Ухвала суду № 43667392, 18.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.03.2015р. м. Київ К/9991/73201/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2010 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року

у справі № 2а-8538/09/1370

за позовом Державної податкової інспекції у Жовківському районі

до Відкритого акціонерного товариства «Лісопереробна фірма «Немирів»

про звернення стягнення на активи, -

В С Т А Н О В И Л А :

18 травня 2006 року Державна податкова інспекція у Жовківському районі (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Лісопереробна фірма «Немирів» (далі - відповідач) про стягнення з ВАТ «Лісопереробна фірма «Немирів» за рахунок його активів суми податкового боргу 129906,57 грн. за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 02 квітня 2010 року).

Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2010 року у задоволенні позову було відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Жовківському районі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при вирішенні питання правомірності застосування до відповідача адміністративно-господарської санкції належить керуватися нормою права, передбаченою статтею 250 Господарського кодексу України, а при вирішенні питання встановлення строку звернення до суду про стягнення добровільно несплаченої суми фінансової санкції - статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскільки строк стягнення таких санкцій сплив, то підстав для задоволення вимог прокурора суди зазначених інстанцій не знайшли.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Жовківському районі була проведена позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання валютного законодавства Рава-Руським філіалом ВАТ «Лісопереробна фірма «Немирів» за період з 28 листопада 2001 року по 25 березня 2009 року, результати якої оформлені актом № 31-3/23-0/25259928 від 25 березня 2005 року.

За висновками акту перевірки позивачем були порушені вимоги статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в результаті чого товариству було нараховано пеню у сумі 129906,57 грн.

31 березня 2005 року ДПІ у Жовківському районі прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 174/23-0/2455/25259928, яким на підставі статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» застосувала до ВАТ «Лісопереробна фірма «Немирів» штрафні (фінансові) санкції у сумі 129906,57 грн.

За своєю суттю передбачені статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» штрафні (фінансові) санкції є адміністративно-господарськими санкціями, а тому їх застосування регулюється нормами глави 27 Господарського кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

При цьому, суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що адміністративно-господарська санкція як захід організаційно-правового або майнового характеру застосовується уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування і тому встановлений статтею 250 Господарського кодексу України строк адміністративно-господарської санкції застосовується при їх реалізації і не має безпосереднього відношення до строку звернення до суду, визначеного у статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на дату звернення податковим органом до суду з вказаним позовом) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на дату звернення податковим органом до суду з вказаним позовом) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Судами попередніх інстанцій установлено, ВАТ «Лісопереробна фірма «Немирів» наполягало на застосуванні судом частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що звернувшись до суду 18 травня 2006 року з вказаним позовом про стягнення з ВАТ «Лісопереробна фірма «Немирів» нарахованої йому пені у сумі 129906,57 грн., нарахованої згідно податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 174/23-0/2455/25259928 від 31 березня 2005 року, ДПІ у Жовківському районі пропустила строк, передбачений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про відсутність підстав для позовних вимог.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Жовківському районі підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2010 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна