Ухвала суду № 43667248, 09.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2015 року м. Київ К/9991/43201/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012

у справі № 2а-552/12/1070

за позовом Публічного акціонерного товариства „Київський картонно-паперовий

комбінат"

до Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -

рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Київський картонно-паперовий комбінат" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області про визнання протиправними та скасувати податкових повідомлень - рішень: №000972301/2048 від 31.10.2011; №0000062301/12 від 10.01.2012.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог задоволено.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово - господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2011 року, липень 2011 року на розрахунковий рахунок, яка виникла за рахунок від'ємного значення по податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.05.2011 по 30.06.2011 та складено акт № 1805/2301/05509659 від 13.10.2011.

За результатами перевірки та в порядку адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0000062301/16 від 10.01.2012, яким визначено позивачу суму завищення бюджетного відшкодування в розмірі 15000 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн.; № 000972301/2048 від 31.10.2011, яким встановлено позивачу завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 104743, 35 грн.

Перевіркою встановлено порушення вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Стосовно віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми по операціям з ТОВ „Юван Та", яким не подано в строк, визначений Законом, податкову декларацію по податку на додану вартість, що свідчить про недекларування податкових зобов'язань контрагентами за травень 2011 року у сумі 15000 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем подано одночасно з податковою декларацією по податку на додану вартість заяву про відмову постачальника надати податкову накладну та розрахункові документи.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що платник податку може включити до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних протягом 365 днів з дати їх виписки за умови їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі ж порушення постачальником порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі покупець товарів/послуг має право додати до податкової декларації заяву із скаргою на такого постачальника в тому звітному періоді, в якому суми податку на додану вартість на підставі відповідних податкових накладних включено до складу податкового кредиту.

Водночас судами встановлено, що на момент формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за спірною податковою накладною, останній був зареєстрований в Єдиному реєстрі, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру податкових накладних, який відповідно до пункту 13 Порядку є підтвердженням реєстрації відповідних податкових накладних в Єдиному реєстрі.

За наведених обставин, доводи судів попередніх інстанцій про відсутність у податкового органу в розглядуваній ситуації правових підстав для зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та визначення суми штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням слід визнати обґрунтованими.

Стосовно неправомірності завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 104743, 35 грн.

Позивачем було включено до податкового кредиту суму сплаченого податку, не підтверджену податковою накладною, чим у липні 2011 року завищено податковий кредит на суму 104743, 35 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2011 року на суму 104843, 55 грн.

Відповідачем при визначенні правильності формування податкового кредиту за липень 2011 року не було враховано податковий кредит з податкової накладної № 1278/174 від 31.07.2011, що видана Державним територіально-галузевим об'єднанням „Південно-західна залізниця" на суму 104743, 35 грн. у зв'язку з відсутністю податкової накладної № 1278 від 31.07.2011, як зазначено в акті перевірки.

Податкова накладна № 1278 від 31.07.2011 відсутня взагалі, оскільки Державним територіально-галузевим об'єднанням „Південно-західна залізниця" було надано податкову накладну № 1278/174 від 31.07.2011, яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних та надавались відповідачу для ознайомлення під час проведення перевірки.

Відповідно до п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з податкової накладної № 1278/174 від 31.07.2011 на загальну суму 634175, 90 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 105695, 98 грн., а до податкового кредиту віднесена та частина податку на додану вартість, що відповідає об'єкту оподаткування у липні 2011 року на суму 104743, 35 грн.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 у справі № 2а-552/12/1070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 у справі № 2а-552/12/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко