Ухвала суду № 43667429, 14.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2015 року м. Київ К/800/2333/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2011 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 р.

у справі № 2а-12661/10/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Орісіл-Фарм»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Орісіл-Фарм» (далі - позивач, ТОВ «Орісіл-Фарм») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (далі - відповідач, ДПІ у Галицькому районі м. Львова) про визнання протиправним та скасування рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2011 р. позов задоволено. Визнано протиправним рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова про застосування штрафних(фінансових) санкцій від 17.11.2010 р. № 0007243311.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2011 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Галицькому районі м. Львова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Орісіл-Фарм», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Орісіл-Фарм» з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 04.11.2010 року № 5804/23-209/32640291.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 2.8, п. 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320, а саме зберігання у касі готівки понад встановлений ліміт каси на суму 237 149, 00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято рішення від 17.11.2010 року № 0007243311 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 474 298, 00 грн.

Пунктом 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України встановлено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обовязково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Здавання готівкової виручки може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Згідно з п. 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України передбачено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача. Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.08.2009 року на підставі договору від 10.08.2009 року № 1/08.2009 про отримання безвідсоткової позики, ТОВ «Орісіл-Фарм» отримало від ОСОБА_1 суму коштів в розмірі 86 500, 00 грн.

Крім того, 11.08.2009 року, 10.09.2009 року та 09.10.2009 року на підставі договору від 10.08.2009 року № 2/08.2009 про безвідсоткову фінансову позику ТОВ «Орісіл-Фарм»о тримало від ОСОБА_3 суму коштів в розмірі 152 200, 00 грн.

Вказані вище суми коштів внесені через касу банку на поточний рахунок позивача згідно з умовами договорів, що підтверджено квитанціями про внесення готівки в касу банку.

З видаткових відомостей № 1 від 27.10.2009 року, № 2 від 28.10.2009 року, № 3 від 10.11.2009 року, № 4 від 13.11.2009 року вбачається, що отримані позивачем кошти повернуті вищевказаним особам.

При цьому по кожному факту видачі готівки з каси позивачем складена видаткова відомість з внесенням в неї всіх необхідних даних та підписів. Видаткові касові ордери не оформлялись та не підписувались у звязку з тим, що ТОВ «Орісіл-Фарм» веде бухгалтерський облік за допомогою автоматизованої системи « 1.С Бухгалтерія», яка формує електронну «касову книгу» на підставі документів «видатковий касовий ордер», що підтверджено довідкою від 16.03.2011 року № 03/11.

Операції з видачі готівки з каси підприємства проводились позивачем із застосуванням видаткових відомостей, в яких є наявні усі обов'язкові для цих документів реквізити та підписи осіб, які отримували готівкові кошти, що відповідає вимогам п. 3.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єктів господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами, правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З матеріалів справи вбачається, що видача готівки з каси ТОВ «Орісіл-Фарм» відбувалась 27.10.2009 року, 28.10.2009 року та 10.11.2009 року, тоді як штрафні санкції застосовано більш ніж через рік з дня порушень, а саме 17.11.2010 року, тобто після спливу річного терміну з дня вчинення правопорушення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.11.2010 року № 0007243311 є протиправним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2011 р. та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.

2.Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов