Постанова № 43666850, 16.04.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2015 р.Справа № 923/1577/14Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Мацюри П.Ф., Ліпчанської Н.В.

При секретарі судового засідання: Молодові В.С.

За участю представників сторін:

від позивача - Петрова Л.С., за довіреністю № 18-15/1 від 05.01.2015р.;

від відповідача - Пайзінка С.І., за довіреністю № б/н від 28.10.2014р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Укр-Юг"

на рішення господарського суду Херсонської області від 10.12.2014р.

по справі № 923/1577/14

за позовом Державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Укр-Юг"

про стягнення 288 868,40 грн.

Відповідно до ст.ст.44, 811 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами

Встановила:

У жовтні 2014 року Державне підприємство „Херсонський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Укр-Юг" з вимогами про стягнення 288 868,40 грн., з яких: 182 443,20 грн. пені за 120 днів (з 27.06.2014р. по 24.10.2014р.) та 106 425,20 грн. штрафу, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо поставки товару по договорах від 14.01.2014р. №/№ 2Т, 3Т, 4Т, 5Т, 6Т.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Постачальник не здійснив поставку продукції згідно письмової заявки Покупця, чим саме, на думку позивача, порушив свої зобов'язання за договором поставки укладеного між сторонами.

Позивачем було подано заяву від 09.12.2014р. про відмову від позову в частині позовних вимог про стягнення пені за 28 днів (з 27.06.2014р. по 24.07.2014р.) та, одночасно, про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені, внаслідок донарахування відповідачеві пені за 28 днів (з 25.10.2014р. по 21.11.2014р.). Вказана часткова відмова позивача від позову та збільшення розміру позовних вимог щодо стягнення пені не призвели до зміни загального розміру позовних вимог в цій частині, оскільки тривалість періоду нарахування пені залишилася незмінною, а саме, 120 днів. В іншій частині позовних вимог (щодо стягнення штрафу) розмір позовних вимог, також, змін не зазнав. Таким чином, загальний розмір позовних вимог згідно з заявою позивача від 09.12.2014р., а саме, 288 868,40 грн. є однаковим з загальним розміром первинних позовних вимог згідно позовної заяви.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 10.12.2014р. (суддя Соловйов К.В.) припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення пені у сумі 42 570,08 грн. за період з 27.06.2014р. по 24.07.2014р. В іншій частині позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ "Торговий дім "Укр-Юг" на користь ДП "Херсонський морський торговельний порт" 182 443,20 грн. пені, 106 425,20 грн. штрафу та 5 777,37 грн. компенсації по сплаті судового збору. Мотивуючи рішення в частині задоволення позовних вимог місцевий господарський суд послався на норми статей 193, 230, 231, 265, 265 Господарського Кодексу України і дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Суд припинив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення пені у сумі 42 570,08 грн. за заявою позивача на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Укр-Юг" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

В апеляційній скарзі сторона посилається на неотримання від позивача заявки на поставку товару.

Більш детальніше доводи викладені у скарзі.

У письмових поясненнях позивач просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.01.2014р. Державне підприємство "Херсонський морський торговельний порт" (Покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укр-Юг" (Постачальник) уклали між собою п'ять типових (однакових за своїми умовами) договорів поставки паливно-мастильних матеріалів, а саме:

- договір № 2Т, на умовах якого відповідач зобов'язався поставити позивачеві паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки С виду П) в кількості 740 тон по ціні 13050,00 грн. (з ПДВ) за 1 тону;

- договір № 3Т, на умовах якого відповідач зобов'язався поставити позивачеві бензин А-95-Євро в кількості 20 000 літрів по ціні 12,48 грн. (з ПДВ) за 1 літр;

- договір № 4Т, на умовах якого відповідач зобов'язався поставити позивачеві бензин А-92-Євро в кількості 12 000 літрів по ціні 10,00 грн. (з ПДВ) за 1 літр;

- договір № 5Т, на умовах якого відповідач зобов'язався поставити позивачеві паливо дизельне підвищеної якості (Євро) в талонах марки Е виду П в кількості 11 000 літрів по ціні 11,20 грн. (з ПДВ) за 1 літр;

- договір № 6Т, на умовах якого відповідач зобов'язався поставити позивачеві бензин в талонах А-95-Євро в кількості 5 000 літрів по ціні 12,48 грн. (з ПДВ) за 1 літр.

Відповідно до умов п. 1.2 Договорів поставка товарів здійснюється партіями на підставі письмових заявок Покупця.

За умовами пункту 4.1 Договорів, розрахунки проводяться шляхом оплати Покупцем вартості поставленої партії товарів протягом трьох банківських днів з дня поставки партії товарів Покупцю на підставі (рахунку-фактури) Постачальника.

Відповідно до умов п.п. 5.1, 5.2 Договорів строк поставки кожної партії товарів становить три календарних дні з моменту подання письмової заявки Покупцем, а поставка товарів здійснюється силами та за рахунок Постачальника на склад Покупця.

Згідно п. 6.3.1 Договорів постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені Договором.

Відповідно до п. 10.1 Договорів дані договори набирають чинності з моменту підписання цих договорів позивачем і відповідачем та діють до 31.12.2014р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем зобов'язання з поставок товару за Договорами, у зв'язку з чим позивач вказує на обов'язок відповідача сплати пеню та штраф за прострочення виконання такого зобов'язання.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договорів позивач 23.06.2014р. надіслав відповідачеві рекомендованим листом з повідомленням заявку за вих. № 10-05/106 від 20.06.2014р. на поставку паливно-мастильних матеріалів, а саме: палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки С виду ІІ в кількості 100 тон, бензину А-95 Євро в кількості 8000 літрів, бензину А-92 Євро в кількості 8 000 літрів, палива дизельного підвищеної якості (Євро) у талонах марки Е виду ІІ в кількості 1500 літрів, бензину у талонах А-95 Євро в кількості 1500 літрів (а.с.20).

Факт надсилання позивачем цієї заявки підтверджується фіскальним чеком поштового відділення та реєстром відправленої рекомендованої кореспонденції (а.с.21).

Факт отримання 21.07.2014р. відповідачем цієї заявки підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого листа (а.с.67).

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тобто, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 5.1 договору, відповідач був зобов'язаний поставити товар позивачеві до 24.07.2014 року.

Однак, у зазначений строк Постачальник не здійснив поставку продукції згідно письмової заявки Покупця, чим порушив свої зобов'язання за договором.

Проаналізувавши обставини справи, судова колегія дійшла до висновку що відповідач фактично відмовився від виконання зобов'язань на умовах, які передбачені укладеним між сторонами договором, що не припустимо чинним законодавством.

Доводи апелянта про неодержання ним спірної заявки судовою колегією відхиляються, оскільки умовами договору не передбачено форму замовлення, недотримання якої з боку позивача виключає виникнення зобов'язання з боку відповідача.

За статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна зі сторін зобов'язана довести належними та допустимими доказами обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Стверджуючи про виконання вимог договору щодо направлення заявки на поставку у письмовому вигляді позивач відповідно надав суду повідомлення про вручення рекомендованого листа, фіскальний чек поштового відділення та реєстр відправленої рекомендованої кореспонденції.

Крім того, отримання відповідачем замовлення на поставку товару з боку позивача підтверджено листуванням сторін (а.с. 22,23), а також проханням відповідача про незастосування фінансових санкцій за порушення зобов'язань по поставці продукції за договорами 2Т,3Т,4Т,5Т,6Т від 14.01.2014р. (а.с. 24)

Таким чином, судовою колегією встановлено виконання позивач умов договорів в частині направлення до відповідача замовлень на поставку продукції.

Між тим, ч. 1, ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Отже, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що ним було вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені 182 443,20 грн. за 120 днів (з 27.06.2014р. по 24.10.2014р.) та 106 425,20 грн. штрафу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до умов п. 7.2. Договору за прострочення платежу за поставлений товар Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми, за кожен день прострочення.

Згідно із ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.3 договорів за недопоставку та (або) несвоєчасну поставку партії товару позивач має право стягнути з відповідача пеню в розмірі 0,1 % від вартості недопоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки товарів більш ніж на тридцять календарних днів позивач має право додатково стягнути з відповідача штраф у розмірі 7,0 % від вартості недопоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог. Суд не приймає відмови від позову та зменшення розміру позовних вимог, якщо це суперечить законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Врахувавши письмову заяву позивача про відмову від позову в частині позовних вимог про стягнення пені за 28 днів (з 27.06.2014р. по 24.07.2014р.) судом першої інстанції правомірно припинено провадження в цій частині на підставі ст. 80 ГПК України.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання перед позивачем щодо поставки товару, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 423 117,09 грн. та штрафу у розмірі 21 369,58 грн. При цьому, судова колегія за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі „Ліга-Закон" перевірила розрахунки нарахованої відповідачу пені і штрафу та встановила, що вони здійснені позивачем арифметично та методологічно вірно.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 182 443,20 грн. пені та 106 425,20 грн.

На думку судової колегії, місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, які фактично повторюють його доводи викладені у відзиві на позов і яким місцевий суд дав належну оцінку, на переконання колегії суддів не доводять помилковість прийнятого місцевим господарським судом рішення, а тому не можуть прийматись до уваги та бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги відповідача слід відмовити, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Керуючись ст.99, 101, 103 п.1, 105 господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Укр-Юг" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 10.12.2014р. по справі № 923/1577/14 - залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 20.04.2015р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя П.Ф. Мацюра

Суддя Н.В. Ліпчанська