Ухвала суду № 43667340, 09.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.04.2015р. м. Київ К/9991/48318/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Іванов К.Ю.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 09.04.2015 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2012

у справі № 2а/0370/1474/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Вопак-Трейд"

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області

Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Вопак-Трейд" звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (правонаступник - Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000852302 від 20.04.2011.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2012 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача у зв'язку із ненаданням відповіді на письмовий запит Луцької ОДПІ за грудень 2010 року та складено акт 2141/23-3/34745403 від 05.04.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000852302 від 20.04.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 1909062, 50 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, а саме вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків; пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", завищено податковий кредит по податку на додану вартість за грудень 2010 року на 1527250 грн. та занижено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість за цей період на 1527250 грн. по операції з придбання олії соняшникової нерафінованої у ТОВ „Еталон Ойл" на підставі договору № 12/9 від 06.12.2010 на загальну суму 9163500 грн.

При співставленні податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за грудень 2010 року встановлено, що постачальником олії на суму 19752000 грн. для ТОВ „Еталон Ойл" було ТОВ „Транс Гарант Сервіс", для якого вказаний товар поставлявся приватним підприємством „Агропрайд".

Постачальниками для ПП „Агропрайд" були: приватне підприємство „Технополімер" (ПП „Технополімер"), товариство з обмеженою відповідальністю „Легат М" (ТОВ „Легат М"), товариство з обмеженою відповідальністю „ВКП „ДВМ" (ТОВ „ВКП „ДВМ"), приватне підприємство „Ніка і Компанія" (ПП „Ніка і Компанія"). Податковими перевірками по ланцюгу постачання від постачальників ПП „Агропрайд" та далі до покупців не встановлено фактичного руху товару.

Укладені покупцями ПП „Агропрайд", ТОВ „Транс Гарант Сервіс", ТОВ „Еталон Ойл" угоди на придбання олії соняшникової та її наступну реалізацію визнано нікчемними, а відтак укладений договір між ТОВ „Еталон Ойл" та ТОВ „Вопак-Трейд" від 06.12.2010 № 12/9 є також нікчемним.

Відповідно видані ТОВ „Еталон Ойл" у грудні 2010 року податкові накладні на суму 1527250 грн. не підтверджують факт поставки товару і не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту. На вказану суму донараховано грошове зобов'язання та визначено штрафні санкції відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України (ПК України).

Згідно з визначенням, що міститься у п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог пп. 5.2.1 п. 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" (який визначав порядок формування податкового кредиту на час виконання спірних господарських операцій) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат (у тому числі по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому у податковому праві презюмується реальність господарської операцій та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника, доки податковим органом не представлено безумовних та однозначно розтлумачених доказів на підтвердження зворотного.

Позивач документально підтвердив наявність руху активів в процесі здійснення господарської операції, зв'язок між фактом придбання і господарською діяльністю платника податку, а наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції підтверджено податковими перевірками ТОВ „Вопак-Трейд" та ТОВ „Еталон Ойл".

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2012 у справі № 2а/0370/1474/11 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2012 у справі № 2а/0370/1474/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко