.12.2014, з урахуванням допомоги на оздоровлення та індексації заробітної плати.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 з 24.12.2014 відповідно до Закону України «Про державну службу», включивши до складу заробітної плати для призначення пенсії суми індексації заробітної плати та допомоги на оздоровлення, зазначені у довідці від 22.12.2014 № 3273/03.

У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом десяти днів з дня її проголошення, особами, які приймали участь у справі, але були відсутні при проголошенні постанови - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя І.В.Коваленко

Повний текст постанови

підписано 20.04.2015.